ƒ≥ловодство > —тил≥ сучасноњ украњнськоњ л≥тературноњ мови

однозначне по¤сненн¤ причино-насл≥дкових в≥дношень;

докладн≥ висновки.

ќсновн≥ мовн≥ засоби спр¤мован≥ на ≥нформуванн¤, п≥знанн¤, вплив ≥ характеризуютьс¤:

великою к≥льк≥стю науковоњ терм≥нолог≥њ (транскрипц≥¤, турбуленц≥¤, дистил¤ц≥¤, реорган≥зац≥¤, атомна маса й т. ≥н.);

на¤вн≥сть схем, таблиць, граф≥к≥в, д≥аграм, карт, систем математичних, ф≥зичних, х≥м≥чних та ≥н. знак≥в ≥ значк≥в;

оперуванн¤ абстрактними, переважно ≥ншомовними словами (теорема, вакуум, синус, параграф, ценз, шлак та ≥н.);

використовуванн¤м суто науковоњ фразеолог≥њ, ст≥йких терм≥нолог≥чних словосполучень;

залученн¤ цитат ≥ посилань на першоджерела;

¤к правило, в≥дсутн≥стю авторськоњ ≥ндив≥дуальноњ манери та емоц≥йно-експресивноњ лексики;

на¤вн≥стю ч≥ткоњ композиц≥йноњ структури тексту (посл≥довний под≥л н розд≥ли, частини, пункти, п≥дпункти, параграфи, абзаци ≥з застосуванн¤ цифровоњ або л≥терноњ нумерац≥њ);

окр≥м переважного вживанн¤ ≥менник≥в т в≥дносних прикметник≥в на¤вн≥ д≥Їсл≥вн≥ форми, част≥ше безособов≥, узагальнен≥ чи неозначен≥, ¤к правило, тепер≥шнього часу; що констатують певн≥ ¤вища й факти; значну роль в≥д≥грають д≥Їприсл≥вников≥ та д≥Їприкметников≥ звороти, ¤к≥ додатково характеризують д≥њ, предмети та ¤вища;

монолог≥чним характером текст≥в;

переважанн¤м р≥знотипних складних речень стандартних вираз≥в (кл≥ше).

Ќауковий стиль унасл≥док р≥знор≥дност≥ галузей науки та осв≥ти складаЇтьс¤ з таких п≥дстил≥в:

а) власне науковий )≥з жанрами текст≥в: монограф≥¤, реценз≥¤, статт¤, наукова допов≥дь пов≥домленн¤, курсова й дипломна роботи, реферат, тези) ¤кий, у свою чергу, под≥л¤Їтьс¤ на науково-техн≥чн≥ та науково-гуман≥тарн≥ тексти;

б) науково-попул¤рний Ц застосовуЇтьс¤ дл¤ дох≥дливого, доступного викладу ≥нформац≥њ про насл≥дки складних досл≥джень дл¤ нефах≥вц≥в, ≥з використанн¤м у неспец≥альних часописах ≥ книгах нав≥ть засоб≥в художнього та публ≥цистичного стил≥в;

в) науково-навчальний Ц на¤вний у п≥дручниках, лекц≥¤х, бес≥дах дл¤ доступного, лог≥чного й образного викладу й н включаЇ використанн¤ елемент≥в емоц≥йност≥.

ѕубл≥цистичний стиль.

—фера використанн¤ Ц громадсько-пол≥тична, сусп≥льно-виробнича, культурно-осв≥тн¤ д≥¤льн≥сть, навчанн¤.

ќсновне призначенн¤:

≥нформац≥йно-пропагандистськими методами вир≥шувати важлив≥ актуальн≥, злободенн≥ сусп≥льно-пол≥тичн≥ проблеми;

активний вплив на читача (слухача), спонуканн¤ його до д≥¤льност≥, до необх≥дност≥ зайн¤ти певну громадську позиц≥ю, зм≥нити погл¤ди чи сформувати нов≥;

пропаганда певних думок, переконань, ≥дей, теор≥й та активна аг≥тац≥¤ за вт≥ленн¤ њх у повс¤кденн¤.

ќсновн≥ ознаки:

доступн≥сть мови й формуванн¤ (ор≥Їнтац≥¤ на широкий загал);

поЇднанн¤ лог≥чност≥ доказ≥в ≥ полем≥чност≥ викладу;

сплав точних найменувань, дат, под≥й, м≥сцевост≥, учасник≥в;

висловленн¤ наукових положень ≥ факт≥в емоц≥йно-експресивною образн≥стю;

на¤вн≥сть низки ¤скравих засоб≥в позитивного чи негативного авторського тлумаченн¤, ¤ке маЇ здеб≥льшого тенденц≥йний характер;

широке використанн¤ художн≥х засоб≥в (еп≥тет≥в, пор≥вн¤нь, метафор, г≥пербол ≥ т. ≥н.).

