јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > —онце ≥ його значенн¤ дл¤ —он¤чноњ системи

« ≥ншого боку, не можна не враховувати ≥ такого ≥стотного фактора, ¤к пристосовуван≥сть живих орган≥з≠м≥в до зовн≥шн≥х умов. ¬иход¤чи з того, що ми знаЇмо про наше денне св≥тило, коливанн¤ сон¤чноњ активност≥ не е чимось характерним т≥льки дл¤ нашоњ епохи. ћа≠буть, под≥бн≥ ¤вища в≥дбувалис¤ на —онц≥ завжди, при≠наймн≥ у т≥ останн≥ чотири м≥ль¤рди рок≥в, прот¤гом ¤ких на «емл≥ розвивалос¤ житт¤.

јле у такому раз≥ в процес≥ природного добору ≥ бо≠ротьби за ≥снуванн¤ жив≥ орган≥зми нашоњ планети повинн≥ були пристосуватис¤ до коливань сон¤чноњ активност≥ ≥ виробити щодо них певну ст≥йк≥сть. „ому ж зм≥ни р≥вн¤ активност≥ нашого денного св≥тила можуть впливати на б≥осферу?

ћожливо, по¤сненн¤ пол¤гав в тому, що сон¤чна активн≥сть впливаЇ лише на т≥ орган≥зми, ¤к≥ в даний момент часу з т≥Їњ чи ≥ншоњ причини перебувають у не≠ст≥йкому стан≥.

ѕроте вичерпну в≥дпов≥дь на це питанн¤ можна дати т≥льки тод≥, коли буде з'¤совано вс≥ ланки передаваль≠ного механ≥зму, що зв'¤зуЇ сон¤чну активн≥сть ≥ б≥о≠сферу нашоњ планети.

“реба звернути увагу ≥ на ту обставину, що наш≥ сучасн≥ знанн¤ про сон¤чно-земн≥ зв'¤зки мають в основ≠ному статистичний характер. Ќам в≥домо, що, коли на —онц≥ в≥дбуваютьс¤ коливанн¤ р≥вн¤ активност≥, то на «емл≥ спостер≥гаЇтьс¤ р¤д певних геоф≥зичних ¤вищ ≥ ¤вищ у б≥осфер≥. јле, ¤к ≥ у випадку з впливом, сон¤ч≠ноњ активност≥ на погоду, ф≥зичний механ≥зм, що зв'¤зуЇ ц≥ два р¤ди ¤вищ, поки що залишаЇтьс¤ не¤сним.

ѕ≥знанн¤ цього механ≥зму допомогло б глибше зро≠зум≥ти взаЇмозв'¤зок р≥зних св≥тових процес≥в. —права в тому, що св≥тлове випром≥нюванн¤ ≥ рад≥охвил≥ при≠нос¤ть в≥домост≥ про активн≥ ¤вища на —онц≥ набагато ран≥ше, н≥ж корпускул¤рн≥ потоки, породжен≥ цими ¤вищами, долають в≥дстань до земноњ орб≥ти. ≤ коли б ми знали законом≥рност≥ сон¤чно-земних зв'¤зк≥в, то мог≠ли б наперед прогнозувати земн≥ насл≥дки сон¤чних процес≥в ≥ у раз≥ потреби вживати в≥дпов≥дних за≠ход≥в.

¬икористанн¤ сон¤чноњ енерг≥њ. ” проблеми —онце Ч «емл¤ Ї ще одна сторона, що маЇ надзвичайно важливе значенн¤ дл¤ людства. …детьс¤ про можливост≥ вико≠ристанн¤ сон¤чноњ енерг≥њ.

—онце випром≥нюЇ величезну к≥льк≥сть енерг≥њ. ≤ хоч на частку нашоњ планети припадаЇ всього лише одна двохм≥ль¤рдна њњ частина, це дуже багато. ѕрот¤гом усього лише к≥лькох дес¤тк≥в д≥б в≥д —онц¤ надходить на «емлю така сама к≥льк≥сть енерг≥њ, ¤ку можна пор≥в≠н¤ти з енерг≥Їю вс≥х ≥снуючих на «емл≥ запас≥в палива.

÷≥лком природно, що перед наукою ≥ техн≥кою стоњть питанн¤ про практичне використанн¤ сон¤чноњ енерг≥њ. ѕерш≥ усп≥шн≥ кроки в цьому напр¤м≥ вже зроблен≥. як в≥домо, електричну енерг≥ю дл¤ живленн¤ бортовоњ апа≠ратури штучних супутник≥в «емл≥, орб≥тальних ≥ м≥ж≠планетних станц≥й виробл¤ють нап≥впров≥дников≥ со≠н¤чн≥ батарењ Ч пр¤м≥ перетворювач≥ сон¤чноњ енерг≥њ в електричну.

