≈колог≥¤ > ≈колог≥¤ ¤к загально б≥олог≥чна та гуман≥тарна наука

≈колог≥¤ ¤к загально б≥олог≥чна та гуман≥тарна наука

ѕлан

–оль еколог≥чних знань у становленн≥ цив≥л≥зац≥њ.

—труктура, предмет, завданн¤ еколог≥њ.

ќбТЇкти вивченн¤ в еколог≥њ.

ћетоди еколог≥чних досл≥джень.

”крањнська еколог≥чна школа.

≈колог≥¤ на меж≥ ’’ та ’’≤ стол≥ть.

 ожна з наук маЇ свою долю.

” ход≥ розвитку людського сусп≥льства вони виникають, с¤гають своњх вершин, зливаютьс¤ з ≥ншими науками, а то й геть втрачають свою актуальн≥сть, виконавши свою роль.

як в≥домо з ≥стор≥њ, залежно в≥д р≥вн¤ розвитку сусп≥льства, в≥д його потреб ≥ проблем з часом мали м≥сце пер≥одичн≥ зм≥ни наук-л≥дер≥в. якщо у 16 ст. Ц 18 ст. л≥дером була механ≥ка; у 19 ст. Ц ф≥зика; у 20 ст. Ц х≥м≥¤ та ¤дерна ф≥зика, то на сучасному етап≥ л≥дером стала еколог≥¤, ¤ка перетворилась з суто б≥олог≥чноњ дисципл≥ни на науку про стратег≥ю ≥ тактику виживанн¤ людства.

Ќа к≥нц≥ 18 на поч. 19 ст. почавс¤ досить швидкий процес диференц≥ац≥њ наук.

Ќаприклад: наука УприродознавствоФ розчленувалась на: б≥олог≥ю, ботан≥ку, зоолог≥ю, анатом≥ю рослин, морфолог≥ю рослин ≥ т.п.

ƒо к≥нц¤ ’’ ст. процес диференц≥ац≥њ в основному завершивс¤ ≥ почавс¤ новий етап Ц етап синтезу наукових знань.

” галуз≥ вивченн¤ природи почала формуватись еколог≥¤ ¤к одна з перших синтетичних м≥ждисципл≥нарних наук.

ѓњ мета Ц на основ≥ спец≥альних анал≥тичних наукових дисципл≥н дати загальну картину структури ≥ функц≥онуванн¤ природи та визначити м≥сце ≥ роль людини в природних процесах. ¬ цьому розум≥нн≥ еколог≥¤ Ц наука майбутнього.

≤снуванн¤ живоњ природи на наш≥й планет≥ та процв≥танн¤ людського сусп≥льства залежать в≥д того, наск≥льки обТЇктивно та своЇчасно будуть розкрит≥ законом≥рност≥ ≥снуванн¤ б≥осфери та розроблена стратег≥¤ д≥й людини щодо природи.

¬идатний американський вчений ё.ќдум (1970-1980 рр.) одним з перших почав розгл¤дати еколог≥ю ¤к м≥ждисципл≥нарну науку, що досл≥джуЇ складн≥ системи у природ≥ та сусп≥льств≥, тобто вивчаЇ м≥сце людського сусп≥льства щодо природного середовища.

як м≥ждисципл≥нарна наука еколог≥¤ вз¤ла на озброЇнн¤ вс≥ методи б≥олог≥чних та гуман≥тарних наук.

≈колог≥¤ залишилас¤ точною б≥олог≥чною наукою, бо досл≥джуЇ жив≥ обТЇкти та њх сукупн≥сть.

јле вона стала ≥ гуман≥тарною наукою, бо визначаЇ м≥сце людини в природ≥, формуЇ њњ св≥тогл¤д та спри¤Ї оптим≥зац≥њ розвитку соц≥альних та виробничих процес≥в.

¬перше терм≥н Уеколог≥¤Ф був запропонований н≥м.вченим ≈.√еккелем у 1866 р. ” досл≥вному переклад≥ з грецькоњ (УoikosФ Ц д≥м) це наука про Уд≥мФ, тобто про природу, що оточуЇ нас.

¬она вивчаЇ умови ≥снуванн¤ живих орган≥зм≥в, њх взаЇмозвТ¤зок з довк≥лл¤м.

≈колог≥¤ ¤к наука розд≥л¤Їтьс¤ на три частини:

загальна еколог≥¤ (вивчаЇ основн≥ законом≥рност≥ функц≥онуванн¤ еколог≥чних систем);

глобальна еколог≥¤ Ц вивчаЇ б≥осферу в ц≥лому;

прикладна еколог≥¤ Ц вивчаЇ взаЇмов≥дносини живих орган≥зм≥в ≥з середовищем.