ќсновн≥ мовн≥ засоби:

синтез елемент≥в наукового, оф≥ц≥йно-д≥лового, художнього й розмовного стил≥в;

лексика насичена сусп≥льно-пол≥тичними та соц≥ально-економ≥чними терм≥нами, закликами, гаслами (електорат, багатопарт≥йн≥сть, приватизац≥¤ та ≥н.);

використовуЇтьс¤ багатозначна образна лексика, емоц≥йно-оц≥нн≥ слова (пол≥тична ел≥та, епохальний виб≥р та ≥н.), експресивн≥ стал≥ словосполученн¤ (≥нтелектуальний потенц≥ал, одностайний виб≥р, рекордний руб≥ж), перифрази (чорне золото Ц вуг≥лл¤, нафта, леген≥ планети Ц л≥си та ≥н.);

уживанн¤ в переносному значенн≥ наукових, спортивних, музичних, в≥йськових та ≥нших терм≥н≥в (орб≥ти сп≥вроб≥тництва, президентський старт ≥ под.);

≥з морфолог≥чних засоб≥в часто використовуЇтьс¤ ≥ншомовн≥ суф≥кси ≥ ст. (ист), - атор, - акц≥¤ та ≥н. (полем≥ст, реваншист, провокатор); преф≥кси псевдо; - нео-, сурес-, ≥н тре- та ≥н. (псевдотеор≥¤, неоколон≥ал≥зм, супердержава, ≥нтернац≥ональний);

синтексисов≥ публ≥цистичного стилю властив≥ р≥зн≥ типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний пор¤док сл≥в, складн≥ реченн¤ ускладненого типу з повторюваними сполучниками т≥ н≥.);

ключове, вир≥шальне значенн¤ мають влучн≥, афористичн≥, ≥нтригуючи заголовки;

ключове, вир≥шальне значенн¤ мають влучн≥, афористичн≥, ≥нтригуюч≥ заголовки;

ѕубл≥цистичний стиль за жанрами, мовними особливост¤ми т способом подач≥ ≥нформац≥њ под≥л¤Їтьс¤ на так≥ п≥дстил≥:

а) стиль «ћ≤ Ц засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ (часописи, лист≥вки) рад≥о, телебаченн¤. тощо);

б) художньо-публ≥цистичний стиль (памфлети, фейлетони, пол≥тичн≥ допов≥д≥, нариси тощо);

в) есе (коротк≥ нариси вишуканоњ форми);

г) науково-публ≥цистичний стиль (л≥тературно-критичн≥ статт≥, огл¤ди, реценз≥њ тощо).

≈п≥стол¤рний стиль.

—фера використанн¤ Ц приватне листуванн¤. ÷ей стиль може бути складовою частиною ≥нших стил≥в, наприклад художньоњ л≥тератури, публ≥цистики (Уѕослан≥¤Ф ≤. ¬ишенського, УЋисти з хутораФ ѕ  ул≥ша та ≥н.).

ќсновн≥ ознаки Ц на¤вн≥сть певноњ композиц≥њ: початок, що м≥стить шанобливе зверненн¤; головна частина, у ¤к≥й розкриваЇтьс¤ зм≥ст листа; к≥нц≥вка, де п≥дсумовуЇтьс¤ написане, та ≥нод≥ постскриптум. (–.S. Ц приписка до зак≥нченого листа п≥сл¤ п≥дпису).

ќсновн≥ мовн≥ засоби Ц поЇднанн¤ елемент≥в художнього, публ≥цистичного та розмовного стил≥в.

—учасний еп≥стол¤рний стиль став б≥льш лакон≥чним (телеграфним), скоротивс¤ обс¤г обовТ¤зкових ран≥ше вступних звертань та заключних формувань ув≥чливост≥.

 онфес≥йний стиль.

—фера використанн¤ Ц рел≥г≥¤ та церква.

ѕризначенн¤ Ц обслуговувати рел≥г≥йн≥ потреби ¤к окремоњ людини, так ≥ всього сусп≥льства.  онфес≥йний стиль ут≥люЇтьс¤ в рел≥г≥йних в≥дправах, пропов≥д¤х, молитвах (усна форма) й у УЅ≥бл≥њФ та ≥нших церковних книгах, молитовниках, требниках тощо (писемна форма).

ќсновн≥ засоби:

- суто церковна терм≥нолог≥¤ ≥ слова Ц символи;

непр¤мий пор¤док сл≥в у реченн≥ та словосполученн≥;

значна к≥льк≥сть метафор, алегор≥й, пор≥вн¤нь;

на¤вн≥сть архањзм≥в.

 онфес≥йний стиль в≥д ≥нших стил≥в в≥др≥зн¤Ї небуденна урочист≥сть, п≥днесен≥сть.

2.ќрган≥зац≥йно-д≥ловий стиль.

…ого функц≥ональн≥ п≥дстил≥.

