ƒержавне регулюванн¤ > –озпад ≥мперськоњ тотал≥тарноњ системи. ѕроголошенн¤ декларац≥њ про державний суверен≥тет ”крањни, под≥њ в серпн≥ 1991 року

Ќатом≥сть ≥ ¤, ≥ ™льцин добре усв≥домлювали, що √орбачов мав рац≥ю, коли стверджував, що повна дез≥нтеграц≥¤ —оюзу може знищити нац≥ональн≥ економ≥ки. Ќародне господарство —–—– ≥снувало за горезв≥сним принципом рац≥онального розташуванн¤ продуктивних сил. ∆одна республ≥ка не мала замкненого виробничого циклу у будь-¤к≥й сфер≥. ѕ≥дприЇмства на територ≥¤х нових суверенних крањн, були поЇднан≥ м≥ж собою численними й складними звТ¤зками, що формувалис¤ дес¤тир≥чч¤ми. ћи розум≥ли: ≥дею про економ≥чне сп≥вроб≥тництво варто п≥дтримати. “ому, р≥шуче в≥дмовл¤ючись брати участь у парафуванн≥ нового —оюзного договору, ”крањна все ж долучилас¤ до угоди про економ≥чне сп≥втовариство: за моњм дорученн¤м голова украњнського ур¤ду ¬≥тольд ‘ок≥н поставив п≥дпис п≥д в≥дпов≥дним документом.

ѕ≥сл¤ тривалих переговор≥в ми з ™льциним ≥ Ўушкевичем д≥йшли висновку, що —–—– приречений ≥ його треба зам≥нити певною тимчасовою наддержавною структурою. “ака ун≥¤, на нашу думку, дозволила б колишн≥м рад¤нським республ≥кам не так бол≥сно пережити процес формуванн¤ власних владних ≥нститут≥в та розбудови нац≥ональних економ≥к. ”часть центру у цьому процес≥ нам здавалос¤ недоречною Ч √орбачов уже (зважаючи на останн≥ пол≥тичн≥ под≥њ) не репрезентував н≥кого, кр≥м самого себе. ƒо того ж центральна влада наочно продемонструвала свою безпорадн≥сть п≥д час серпневого заколоту. “ому центр здававс¤ нам скор≥ше гальмом на шл¤ху до ¤к≥сно новоњ ≥нтеграц≥њ, н≥ж обТЇднавчим фактором. “им б≥льше, що республ≥ки могли вир≥шувати ц≥ питанн¤ самост≥йно. ѕринципово нов≥ в≥дносини м≥ж молодими суверенними крањнами дозвол¤ли нам нарешт≥ стати повн≥стю незалежними. ѕ≥дтвердженн¤м цього Ї п≥дписанн¤ у 1990 роц≥, ще за час≥в ≥снуванн¤ —–—–, ƒоговору про дружбу ≥ сп≥вроб≥тництво м≥ж ”крањною ≥ –ос≥Їю.

«наченн¤ референдуму важко переоц≥нити. ”хваленн¤ јкта про державну незалежн≥сть, безумовно, мало величезне значенн¤, але насправд≥ незалежною ”крањна стала лише п≥сл¤ 1 грудн¤. 24 серпн¤ незалежн≥сть була проголошена ¬ерховною –адою, але ≥стор≥¤ знаЇ випадки, коли парламентар≥ скасовували р≥шенн¤, ухвален≥ попередниками. ƒо того ж, хоча вищий представницький орган маЇ конституц≥йне право виступати в≥д ≥мен≥ народу, але парламент Ч це не народ. 1 грудн¤ за незалежн≥сть проголосував саме народ, ¤кий Ї Їдиним джерелом влади, ≥ вол¤ ¤кого св¤щенна.

ѕ≥дтвердженн¤м тези про доленосн≥сть грудневого референдуму Ї важлива обставина, про ¤ку чомусь мало хто згадуЇ. ƒо 1 грудн¤ формально незалежну ”крањну не визнала жодна держава св≥ту. ѕрот¤гом грудн¤ ”крањну визнали б≥льше сорока крањн. јдже грудневий всеукрањнський референдум 1991 року перекреслив березневий всесоюзний референдум 1990 року, його п≥дсумки надали правов≥ п≥дстави дл¤ перетворенн¤ задекларованоњ незалежност≥ у незалежн≥сть реальну.

