ƒ≥ловодство > ”крањнське д≥лове мовленн¤. ¬≥дпов≥д≥ до екзамену

34. ƒ≥лов≥ наради.

≤нформац≥йн≥ Ц на них знайомл¤ть учасник≥в з новими даними, положенн¤ми, постановами Ц справд≥ важливою ≥нфою.

ƒискусивн≥ Ц кожен може в≥льно висловити думки ≥ пропозиц≥њ, дискус≥¤.

Ќе повинно бути багато позапланових. ѕро планов≥ не пов≥домл¤ють, а про непланов≥ Ц заздалег≥ть, щоб встигли спланувати час.

ќперативна (селекторна, телефонна, комп'ютерна) нарада передбачаЇ охоплювати зб≥р ≥нформац≥њ, њњ опрацюванн¤ та прийн¤тт¤ р≥шен≠н¤ без скликанн¤ вс≥х учасник≥в у певному м≥сц≥.

ѕ≥дготовка Ц визначенн¤ тематики, пор¤дку денного, складу учасник≥в (необх≥дн≥ учасники, без зайвих), п≥дготовка допов≥д≥. ѕрим≥щенн¤ Ц вентильоване, нормальна температура. „ас тривалост≥ Ц не б≥льше п≥втори години, пот≥м думають не про питанн¤, а коли ск≥нчитьс¤.

35. ѕод¤ка.

36. ¬≥таЇмос¤, прощаемос¤. ѕроханн¤ - позитивна в≥дпов≥дь. ѕроханн¤ - в≥дмова.

«агальновживан≥ форми прив≥танн¤: ƒобридень, ƒоброго дн¤, «драстуйте, ƒоброго ранку, ¬≥таю!, «≥ св¤том!, ƒоброго здоровТ¤...

ѕрив≥танн¤ може супроводжуватис¤ мТ¤ким поклоном.ѕрив≥танн¤ сл≥д вимовл¤ти при¤зно, без посп≥ху, не машинально. ÷е перше враженн¤ при зустр≥ч≥, прив≥танн¤ позначаЇтьс¤ на настроњ людини.

ћовний етикет надаЇ перевагу таким формам прощанн¤: ƒопобаченн¤, ƒо зустр≥ч≥, ¬сього найкращого, Ќа все добре. « добре знайомими людьми можна обмежитис¤ невербаольною формою, тобто жестом. якщо необх≥дно завершити зустр≥ч вв≥члив≥ форми: Ќа жаль, мен≥ час ≥ти, —под≥ваюсь, ми скоро побачимос¤.

ўоб зб≥льшити можлив≥сть позитивноњ в≥дпов≥д≥ на проханн¤:

- ретельно обм≥ркувати, враховуючи особу, в≥к, характер слухача;

- зТ¤сувати, наск≥льки можливе задоволенн¤ проханн¤;

- визначитис¤, з чого почати ≥ чим зак≥нчити;

- не висловлювати проханн¤ Уна ходуФ.

‘орми позитивноњ в≥дпов≥д≥: «годен, я не заперечую, ƒомовилис¤, √аразд, « приЇмн≥стю, ¬и маЇте рац≥ю, јвжеж, „удово, —аме так, ќбовТ¤зково.

¬≥дмову важко давати, особливо вголос. ‘орми в≥дмови: Ќа жаль, не можу ¬ам зараз допомогти, Ќа жаль, це не в моњй компетентност≥; Ўкодую, але не можу дати в≥дпов≥д≥ на це питанн¤.

37. ƒ≥лов≥ контакти; знайомство; звертан¤; говорити Ц слухати; к≥лька сл≥в про етику д≥ловоњ людини.

якщо нема нагоди дл¤ знайомства, сл≥д представитис¤ самому. Ќовий знайомий у подальшому при зустр≥ч≥ може не в≥татис¤, що утруднюЇ майбутн≥ контакти.

¬ д≥лових колах в≥ддають перевагу знайомству через посередника, т.¤к воно може забезпечити подальш≥ контакти. ” такому випадку у подальшому новий знайомий за етикетом повинен в≥татис¤ чи в≥дпов≥дати на прив≥танн¤.

—початку Ц прив≥танн¤, пот≥м ≥мена ≥ посади. «а етикетом молодш≥ в≥дрекомендовуютьс¤ старшим, п≥длегл≥ Ц начальнику, першими представл¤ютьс¤ ж≥нц≥.

«найомство Ц стримано, але без н≥¤ковост≥, дивитис¤ людин≥ у в≥ч≥. ѕ≥двестис¤ з м≥сц¤. ∆≥нка може не п≥дводитис¤, ¤кщо представл¤ють не ≥нш≥й старш≥й.

«абув чи недочув ≥мТ¤ Ц краще перепитати; про в≥дсутнього не сл≥д говорити вс≥м, сл≥д дочекатис¤ запрошенн¤ с≥сти.

