≈колог≥¤ > ≈колог≥¤ та ландшафтна еколог≥¤

≈колог≥¤ та ландшафтна еколог≥¤

як ус≥м в≥домо , еколог≥¤ Ч це наука , що займаЇтьс¤ вивченн¤м взаЇмозвТ¤зк≥в у природному середовищ≥ . “ак було до 70-х рок≥в , зараз цими питанн¤ми займаЇтьс¤ загальна еколог≥¤. ќсновними завданн¤ми загальноњ еколог≥њ Ї так≥ :

вивченн¤ з позиц≥й системного п≥дходу загального стану сучасноњ б≥осфери планети , причин його формуванн¤ та особливостей розвитку п≥д впливом природних та антропогенних фактор≥в ( ≥ншими словами вивченн¤ формуванн¤ , ≥снуванн¤ та функц≥онуванн¤ б≥олог≥чних систем ус≥х р≥вн≥в у взаЇмозвТ¤зку з атмосферою , л≥тосферою та техносферою ) ;

прогноз динам≥ки стану б≥осфери в час≥ та простор≥ ;

розробка шл¤х≥в гармон≥зац≥њ взаЇмов≥дносин людського сусп≥льства й природи , збереженн¤ здатност≥ б≥осфери до самов≥дновленн¤ та саморегулюванн¤ з урахуванн¤м основних еколог≥чних закон≥в ≥ загальних закон≥в оптим≥зац≥њ взаЇмозвТ¤зк≥в сусп≥льства та природи .

Ќа думку де¤ких автор≥в Ћандшафтна еколог≥¤ знаходитьс¤ десь на перетин≥ еколог≥њ живих орган≥зм≥в ( розд≥л теоретичноњ еколог≥њ ) ; науки про рац≥ональне використанн¤ та охорону природних ресурс≥в т.з. енвайроменталог≥ю та науки про техногенн≥ фактори забрудненн¤ довк≥лл¤ ( практичн≥ розд≥ли еколог≥њ ) . ¬ еколог≥њ елементарна одиниц¤ Ц екосистема (Їдиний природний комплекс , утворений за довгий час живими орган≥змами й середовищем , в ¤кому вони ≥снують , ≥ де вс≥ компоненти обм≥ном речовин та енерг≥њ ,при чому в систем≥ повинна бути стаб≥льною , та повинен ч≥тко ≥ стаб≥льно функц≥онувати кругооб≥г речовин ) ; в ландшафтн≥й еколог≥њ елементарна одиниц¤ Ц геосистема ( клас пол≥геокомпонентних природних систем , ¤к≥ вид≥л¤ютьс¤ з реального тривим≥рного ф≥зичного простору ¤к його певний обТЇм , у межах ¤кого прот¤гом де¤кого пер≥оду природн≥ елементи й процеси завд¤ки ≥снуючим м≥ж ними та з зовн≥шн≥м середовищем в≥дношенн¤м певного типу ( генетико-еволюц≥йним , позиц≥йним , речовинно-потоковим та ≥н. ) упор¤дковуютьс¤ у в≥дпов≥дн≥ ц≥м в≥дношенн¤м структури з характерними ≥нвар≥антними ознаками та динам≥чними зм≥нами ) ; погодьтес¤ , що м≥ж двома ц≥ма терм≥нами Ї суттЇва р≥зниц¤ .

“епер давайте подивимос¤ в чому специф≥ка Ћандшафтноњ еколог≥њ , чому ≥ ¤к вона вид≥л¤Їтьс¤ в окрему науку . ѕочнемо з розгл¤данн¤ еколог≥чного п≥дходу .

÷е завданн¤ вир≥шуЇтьс¤ в рамках науково-еколог≥чного п≥дходу, ¤кий грунтуЇтьс¤ на концепц≥њ екосистеми. як ≥ геосистему , њњ складають т≥ сам≥ геокомпоненти , проте в б≥льшост≥ визначень екосистеми ¤вно або посередньо вказуЇтьс¤ на те, що один з геокомпонент≥в в≥д≥граЇ в н≥й роль центру (Ђхаз¤њнаї), а решту розгл¤дають ¤к його перифер≥ю (Ђд≥мї, Ђсередовищеї), тобто ¤к компоненти , вплив ¤ких на Ђцентрї екосистеми визначають його стан ≥ взагал≥ можлив≥сть ≥снуванн¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д модел≥ геосистеми , класична модель екосистеми моноцентрична .

