ƒержавне регулюванн¤ > ќб'Їктивна необх≥дн≥сть ≥ сутн≥сть макроеконом≥чного регулюванн¤ ринку

ќб'Їктивна необх≥дн≥сть ≥ сутн≥сть макроеконом≥чного регулюванн¤ ринку

ѕлан.

1.Ќеобх≥дн≥сть та передумови державного регулюванн¤ економ≥ки.

2.“еоретичн≥ основи макроеконом≥чного регулюванн¤.

3.‘ункц≥њ, ц≥л≥, меж≥ та обФЇкти державного регулюванн¤ економ≥ки.

4.ћ≥сце Уƒержавного регулюванн¤ економ≥киФв систем≥ економ≥чних наук.

1.Ќеобх≥дн≥сть та передумови державного регулюванн¤ економ≥ки.

—аморегулюванн¤ ринку ¤к спос≥б управл≥нн¤ економ≥кою було властиве дл¤ епохи в≥льноњ конкуренц≥њ. ” ƒруг≥й половин≥ XIX ст. у зв'¤зку з по¤вою монопол≥й ≥ посиленн¤м процесу усусп≥льненн¤ кап≥тал≥стичного виробництва, а п≥зн≥ше Ч на рубеж≥ XX ст., коли прискорилис¤ розвиток монопол≥й, зрощуванн¤ промислового ≥ банк≥вського кап≥талу, з'¤вилас¤ об'Їктивна необх≥дн≥сть у втручанн≥ держави у економ≥ку,¤ка була викликана потребами подоланн¤ економ≥чних криз, об≠меженн¤ зростанн¤ безроб≥тт¤, розвитку конкуренц≥њ, пом'¤кшенн¤ соц≥альних насл≥дк≥в стих≥њ ринку.

 ласична в≥льна ринкова економ≥ка вичерпала себе у пер≥од економ≥чноњ кризи 30-х рок≥в, коли стало очевидним, що необх≥дно шукати шл¤хи пом'¤кшенн¤ результат≥в економ≥чноњ кризи 1929Ч1933 рр. Ѕуло визнано, що додатков≥ регул¤тори ринку необх≥дн≥ ≥ функц≥¤ регулю≠ванн¤ маЇ бути закр≥плена за державою.

Ќайб≥льш глибоке ≥ всестороннЇ обгрунтуванн¤ необх≥дност≥ де≠ржавного впливу на економ≥ку було зроблене англ≥йським економ≥стом ƒ. ейнсом у робот≥ "«агальна теор≥¤ зайн¤≠тост≥, процента ≥ грошейФ(1936р≥к)

ќб'Їктивн≥ причини необх≥дност≥ державного регулюванн¤ сучас≠ного ринкового господарства:

1) в≥дсутн≥сть досконалоњ конкуренц≥њ; ” багатьох галуз¤х ≥снують переваги дл¤ великого виробництва, що призводить до монопол≥й або ол≥гопол≥њ;

2) дл¤ певноњ категор≥њ товар≥в ц≥новий механ≥зм не працюЇ; нац≥ональна оборона, наприклад, це "товар", ¤кому не можна давати ц≥ну ≥ продавати його на ринку; з цих причин держава бере на себе в≥дпов≥дальн≥сть за виробництво такого "колективного" товару ≥ змушуЇ громад¤н водночас оплачувати продукц≥ю;

3) стосовно де¤ких виробництв ц≥ни ≥ витрати виробництва не в≥дображають сусп≥льного ефекту продукц≥њ: охорону навколишнього середовища, розвиток осв≥ти, охорону здоров'¤. ƒержава у таких випадках втручаЇтьс¤ у механ≥зм ц≥ноутворенн¤ або вид≥л¤Ї дотац≥њ на виробництво таких товар≥в ≥ послуг;

4) на¤вн≥сть ринк≥в, де адаптац≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ пов≥льно ≥ досить бол≥сно пор≥вн¤но з класичною моделлю саморегулюванн¤. Ќаприклад, ринок робочоњ сили.