38. “елефонна розмова,

ќдин з вид≥в усного мовленн¤, специф≥ка ¤кого в тому, що розмовл¤юч≥ не можуть бачити одне одного, нав≥ть п≥дтвердженн¤ того, що вас слухають потребуЇ словесного вираженн¤.

√оворити сл≥д середн≥м за силою голосом, не швидко, ч≥тко вимовл¤ти, говорити саме в м≥крофон трубки, висловлюватис¤ простими реченн¤ми.

ѕри встановленн≥ звТ¤зку сл≥д прив≥татис¤, представитис¤ (назвати себе ≥ свою орган≥зац≥ю чи установу). Ќе спод≥ватис¤, що вп≥знають.

¬иклад справи повинен бути ч≥тким ≥ лакон≥чним, под≥лити на головн≥ ≥ другор¤дн≥ питанн¤, так щоб вони вимагали конкретноњ короткоњ в≥дпов≥д≥.

«авершенн¤ розмови Ц це звичайно ≥н≥ц≥атива того, хто зателефонував (або ж≥нка).

«9. √оловуючий на нарад≥. ¬имоги до головуючого. ћова учасник≥в наради.

Ќаради Ц ≥нформац≥йн≥, дискусивн≥. Ќе повинно бути багато позапланових. ѕро планов≥ не пов≥домл¤ють, а про непланов≥ Ц заздалег≥ть, щоб встигли спланувати час.

√оловуючий в≥дпов≥даЇ за орган≥зац≥ю ≥ регламент наради. ќбТЇктивн≥сть. –епл≥ки Ц сид¤чи, але сто¤чи оголошуЇ пр≥звище, посаду ≥ тему виступу наступного оратора.“он виступу спок≥йний ≥ глолос не п≥двищений, темп несп≥шний.

40. ўо таке культура управл≥нн¤?

 ультура управл≥нн¤ - сукупн≥сть вимог, що висуваютьс¤ до зовн≥шньоњ сторони цього процесу, а також ¤к вимоги до ≥ндив≥дуальних ¤костей безпосередн≥х кер≥вник≥в. ¬ключаЇ в себе:

а) висок≥ вимоги до культури виробництва;

б) правильне веденн¤, оформленн¤ та збер≥ганн¤ документац≥њ;

в) дотриманн¤ етичних ≥ моральних норм взаЇмин ≥з колега≠ми, партнерами;

г) правильну самооц≥нку особи.

„и не найголовн≥ша роль в орган≥зац≥њ колективу та пл≥дноњ безконфл≥ктноњ атмосфери в ньому належить безпосередньо кер≥внику. ¬≥н, безперечно, мусить бути особист≥стю-л≥дером, ум≥лим орган≥затором ≥ тонким анал≥тиком-психологом, людиною слова ≥ фах≥вцем справи.  р≥м того, кер≥вник ще:

- знаЇ ≥м'¤ та ≥м'¤ по батьков≥ своњх прац≥вник≥в;

- завжди в≥таЇтьс¤ з ус≥ма;

- не зган¤Ї зл≥сть на ≥нших, коли винен сам;

- не п≥двищуЇ голосу п≥д час розмови;

- не нагадуЇ п≥длеглому безл≥ч раз≥в про зроблену ним помилку, а своњ помилки визнаЇ;

- вм≥Ї оц≥нити добрий жарт ≥ посм≥Їтьс¤ разом з ус≥ма (¤кщо це не висм≥юванн¤ когось ≥з колективу);

- дов≥р¤Ї своњм прац≥вникам;

- ц≥нуЇ њх час ≥ не в≥двол≥каЇ в≥д роботи ¤кимись др≥бниц¤ми;

- по можливост≥ в≥дгукуЇтьс¤ на проханн¤ особистого характеру;

- даЇ завданн¤ п≥длеглим у вв≥члив≥й форм≥;

- знаЇ вади своњх п≥длеглих (а також власн≥) ≥ враховуЇ у повс¤кденн≥й робот≥.

¬арто додати ще два пункти, хоча њх напевно набагато б≥льше:

- заохочуЇ та хвалить привселюдно, а робить зауваженн¤ чи дор≥каЇ в≥ч-на-в≥ч;

- не маЇ морального права вимагати в≥д п≥длеглих дотримувати тих норм ≥ правил, ¤к≥ порушуЇ сам.

41. яким в очах п≥длеглих маЇ бути кер≥вник?

ƒив. питанн¤ про культуру управл≥нн¤.

 ер≥вник Ц зразок дл¤ п≥длеглих.

‘ах≥вець.

ѕершою вимогою у стосунках кер≥вника ≥ п≥длеглих Ї вимога поваги ≥ доброзичливост≥.  ер≥вник н≥коли не повинен про¤вл¤ти неповагу до п≥длеглого. ¬ основ≥ цих стосунк≥в маЇ бути авторитент кер≥вника, ¤кий забезпечуЇтьс¤ чесн≥стю, добросов≥сн≥стю, прекрасним знанн¤м своЇњ справи, принципов≥сть, повага до людей.

