ƒержавне регулюванн¤ > ѕрезидент у механ≥зм≥ зд≥йсненн¤ державноњ влади

ѕрезидентська влада в багатьох крањнах јз≥њњ ≥ јфрики не терпить н≥¤коњ, нав≥ть легальноњ, опозиц≥њ. ƒл¤ цих крањн звичайною справою Ї ситуац≥¤, коли президент приймаЇ р≥шенн¤ щодо введенн¤ надзвичайного стану на територ≥њ вс≥Їњ крањни або в окремих њњ рег≥онах, розпускаЇ парламент та править за допомогою особистих вказ≥вок.

¬ зах≥дн≥й ™вроп≥ сформувалась особлива Ївропейська модель у форм≥ або нап≥впрезидентськоњ або ж парламентськоњ системи правл≥нн¤. ќбидв≥ ц≥ системи передбачають б≥льш обмежен≥ прерогативи президента, н≥ж у вищенаведених модел¤х президентськоњ влади. ” нап≥впрезидентськ≥й модел≥ президент - глава держави, але в≥н, ¤к правило, не Ї главою ур¤ду ≥ не займаЇ посаду премСЇр-м≥н≥стра. ¬ той же час президент за таких умов маЇ р¤д важливих повноважень, ¤к≥ дозвол¤ють йому впливати на пол≥тику ур¤ду. Ќасамперед президент може головувати на зас≥данн¤х ради м≥н≥стр≥в, або таке зас≥данн¤ може бути скликане на йього проханн¤ дл¤ розгл¤ду того питанн¤, ¤ке в≥н вважаЇ позачерговим. ƒо того ж глава держави маЇ прерогативу затверджувати декрети ≥ постанови, прийн¤т≥ ур¤дом, або ж у випадку незгоди повернути њх на повторний розгл¤д ур¤ду. ѕрезидент маЇ право вето на закони ур¤ду, ≥ в ц≥й ¤кост≥ виступаЇ в рол≥ арб≥тра у в≥дносинах м≥ж пров≥дними пол≥тичними ≥нститутами. «а певних обставин президент може розпустити парламент ≥ призначити нов≥ парламентськ≥ вибори, розраховуючи, що њх результат може призвести до бажаноњ зм≥ни ур¤ду.

¬ умовах нап≥впрезидентськоњ республ≥ки президент Ї верховним головнокомандувачем збройними силами.  р≥м того йьому належить пров≥дна роль у визначенн≥ ≥ проведенн≥ зовн≥шньоњ пол≥тики. якщо ж до св≥х цих повноважень додати ще право президента за певних умов вводити надзвичайний стан в крањн≥, а також проводити за своЇю ≥н≥ц≥ативою загальнонародний референдум, то можна стверджувати, що президент в нап≥впрезидентськ≥й республ≥ц≥ - впливова ≥ активна сила, ¤ка здатна зд≥йснювати значний вплив на державну пол≥тику.

” парламентськ≥й систем≥ державного правл≥нн¤, ¤ка передбачаЇ на¤вн≥сть посади президента, останн≥й Ї конституц≥йним главою держави. ÷е означаЇ, що ур¤д ≥ йього д≥¤льн≥сть практично виведен≥ ≥з сфери впливу президента. ≤ хоча формально в≥н, зг≥дно з конституц≥Їю, над≥лений такими важливими повноваженн¤ми, ¤к призначенн¤ глави ур¤ду, обС¤ва про розпуск парламента ≥ призначенн¤ дати чергових або позачергових парламентських вибор≥в, а також представництва у сфер≥ м≥жнародних в≥дносин, але фактично вс≥ ц≥ й ≥нш≥ повноваженн¤ президент повинен зд≥йснювати т≥льки за згодою глави ур¤ду, ¤кий ще й до того в≥дпов≥дальний не президенту а парламенту. ¬ такому випадку главою виконавчоњ влади Ї премСЇр-м≥н≥стр (у ‘–√ та јвстр≥њ - канцлер), ¤кий маЇ необх≥дн≥ повноваженн¤ дл¤ зд≥йсненн¤ ур¤довоњ пол≥тики. ѕрезидент в умовах парламентськоњ системи правл≥нн¤ не в≥дпов≥даЇ за д≥њ ур¤ду ≥ залишаЇтьс¤ надпарт≥йною ф≥гурою, гарантом правопор¤дку, уособленн¤м непорушного конституц≥йного ладу.