ƒ≥ють сон¤чн≥ установки ≥ на «емл≥. ÷е в основному р≥зн≥ водонагр≥вач≥, призначен≥ переважно дл¤ побутових потреб. —творюютьс¤ ≥ перш≥ експериментальн≥ станц≥њ промислового призначенн¤. ѕри цьому найперспективн≥шим Ї застосуванн¤ нап≥впров≥дникових перетворюва≠ч≥в сон¤чноњ енерг≥њ. јле оск≥льки коеф≥ц≥Їнт корисноњ д≥њ сучасних сон¤чних нап≥впров≥дникових батарей по≠р≥вн¤но невисокий, то створенн¤ под≥бних установок нин≥ Ї економ≥чно недоц≥льним.

ќднак учен≥ та ≥нженери працюють над удосконалю≠ванн¤м сон¤чних батарей, ≥ можна припускати, що з ча≠сом сон¤чне випром≥нюванн¤ стане одним з найважли≠в≥ших джерел електричноњ енерг≥њ. –озгл¤даютьс¤ також проекти орб≥тальних сон¤чних електростанц≥й, здатних зробити ≥стотний внесок в енергетичний баланс земноњ цив≥л≥зац≥њ.

“а, мабуть, особливо привабливим е оволод≥нн¤ механ≥змом фотосинтезу, дивовижного природного проце≠су, що в≥дбуваЇтьс¤ в зеленому листку рослин, де п≥д д≥Їю сон¤чного випром≥нюванн¤ з води й вуглекислого газу атмосфери синтезуютьс¤ харчов≥ речовини ≥ вид≥≠л¤Їтьс¤ необх≥дний дл¤ диханн¤ кисень. якби вдалос¤ розкрити законом≥рност≥ фотосинтезу ≥ навчитис¤ зд≥йс≠нювати цей процес штучним шл¤хом поза рослинами, то докор≥нно зм≥нилос¤ б ≥снуванн¤ людини. “од≥ б≥ль≠ш≥сть життЇво необх≥дних харчових продукт≥в можна було б виробл¤ти на спец≥альних фабриках без допомо≠ги с≥льського господарства, у наперед запланованих к≥лькост¤х незалежно в≥д погодних, кл≥матичних й ≥нших природних умов.

ћетодичн≥ м≥ркуванн¤. “реба особливо п≥дкреслити, що —онце ≥ його випром≥нюванн¤ Ч т≥ косм≥чн≥ фактори, в≥д ¤ких великою м≥рою залежить стан нашого безпо≠середнього земного середовища житт¤. ¬заЇмозв'¤зок ф≥зичних процес≥в, що в≥дбуваютьс¤ на —онц≥, ≥ геоф≥≠зичних ¤вищ, а також ¤вищ у б≥осфер≥ нашоњ плане≠ти Ч один з про¤в≥в загального взаЇмозв'¤зку св≥тових процес≥в.

“реба також в≥дзначити, що вивченн¤ законом≥рно≠стей сон¤чно-земних зв'¤зк≥в належить до числа тих фундаментальних проблем сучасноњ астроном≥њ, ¤к≥ ма≠ють безпосереднЇ практичне значенн¤.

” св≥т≥ з≥р. «ор¤не небо на перший погл¤д вдаЇтьс¤ незм≥нним. « року в р≥к, ≥з стор≥чч¤ в стор≥чч¤ люд¤м с¤ють одн≥ й т≥ сам≥ зор≥, не зм≥нюютьс¤ також знайом≥ обриси суз≥р'њв. ѕроте враженн¤ це обманливе. Ќасправ≠д≥ косм≥чн≥ об'Їкти ≥ еволюц≥онують ≥ перем≥щуютьс¤ в простор≥, ≥ т≥льки величезн≥ в≥дстан≥ ≥ в≥дносно неве≠лика пор≥вн¤но з довгочасн≥стю косм≥чних процес≥в тривал≥сть людського ≥снуванн¤ не даЇ нам можливост≥ вс≥ ц≥ зм≥ни спостер≥гати безпосередньо.

“ому чи не найголовн≥шим завданн¤м сучасноњ астро≠ф≥зики Ї вивченн¤ еволюц≥њ косм≥чних об'Їкт≥в, умов ≥ законом≥рностей њх виникненн¤ й розвитку. ¬ цьому ключ до розум≥нн¤ будови того св≥ту, в ¤кому ми живемо ≥ частиною ¤кого ми Ї, усв≥домленн¤ того становища, ¤ке в цьому св≥т≥ пос≥даЇ людина ≥ людство.