“ак вважав академ≥к  .ћ.—итник та ћ.≤.Ѕудико (1990-1992 р.).

¬важаЇтьс¤, що еколог≥¤ т≥сно повТ¤зана з 70 великими науковими дисципл≥нами.

—тановленн¤ еколог≥њ ¤к синтетичноњ науки Ї насл≥дком науково-техн≥чного прогресу та ¤к≥сн≥ зм≥ни м≥сц¤ людини в природ≥.

Ќа перших етапах розвитку людства його вплив на природне середовище був незначним, а виробнича д≥¤льн≥сть спиралась на природн≥ сили навколишнього середовища (енерг≥¤ води, в≥тру, викопн≥ ресурси).

” ’’ ст. людина отримала можлив≥сть активно впливати на довк≥лл¤ та користуватись ран≥ше недоступними дл¤ нењ ресурсами. ¬иникла ≥де¤, що людина Ц хаз¤њн природи, а природа Ц невичерпне джерело потр≥бних њй ресурс≥в.

–озвинулась еколог≥чна криза, ¤ку спричинили:

а) стр≥мка зростаюча чисельн≥сть населенн¤;

б) по¤ва атомноњ енергетики;

в) розробка та створенн¤ озброЇнн¤ нового типу, здатного знищити все живе;

г) супутников≥ та компТютерн≥ технолог≥њ.

≈колог≥¤ першоњ половини нашого стол≥тт¤ була наукою, що т≥льки по¤снювала причини природних ¤вищ та њх механ≥зм.

—учасна еколог≥¤ Ц наука, що прогнозуЇ та конструюЇ результати того чи ≥ншого впливу людини на природу.

—учасна еколог≥¤ розчленована на 4 взаЇмозвТ¤зан≥ розд≥ли:

аутеколог≥¤ Ц вивчаЇ фактори середовища та њх вплив на жив≥ орган≥зми;

демеколог≥¤ Ц вивчаЇ попул¤ц≥њ та њх взаЇмозвТ¤зок м≥ж собою ≥ довк≥лл¤м;

синеколог≥¤ Ц вивчаЇ сп≥в≥снуванн¤ орган≥зм≥в, њх угрупувань одне з одним ≥ умовами ≥снуванн¤;

соц≥альна еколог≥¤ Ц вивчаЇ взаЇмод≥ю людини та б≥осфери та м≥сце людського сусп≥льства у природ≥.

«а думкою ≥нших вчених (√.Ѕ≥л¤вського та ћ.ѕадуна) еколог≥¤ под≥л¤Їтьс¤ на:

ќбТЇктом еколог≥њ Ї еколог≥чн≥ системи чи елементи екосистем планети.

ѕредмет досл≥дженн¤ Ц взаЇмозвТ¤зки м≥ж живими ≥ неживими компонентами екосистеми.

ќсновними завданн¤ми еколог≥њ Ї:

а) вивченн¤ загального стану сучасноњ б≥осфери; взаЇмозвТ¤зку б≥олог≥чних систем з атом-, г≥дро-, л≥тосферами та техносферою;

б) розробка метод≥в збору ≥нформац≥њ та анал≥зу б≥осфери;

в) розробка пропозиц≥й щодо створенн¤ запов≥дних та охоронних територ≥й;

г) розробка пропозиц≥й щодо законодавства з питань експлуатац≥њ природних ресурс≥в та охорони природного середовища;

д) прогнозуванн¤ на основ≥ еколог≥чних знань еп≥дем≥й ≥ проведенн¤ заход≥в щодо локал≥зац≥њ захворювань людини, тварин та рослин.

≈косистема Ц природний комплекс живих орган≥зм≥в ≥ середовища, ¤к≥ повТ¤зан≥ обм≥ном речовин, енерг≥њ та ≥нформац≥њ.

≈косистемою може бути той комплекс, де в≥дбуваЇтьс¤ внутр≥шн≥й кругооб≥г речовин.

∆ив≥ орган≥зми представлен≥ в екосистемах особинами (УгенетамиФ).

Ќайпрост≥ша екосистема Ц кл≥тина.

У–аметФ Ц продукт розпаду генета на самост≥йн≥ одиниц≥. Ќаприклад: пагони малини, пир≥ю чи буд¤ка.

¬ид≥л¤ють: а) м≥кроекосистеми (пеньок з грибами; болото);

б) мезоекосистеми (д≥л¤нка л≥су, озеро, водосховище);

в) макроекосистеми (континент, океан).

√лобальною екосистемою Ї б≥осфера нашоњ планети (область ≥снуванн¤ живих орган≥зм≥в).