ƒо реч≥, ц≥лком могло статис¤, що украњнц≥ св¤ткували б ƒень незалежност≥ не 24 серпн¤, а 1 грудн¤. ѕитанн¤, з ¤кого дн¤ починати в≥дл≥к нов≥тньоњ ≥стор≥њ держави було темою довол≥ жвавоњ дискус≥њ. ѕереважала то одна дата, то друга. ѕоклав край суперечкам, ¤кщо не помил¤юс¤, ƒмитро ѕавличко, ¤кий в≥дшукав досить неспод≥ваний аргумент: Ђ—в¤ткувати вл≥тку набагато приЇмн≥ше, н≥ж узимку. —н≥г, чи мороз, чи нав≥ть дощ можуть з≥псувати урочистост≥ї. ÷ей дов≥д видавс¤ депутатам дуже переконливимЕ

ѕ≥сл¤ 1 грудн¤ залишилас¤ Їдина нерозвТ¤зана проблема Ч ¤к вийти з —–—–. ¬≥н уже фактично припинив своЇ ≥снуванн¤ ¤к держава, але дос≥ залишавс¤ субТЇктом м≥жнародного права ≥ тому, з точки зору геопол≥тики, все ще був реальн≥стю. ’оча й (даруйте за каламбур) реальн≥стю дуже умовною. ћехан≥зму виходу не ≥снувало, прецедент≥в Ч також. Ѕула одна суттЇва правова зач≥пка.  онституц≥¤ передбачала право на самовизначенн¤, аж до в≥докремленн¤. јле ¤к реал≥зувати це декларативне право, було нев≥домо. ¬сеукрањнський референдум надав ”крањн≥ можлив≥сть використати це право. ¬ол¤ народу, оф≥ц≥йно закр≥плена п≥дсумками референдуму, дозвол¤ла перетворити умовну конституц≥йну тезу на безумовний правовий механ≥зм. “аким чином питанн¤ про приЇднанн¤ ”крањни до нового —оюзного договору в≥дпадало автоматично. Ѕ≥льше того, наша крањна фактично в≥дкривала шл¤х виходу з —–—– дл¤ ≥нших новоутворених незалежних держав. јле треба було узгодити д≥њ, тому  равчук розум≥в, що на мене чекають довг≥ та нелегк≥ переговори.

ўе ран≥ше невелика група пол≥тик≥в та чиновник≥в, за моњм дорученн¤м в≥дпрацьовувала план конфедеративноњ угоди, ¤кий ми з ™льциним марно намагалис¤ запропонувати √орбачову. ѕ≥сл¤ √ „ѕ  равчук вир≥шив повернутис¤ до тих розробок, але дав завданн¤ дещо скорегувати схему, пристосувавши њњ до нових пол≥тичних обставин. ѕаралельно з цим ми ретельно проанал≥зували можлив≥ економ≥чн≥ та пол≥тичн≥ насл≥дки розвалу —–—–.

«аб≥гаючи наперед, хочу одразу в≥дкинути звинуваченн¤ на адресу ™льцина, Ўушкевича ≥  равчука, ¤к≥ буц≥мто не розум≥ли насл≥дк≥в п≥дписанн¤ Ѕ≥ловезьких угод Ч мовл¤в, ми не були повною м≥рою по≥нформован≥ про р≥вень ≥нтеграц≥њ у —–—–, не усв≥домлювали реальний р≥вень взаЇмноњ економ≥чноњ залежност≥ республ≥к.

