ƒержавне регулюванн¤ > ƒержавне регулюванн¤ ц≥н в ”крањн≥

ƒержавне регулюванн¤ ц≥н в ”крањн≥

÷≥на Ї одним з найб≥льш важливих ≥нструмент≥в регулюванн¤ економ≥ки, њњ регулюючий вплив на економ≥ку охоплюЇ багато напр¤мк≥в. «окрема, за допомогою ц≥н виробництво п≥дпор¤дко≠вуЇтьс¤ сусп≥льним потребам, вираженим у форм≥ платоспромож≠ного попиту, ц≥ни стимулюють зниженн¤ витрат на виробництво ≥ реал≥зац≥ю товар≥в, запровадженн¤ дос¤гнень науково-техн≥ч≠ного прогресу, п≥двищенн¤ ¤кост≥ товар≥в ≥ тощо.

”с≥ ц≥ регулююч≥ функц≥њ ц≥на може виконувати найб≥льш ефективно лише за умов в≥льного ц≥ноутворенн¤, тобто тод≥, коли вона формуЇтьс¤ т≥льки п≥д впливом ринкових чинник≥в. јле дос≠в≥д показуЇ, що ¤к ринок, так ≥ в≥льна (ринкова) ц≥на не Ї ун≥вер≠сальними засобами регулюванн¤ економ≥ки. ¬они не здатн≥ вра≠ховувати вс≥Їњ р≥зноман≥тност≥ умов ≥ ц≥лей соц≥ально-економ≥ч≠ного розвитку крањни.

ѕо-перше, стимулюючий вплив в≥льних ц≥н на економ≥ку мо≠же забезпечуватис¤ лише за умов досить зр≥лого ринку, тобто ринку, в ¤кому пануЇ конкуренц≥¤, обмежуЇтьс¤ недобросов≥сна д≥¤льн≥сть монопол≥й, ефективно працюЇ вс¤ ринкова ≥нфраструк≠тура. «а браком таких умов в≥льне ц≥ноутворенн¤ може в≥д≥грати руйн≥вну роль, породжуючи так≥ ¤вища, ¤к пад≥нн¤ виробництва, безроб≥тт¤, ≥нфл¤ц≥¤ тощо. ѕо-друге, в≥льн≥ ринков≥ ц≥ни можуть реагувати т≥льки на т≥ зм≥ни в економ≥ц≥, ¤к≥ знаход¤ть своЇ в≥доб≠раженн¤ у платоспроможному попит≥. “ому ц≥ни не враховують колективн≥ економ≥чн≥, а також соц≥альн≥, еколог≥чн≥ та ≥нш≥ проб≠леми, що породжуЇ небажан≥ насл≥дки дл¤ сусп≥льства. ”раху≠ванн¤ вс≥х цих обставин можна забезпечити т≥льки на засад≥ дер≠жавного регулюванн¤ ц≥н.

—в≥това практика п≥дтверджуЇ, що державне регулюванн¤ ц≥н у т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ ≥снуЇ в ус≥х крањнах. —утн≥сть ≥ форми державного втручанн¤ в процеси ц≥ноутворенн¤ залежать в≥д стану еко≠ном≥чного розвитку крањни. «а умов розвинутого ринку державне втручанн¤ обмежуЇтьс¤ т≥льки в≥дпов≥дним впливом на перед≠умови та поб≥чн≥ насл≥дки в≥льного ц≥ноутворенн¤. Ќа етап≥ почат≠кового формуванн¤ ринкових в≥дносин держава мусить безпосе≠редньо втручатис¤ ≥ в самий механ≥зм ц≥ноутворенн¤, компенсу≠ючи нездатн≥сть ринку утворювати р≥вноважн≥ ц≥ни.

ƒержавне ц≥нове регулюванн¤ в ”крањн≥ регламентуЇтьс¤ спец≥альним законодавством: «аконами Ђѕро ц≥ни ≥ ц≥ноутво≠ренн¤ї, Ђѕро обмеженн¤ монопол≥зму та недопущенн¤ недоб≠росов≥сноњ конкуренц≥њ у п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥ї, поста≠новою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Ђѕро встановленн¤ пов≠новажень орган≥в виконавчоњ влади та виконавчих орган≥в м≥≠ських рад щодо регулюванн¤ ц≥н (тариф≥в)ї тощо. «акони в га≠луз≥ ц≥ноутворенн¤ встановлюють основн≥ правила формуванн¤ та застосуванн¤ ц≥н в крањн≥, пор¤док контролю за ц≥нами, в≥д≠пов≥дальн≥сть за його порушенн¤, права та обов'¤зки окремих орган≥в виконавчоњ влади у сфер≥ ц≥ноутворенн¤. ƒл¤ практич≠ного виконанн¤ зазначених «акон≥в, вони доповнюютьс¤ й конкретизуютьс¤ спец≥альними р≥шенн¤ми парламенту, указа≠ми ѕрезидента чи постановами ур¤ду.

