ƒ≥ловодство > –екв≥зити д≥лових папер≥в

–екв≥зити д≥лових папер≥в

ƒл¤ оформленн¤ орган≥зац≥йно-розпор¤дчих документ≥в ви≠користовують так≥ рекв≥зити:

1. ƒержавний √ерб ”крањни (дл¤ державних орган≥зац≥й).

2. ≈мблема (логотип, ф≥рмовий знак) орган≥зац≥њ.

3. «ображенн¤ нагород.

4.  од орган≥зац≥њ за класиф≥катором п≥дприЇмств ≥ орган≥≠зац≥й (” ѕќ).

5.  од форми документа за класиф≥катором управл≥нськоњ документац≥њ (” ”ƒ).

6. Ќазва м≥н≥стерства чи в≥домства (дл¤ державних орган≥≠зац≥й).

7. Ќазва орган≥зац≥њ автора документа.

8. Ќазва структурного п≥дрозд≥лу.

9. ≤ндекс п≥дприЇмства зв'¤зку, поштова й телеграфна адре≠са, номер телетайпа (абонентського телеграфу), номер те≠лефону (факсу), вих≥дн≥ дан≥ електронних засоб≥в зв'¤з≠ку, номер рахунка та назва банку.

10. Ќазва документа.

11. ƒата.

12. ≤ндекс (вих≥дний номер документа).

13. ѕосиланн¤ на ≥ндекс та дату вх≥дного документа.

14. ћ≥сце укладанн¤ та виданн¤.

≤«. •риф обмеженн¤ доступу до документа.

16. јдресат.

17. •риф затвердженн¤.

18. –езолюц≥¤.

19. «аголовок до тексту.

20. ѕозначка про контроль.

21. “екст.

22. ѕозначка про на¤вн≥сть додатка.

23. ѕ≥дпис.

24. •риф погодженн¤.

25. ¬≥за.

26. ¬≥дбиток печатки.

27. ѕозначка про засв≥дченн¤ коп≥њ.

28. ѕр≥звище виконавц¤ та номер його телефону.

29. ѕозначка про виконанн¤ документа та направленн¤ його до справи.

30. ѕозначка про перенесенн¤ даних на машинний нос≥й.

31. ѕозначка про надходженн¤.

—укупн≥сть певних рекв≥зит≥в, розм≥щених у встановлен≥й посл≥довност≥, називаЇтьс¤ формул¤ром.

–екв≥зити бувають пост≥йн≥ (дл¤ виготовленн¤ ун≥ф≥кова≠них форм чи бланк≥в документ≥в) ≥ зм≥нн≥ (¤к≥ використову≠ють п≥д час њх безпосереднього укладанн¤).

Ќа¤вн≥сть того чи ≥ншого рекв≥зиту документа зумовлена назвою його виду, призначенн¤м, зм≥стом та п≥дпор¤дкуванн¤м вищому органу.

–екв≥зити в документ≥ розм≥щують з урахуванн¤м посл≥дов≠ност≥ операц≥й його п≥дготовки, оформленн¤ й виконанн¤.

Ѕ≥льш≥сть документ≥в умовно можна под≥лити па три частини:

1) заголовна (до нењ в≥днос¤ть ус≥ рекв≥зити, що передують тексту); '

2) основна (текст ≥ додатки до нього);

3) оформленн¤ (рекв≥зити, що розм≥щують нижче в≥д до≠датк≥в).

ѕ»—≈ћЌ≈ Ќј” ќ¬≈ ћќ¬Ћ≈ЌЌя

ћетою наукового твору Ї знайомство читача з результатами досл≥джень учених у р≥зних галуз¤х знань, њй п≥дпор¤дкован≥ ≥ спос≥б викладенн¤ мате≠р≥алу, ≥, в≥дпов≥дно, мовн≥ засоби, що використо≠вуютьс¤. ÷≥ засоби повинн≥ забезпечувати повне ≥ точне осмисленн¤ теми, посл≥довн≥сть ≥ взаЇмозв'¤зок думок. ”с≥ м≥ркуванн¤ автора твору спр¤мован≥ на переконливе обірунтуванн¤ висновк≥в, результат≥в, ¤к≥ були дос¤гнут≥ п≥д час досл≥джень. „≥тка посл≥довн≥сть мисленн¤ автора передбачаЇ насамперед лог≥чне, а не емоц≥йно-чуттЇве сприйн¤тт¤ наукового твору, тому емоц≥йно-експресивн≥ мовн≥ засоби не Ї дом≥нуючими в ньому.

ќсоблив≥сть наукового стилю визначаЇтьс¤ частим вживанн¤м терм≥н≥в, спец≥альноњ лексики, складних речень. ’оча, безперечно, не сл≥д забувати ≥ про лексичне багатство мови, њњ виражальн≥ можливост≥ ≥ намагатис¤ писати не т≥льки зм≥стовно, але й ц≥каво.