≤ ц≥лком природно, що серед р≥зноман≥тних проблем еволюц≥њ одне з перших м≥сць пос≥дають проблеми по≠ходженн¤ й розвитку з≥р, небесних т≥л, в ¤ких зосере≠джено переважну б≥льш≥сть речовини ус≥х косм≥чних об'Їкт≥в.

«г≥дно з даними астроном≥чних спостережень, а та≠кож теор≥њ будови ≥ еволюц≥њ з≥р р≥зн≥ зор≥ мають р≥зний в≥к. ѕрот¤гом свого тривалого ≥ складного шл¤ху розвит≠ку вони переход¤ть з одн≥Їњ стад≥њ в ≥ншу. ÷≥ стад≥њ зв'¤зан≥ головним чином з плином тих ф≥зичних проце≠с≥в, унасл≥док ¤ких в≥дбуваЇтьс¤ вид≥ленн¤ енерг≥њ ≥ св≥≠т≥нн¤ з≥р. …детьс¤ про грав≥тац≥йне стисненн¤ ≥ термо≠¤дерн≥ реакц≥њ. ≤ чим масивн≥ша зор¤, тим швидше вона долаЇ кожну чергову стад≥ю.

“ому чим б≥льша маса зор≥, ¤ку вона маЇ на тому чи ≥ншому етап≥ своЇњ еволюц≥њ, тим б≥льшим повинен бути њњ в≥к. «розум≥ло, оц≥нка в≥ку зор≥ за њњ масою Ї досить приблизною, оск≥льки нам нев≥домо, чи знахо≠дитьс¤ зор¤ на початку чи в к≥нц≥ чергового етапу своЇњ еволюц≥њ.

™ й ≥нш≥ способи визначенн¤ тривалост≥ ≥снуванн¤ конкретних з≥р, але й вони значною м≥рою приблизн≥. ѕроте здобут≥ результати показують, що ц¤ тривал≥сть р≥знитьс¤ в досить широких межах. ™ зор≥ молод≥ ≥ зор≥ стар≥. Ѕ≥льше того, ≥снують р≥зн≥ покол≥нн¤ з≥р. «ор≥ першого покол≥нн¤ формувалис¤ в той час, коли навко≠лишнЇ середовище складалос¤ на три чверт≥ з водню ≥ на одну чверть з гел≥ю. Ќаприк≥нц≥ свого ≥снуванн¤ ц≥ зор≥, руйнуючись, збагачували середовище й б≥льш важкими елементами, що утворилис¤ в њхн≥х надрах у процес≥ термо¤дерного синтезу. “ому в зор¤х другого покол≥нн¤ повинно м≥ститис¤ б≥льше важких елемент≥в. якщо виходити з ц≥Їњ ознаки, то наше —онце належить, очевидно, до з≥р другого покол≥нн¤.

ћетодичн≥ м≥ркуванн¤. —ередн¤ тривал≥сть житт¤ з≥р, що становить м≥ль¤рди рок≥в, не даЇ можливост≥ про≠стежити за еволюц≥Їю т≥Їњ чи ≥ншоњ конкретноњ зор≥ прот¤гом б≥льш-менш значного пер≥оду њњ ≥снуванн¤. Ќав≥ть сто ≥ тис¤ча рок≥в у житт≥ зор≥ Ч це мить у жит≠т≥ людини. Ќа допомогу астрономам приходить вже знайомий нам метод пор≥вн¤нн¤. “е, чого не можна дос¤гти шл¤хом спостережень за станом одн≥Їњ окремо вз¤тоњ зор≥, можна зд≥йснити, пор≥внюючи м≥ж собою зор≥ одного й того самого типу, але р≥зного в≥ку. “акий Ђв≥ковий р¤дї немов би зам≥нюЇ стани окремоњ зор≥, що йдуть у час≥ один за одним.

Ќайб≥льшу частину свого житт¤ з моменту, коли в њхн≥х надрах запалюютьс¤ термо¤дерн≥ реакц≥њ ≥ до моменту Ђвигоранн¤ї водню, звичайн≥, Ђнормальн≥ї зор≥ перебувають в усталеному стан≥. “ому головний ≥нтерес дл¤ науки становл¤ть початковий ≥ завершальний етапи у њх житт≥, коли под≥њ розгортаютьс¤ досить бурхли≠во Ч процеси Ђнародженн¤ї ≥ Ђвмиранн¤ї цих косм≥ч≠них т≥л.

1	2

Ќазва: —онце ≥ його значенн¤ дл¤ —он¤чноњ системи
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (1646 прочитано)