« метою зд≥йсненн¤ ц≥новоњ пол≥тики держава створюЇ спец≥≠альну систему орган≥в ц≥ноутворенн¤, до ¤коњ в ”крањн≥ вход¤ть загальнодержавн≥, рег≥ональн≥ та в≥домч≥ установи. ƒо першоњ групи належить ћ≥н≥стерство економ≥ки ”крањни, а до другоњ Ч управл≥нн¤ з питань ц≥новоњ пол≥тики –ади м≥н≥стр≥в јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, обласних,  ињвськоњ та —евастопольськоњ м≥сь≠ких державних адм≥н≥страц≥й.

ƒ≥¤льн≥сть ћ≥н≥стерства економ≥ки у сфер≥ ц≥ноутворенн¤ спр¤мована на формуванн¤ та реал≥зац≥ю ц≥новоњ пол≥тики в крањ≠н≥, анал≥з та прогнозуванн¤ динам≥ки ц≥н ≥ тариф≥в, розробку в≥д≠пов≥дних пропозиц≥й щодо регулюванн¤ ц≥н та стриманн¤ ≥нфл¤≠ц≥њ, зд≥йсненн¤ методолог≥чного кер≥вництва д≥¤льн≥стю орган≥в управл≥нн¤ р≥зного р≥вн¤ з питань формуванн¤ ц≥н.  онкретн≥ пов≠новаженн¤ ћ≥н≥стерства економ≥ки щодо регулюванн¤ ц≥н пос≠т≥йно скорочувалис¤ й нин≥ обмежуютьс¤ лише встановленн¤м оптових ц≥н на природний газ дл¤ виробник≥в ≥ постачальник≥в, тариф≥в на його транспортуванн¤ територ≥Їю ”крањни та роздр≥б≠них ц≥н на газ дл¤ населенн¤.

«начно ширш≥ повноваженн¤ у сфер≥ ц≥ноутворенн¤ надано м≥сцевим органам виконавчоњ влади, що даЇ њм змогу оперативно, з урахуванн¤м м≥сцевих особливостей проводити в житт¤ ц≥нову пол≥тику держави, њхн≥ управл≥нн¤ з питань ц≥новоњ пол≥тики ма≠ють право регулювати ц≥ни на паливно-енергетичн≥ ресурси (ву≠г≥лл¤, газ скраплений, торф паливний та ≥н.), що в≥дпускаютьс¤ населенню дл¤ побутових потреб; тарифи на теплову енерг≥ю, послуги водопостачанн¤ та водов≥дведенн¤; граничн≥ р≥вн≥ рента≠бельност≥ та торговельн≥ надбавки на дит¤че харчуванн¤; тарифи на платн≥ послуги, що надають л≥кувально-проф≥лактичн≥ державн≥ й комунальн≥ заклади охорони здоров'¤; граничн≥ р≥вн≥ торгове≠льних надбавок на окрем≥ в≥тчизн¤н≥ та ≥мпортн≥ л≥карськ≥ засоби й вироби медичного призначенн¤, заставн≥ ц≥ни на скл¤ну тару

тощо.

ѕевну роботу в галуз≥ ц≥ноутворенн¤ провод¤ть в≥домч≥ орга≠ни, до ¤ких належать м≥н≥стерства й в≥домства. ”становлюючи ц≥ни, вони, ¤к правило, погоджують своњ р≥шенн¤ з ћ≥н≥стерст≠вом економ≥ки та де¤кими ≥ншими державними орган≥зац≥¤ми (ѕенс≥йним фондом, Ќац≥ональним банком). “ак, ћ≥н≥стерство транспорту за погодженн¤м з ћ≥неконом≥ки встановлюЇ тарифи на перевезенн¤ вантаж≥в та пасажир≥в зал≥зничним транспортом, ћ≥н≥стерство зв'¤зку Ч тарифи на основн≥ послуги зв'¤зку, Ќац≥о≠нальна ком≥с≥¤ з питань регулюванн¤ енергетики Ч тарифи на електроенерг≥ю, що в≥дпускаЇтьс¤ населенню дл¤ побутових по≠треб. ” ц≥лому перел≥к продукц≥њ, ц≥ни на ¤ку п≥дл¤гають держав≠ному регулюванню, пост≥йно скорочуЇтьс¤, що св≥дчить про в≥д≠пов≥дну дерегул¤ц≥ю ц≥Їњ сфери економ≥ки.