«алежно в≥д мети досл≥дженн¤ в рол≥ Ђцентруї екосистеми виступають р≥зн≥ компоненти, причому не т≥льки природного середовища (вид≥л¤ють, наприклад, екосистему м≥ста). ѕроте дл¤ еколог≥чного п≥дходу характерний б≥оцентризм, тобто вид≥ленн¤ та анал≥з екосистем, центром ¤ких Ї окрем≥ представники .виду (аутеколог≥чний п≥дх≥д), певна попул¤ц≥¤ (попул¤щйно-еколог≥чний п≥дх≥д ) або ж сукупн≥сть орган≥зм≥в р≥зних вид≥в (синеколог≥чний п≥дх≥д).  онцептуальний зм≥ст модел≥ екосистеми не зм≥нитьс¤, ¤кщо в њњ центр≥ поставити не б≥окомпонент, а будь-¤кий ≥нший, наприклад, грунт. ” ц≥й можливост≥ криЇтьс¤ значний методолог≥чний потенц≥ал екосистемноњ модел≥.

” моно- та пол≥центричност≥ р¤д досл≥дник≥в вбачають , принципову р≥зницю в≥дпов≥дно м≥ж еко- та геосистемами. « таким твердженн¤м, висловленим ¤понським ученим ћ. Ќумата (1966), а згодом ≥ ¬. —. ѕреображенським, можна було б погодитись, ¤кби сучасн≥ еколог≥чн≥ досл≥дженн¤ й надал≥ грунтувались на моноцентричн≥й модел≥ екосистеми. јле з широким розвитком експериментальних еколог≥чних досл≥джень, ≥м≥тац≥йного моделюванн¤ еколог≥¤ вийшла з рамок класичноњ моноцентричноњ модел≥. ≤ хоч б≥оцентричн≥ традиц≥њ еколог≥чного п≥дходу до анал≥зу природних систем збер≥гаютьс¤, сучасн≥ у¤вленн¤ еколог≥в щодо принциповоњ структури екосистеми близьк≥ до концепц≥њ геосистеми.

’арактерною особлив≥стю екосистеми Ї њњ позарангов≥сть. як екосистему можна розгл¤дати ≥ окрему краплину води, озеро, територ≥ю з-невизначеними межами, ¤ку займаЇ певна попул¤ц≥¤. « ц≥Їю особлив≥стю пов'¤зана другор¤дн≥сть територ≥ального аспекту в еколог≥чному анал≥з≥. ƒл¤ нього б≥льш важливим Ї не меж≥ та розм≥ри екосистеми, а процеси, ¤к≥ в н≥й в≥дбуваютьс¤. ѕри цьому значна увага прид≥л¤Їтьс¤ б≥отичним процесам, а з аб≥отичних анал≥зуютьс¤ переважно т≥ що безпосередньо пов'¤зан≥ з Ђцентромї екосистеми. 3в'¤зки м≥ж елементами, що належать до перифер≥њ екосистеми, нер≥дко нехтуютьс¤. ѕри анал≥з≥ компонент≥в екосистеми акцент робитьс¤ не ст≥льки на њх властивост¤х, генезис≥ , будов≥ ск≥льки на функц≥¤х, ¤к≥ вони в≥д≥грають в екосистем≥. ѕр≥оритет функц≥онального аспекту анал≥зу екосистеми визначаЇ способи њњ декомпозиц≥њ на структурн≥ частини (продуцентиЧконсументи-редуценти та ≥н.) , зв'¤зки м≥ж ними (троф≥чн≥, консортивн≥ та ≥н.), виб≥р параметр≥в, ¤к≥ описують екосистему тощо.

ѕри вивченн≥ впливу зовн≥шнього середовища на екосистеми звертають увагу переважно на оц≥нку можливостей њх ≥снуванн¤ та ефективност≥ функц≥онуванн¤ в р≥зних д≥апазонах д≥њ фактор≥в. Ќа ц≥й основ≥ розроблено р¤д конструктивних концепц≥й Ч л≥м≥туючого фактора, еколог≥чноњ н≥ш≥, а також методи град≥Їнтного анал≥зу. 3 нею також пов'¤зана традиц≥йна дл¤ еколог≥њ б≥льша увага до ординац≥њ, н≥ж до класиф≥кац≥њ екосистем.

Ћандшафтна еколог≥¤ , ¤к ¤ вже казав народилас¤ ¤к синтез двох наук ландшафтознавства та еколог≥њ .

≤нтеграц≥¤ р≥зних наук або наукових п≥дход≥в виправдана ≥ врешт≥-решт в≥дбуваЇтьс¤ при виконанн≥ трьох умов: принциповоњ можливост≥ ≥нтеграц≥њ , њњ доц≥льност≥ та приблизно однаковим р≥внем розвитку та ступенем загальност≥ контактуючих наук.