¬ кожн≥й держав≥ виконанн¤ зовн≥шньопол≥тичних функц≥й зд≥йснюЇ м≥н≥стерство закордонних справ та ≥нш≥ в≥домства. –азом ≥з тим при президентськ≥й систем≥ в≥дпов≥дальн≥сть за вс≥ д≥њ державних орган≥в у зовн≥шньопол≥тичн≥й сфер≥ несе насамперед глава вищоњ виконавчоњ влади - президент. ¬≥н повинен бути пост≥йно в курс≥ р≥зних акц≥й, орган≥зованих зовн≥шньопол≥тичними в≥домствами, зд≥йснювати ефективний контроль за њх роботою. јле головним головною особлив≥стю президенськоњ системи Ї те, що т≥льки президент приймаЇ остаточн≥ р≥шенн¤ щодо зовн≥шньопол≥тичних акц≥й свого ур¤ду. ¬ такому випадку н≥хто з ур¤дових д≥¤ч≥в не розд≥л¤Ї з президентом прерогатив кер≥вництва зовн≥шньою пол≥тикою.

«овн≥шньопол≥тичн≥ повноваженн¤ президента у нап≥в- президентськ≥й систем≥ частково обмежен≥ правами  аб≥нету м≥н≥стр≥в, ¤кий маЇ можлив≥сть безпосередньо зд≥йснювати зовн≥шню та внутр≥шню пол≥тику ур¤ду. ” парламентськ≥й систем≥ президент маЇ високий статус глави держави, проте йього повноваженн¤ у зовн≥шньопол≥тичн≥й сфер≥ державноњ пол≥тики значно обмежен≥.

 онституц≥њ багатьох крањн м≥ст¤ть схож≥ м≥ж собою положенн¤ у ¤ких закр≥плено, що до прерогатив президента входить складанн¤ м≥жнародних угод.

” президентськ≥й систем≥ —Ўј президент (або ≥нша вповноважена президентом посадова особа ур¤ду) попередньо п≥дписуЇ угоди, що за законом ще не надаЇ документу правовоњ сили. ”годи направл¤ютьс¤ на затвердженн¤ до вищого законодавчого органу (сенату). ƒл¤ ратиф≥кац≥њ будь-¤коњ м≥ждержавноњ угоди в —Ўј  онституц≥¤ вимагаЇ згоди не менше двох трет≥х присутн≥х на зас≥данн≥ член≥в сенату. ѕроцес ратиф≥кац≥њ м≥ждержавних угод завершуЇтьс¤ лише тод≥, коли п≥сл¤ затвердженн¤ —енатом угоди президент п≥дписуЇ ратиф≥кован≥ грамоти ≥ обм≥нюЇтьс¤ ними ≥з главою держави - партнера з угоди. ƒо того ж —енат не маЇ конституц≥йних повноважень втручатись в переговорний процес або обмежувати президента в йього конституц≥йному прав≥ п≥дписувати догов≥р за власним розсудом.