ƒержавна пол≥тика ц≥нового регулюванн¤, безперечно, справл¤Ї певний тиск на виробник≥в та продавц≥в продукц≥њ. «а таких умов вони змушен≥ дотримуватис¤ встановлених ц≥н ≥ в≥дпов≥дно зазнавати ≥нод≥ нав≥ть суттЇвих втрат. ƒл¤ компен≠сац≥њ збитк≥в держава часто супроводжуЇ обмеженн¤ ц≥н на≠данн¤м п≥дприЇмствам ф≥нансовоњ допомоги, не допускаючи њхнього банкрутства на регульованих ринках. ќтже, державне регулюванн¤ ц≥н Ч це пол≥тика впливу держави за допомогою законодавчих, адм≥н≥стративних та кредитно-ф≥нансових захо≠д≥в на ц≥ни з метою спри¤нн¤ стаб≥льному розвитку економ≥ч≠ноњ ситуац≥њ в крањн≥.

¬тручанн¤ держави в процес ц≥ноутворенн¤ зд≥йснюЇтьс¤ в трьох основних формах: обмеженн¤ р≥вн¤ ц≥ни; уведенн¤ подат≠кових платеж≥в, що призвод¤ть до вилученн¤ доход≥в у виробни≠к≥в та споживач≥в; державна п≥дтримка ц≥н через дотац≥њ. ÷е втручанн¤ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою р≥зноман≥тних метод≥в державного регулюванн¤ ц≥н, ¤к≥ можна об'Їднати у дв≥ групи: пр¤м≥ й непр¤м≥ (опосередкован≥) (рис. 1).

–ис. 1. ‘орми й методи державного регулюванн¤ ц≥н

ѕр¤ме регулюванн¤, ¤к правило, переважаЇ на початковому етап≥ створенн¤ ринку, коли його регулююч≥ здатност≥ ще недос≠татньо розвинут≥, або коли виникаЇ кризова ситуац≥¤ в економ≥ц≥. ƒо пр¤мих метод≥в належать: встановленн¤ ф≥ксованих (твердих) ц≥н на найважлив≥ш≥ товари та послуги, застосуванн¤ граничних ц≥н або граничних коеф≥ц≥Їнт≥в њх п≥двищенн¤, декларуванн¤ зм≥ни ц≥н, заморожуванн¤ (блокуванн¤) ц≥н на певний строк, уведенн¤ граничних р≥вн≥в посередницько-збутових нац≥нок та торговель≠них надбавок, дотуванн¤ виробник≥в де¤ких товар≥в, укладанн¤ до≠говор≥в про ц≥ни м≥ж п≥дприЇмствами ≥ державою тощо.

Ќепр¤м≥ методи державного регулюванн¤ ц≥н переважають на етап≥ зр≥лого ринку ≥ за нормальних умов розвитку економ≥ки, коли регулюючий потенц≥ал ринкового механ≥зму реал≥зуЇтьс¤ на повну силу. «а допомогою цих метод≥в держава регулюЇ повед≥н≠ку об'Їкт≥в, ¤к≥ беруть участь у процес≥ ц≥ноутворенн¤, але не дик≠туЇ пор¤дку чи способ≥в визначенн¤ ц≥н та њхнього р≥вн¤. Ќепр¤≠ме регулюванн¤ дос¤гаЇтьс¤ здеб≥льшого за допомогою зм≥ни р≥в≠н¤ та диференц≥ац≥њ ставок товарних податк≥в, п≥льгового оподат≠куванн¤ та кредитуванн¤, ставок державного вв≥зного мита, гра≠ничних норматив≥в рентабельност≥ тощо.