Ќасправд≥, ми добре волод≥ли цифрами. ѕринаймн≥ щодо себе  равчук можу це стверджувати з повною в≥дпов≥дальн≥стю.  равчук мав досить ч≥тке у¤вленн¤ про складн≥сть розвТ¤занн¤ економ≥чних, ф≥нансових та соц≥альних проблем, що неминуче виникнуть п≥сл¤ розпаду —–—–. 20 рок≥в роботи в ÷  надали мен≥ можлив≥сть ознайомитис¤ з необх≥дним обс¤гом в≥дпов≥дноњ ≥нформац≥њ. ƒо того ж, п≥сл¤ обранн¤ мене √оловою ¬ерховноњ –ади  равчук старанно та наполегливо вивчав економ≥чн≥ питанн¤ Ч аби ухвалювати р≥шенн¤,  равчук мусив знати суть справи.

јле (¤к  равчук вже зазначав) —–—– у кожному раз≥ був приречений. ѕроблема ¤краз ≥ пол¤гала в тому, щоб в≥дшукати механ≥зм, ¤кий дозволив би республ≥кам пережити цю неминучу под≥ю з ¤кнайменшими економ≥чними втратами. ѕроцес розриву економ≥чних звТ¤зк≥в (¤ про це також згадував, але мушу згадати ще раз) почавс¤ ще за рад¤нських час≥в ≥ ставав дедал≥ безладн≥шим. ћи ж, навпаки, намагалис¤ ц≥ звТ¤зки зберегти. ѕ≥д час переговор≥в у Ѕ≥ловезьк≥й ѕущ≥ л≥дери домовилис¤, що крањни —Ќƒ консультуватимутьс¤ з економ≥чних питань, обговорюватимуть шл¤хи проведенн¤ реформ, узгоджуватимуть власн≥ д≥њ.

Ќаприклад,  равчук запропонував на певний час ввести Їдину грошову одиницю Ч перех≥дний карбованець. ÷ей зах≥д зробив би не таким бол≥сним перех≥д до власноњ валюти. Ќасправд≥ пропозиц≥й було набагато б≥льше, й практично кожна мала стати темою дл¤ подальшого обговоренн¤, дл¤ грунтовного анал≥зу.

јле вт≥лити ц≥ нам≥ри в житт¤ не дала зайва кваплив≥сть Ѕориса ™льцина. —уд¤чи з усього, оточенн¤ Ѕориса ћиколайовича швидко переконало його, що –ос≥¤ з њњ ресурсами може дозволити соб≥ розк≥ш не озиратис¤ на ≥нших ≥ не бо¤тис¤ розриву ≥нтеграц≥йних звТ¤зк≥в.  оли напередодн≥ Ќового року, 30 грудн¤ 1991 року, ми вдруге з≥бралис¤ у ћ≥нську, ™льцин пов≥домив, що проголосив курс на швидк≥ ринков≥ перетворенн¤ в економ≥ц≥. Ќа ц≥лком слушне запитанн¤: а ¤к щодо недавньоњ домовленост≥ про узгоджен≥сть реформ, Ѕорис ћиколайович безапел¤ц≥йно за¤вив: Ђ¬и повинн≥ сл≥дувати за –ос≥Їюї. ÷е була серйозна помилка рос≥йського президента, в≥д ¤коњ невдовз≥ потерпатиме й очолювана ним крањна. јле по ”крањн≥ ц¤ Їльцинська похибка вдарила швидше й болюч≥ше, ставши перв≥сною причиною багатьох наших економ≥чних, виробничих ≥ соц≥альних проблем.

—аме тому ”крањна була приречена виправл¤ти ситуац≥ю самотужки. —аме тому  ињв змушений був майже одразу за¤вити про те, що —Ќƒ Ї н≥чим ≥ншим, н≥ж формою шлюборозлучного процесу. —аме тому наша держава не бачила сенсу у п≥дписанн≥ ц≥лоњ низки угод: про статут —п≥вдружност≥, про економ≥чний союз (до реч≥, ц≥ документи не п≥дписан≥ ”крањною до цього часу) тощо. –ос≥¤ одразу поставила власн≥ ≥нтереси вище ≥нтерес≥в партнер≥в по —Ќƒ. ”крањна мусила в≥дстоювати позиц≥ю, ¤ка випливала з наших нац≥ональних ≥нтерес≥в.