—воЇ, особисте ставленн¤ до предмета мовленн¤ Ї першою сходинкою на шл¤ху до власноњ творчост≥. —туденти звикли вважати конспект скороченим, переважно механ≥чним записом матер≥алу лекц≥њ. —правд≥, конспект (лат. conspectus Ч огл¤д) Ч стислий письмовий виклад зм≥сту лекц≥њ, допов≥д≥, роботи.  оротко сформульован≥ основн≥ положенн¤ цих матер≥ал≥в вже називають тезами. ¬м≥нн¤ написати тези, конспект дозвол¤Ї краще, глибше засвоњти мате≠р≥ал.  онспект можна пор≥вн¤ти з тезами в дещо роз≠ширеному вигл¤д≥. ƒо нього вход¤ть цитати, тобто фак≠тичний матер≥ал першоджерела, ¤ке конспектують.  онспект може включати план, тези, цитати, тому ним найчаст≥ше користуютьс¤. ѕлан складаЇтьс¤ з питальних чи розпов≥дних речень, ¤к≥ Ї н≥би заголовками до окремих частин книжки, лекц≥њ чи статт≥. «авд¤ки пла≠ну дотримуЇтьс¤ пор¤док, посл≥довн≥сть викладу мате≠р≥алу. ѕлан ≥ тези можна пор≥вн¤ти з≥ словом ≥ речен≠н¤м. ѕерше щось називаЇ, друге передаЇ зак≥нчену думку. “ак чи ≥накше, автор тез в≥дбираЇ значущу саме дл¤ нього ≥нформац≥ю, це вже прихована оц≥нка њњ.

Ќекритичн≥сть, ≥нтелектуальна пасивн≥сть студента ¤коюсь м≥рою деформують, перекручують навчальний процес. јдже викладач ≥ студент повинн≥ бути р≥вно≠правними суб'Їктами цього процесу. Ќа практиц≥ викладач найчаст≥ше виступаЇ саме в-так≥й рол≥, а ось студент залишаЇтьс¤ об'Їктом навчанн¤, котрий не маЇ н≥ голосу, н≥ власноњ думки. “аку ситуац≥ю виправ≠довують недостатн≥м р≥внем знань у вчорашнього школ¤ра. ћожна погодитис¤, що йому важко полем≥≠зувати з викладачем. ќднак здоровий скептицизм Ч риса не т≥льки осв≥ченоњ людини, але й такоњ, котра прагне отримати осв≥ту. Ѕудь-¤ка ≥стина може стати вашим надбанн¤м лише тод≥, коли ви сам≥ перев≥рили њњ на життЇздатн≥сть, ≥ тому треба сумн≥ватис¤, вима≠гати, щоб вас переконували. ≤ ¤кщо автор статт≥, п≥д≠ручника не зм≥г цього дос¤гти, треба мати см≥лив≥сть сказати про це ≥ обірунтувати своњ висновки.

–еферат, реценз≥¤ (в≥дгук) допомагають студенту навчитис¤ самост≥йно мислити в процес≥ п≥знанн¤. ≤снують певн≥ етапи п≥дготовки до написанн¤ науко≠вого твору, правила його оформленн¤, вимоги до композиц≥њ, системи мовних засоб≥в.

Ћог≥ка наукового досл≥дженн¤ визначаЇ структуру твору. …ого композиц≥¤ складаЇтьс¤ з двох взаЇмо≠пов'¤заних частин: описовоњ (огл¤довоњ) та основноњ. ” перш≥й, ¤к правило, в≥дбиваЇтьс¤ х≥д наукового досл≥дженн¤ та його актуальн≥сть. “ут сл≥д також торкнутись (наск≥льки дозвол¤Ї обс¤г твору) ≥стор≥њ вивченн¤ проблеми. якщо в описов≥й частин≥ йдетьс¤ про предмет ≥ методи досл≥дженн¤, то в основн≥й Ч висв≥тлюютьс¤ його методика, результати, робл¤тьс¤ висновки.

«агальновживан≥ слова, терм≥ни, загальнонаукова лексика визначають мовн≥ особливост≥ стилю твор≥в, в ¤ких йдетьс¤ про результати досл≥джень, дос¤гненн¤ вчених. —лова в таких творах вживаютьс¤ у своњх пр¤мих значенн¤х, синон≥м≥в у наукових прац¤х обмаль. ≤з зображувальних засоб≥в переважають пор≥в≠н¤нн¤. ¬они допомагають скласти об'Їмне у¤вленн¤ про предмет розпов≥д≥.

ѕриродно, найб≥льшу частину ≥нформац≥њ викладено ≥з застосуванн¤м саме загальнонаукових та спец≥аль≠них терм≥н≥в. ¬живають також слова й устален≥ слово≠сполученн¤, що допомагають посл≥довно, лог≥чно пов'¤≠зати м≥ж собою окрем≥ частини наукового тексту. ÷е насамперед: таким чином, однак, кр≥м цього, з ≥ншого боку, в свою чергу, в даному раз≥, по-перше, описаний вище, наведен≥ результати; на п≥дстав≥ отриманих даних; ¤к показали досл≥дженн¤.