 ер≥вник повинен в≥дзначатис¤ принципов≥стю, д≥ловит≥стю (б≥льше конкретних р≥шень ≥ домагатис¤ њх виконанн¤), оперативн≥стю (негайно розвТ¤зувати виникл≥ питанн¤).

42. «агальн≥ вимоги до мови документа: ¤сн≥сть викладу, точн≥сть опису, свобода в≥д суперечностей.

ясн≥сть викладу, точн≥сть опису. „им глибше в сутн≥сть справи вникаЇ прац≥вник, що створюЇ док-т, тим точн≥ше про нењ висловлюЇтьс¤ ≥ тим ¤сн≥шою буде вона дл¤ того, хто знайомитиметьс¤ з док-м.ѕерш н≥ж остаточно викласти док-т, сл≥д детально обдумати його ≥ д≥брати слова ≥ вирази, ¤к≥ найб≥льш лакон≥чно ≥ водночас повно та точно передадуть його зм≥ст ≥ суть. « правильного добору сл≥в ≥ словосполучень починаЇтьс¤ ¤к≥сть викладу.

—вобода в≥д суперечностей Ц чи не найвища вимога до док-т≥в. ѕол¤гаЇ у тому, що обран≥ автором слова не повинн≥ належати до р≥зних сфер мовленн¤, що утруднюЇ сприйн¤тт¤. Ќе повинно бути суперечностей смислового плану.

43. «агальн≥ вимоги до мови документа: переконлив≥сть, лакон≥чн≥сть, етикет д≥лових папер≥в,

ѕереконлив≥сть забезпечуЇ обгрунтуванн¤ висловленоњ думки, доказов≥сть матер≥алу. ƒок-т маЇ бути лакон≥чним, у ньому мають бути в≥дображен≥ основн≥ положенн¤ ≥ аргументи. ѕотреба в переконливост≥ тод≥ враховуЇтьс¤, але вт≥люЇтьс¤ на границ≥, в ¤к≥й надто поверхов≥ чи недосконал≥ словесн≥ форми.

Ћакон≥чн≥сть дос¤гаЇтьс¤ попередн≥м обдумуванн¤м док-ту, складанн¤м його плану. Ћакон≥чний док-т не маЇ зайвих сл≥в, повторень. —кладн≥ звороти потребують напруженн¤, уваги.  ожен аспект питанн¤, викладеного в док-т≥, повинен мати певне м≥сце у його лог≥чн≥й структур≥, не зб≥гатись з ≥ншими аспектами.

Ќайголовн≥шим про¤вом етикету Ї переконлив≥сть док-ту.

44. ћовний етикет.

1.) ћовний етикет Ч це правила мовленнЇвоњ пове≠д≥нки, прийн¤т≥ нац≥ональним колективом мовц≥в. ћовлен≠нЇвий етикет охоплюЇ ст≥йк≥ формули сп≥лкуванн¤ (слова, словосполученн¤, мовн≥ звороти-кл≥ше) в ситуац≥¤х уста≠новленн¤ контакту ≥з сп≥вбес≥дником, п≥дтримки сп≥лку≠ванн¤ в доброзичлив≥й тональност≥.

2.) ≈тикет Ц це сукупн≥сть норм ≥ правил, прийн¤тих в даному сусп≥льств≥ в даний час. ¬они можуть бути зм≥нн≥, але њхн¤ сутн≥сть лишаЇтьс¤ незм≥нною Ц вона покликана висловити повагу до ≥ншоњ людини.  ультура мови ≥ культура повед≥нки повТ¤зан≥ м≥ж собою.

≈тика д≥лового сп≥лкуванн¤ ірунтуЇтьс¤ на таких правилах ≥ нормах повед≥нки партнер≥в, колеі, ¤к≥ спри¤ють розвитков≥ сп≥впрац≥, розв'¤занню поставлених проблем. ј це й зм≥цненн¤ взаЇмодов≥ри, пост≥йне ≥нформуванн¤ партнера щодо своњх нам≥р≥в та д≥й, а також запоб≥ганн¤ обману й порушенню вз¤тих зобов'¤≠зань

≈тикет Ц у прив≥танн≥, прощанн≥, проханн≥ ≥ в≥дпов≥д≥ на проханн¤.

45. ўо таке культура мови?

 ультура мови Ї основною ознакою загального культурного р≥вн¤ людини ≥ разом з цим його складовою. „им вища мовна культура людини, тим вищий творчий потенц≥ал людини. ¬≥рний виб≥р мовних засоб≥в (лексичних, морфорлог≥чних, синтаксичних, мовноетичних) дл¤ передач≥ думки в≥дпов≥дно до зм≥сту, мети ≥ ситуац≥њ д≥лового сп≥лкуванн¤.

 ультура Ц це дос¤гненн¤ людства у будь-¤к≥й галуз≥ д≥¤льност≥ (музична к-ра, виробнича к-ра).

1	2	3	4	5	6	7	8

Ќазва: ”крањнське д≥лове мовленн¤. ¬≥дпов≥д≥ до екзамену
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (20692 прочитано)