” ст. 11. У«акону про мовиФ записано: Ућовою роботи, д≥ловодства й документац≥њ, а також взаЇмов≥дносин державних, парт≥йних, громадських орган≥в п≥дприЇмств, установ. орган≥зац≥й Ї украњнська моваФ.

ќф≥ц≥йно-д≥ловий стиль Ц функц≥ональний р≥зновид мови, ¤кий слугуЇ дл¤ сп≥лкуванн¤ в державно-пол≥тичному, громадському й економ≥чному житт≥, законодавств≥, у сфер≥ управл≥нн¤ адм≥н≥стративно-господарською д≥¤льн≥стю.

ќсновне призначенн¤ Ц регулювати д≥лов≥ стосунки в зазначених вище сферах обслуговувати громадськ≥ потреби людей у типових ситуац≥¤х.

ѕ≥д функц≥ональним р≥зновидом мови сл≥д розум≥ти систему мовних одиниць, прийом≥в њх виокремленн¤ та використанн¤, обумовлених соц≥альними завданн¤ми мовленн¤.

ћовленню у сфер≥ управл≥нн¤ притаманна наука специф≥чних особливостей. ”часниками д≥лового сп≥лкуванн¤ Ї органи та ланки управл≥нн¤ Ц орган≥зац≥њ, заклади, п≥дприЇмства, посадов≥ особи, прац≥вники, ’арактер ≥ зм≥ст ≥нформац≥йних звТ¤зк≥в, у ¤ких вони можуть бути зад≥¤н≥, залежить в≥д м≥сц¤ установи в ≥Їрарх≥њ орган≥в управл≥нн¤, њњ компетенц≥њ, функц≥онального зм≥сту д≥¤льност≥.

÷≥ стосунки стаб≥льн≥ й регламентуютьс¤ чинними правовими нормами.

—пециф≥ка д≥лового сп≥лкуванн¤ пол¤гаЇ в тому, що незалежно в≥д того, хто Ї безпосередн≥м укладачем документа й кому безпосередньо його адресовано, оф≥ц≥йним автором та адресатом документа майже завжди Ї орган≥зац≥¤ в ц≥лому.

≤ншою важливою характеристикою д≥лового сп≥лкуванн¤ Ї контракт на адресн≥сть ≥нформац≥њ.

—уттЇвим фактором д≥лового сп≥лкуванн¤, що впливаЇ на характер управл≥нськоњ ≥нформац≥њ, Ї повторн≥сть д≥й ≥ ситуац≥й. ”правл≥нська д≥¤льн≥сть Ц це завжди Ц Угра за правиламиФ. як насл≥док цього повторн≥сть управл≥нськоњ ≥нформац≥њ приводить до регул¤рност≥ використовуванн¤ весь час однакових мовних засоб≥в.

Ќаступною характерною рисою д≥лового сп≥лкуванн¤ Ї тематична обмежен≥сть кола завдань, що вир≥шуЇ орган≥зац≥¤, а це у свою чергу, Ї насл≥дком певноњ стаб≥льност≥ њњ функц≥њ. ќтже, можна вир≥знити так≥ властивост≥ управл≥нськоњ ≥нформац≥њ в умовах д≥лового сп≥лкуванн¤:

оф≥ц≥йний характер;

адресн≥сть;

повторн≥сть;

тематична обмежен≥сть.

—пециф≥ка оф≥ц≥йно-д≥лового стилю пол¤гаЇ в певних стильових рисах (ознаках), що притаманн≥ лише йому, а саме:

нейтральний тон викладу зм≥сту лише у пр¤мому значенн≥;

точн≥сть та ¤сн≥сть повинн≥ поЇднуватись з лакон≥чн≥стю, стисл≥стю й посл≥довн≥стю викладу факт≥в;

документальн≥сть(кожний оф≥ц≥йний пап≥р повинен мати характер документа), на¤вн≥сть рекв≥зит≥в, котр≥ мають певну чергов≥сть, що дозвол¤Ї довго збер≥гати традиц≥йн≥ стаб≥льн≥ форми;

на¤вн≥сть усталених одноман≥тних мов6них зворот≥в, висока стандартизац≥¤ вислову;

сувора регламентац≥¤ тексту дл¤ ч≥ткоњ орган≥зац≥њ текст под≥л¤Ї на параграфи, п≥дпункти.

÷≥ основн≥ риси Ї визначальними у формуванн≥ системи мовних одиниць ≥ прийом≥в њх використанн¤ в те5стах д≥лових (управл≥нських) документ≥в.

ћовн≥ засоби та способи викладу зм≥сту, ¤к≥ дозвол¤ють найефективн≥ше ф≥ксувати управл≥нську ≥нформац≥ю й в≥дпов≥дати вс≥м вимогам, що до нењ висуваютьс¤, а саме:

1	2	3

Ќазва: —тил≥ сучасноњ украњнськоњ л≥тературноњ мови
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (4925 прочитано)