” нап≥впрезидентськ≥й республ≥ц≥ пор¤док ратиф≥кац≥њ м≥жнародних угод в принцип≥ ≥дентичний тому, що Ї в в президентськ≥й республ≥ц≥, але з тою р≥зницею, що вс≥ ц≥ угоди п≥дписують, ¤к правило, не президенти, а глави ур¤д≥в, м≥н≥стри закордонних справ, або ≥нш≥ високопоставлен≥ ур¤дов≥ д≥¤ч≥. ўодо парламентськоњ республ≥ки - тут пров≥дна роль у процес≥ ратиф≥кац≥њ м≥жнародних угод належить парламенту. ” ‘–Ќ, ¬енгр≥њ та ≥нших парламентських республ≥ках представники ур¤ду п≥дписують угоди, ¤к≥ за згодою депутатськоњ б≥льшост≥ ратиф≥куЇ парламент ≥ передаЇ на затвердженн¤ президенту. √лава держави фактично не маЇ права не затверджувати ту чи ≥ншу угоду, ¤ку було схвалено ур¤дом ≥ ратиф≥ковано парламентом.

«аруб≥жна практика президентськоњ влади переконливо св≥дчить про важлив≥сть цього ≥нституту в б≥льшост≥ пол≥тичних систем. ѕор≥вн¤но з ≥ншими вищими посадовими особами президент маЇ особливий статус, повноваженн¤ ≥ в≥дпов≥дальн≥сть. Ќе дивл¤чись на те, що статус глави держави достатньо ун≥версальний, функц≥онуванн¤ ц≥лого р¤ду моделей президентства ви¤вл¤Ї њх залежн≥сть в≥д р≥зних пол≥тичних режим≥в ≥ р≥зних систем державного правл≥нн¤. ” авторитарних та тотал≥тарних режимах президентська влада набуваЇ рис режиму особистоњ влади, в той час ¤к у демократичних крањнах глава держави виступаЇ одним ≥з пров≥дних гарант≥в непорушност≥ конституц≥йних основ пол≥тичноњ системи.

 ожному типу державного правл≥нн¤ в≥дпов≥даЇ певний тип президенства з йього особливими ролевими функц≥¤ми. ¬ умовах президентськоњ республ≥ки президент, маючи одночасно повноваженн¤ голови держави ≥ голови ур¤ду, повинен бути ефективним пол≥тичним л≥дером, ¤кий безпосередньо керуЇ ур¤довою пол≥тикою. ” нап≥впрезидентськ≥й республ≥ц≥ президент нер≥дко виступаЇ у рол≥ арб≥тра у в≥дносинах  абм≥на ≥ парламента, а у парламентськ≥й республ≥ц≥ - над≥л¤Їтьс¤ статусом Упершого громад¤нинаФ держави. ќднак за будь¤коњ пол≥тичноњ системи президент несе особливу в≥дпов≥дальн≥сть за збереженн¤ законност≥, злагоди ≥ стаб≥льност≥ в сусп≥льств≥.

«алишаючись в рамках своњ конституц≥йних повноважень президент повинен активно використовувати потенц≥ал своЇњ високоњ посади та вир≥шувати багато проблем сусп≥льного розвитку. ƒосв≥д та низка усталених норм ≥нститут≥в президентства в заруб≥жн≥й практиц≥ безсумн≥вно корисн≥ в процес≥ розвитку пол≥тичноњ системи ”крањни.

Ћ≥тература:

 онституц≥¤ ”крањни. –озд≥ли ≤V - V≤.

 онституц≥¤ нових держав ™вропи та јз≥њ. -  ., 1996.

 оментар до  онституц≥њ ”крањни. -  ., 1996.

ќснови  онституц≥йного права ”крањни.-  .:ёр≥нком, 1997.

Ѕурчак ‘.√. Ќова  онституц≥¤ ”крањни.-  ., 1997.

—ахаров Ќ.ј. »нститут президентства в современном мире. - ћ.: ёрид.лит., 1994.

Ўаповал ¬.ћ.,  онституц≥йне право заруб≥жних крањн.  .: јртек, ¬ища шк., 1997.

1	2

Ќазва: ѕрезидент у механ≥зм≥ зд≥йсненн¤ державноњ влади
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (1433 прочитано)