ƒержавне регулюванн¤ > ѕоходженн¤ та сутн≥сть держави

ѕоходженн¤ та сутн≥сть держави

ѕЋјЌ

¬ступ.

ѕоходженн¤ та сутн≥сть держави.

а). —утн≥сть, структура та атрибути держави.

б).  онцепц≥њ походженн¤ держави.

‘ункц≥њ держави та державна влада.

“иполог≥¤ держав.

V. ¬исновки.

I. ¬ступ.

ƒержава Ї найб≥льш важливим ≥нститутом пол≥тичноњ системи сусп≥льства. ѓњ важлив≥сть визначаЇтьс¤ максимальною концентрац≥Їю в њњ руках ресурс≥в, що дозвол¤ють держав≥ впливати на соц≥альн≥ зм≥ни. «а нин≥шн≥х умов держав≥ не знайдено адекватного зам≥нника, ≥, напевне не буде знайдено у найближчому майбутньому. —еред найважлив≥ших завдань пол≥толог≥њ актуальним залишаЇтьс¤ висв≥тленн¤ њњ сутност≥, соц≥альноњ рол≥ зд≥йснюваних нею функц≥й, форм державного правл≥нн¤ й державного устрою, пол≥тичних режим≥в ≥ принцип≥в м≥ждержавноњ пол≥тики. ¬се вищесказане, даЇ можлив≥сть зробити висновок, що висв≥тленн¤ даноњ теми важливе не лише з точки зору академ≥чноњ пол≥толог≥њ, але ≥ практичноњ пол≥тики.

≤≤. ѕоходженн¤ та сутн≥сть держави.

а). —утн≥сть, структура та атрибути держави.

ѕрот¤гом в≥к≥в держава завжди трактувалас¤ по-р≥зному. «азвичай вс≥ трактовки держави мали за основу одне з двох наступних тверджень: держава служить ≥нтересам сусп≥льства або ж Ї засобом пригн≥ченн¤ нижчих клас≥в вищими.

ѕерша теор≥¤, скор≥ш за все, бере початок з погл¤д≥в јристотел¤, котрий вважав, що держава Ї вт≥ленн¤м мудрост≥, справедливост≥, краси та загального блага. ƒруга теор≥¤ пор≥внюЇ державу з потворою (“.√оббс).

« XVI ст. формуЇтьс¤ ще одна ≥нтерпретац≥¤ держави: держава визначаЇтьс¤ через так≥ терм≥ни ¤к Усуверен≥тетФ та Уабсолютна владаФ (∆.Ѕоден). ƒержаву вт≥люЇ правитель ≥ саме в≥н керуЇ сукупн≥стю людей, тобто така теор≥¤ частково п≥дтримуЇ теор≥ю √оббса.

«годом держава розгл¤далас¤ ¤к норми, в≥дносини, рол≥, процедури, ≥нститути ≥тд. “обто не ¤к група особистостей, а ¤к сусп≥льство в ц≥лому. “ак марксисти визнавали присутн≥сть держави лише в класово-розпод≥леному сусп≥льств≥ ≥ розгл¤дали державу ¤к механ≥зм дл¤ пригн≥ченн¤ одного класу ≥ншим.

ƒержаву можна визначити ¤к особливу форму орган≥зац≥њ пол≥тичноњ влади в сусп≥льств≥, що маЇ суверен≥тет ≥ зд≥йснюЇ керуванн¤ сусп≥льством на основ≥ права за допомогою спец≥ального механ≥зму (апарату).

“епер спробуЇмо назвати основн≥ атрибути держави:

територ≥¤;

населенн¤;

громадська влада;

суверен≥тет Ц незалежне в≥д будь ¤ких сил, обставин та ос≥б верховенство держави, њњ незалежн≥сть у внутр≥шн≥х та зовн≥шн≥х справах;

монопол≥¤ на легальне використанн¤ сили;

виключне право на виданн¤ закон≥в;

загальн≥сть;

право на збиранн¤ податк≥в та збор≥в з населенн¤;

« вищесказаного можна б≥льш точн≥ше визначити державу:

ƒержава Ц територ≥альна сп≥льн≥сть класового сусп≥льства, ¤ка за допомогою механ≥зму публ≥чноњ влади забезпечуЇ основи ≥снуванн¤ ≥ндив≥да й сусп≥льства, а також суверен≥тет народу.

¬иникненн¤ держави ¤к соц≥ального ≥нституту в≥добразило процеси ускладненн¤ сусп≥льного житт¤. ѓњ по¤ва в≥дтворила необх≥дн≥сть у задоволенн≥ потреб та ≥нтерес≥в, котрих не могли задовольнити попередн≥ ≥нститути. ѕеревагами держави Ї висока спец≥ал≥зац≥¤ в розпод≥л≥ прац≥ м≥ж правл¤чими, волод≥нн¤ сучасною арм≥Їю та пол≥ц≥Їю, волод≥нн¤ великими матер≥альними та ≥ншими ресурсами дл¤ зд≥йсненн¤ своњх р≥шень.