ќб'Їктивна необх≥дн≥сть державного регулюванн¤ економ≥ки зу≠мовлена також тим, що державн≥ та м≥ждержавн≥ ≥нститути покликан≥ збер≥гати так≥ ц≥нност≥, ¤к стаб≥льн≥сть, ≥ гармон≥йн≥сть сусп≥льства, збе≠реженн¤ ≥ в≥дтворенн¤ середовища ≥снуванн¤ народ≥в Ч природного, нац≥онально-≥сторичного, культурного.

2.“еоретичн≥ основи макроеконом≥чного регулюванн¤.

” п≥дгрунт державного регулюванн¤ економ≥ки крањн покладен≥ р≥зн≥ модел≥ регулюванн¤, ¤к≥ нер≥дко визначають ¤к альтернативн≥.

ќсновоположною в теор≥њ державного регулюванн¤ Ї кейнс≥анська теор≥¤, ¤ку нер≥дко характеризують ¤к теор≥ю попиту, њњ основн≥ ознаки: короткостроков≥сть, ор≥Їнтац≥¤ на попит ≥, певна р≥ч, п≥дтримка держав≠ноњ поточноњ пол≥тики, ор≥Їнтованоњ на попит. √оловним ≥нструментом державного регулюванн¤  ейнс вважав ф≥скальну пол≥тику, а найваж≠лив≥шим об'Їктом Ч ресурси ≥нвестиц≥й ≥ процентн≥ ставки.

«г≥дно з теор≥Їю  ейнса ф≥скальна пол≥тика, ор≥Їнтована на по≠доланн¤ безроб≥тт¤, передбачаЇ зростанн¤ державних витрат ≥ скорочен≠н¤ податк≥в. ‘≥скальна пол≥тика, спр¤мована на зниженн¤ ≥нфл¤ц≥њ, вимагаЇ скороченн¤ державних витрат при зростанн≥ податк≥в.

јльтернативн≥ макроеконом≥чн≥ концепц≥њ державного регулюван≠н¤ були започаткован≥ у 70-т≥ роки, коли у крањнах з розвинутою ринковою економ≥кою нам≥тилас¤ тенденц≥¤ до зниженн¤ р≥вн¤ продук≠тивност≥ прац≥ та посиленн¤ ≥нфл¤ц≥йних процес≥в, що викликало не≠дов≥ру до теор≥њ  ейнса. ƒо основних з них сл≥д в≥днести монетаризм, теор≥ю рац≥ональних оч≥кувань ≥ теор≥ю "економ≥ки пропозиц≥њ".

ћонетаризм поширивс¤ у бќ-т≥ роки. …ого приб≥чники вважають, що грош≥ в≥д≥грають набагато важлив≥шу, н≥ж ≥нш≥ чинники, роль дл¤ визначенн¤ стану ринковоњ економ≥ки, ≥ в≥дстоюють суто грошову кон≠цепц≥ю причин ≥нфл¤ц≥њ.

“еор≥¤ рац≥ональних оч≥кувань д≥стала свого поширенн¤ з середи≠ни 70-х рок≥в, коли в економ≥ц≥ п≥двищилис¤ р≥вн≥ ≥нфл¤ц≥њ та без≠роб≥тт¤, виникла стагфл¤ц≥¤. ÷¤ теор≥¤ виходить з того, що ус≥ ринки Ї висококонкурентними, р≥вноважн≥ ц≥ни швидко пристосовуютьс¤ до нових ситуац≥й, зарплата ≥ ц≥ни можуть ¤к п≥двищуватис¤, так ≥ зни≠жуватис¤. –инков≥ суб'Їкти повод¤ть себе рац≥онально, в оч≥куванн≥ зростанн¤ ц≥н розширюЇтьс¤ ринковий попит, стимулюючи нове зро≠станн¤ ц≥н. “аким чином, ефективн≥сть стаб≥л≥зац≥йноњ пол≥тики держа≠ви зводитьс¤ до нул¤.