ќсобливо необх≥дно вид≥лити слова, ¤к≥ св≥дчать про ступ≥нь достов≥рност≥ (д≥йсно, зрозум≥ло, в≥ро≠г≥дно), об'Їктивн≥сть наведеноњ ≥нформац≥њ (думають, вважають, стверджують, здаЇтьс¤, можливо). ÷≥ мовн≥ засоби до того ж надають висловлюванню в≥дносного характеру. ј ось абсолютн≥ твердженн¤ вимагають в≥д автора найвищого ступен¤ в≥дпов≥дальност≥. ” науковому стил≥ розширен≥ функц≥њ ≥менник≥в ≥ прикметник≥в за рахунок дещо звуженого викорис≠танн¤ д≥Їслова. ƒл¤ вс≥х його форм, а також дл¤ ≥мен≠ника характерн≥ абстрактн≥, узагальнен≥ значенн¤. „исл≥вники переважно пишуть не словами, а цифрами. –азом з екстрал≥нгв≥стичними (немовними) засобами (одиниц¤ми вим≥ру, формулами, граф≥ками, схемами, ≥люстрац≥¤ми, кресленн¤ми, д≥аграмами) це допомагаЇ викласти необх≥дну ≥нформац≥ю стисло, компактно, наочно.

” науков≥й л≥тератур≥ поширен≥ безособов≥, неоз≠начено-особов≥ реченн¤, ¤к≥ використовуютьс¤ дл¤ описуванн¤ факт≥в, ¤вищ, процес≥в. Ќом≥нативн≥ ре≠ченн¤ Ч у назвах книг, розд≥л≥в, у п≥дписах до малюнк≥в, ≥люстрац≥й. Ќеповн≥ реченн¤ майже не використо≠вують. „асто вживають розпов≥дн≥ реченн¤, досить р≥дко Ч питальн≥, а кличн≥ майже не трапл¤ютьс¤, оск≥льки вони емоц≥йно забарвлен≥.

Ќаправленн¤ на анал≥з __________________________________

«авданн¤ є 1

ѕрочитайте словосполученн¤,

що харак≠теризують р≥зн≥ досл≥дженн¤.

ƒосл≥дженн¤ дуоденального вм≥сту: багатофракц≥йне дуоденальне зондуванн¤; питома вага жовч≥; печ≥нкова жовч; м≥хурова жовч.

ƒосл≥дженн¤ випорожнень (калу): великий вм≥ст жиру; залишки неперетравленоњ њж≥; патолог≥чн≥ дом≥шки.

ƒосл≥дженн¤ кров≥: час згортанн¤ кров≥; кислотно-основний стан; порушенн¤ кислотно-основного ста≠ну в орган≥зм≥ в б≥к п≥двищенн¤ ан≥он≥в кислот, ацидоз; кол≥рний показник; швидк≥сть ос≥данн¤ еритроцит≥в Ч Ўќ≈; знижений вм≥ст б≥лка в кров≥, г≥попротењнем≥¤; п≥двищений вм≥ст б≥л≥руб≥ну в сироватц≥ кров≥, г≥пер-б≥л≥руб≥нем≥¤; глюкоза кров≥ натще (натщесерце).

ƒосл≥дженн¤ мокротинн¤: безбарвне (в'¤зке, гн≥йне, ≥ржаве, слизове, п≥нисте); шаруват≥сть мокротинн¤.

ƒосл≥дженн¤ сеч≥: в≥дсто¤на сеча; к≥льк≥сть вид≥леноњ сеч≥, д≥урез; кол≥р (осад, питома вага) сеч≥.

ƒосл≥дженн¤ шлункового вм≥сту: на¤вн≥сть прихо≠ваноњ кров≥; неперетравлена (рослинна) кл≥тковина; слиз; шлунковий с≥к; досл≥дженн¤ шлункового соку п≥сл¤ пробного сн≥данку.

«авданн¤ є 2

—формулюйте репл≥ки-запитанн¤ л≥кар¤ до пац≥Їнта,

що стосуютьс¤ проведенн¤ лабораторних досл≥джень.

ѕор≥вн¤йте св≥й вар≥ант ≥з поданим у ключ≥.

 люч:

1. ѕриходьте вранц≥ натще дл¤ анал≥зу кров≥.

2. ¬ам потр≥бно з≥брати сечу в чистий посуд ≥ принести дл¤ досл≥дженн¤ в лаборатор≥ю.

3. ¬ам зробили анал≥з кров≥ (сеч≥, калу)?

4. ” вас Ї результати [ваших] анал≥з≥в?

5. ¬≥д ¤кого числа [ваш≥] анал≥зи?

1	2

Ќазва: –екв≥зити д≥лових папер≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (2051 прочитано)