ќсновними ¤к≥сними в≥дм≥нност¤ми держави в≥д ≥нших, недержавних, пол≥тичних орган≥зац≥й Ї:

™дина територ≥альна орган≥зац≥¤ пол≥тичноњ влади у масштабах вс≥Їњ крањни. ƒержавна влада поширюЇтьс¤ на все населенн¤ в межах певноњ територ≥њ. «д≥йсненн¤ влади на певн≥й територ≥њ потребуЇ встановленн¤ њњ просторовоњ меж≥ Ц державного кордону, котрий в≥дмежовуЇ одну державу в≥д ≥ншоњ. ¬ межах даноњ територ≥њ держава маЇ верховенство та повноту законодавчоњ, виконавчоњ та судовоњ влади.

ƒержава Ї орган≥зац≥Їю пол≥тичноњ влади, що маЇ спец≥альн≥ механ≥зми дл¤ керуванн¤ сусп≥льством законодавчу, виконавчу та судову г≥лки влади. ¬ особливих випадках держава вдаЇтьс¤ до таких д≥й ¤к примус Ц органи насильства (арм≥¤, органи безпеки).

ƒержава регулюЇ своЇ сусп≥льне житт¤ на основ≥ права. “≥льки держава може регулювати житт¤ сусп≥льства за допомогою закон≥в, що мають загальнообовТ¤зковий характер.

—уверен≥тет державноњ влади. ¬≥н вт≥люЇтьс¤ у верховенств≥ та незалежност≥ держави в≥д будь-¤ких ≥нших влад всередин≥ крањни. “обто у загальнообов'¤зковост≥ р≥шень дл¤ населенн¤, у можливост≥ в≥дм≥ни р≥шень недержавних ≥нститут≥в влади, у волод≥нн≥ р¤дом виключних прав, у на¤вност≥ спец≥альних засоб≥в впливу на населенн≥.

ѕримусове збиранн¤ податк≥в та ≥нших обов'¤зкових платеж≥в з населенн¤, котр≥ гарантують економ≥чну самост≥йн≥сть держави.

б).  онцепц≥њ походженн¤ держави.

” пол≥тичних вченн¤х немаЇ Їдиноњ теор≥њ походженн¤ держави. —п≥льна лише думка, що держава виникла в результат≥ ≥сторичного розвитку, ≥ на те були певн≥ п≥дстави, оск≥льки держава не могла виникнути одномоментно. Ќайб≥льш поширеними Ї наступн≥ концепц≥њ:

ѕатр≥архальна теор≥¤ була вперше запропонована ще јр≥стотелем. Ќа його думку держава розрослас¤ ≥з с≥м'њ, ≥ оп≥куЇ своњх п≥дданих, ¤к батько своњх д≥тей.

“еократична теор≥¤ пов'¤зуЇ походженн¤ держави з ут≥ленн¤м божественноњ вол≥.

“еор≥¤ насильства стверджуЇ, що головною передумовою виникненн¤ держави став факт насильницького п≥дкоренн¤ п≥длеглих володарюючими.

“еор≥¤ сусп≥льного договору. јвтором ц≥Їњ теор≥њ став ∆. –усо. Ќа його думку держав≥ надаютьс¤ лише т≥ повноваженн¤, котр≥ њй надали "громад¤ни, що домовилис¤". ƒержава маЇ знайти таку форму сп≥вжитт¤ людей, ¤ка сп≥льними зусилл¤ми захищаЇ особист≥сть та њњ власн≥сть, створюЇ асоц≥ац≥ю, в ¤к≥й кожний (будучи з ус≥ма ≥ водночас п≥дкор¤ючись т≥льки соб≥) в≥льний так само, ¤к ≥ в недержавному об'Їднанн≥.

—оц≥ально-економ≥чна теор≥¤ передбачаЇ, що держава стала результатом прагненн¤ людини до покращенн¤ соц≥ально-економ≥чних умов.

ѕсихолог≥чна концепц≥¤ передбачаЇ, що виникненн¤ держави пов'¤зане з особливост¤ми людськоњ особистост≥, а саме, що людська психолог≥¤ передбачаЇ утворенн¤ угрупуванн¤ сусп≥льного типу, що згодом призводить до утворенн¤ продержавного устрою.

≤≤≤. ‘ункц≥њ держави та державна влада.

—пециф≥ка самоњ держави розкриваЇтьс¤ в зм≥ст≥ њњ функц≥й. ƒ≥¤льн≥сть кожноњ держави пересл≥дуЇ дв≥ групи завдань: завданн¤, що виконуютьс¤ дл¤ п≥дтримки ≥снуванн¤ сусп≥льства та специф≥чн≥ завданн¤, що мають на мет≥ вир≥шенн¤ тимчасових проблем сусп≥льства.

‘ункц≥њ держави, њхн≥ зм≥ст ≥ пр≥оритет зм≥нюютьс¤ залежно в≥д ≥сторичноњ епохи, типу ≥ форм держави.