ƒержавне регулюванн¤ ц≥н Ч це зас≥б дос¤гненн¤ певних ц≥≠лей державноњ економ≥чноњ пол≥тики. ћожна вид≥лити к≥лька та≠ких найб≥льш типових ц≥лей, кожн≥й з ¤ких в≥дпов≥дають певн≥ методи державного впливу на ц≥ноутворенн¤.

ѕерша Ч запоб≥гти руйн≥вному впливу ц≥н на економ≥ку. “ака ц≥ль, ¤к правило, ставитьс¤ за переходу крањни до ринкових в≥д≠носин або в пер≥од в≥дтворенн¤ ринкових в≥дносин, зруйнованих в≥йною чи соц≥ально-економ≥чними заворушенн¤ми, коли в еко≠ном≥ц≥ порушено природн≥ господарськ≥ зв'¤зки, бракуЇ необх≥д≠ноњ ≥нфраструктури ринку, на¤вн≥ гострий деф≥цит споживчих то≠вар≥в, високий р≥вень ≥нфл¤ц≥њ, безроб≥тт¤ ≥ т. ≥н. «а таких умов держава вдаЇтьс¤ переважно до пол≥тики пр¤мого регулюванн¤ ц≥н, у межах ¤коњ на найнеобх≥дн≥ш≥ види товар≥в та послуг уста≠новлюютьс¤ ф≥ксован≥ ц≥ни. ѕол≥тику ф≥ксованих ц≥н неминуче доводитьс¤ доповнювати дотуванн¤м виробник≥в ц≥Їњ продукц≥њ.

ƒруга Ч стримати ≥нфл¤ц≥ю за допомогою пол≥тики доход≥в. ” межах ц≥Їњ пол≥тики ставитьс¤ завданн¤ зупинити розкручу≠ванн¤ сп≥рал≥ Ђзарплата Ч ц≥ниї ≥ знизити на ц≥й основ≥ ≥нфл¤ц≥ю до нормального р≥вн¤. «а таких умов ф≥ксован≥ ц≥ни застосовую≠тьс¤ дуже р≥дко.

Ќайб≥льшого поширенн¤ набули ≥нш≥ меж>ди регулюванн¤ ц≥н: тимчасове Ђзаморожуванн¤ї (блокуванн¤) ц≥н, застосуванн¤ граничних ц≥н чи граничних коеф≥ц≥Їнт≥в њх п≥двищенн¤, викорис≠танн¤ граничних норматив≥в рентабельност≥, дотуванн¤ виробни≠к≥в соц≥альне важливих споживчих товар≥в чи наданн¤ ц≥льових компенсац≥й споживачам. ”с≥ так≥ методи державного регулю≠ванн¤ ц≥н, ¤к правило, доповнюютьс¤ в≥дпов≥дним регулюванн¤м зароб≥тноњ плати.

“рет¤ Ч забезпечити доступ до товар≥в першоњ необх≥дност≥ вс≥м верствам населенн¤ незалежно в≥д р≥вн¤ њхн≥х грошових до≠ход≥в. “ака ц≥ль може бути виправданою за умов пор≥вн¤но неви≠сокоњ ефективност≥ сусп≥льного виробництва, коли ≥снуЇ супереч≠н≥сть м≥ж високими витратами на виробництво товар≥в першоњ необх≥дност≥ та низькою зароб≥тною платою широких верств на≠селенн¤. ƒл¤ вир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми застосовуЇтьс¤ пол≥тика низьких ц≥н на товари першоњ необх≥дност≥, ¤ка реал≥зуЇтьс¤ че≠рез низький р≥вень товарних податк≥в або через повне зв≥льненн¤ в≥д податк≥в. «а необх≥дност≥ пол≥тика низьких ц≥н доповнюЇтьс¤ дотуванн¤м виробник≥в найважлив≥ших товар≥в. ” межах ц≥Їњ проблеми щодо де¤ких товар≥в не першоњ необх≥дност≥ держава застосовуЇ пол≥тику високих ц≥н, ¤ка реал≥зуЇтьс¤ за допомогою п≥двищених ставок непр¤мих податк≥в (наприклад акцизного збо≠ру). «а допомогою високих ц≥н держава обмежуЇ виробництво та ≤ споживанн¤ в≥дпов≥дних товар≥в, а водночас компенсуЇ втрати податкових надходжень до бюджету, спричинен≥ низькими ц≥на≠ми на товари першоњ необх≥дност≥. „етверта Ч захистити внутр≥шн≥й ринок в≥д негативного впливу зовн≥шньоњ конкуренц≥њ. ¬нутр≥шн≥ ц≥ни в кожн≥й крањн≥, ¤к правило, в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д св≥тових, що зумовлено неоднаковим р≥внем витрат на виробництво та р≥зницею в систем≥ оподатку≠ванн¤. ѕеревищенн¤ внутр≥шн≥х ц≥н проти св≥тових робить виг≥д≠ним ≥мпортуванн¤ ≥ноземних товар≥в ≥, навпаки, низький р≥вень внутр≥шн≥х ц≥н стимулюЇ експорт в≥тчизн¤них товар≥в. ÷е може завдати шкоди нац≥ональним п≥дприЇмствам, призвести до спаду виробництва й зростанн¤ безроб≥тт¤. ƒл¤ запоб≥ганн¤ таким ¤ви≠щам держава використовуЇ механ≥зм дотуванн¤ нац≥ональних ви≠робник≥в або за допомогою вв≥зного мита на ≥мпортн≥ товари п≥д≠вищуЇ њх ц≥ни до необх≥дного р≥вн¤. якщо виникаЇ необх≥дн≥сть стримати експорт певних товар≥в ≥з крањни, держава через меха≠н≥зм експортного мита п≥двищуЇ ц≥ни в≥тчизн¤них товар≥в до не≠обх≥дного р≥вн¤ або обмежуЇ вив≥з за допомогою нетарифних ме≠тод≥в (квотуванн¤, л≥цензуванн¤).