“еор≥¤ "економ≥ки пропозиц≥њ" пов'¤зуЇ стагфл¤щю з державним втручанн¤м в економ≥ку, а саме ≥з зростанн¤м податк≥в, ¤к≥ негативно впливають на стимули до прац≥. „ерез це центральну роль вона в≥дводить ринковим механ≥змам стаб≥л≥зац≥њ. ѕрихильники теор≥њ "еко≠ном≥ки пропозиц≥њ" виступають за п≥дтримку великих скорочень по≠датк≥в, переходу в≥д прогресивних до регресивних податк≥в, розгл¤даючи це ¤к умову стимулюванн¤ заощаджень та ≥нвестиц≥й.

ƒержавне регулюванн¤ економ≥ки може бути жорстким, пр¤мим ≥ частковим, м'¤ким. ¬перше форма жорсткого державного регулюванн¤ економ≥ки була запроваджена в колишньому —–—–.

—утн≥сть форми жорсткого держав≠ного регулюванн¤ економ≥ки пол¤гаЇ у тому, що держава зд≥йснюЇ скоординоване веденн¤ господарства у масштабах крањни через план, ¤кий за зм≥стом Ї розкладкою обов'¤зкових завдань дл¤ учасник≥в сусп≥льного виробництва ≥ Ї юридичним законом. ѕри директивному плануванн≥ товаровиробнику вказуЇтьс¤, ск≥льки ≥ ¤коњ продукц≥њ сл≥д виробити, куди, за ¤кою ц≥ною поставити.

«давалос¤ б, на перший погл¤д, ≥снуюча система в≥дносин м≥ж державою ≥ п≥дприЇмством Ї зручною дл¤ обох стор≥н ≥ може забезпечити повну збалансован≥сть народного господарства. јле це не так:

ѕо-перше, жорсткий план нац≥люЇ виробництво лише на те, що заплановано. ј це, з одного боку, сковуЇ товаровиробник≥в у пошуках вар≥ант≥в освоЇнн¤ нових вид≥в про≠дукц≥њ, а з другого Ч л≥кв≥дуЇ стимули саморозвитку.

ѕо-друге, дл¤ збалансованост≥ розвитку народного господарства через план сл≥д обчислити не лише пр¤м≥, а й опосередкован≥ витрати на одиницю продукц≥њ. ѕри номенклатур≥ продукц≥њ, ¤ка перевищуЇ дес¤тки м≥льйон≥в њњ най≠менувань, нав≥ть найсучасг≥шим ≈ќћ це не п≥д силу.

ѕерех≥д до ринкових в≥дносин передбачаЇ скасуванн¤ командно-адм≥н≥стративних метод≥в всеохоплюючого державного кер≥вництва еко≠ном≥кою, створенн¤ системи часткового, м'¤кого державного регулюванн¤ ринку.

—утн≥сть часткового, м'¤кого регулюванн¤ економ≥ки, ¤ке харак≠терне дл¤ б≥льшост≥ крањн св≥ту, пол¤гаЇ у тому, що держава шл¤хом застосуванн¤ адм≥н≥стративних, економ≥чних, правових важел≥в регулюЇ повед≥нку товаровиробник≥в, визначаЇ перспективу розвитку нац≥ональноњ економ≥ки, виконуЇ спр¤мовуючу функц≥ю щодо реал≥зац≥њ довгострокових програм розвитку. ѕри цьому вона може впливати на п≥дприЇмства, ф≥рми, корпорац≥њ, асоц≥ац≥њ в≥льних п≥дприЇмц≥в шл¤хом впровадженн¤ певноњ податковоњ, кредитно-ф≥нансовоњ пол≥тики, анти≠монопольного та ≥нших юридичних закон≥в, наданн¤ державних позик (субсид≥й, субвенц≥й), контролю за ц≥нами ≥ т.≥н.

3.‘ункц≥њ, завданн¤,ц≥л≥, меж≥ та обФЇкти державного

регулюванн¤ економ≥ки.

ќсновними функц≥¤ми державного регулюванн¤ Ч залежно в≥д р≥вн¤ ≥ компетенц≥њ державних орган≥в, ¤к≥ њх зд≥йснюють Ї:

регулюванн¤ макроеконом≥чних пропорц≥й;

1	2

Ќазва: ќб'Їктивна необх≥дн≥сть ≥ сутн≥сть макроеконом≥чного регулюванн¤ ринку
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (854 прочитано)