ћетоди, ¤к≥ використовуЇ еколог≥¤ ¤к комплексна наука, под≥л¤ютьс¤ на 3 групи:

методи збору ≥нформац≥њ про стан еколог≥чних обТЇкт≥в (рослин, тварин, м≥кроорган≥зм≥в, екосистем, б≥осфери);

методи обробки отриманоњ ≥нформац≥њ;

методи ≥нтерпретац≥њ отриманих матер≥ал≥в (тлумаченн¤, розкритт¤ зм≥сту).

ћетоди збору ≥нформац≥њ:

а) спостереженн¤ за допомогою прилад≥в;

б) експеримент (вивченн¤ вирубок л≥су, створенн¤ водосховищ, заростанн¤ та заселенн¤ вулкан≥чних поклад≥в);

в) моделюванн¤ (аквар≥ум Ц модель ставка).

–еальн≥ екосистеми Ц багатовидов≥.

ћодель Ц досить спрощена екосистема.

¬ербальн≥ модел≥ Ц словесн≥ описи процес≥в екосистем.

√раф≥чн≥ модел≥ (див. ст.25 рис.4 ё.ј.«лоб≥н) Ц схематичн≥ зображенн¤ компонент≥в системи та звТ¤зк≥в м≥ж ними.

ћатематичн≥ модел≥ Ц опис еколог≥чноњ системи у вигл¤д≥ математичних вираз≥в.

ƒосв≥д роботи за ћ≥жнародною б≥олог≥чною програмою показуЇ недоц≥льн≥сть моделюванн¤ ц≥лих екосистем, бо вимагаЇ великих затрат та багато часу.

“ак розробка модел≥ низькотравних прер≥й у —Ўј зайн¤ла 8 рок≥в; над нею працювали 200 вчених. «агальн≥ витрати склали 10 млн. долар≥в.

¬елик≥ екосистеми, так≥ ¤к б≥осфера, практично не моделюють за великоњ к≥лькост≥ звТ¤зк≥в, що Ї в них.

” середин≥ ’’ стол≥тт¤ проводитьс¤ багато еколог≥чних досл≥джень, у ¤ких пом≥тну роль в≥д≥грають ≥ екологи ”крањни.

ѕерший еколог≥чний центр досл≥джень в ”крањн≥ був створений у 1930 р. при ’арк≥вському державному ун≥верситет≥.

—в≥тове визнанн¤ отримали досл≥дженн¤ украњнських вчених: ≤.√.ѕ≥допл≥чка; ‘.ј.√рин¤; —.ћ.—топка; ѕ.—.ѕогр≥бн¤ка; ƒ¬.¬оробйова. ƒосл≥джуЇ штучн≥ л≥си ”крањни ќ.Ћ.Ѕельгардт (1971 р.); значенн¤ л≥совоњ п≥дстилки Ц ј.ѕ.“равлЇЇв (1980-1985 р.).

јкадем≥к ћ.√.’олодний Ц вивчаЇ еколог≥ю зал≥зобактер≥й.

” сучасний пер≥од в ”крањн≥ широке визнанн¤ отримали еколог≥чн≥ роботи академ≥к≥в: ћ.ј.√олубц¤;

 .ћ.—итника;

ё.–. Ўел¤г-—осонка.

√оловн≥ еколог≥чн≥ центри ”крањни Ц  ињв, Ћьв≥в, ƒн≥пропетровськ.

Ќещодавно в≥дкрито ≤нститут еколог≥њ  арпат.

≈кологи ”крањни зробили вагомий внесок у розробку метод≥в оц≥нки р≥вн¤ рад≥оактивного забрудненн¤ великих територ≥й та зниженн¤ еколог≥чних збитк≥в в≥д насл≥дк≥в авар≥њ на „ј≈—.

™.ћ. ондратюк (1970-1980 рр.) розробив методи рекультивац≥њ терикон≥в ƒонбасу.

¬.—. рисаченко досл≥джуЇ систему Улюдина Ц природне середовищеФ з точки зору ф≥лософських проблем.

ќсобливост≥ еколог≥чноњ науки ’’ стол≥тт¤:

≤ Ц дан≥ ц≥Їњ науки використовувались ¤к ≥нструмент пол≥тичноњ боротьби соц≥альних угрупувань.

Ќаприклад: у 60х-80х рр. в умовах холодноњ в≥йни еколог≥чна криза та еколог≥чн≥ проблеми розгл¤дались не ¤к насл≥дки техн≥чного УпрогресуФ, а ¤к насл≥док кап≥тал≥стичного чи соц≥ального способ≥в господарюванн¤.

1	2

Ќазва: ≈колог≥¤ ¤к загально б≥олог≥чна та гуман≥тарна наука
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (2114 прочитано)