ѕ'¤та Ч стримати монопол≥зм ≥ забезпечити конкурентне середовище на ринку. ÷¤ ц≥ль реал≥зуЇтьс¤ передовс≥м за умов переходу до ринкових в≥дносин. Ќа цьому етап≥, коли практично немаЇ конкуренц≥њ, кожне п≥дприЇмство поводить себе ¤к моно≠пол≥ст Ч п≥двищуЇ ц≥ни й скорочуЇ виробництво дл¤ того, щоб забезпечити соб≥ необх≥дний р≥вень зароб≥тноњ плати ≥ прибутку. ѕри цьому, в≥льно визначаючи в соб≥вартост≥ (а отже, в ц≥н≥) своЇњ продукц≥њ частку оплати прац≥, виробник прагне ¤кось ком≠пенсувати це за рахунок споживача. —аме такий процес в≥льного ц≥ноутворенн¤ в неконкурентному середовищ≥ Ї головною при≠чиною нестримного зростанн¤ ц≥н ≥ по¤ви галопуючоњ ≥нфл¤ц≥њ.

™диним виходом з такоњ ситуац≥њ Ї запровадженн¤ державного регулюванн¤ ц≥н ≥ тариф≥в передовс≥м п≥дприЇмств-монопол≥ст≥в, до складу ¤ких вход¤ть ¤к природн≥ монопол≥њ, так ≥ п≥дприЇмст≠ва, що займають монопольне становище на ринку. Ѕезпосередньо в ”крањн≥ державне регулюванн¤ ц≥н на продукц≥ю монопольних утворень, виб≥р метод≥в та встановленн¤ терм≥н≥в регулюванн¤ зд≥й≠снюЇтьс¤ ћ≥н≥стерством економ≥ки, а на рег≥ональних ринках Ч м≥сцевими органами. ÷≥ установи сп≥льно з јнтимонопольним ком≥тетом визначають перел≥к регульованоњ продукц≥њ монопол≥с≠т≥в, до ¤кого на загальнодержавному р≥вн≥ вход¤ть найважлив≥ш≥ види товар≥в народногосподарського значенн¤, зокрема, прокат чорних метал≥в, м≥неральн≥ добрива дл¤ с≥льського господарства, синтетичн≥ смоли ≥ пластмаси, г≥рничо-шахтне обладнанн¤ тощо. Ќа рег≥ональному р≥вн≥ до складу п≥дприЇмств, що займають мо≠нопольне становище, належать ¤к суб'Їкти природних монопол≥й (комунальн≥ п≥дприЇмства газового господарства, в≥дд≥лки зал≥з≠ниць, п≥дприЇмства поштового зв'¤зку та телефонних послуг, ко≠мунальн≥ п≥дприЇмства водопров≥дно-канал≥зац≥йного господарст≠ва тощо), так ≥ ≥нш≥ утворенн¤ (хл≥бокомб≥нати, п≥дприЇмства м≥≠ського електротранспорту, управл≥нн¤ ритуальних послуг, мет≠ропол≥тен тощо).