” пол≥толог≥њ загальновизнаним Ї под≥л функц≥й держави на внутр≥шн≥ та зовн≥шн≥. ƒо внутр≥шн≥х функц≥й належать:

≈коном≥чна функц≥¤ - орган≥зац≥¤ та регулюванн¤ економ≥чних процес≥в у крањн≥ за допомогою податковоњ та кредитноњ пол≥тики та за допомогою спец≥ал≥зованих державних монетарних установ.

ѕравова функц≥¤ - √арантуванн¤ безпеки окремих громад¤н ≥ сусп≥льства в ц≥лому, розвиток законодавства, утвердженн¤ законност≥ та правопор¤дку.

—оц≥альна функц≥¤ - задоволенн¤ потреб людей у житл≥, соц≥альн≥ гарант≥њ, страхуванн¤ житт¤, п≥дтримка на належному р≥вн≥ охорони здоров'¤.

 ультурно-виховна функц≥¤ - контроль за осв≥тою й вихованн¤м, сферою культури; регулюванн¤ в≥дносин етн≥чних груп ≥ нац≥ональна консол≥дац≥¤.

ѕол≥тична функц≥¤ - забезпеченн¤ пол≥тичноњ стаб≥льност≥, визначенн¤ пол≥тичного курсу, що в≥дпов≥даЇ потребам б≥льшост≥ населенн¤ чи п≥дтримка повноважень володарюючого класу.

≈колог≥чна функц≥¤ - гарантуванн¤ еколог≥чноњ безпеки, розумного використанн¤ природних ресурс≥в.

ƒо зовн≥шн≥х функц≥й належать:

‘ункц≥¤ взаЇмовиг≥дного сп≥вроб≥тництва - з'¤суванн¤ та реал≥зац≥¤ м≥ждержавних ≥ м≥жнародних ≥нтерес≥в через дипломатичн≥ в≥дносини ≥ дипломатичн≥ служби та участь у робот≥ м≥жнародних орган≥зац≥й, союз≥в, об'Їднань.

‘ункц≥¤ оборони крањни - захист крањни в≥д зовн≥шноњ силовоњ агресс≥њ. Ѕудь ¤к≥ територ≥альн≥ претенз≥њ ≥ншоњ крањни також розгл¤даютьс¤ ¤к агрес≥¤.

¬ир≥шенн¤ глобальних проблем людства.

ƒл¤ реал≥зац≥њ державних функц≥й необх≥дно мати державний апарат, певну структуру державних орган≥в. ÷¤ структура може бути р≥зною, в залежност≥ в≥д типу держави ≥ пол≥тичного режиму, але завжди ц¤ структура вкладаЇтьс¤ у пон¤тт¤ державна влада.

ƒержавна влада Ч здатн≥сть системи державних орган≥в п≥дкор¤ти соб≥, розпор¤джатись ≥ управл¤ти вс≥ма п≥длегли≠ми њњ юрисдикц≥њ громад¤нами, орган≥зац≥¤ми та установа≠ми, здатн≥сть видавати обов'¤зков≥ дл¤ вс≥х закони та ≥нш≥ нормативн≥ акти й забезпечувати њх виконанн¤.

«авданн¤ кожноњ держави Ч створити таку систему публ≥чно≥ влади, ¤ка здатна забезпечити: одержанн¤, анал≥з ≥ сис≠тематизац≥ю необх≥дноњ ≥нформац≥њ; узгодженн¤ ≥нтерес≥в р≥зних груп у межах сусп≥льного устрою; оптимальну систему п≥дтриманн¤ громадського пор¤дку. ” структур≥ державноњ влади вир≥шальним Ї питанн¤ про орган≥зац≥ю влади, а саме: про суб'Їкт≥в влади та њх концентрац≥ю в одн≥й особ≥ (монарх, диктатор) або ж в одн≥й ≥нстанц≥њ влади; про под≥л влади та њњ розмежуванн¤. ” розвинених крањнах сучасного св≥ту м≥цно утвердивс¤ демократичний принцип влади, ¤кий передбачаЇ систему функц≥онуванн¤ незалежних в≥дпов≥дних орган≥в, що обмежують ≥ вр≥вноважують один одного.

” складн≥й систем≥ ≥нститут≥в державноњ влади суверен≥тет народу за демократичних режим≥в становл¤ть органи законодавчоњ влади Ч обран≥ народом парламенти, нац≥ональн≥ збори, установч≥ збори, конгреси, верховн≥ ради тощо. √лава держави та ур¤ду в межах конституц≥йних норм також може волод≥ти певними законодавчими правами. «а диктаторських, тотал≥тарних режим≥в ≥ в≥йськовоњ диктатури законодавч≥ органи або збер≥гають своњ формальн≥ права, або ж вони взагал≥ л≥кв≥дуютьс¤, ≥ тод≥ законодавство, ¤к ≥ в абсолютн≥й монарх≥њ, узурпуЇ глава держави або ур¤ду.

1	2	3	4

Ќазва: ѕоходженн¤ та сутн≥сть держави
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (3461 прочитано)