ѕринципова можлив≥сть ≥нтеграц≥њ ландшафтного та еколог≥чного п≥дход≥в в одинЧландшафтно-еколог≥чний зумовлена сп≥льним об'Їктом анал≥зу пол≥геокомпонентн≥ природн≥ системи), близьк≥стю базових концепц≥й (гео- та екосистеми), cпiльними принциповими науковими завданн¤ми (п≥знанн¤ взаЇмод≥њ компонент≥в природи м≥ж собою та з людиною), сп≥льн≥стю основних завдань прикладноњ ор≥Їнтац≥њ (обгрунтуванн¤ р≥шень з оптим≥зац≥њ взаЇмод≥й сусп≥льства та природних систем), под≥бн≥стю багатьох метод≥в досл≥джень.

≤нтеграц≥¤ доц≥льна в тому випадку, коли в кожн≥й з контактуючих наук Ї коло питань, розробка ¤ких одн≥Їю наукою наштовхнулась на труднощ≥, тод≥ ¤к в ≥нш≥й науц≥ дл¤ вир≥шенн¤ цих питань розроблено ефективн≥ концептуальн≥ та методичн≥ п≥дходи. —аме таких питань багато ≥ в ландшафтознавств≥, ≥ в еколог≥њ. ¬ еколог≥њ це насамперед питанн¤ просторового анал≥зу, ¤к≥ в ц≥й науц≥ майже не розгл¤дались, а ландшафтознавство тут маЇ багат≥ традиц≥њ. ƒл¤ ландшафтознавства Ђкризовимиї Ї теоретичн≥ питанн¤ динам≥ки геосистем, до розв'¤занн¤ ¤ких необх≥дно залучити концепц≥њ еколог≥њ. «агалом у еколог≥њ та ландшафтознавства Ї багато взаЇмодоповнюючих концепц≥й, теоретичних положень, метод≥в, ≥з синтезом ¤ких повТ¤зане формуванн¤ теоретичного базису ландшафтноњ еколог≥њ.

0днаков≥сть ступен¤ розвитку контактуючих наук також необх≥дна умова њх ≥нтеграц≥њ, ≥накше менш розвинута наука просто поглинетьс¤ б≥льш розвинутою. ≈колог≥¤ та ландшафтознавство виникли майже одночасно (концепц≥ю екосистем запропонував ј. “енсл≥ в 1935 р., а оформилась вона в 50-х роках .  онцепц≥ю ландшафту вперше науково сформулював Ћ. —. Ѕерг у 30-х роках, а в 50-х вона набула теоретичного завершенн¤ ) ≥ дал≥ вони розвивалис¤ в ц≥лому синхронно. ≤ хоч у р≥зних крањнах сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж ними може бути р≥зним, у св≥тов≥й науц≥ стан розвитку ландшафтознавства та еколог≥њ , можна вважати , знаход¤тьс¤ на однаковому р≥вн≥. ≤нша р≥ч Ц ступ≥нь об≥знаност≥ широкоњ громадськост≥ ;з завданн¤ми та ≥де¤ми цих наук. попул¤рн≥сть еколог≥њ . B сусп≥льств≥ значно вища, н≥ж ландшафтознавства проте це не перешкоджаЇ ≥нтеграц≥њ цих наук.

Ћандшафтна еколог≥¤ Ї продуктом лише частковоњ ≥нтеграц≥њ ландшафтознавства та еколог≥њ. ¬она використовуЇ лише певну частину њх теоретичних положень, п≥дход≥в, ¤к≥ при взаЇмоконтакт≥ досить суттЇво трансформуютьс¤. ÷е зумовлюЇ формуванн¤ ориг≥нального концептуально-теоретичного базису самост≥йноњ науки Ч ландшафтноњ еколог≥њ на стику ландшафтознавства та еколог≥њ , ¤к≥ залишатимутьс¤ самост≥йними науками ≥з своњми теоретичними концепц≥¤ми та методами. ƒавайте розгл¤немо њњ п≥дх≥д до проблеми .

Ћандшафтно-еколог≥чний п≥дх≥д пор¤д ≥з сильними в евристичному в≥дношенн≥ особливост¤ми, успадкованими в≥д ландшафтознавства (територ≥альн≥сть, пол≥центризм модел≥ геосистеми тощо) та еколог≥њ (концепц≥¤. сукцес≥њ , методи ординац≥њ , моноцентризм моделюванн¤ екосистеми тощо ). јле Ї ≥ власн≥ риси. як ≥ в цих науках , обТЇктом ландшафтноњ еколог≥њ Ї пол≥геокомпонентн≥ природн≥ системи. ѕроте при њх досл≥дженн≥ вона значно ширше користуЇтьс¤ насл≥дками ≥з загальнонаукового принципу доповнюваност≥ . «г≥дно з цим принципом всеб≥чне п≥знанн¤ складного об'Їкта чи ¤вища дос¤жне за умови досл≥дженн¤ його з р≥зних проекц≥й (р≥зними модел¤ми) звести ¤к≥ до одн≥Їњ принципово неможливо.

1	2	3

Ќазва: ≈колог≥¤ та ландшафтна еколог≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (1663 прочитано)