–егулюванн¤ ц≥н монопол≥ст≥в зд≥йснюЇтьс¤ або через установ≠ленн¤ ф≥ксованих чи граничних р≥вн≥в ц≥н, граничних р≥вн≥в по≠середницько-збутових ≥ торговельних нац≥нок (надбавок), гранич≠них норматив≥в рентабельност≥, або запровадженн¤м обов'¤зко≠вого декларуванн¤ зм≥ни ц≥н. ѕерел≥чен≥ методи мають ¤к недо≠л≥ки, так ≥ переваги ≥ р≥зною м≥рою використовуютьс¤ ур¤дами крањн з ринковою економ≥кою. “ак, метод регулюванн¤ ц≥н через граничний р≥вень рентабельност≥ в процентах до витрат вироб≠ництва, ¤кий практично не використовуЇтьс¤ у св≥тов≥й практиц≥, набув в ”крањн≥ значного поширенн¤. ѕ≥дприЇмство не маЇ права перевищити в ц≥н≥ встановлений норматив рентабельност≥, ≥нак≠ше на порушника накладаютьс¤ штрафн≥ санкц≥њ. ѕрот¤гом корот≠кого пром≥жку часу такий п≥дх≥д здатний стримати монопольн≥ тенденц≥њ до п≥двищенн¤ ц≥н та скороченн¤ пропозиц≥њ. ќднак у довгостроковому пер≥од≥ ви¤вл¤ютьс¤ негативн≥ риси даного ме≠тоду, котр≥ зумовлен≥ пропорц≥йною залежн≥стю розм≥ру прибут≠ку в≥д соб≥вартост≥ продукц≥њ. “ому п≥дприЇмства-монопол≥сти за≠≥нтересован≥ не в зниженн≥, а навпаки, у зб≥льшенн≥ витрат на свою продукц≥ю, що за встановленого р≥вн¤ рентабельност≥ даЇ њм змогу отримати б≥льший прибуток. ÷е негативно впливаЇ на ефектив≠н≥сть виробництва, призводить до безупинного п≥двищенн¤ соб≥≠вартост≥ продукц≥њ, а в≥дтак ≥ до пост≥йного зростанн¤ ц≥н.

Ќазван≥ недол≥ки значною м≥рою усуваютьс¤ регулюванн¤м ц≥н на основ≥ декларуванн¤. ƒекларуванн¤ зм≥ни ц≥ни означаЇ, що п≥дприЇмство дл¤ п≥двищенн¤ ц≥ни, ¤ку регулюЇ держава, повинно звернутис¤ у в≥дпов≥дн≥ органи на отриманн¤ дозволу на це. “ому в де¤ких крањнах так≥ ц≥ни називають Ђдозв≥льнимиї.

ƒл¤ одержанн¤ дозволу на п≥двищенн¤ ц≥н п≥дприЇмство готуЇ необх≥дну ≥нформац≥ю, прид≥л¤ючи особливу увагу обірунтуван≠ню соб≥вартост≥, п≥двищенн¤ ¤коњ дозвол¤Їтьс¤ т≥льки з об'Їктив≠них причин, наприклад, у раз≥ зростанн¤ тариф≥в на електроенер≠г≥ю, зб≥льшенн¤ орендноњ плати, п≥двищенн¤ ставок товарних по≠датк≥в тощо. ¬ ”крањн≥ дл¤ декларуванн¤ зм≥ни ц≥н п≥дприЇмства подають у в≥дпов≥дн≥ органи так≥ дан≥: запланований р≥вень ц≥ни, калькул¤ц≥ю соб≥вартост≥ продукц≥њ з розшифровкою подорож≠чанн¤ матер≥альних витрат ≥ зб≥льшенн¤ трудозатрат, дос¤гнутий ≥ запланований розм≥ри прибутку в≥д реал≥зац≥њ продукц≥њ, р≥вень рентабельност≥ в ц≥лому на п≥дприЇмств≥ та обірунтуванн¤ при≠чин зм≥ни ц≥ни. ” раз≥ перевищенн¤ р≥вн¤ регульованих ц≥н ≥ та≠риф≥в або њх п≥двищенн¤ без декларуванн¤ до порушник≥в засто≠совуютьс¤ в≥дпов≥дн≥ санкц≥њ.