Ѕ≥ловезьк≥ угоди надали нам шанс цив≥л≥зовано, по-христи¤нськи поховати померлу ≥мпер≥ю ≥ шанс зберегти нап≥взруйнован≥ економ≥чн≥ звТ¤зки. « двох шанс≥в, на превеликий жаль, був використаний лише одинЕ

ѕ≥сл¤ 1 грудн¤  равчук був повн≥стю готовий до нового раунду переговор≥в з л≥дерами –ос≥њ та Ѕ≥лорус≥њ. «вичайно, ≥снували в≥дпов≥дн≥ доробки ≥ в б≥лорус≥в, ≥ в рос≥¤н (у них п≥дготовкою необх≥дних документ≥в оп≥кувавс¤ державний секретар √еннад≥й Ѕурбул≥с). ѕредставник≥в ≥нших республ≥к ми не запрошували на наш≥ консультац≥њ навмисно: чим ширше коло, тим б≥льший ризик нових конфронтац≥й з √орбачовим, ¤кий зат¤то бивс¤ за збереженн¤ —оюзу.

 равчук вже згадував про телефонну розмову ћихайла —ерг≥йовича з канцлером ‘–Ќ, ¤ка в≥дбулас¤ вже п≥сл¤ грудневого референдуму й п≥д час ¤коњ в≥н, зокрема, за¤вив: ЂЌеприпустимо, щоб незалежн≥сть ”крањни була використана сепаратистськими силами дл¤ в≥дд≥ленн¤. ” мене була у звТ¤зку з цим розмова з ƒжорджем Ѕушем.  равчук закликав його тверезо оц≥нити ситуац≥ю ≥ д≥¤ти таким чином, щоб п≥дтримати стаб≥льн≥сть ≥ запоб≥гти розвитку под≥й, насл≥дки ¤ких можуть бути надзвичайно т¤жкими, у тому числ≥ й дл¤ зовн≥шнього св≥туЕ ¬ ”крањн≥ Ї дуже активн≥ сили, ¤к≥ хочуть спровокувати повне в≥дд≥ленн¤ в≥д —оюзу. ≤  равчук опинивс¤ в ход≥ передвиборноњ боротьби в њх м≥цних об≥ймахЕї

—аме так розум≥в √орбачов под≥њ в ”крањн≥. ѕозиц≥¤, ¤коњ в≥н дотримувавс¤, аж н≥¤к не стимулювала подальший д≥алог. ¬она радше змушувала нас, глав молодих незалежних держав, ще енерг≥йн≥ше спри¤ти зм≥цненню суверен≥тет≥в наших крањн.

јле б≥ловезьк≥ под≥њ не були н≥ ЂтаЇмною змовоюї, н≥ Ђзаздалег≥дь п≥дготовленим заколотомї, ¤к п≥зн≥ше напишуть де¤к≥ газети. ’оч ¤к дивно це сьогодн≥ звучить, але те, що сталос¤ 7Ч8 грудн¤ 1991 року, було значною м≥рою ≥мпров≥зац≥Їю. Ѕезумовно, ми готувалис¤ до нового етапу ≥нтеграц≥њ, але попередньоњ домовленост≥ про п≥дписанн¤ ¤кихось документ≥в, тим б≥льше ч≥ткоњ дати п≥дписанн¤ не було. «устр≥ч у Ѕ≥лорус≥њ була запланована ¤к черговий раунд наших переговор≥в. ѕринципова в≥дм≥нн≥сть ц≥Їњ зустр≥ч≥ в≥д попередн≥х пол¤гала в тому, що на нењ  равчук прињхав, озброЇний п≥дсумками всеукрањнського волеви¤вленн¤. ƒо того ж, уже в статус≥ ѕрезидента: 5 грудн¤ у зал≥ ¬ерховноњ –ади  равчук прис¤гнувс¤ на в≥рн≥сть ”крањн≥.

1	2	3	4

Ќазва: –озпад ≥мперськоњ тотал≥тарноњ системи. ѕроголошенн¤ декларац≥њ про державний суверен≥тет ”крањни, под≥њ в серпн≥ 1991 року
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (1854 прочитано)