«д≥йсненн¤ державноњ ц≥новоњ пол≥тики неможливе без ефек≠тивного контролю за додержанн¤м дисципл≥ни ц≥н. ѕ≥д дисципл≥≠ною ц≥н розум≥ють дотриманн¤ визначених нормативними актами й документами вимог щодо формуванн¤, установленн¤ та вико≠ристанн¤ ц≥н за умов регульованоњ ринковоњ економ≥ки.

 онтроль за додержанн¤м дисципл≥ни ц≥н зд≥йснюЇтьс¤ сис≠темою спец≥альних орган≥в, зокрема ƒержавною ≥нспекц≥Їю з контролю за ц≥нами ћ≥н≥стерства економ≥ки ”крањни ≥ п≥дпор¤д≠кованими њй державними ≥нспекц≥¤ми јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, обласних,  ињвськоњ та —евастопольськоњ м≥ських держав≠них адм≥н≥страц≥й. √оловними завданн¤ми ≥нспекц≥й Ї зд≥йсненн¤ державного контролю за дотриманн¤м установленого пор¤дку за≠твердженн¤ й застосуванн¤ ц≥н, захист законних ≥нтерес≥в грома≠д¤н, викор≥ненн¤ факт≥в зловживань суб'Їктами п≥дприЇмництва з метою одержанн¤ незаконних доход≥в за рахунок п≥двищенн¤ ц≥н, експертиза економ≥чного обірунтуванн¤ ц≥н ≥ тариф≥в, уста≠новлених п≥дприЇмствами та орган≥зац≥¤ми незалежно в≥д форм власност≥ й господарюванн¤.

 р≥м державних ≥нспекц≥й, право контролю за дотриманн¤м пор¤дку застосуванн¤ ц≥н ≥ тариф≥в мають також ≥нш≥ державн≥ й недержавн≥ установи: податков≥, ф≥нансов≥ та антимонопольн≥ служби, ком≥тет захисту прав споживач≥в. ѕрава зазначених ор≠ган≥в Ї дещо вужчими, н≥ж права ≥нспекц≥й. якщо державн≥ ≥н≠спекц≥њ ц≥н мають право самост≥йно приймати р≥шенн¤ щодо за≠стосуванн¤ ф≥нансових санкц≥й ≥ ст¤гненн¤ штраф≥в через по≠датков≥ органи, то ≥нш≥ служби можуть т≥льки передати органам контролю за ц≥нами матер≥али та акти перев≥рок дл¤ дальшого розгл¤ду.

 онтроль за ц≥нами ≥з застосуванн¤м економ≥чних санкц≥й за порушенн¤ дисципл≥ни ц≥н поширюЇтьс¤ на вс≥х суб'Їкт≥в госпо≠дарюванн¤, ¤к≥ перебувають на територ≥њ ”крањни та зд≥йснюють виробничу, торгову та ≥ншу комерц≥йну д≥¤льн≥сть.

ƒл¤ прикладу, в —Ўј держава регулюЇ 5 - 10 % ц≥н, головним чином в галуз¤х, де ≥снуЇ монопол≥¤ ( с≥льське господарство, енергетика, звТ¤зок ). ¬ япон≥њ держава регулюЇ б≥л¤ 20% споживчих ц≥н ( в тому числ≥ так≥ важлив≥, ¤к тарифи на електроенерг≥ю , газ, зал≥зничн≥, варт≥сть медичного обслуговуванн¤ та осв≥ти, ц≥ни на рис, мТ¤со, воду, молочн≥ продукти ). ¬ Ўвейцар≥њ федеральне в≥домство з контролю за ц≥нами в законодавчому пор¤дку ф≥ксуЇ близько 50% обЇму товарноњ продукц≥њ с≥льського господарства. ќбмежене регулюванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ на текстильн≥ товари, од¤г, ≥грашки, музичн≥ ≥нструменти та де¤к≥ ≥нш≥ товари. ¬ дуже поодиноких випадках ( загроза в≥йни, загроза загального п≥двищенн¤ ц≥н) можна напр¤му вплинути на ц≥ни, тобто заморозити њх, ¤к, наприклад, у Ўвец≥њ. ѕроте, це маЇ обовТ¤зково бути передбаченим законодавством.

1

Ќазва: ƒержавне регулюванн¤ ц≥н в ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (2035 прочитано)