≈колог≥¤ > ѕон¤тт¤, завданн¤ та обТЇкти еколог≥њ

Ј        еколог≥ю гриб≥в;

Ј        еколог≥ю рослин;

Ј        еколог≥ю тварин;

Ј        еколог≥ю людини.

ѕрикладну еколог≥ю за в≥дношенн¤м до предмета вивченн¤ под≥л¤ють на:

Ј       промислову, або ≥нженерну;

Ј       транспортну;

Ј       с≥льськогосподарську;

Ј       медичну.

≈колог≥¤ ¤к наука пост≥йно розвиваЇтьс¤, зТ¤вл¤ютьс¤ все нов≥ њњ розд≥ли, найважлив≥шими з ¤ких Ї:

Ј      соц≥оеколог≥¤;

Ј      м≥л≥таризац≥йна еколог≥¤;

Ј      рад≥оеколог≥¤;

Ј      косм≥чна еколог≥¤;

Ј      урбоеколог≥¤;

Ј      ландшафтна еколог≥¤ тощо.

ќсновн≥ етапи розвитку еколог≥њ

ѕерший етап (стародавн≥й) - до 1866 року. Ќе буде переб≥ль≠шенн¤м стверджувати, що еколог≥¤ "≥снувала завжди". ѕерв≥сна людина померла б з голоду без необх≥дних њй знань про повед≥нку й особливост≥ дичини, ¤кби не мала отриманого в≥д предк≥в ≥ набутого самост≥йно досв≥ду "взаЇмов≥дносин з довк≥лл¤м". ” наукових прац¤х учених минулого (“еофраст, јр≥стотель та ≥н.) Ї чимало ц≥кавих даних про вплив на рос≠лини ≥ тварини кл≥матичних зм≥н, про особливост≥ в≥домих њм живих ≥стот, ознаки пристосуванн¤ до умов середовища проживанн¤ тощо.

≈колог≥¤ дуже довго розвивалас¤ ¤к частина б≥олог≥њ - загаль≠ного вченн¤ про св≥т живого. ÷е пер≥од Унањвноњ еколог≥њФ, коли окрем≥ њњ елементи зТ¤вл¤лис¤ в прац¤х ботан≥к≥в, зоолог≥в, пер≥од накопиченн¤ еколог≥чних факт≥в.

Ќе вид≥л¤ючись ≥стотно з нењ, за сот≠ню рок≥в вона трич≥ зм≥нила парадигму (вих≥дний принцип, основа м≥ркувань та досл≥джень).

ƒругий етап (до 30-х рок≥в XX ст., аутеколог≥чний). ѕер≥од аутеколог≥њ(еколог≥њ осо≠бини), ви¤вленн¤ законом≥рностей у в≥дношенн¤х тварин ≥ рослин до р≥зноман≥тних аб≥отичних фактор≥в, внутр≥шн≥х еколог≥чних досл≥джень та визначенн¤ УекосистемФ.

≈колог≥¤ спиралас¤ на визначн≥ прац≥ вчених „. ƒарв≥на, ќ. √умбольдта,  . ‘. –ульЇ, ≈. √еккел¤, ≤. ∆. —ент-≤ллера й концентрувалас¤ на досл≥дженн≥ впливу ф≥зич≠них (температура, осв≥тленн¤ тощо) ≥ х≥м≥чних (склад води та ≥н.) чинник≥в довк≥лл¤ на життЇд≥¤льн≥сть окремоњ особини чи ц≥лого виду.

≈колог≥¤ тимчасово звузилас¤ до аутоеколог≥њ, що тод≥ було перевагою, а не вадою. ¬чен≥ сперлис¤ на всю могутн≥сть наукового методу досл≥джень, додавши до загально≠го ознайомленн¤ ≥ спостережень обм≥ркован≥ наперед пор≥вн¤но то≠чн≥ досл≥ди з вартими дов≥ри результатами (наприклад, про вплив м≥неральних добрив на р≥ст рослин ≥ к≥нцевий урожай).

÷≥ прац≥ послужили поштовхом до синтезу даних геолог≥њ, геоботан≥ки, г≥дролог≥њ, ірунтознавства, кл≥матолог≥њ багатьма наступними вченими. ѕрот¤гом XIX та початку XX стол≥тт¤ розвиток спец≥альних анал≥тичних наук спри¤в накопиченню фактичних даних, без ¤ких було б неможливим формуванн¤ еколог≥њ ¤к сучасноњ синтетичноњ науки. Ѕуло встановлено, що жив≥ орган≥зми своњм ≥снуванн¤м та розвитком найт≥сн≥шим чином залежн≥ в≥д природного середовища. јутеколог≥¤ тварин та рослин в перш≥й половин≥ XX стол≥тт¤ стала повноправною науковою дисципл≥ною.

≈ко≠логи тих час≥в були малопом≥тними представниками "чистоњ" науки. √ромадськ≥сть мало ц≥кавилас¤ њхн≥ми досл≥дами. ≈кологи привер≠нули загальну увагу п≥д час своњх перших спроб "захистити приро≠ду", створити запов≥дники ≥ нац≥ональн≥ парки дл¤ пор¤тунку тих рослин ≥ тварин, ¤ким загрожувало зникненн¤, њм таки дещо вдало≠с¤, адже з'¤вилис¤ не лише перш≥ запов≥дники, а й закони чи пра≠вила щодо рибальства ≥ полюванн¤.

“рет≥й етап (1930 - 1970 рр., синеколог≥чний). ÷ей етап був пор≥вн¤но короткочасним ≥ стосувавс¤ досл≥≠дженн¤ великих груп орган≥зм≥в (попул¤ц≥й та њх об'Їднань) п≥д ку≠том анал≥зу взаЇмод≥њ окремих особин ≥ попул¤ц≥й р≥зних вид≥в ≥стот м≥ж собою - попул¤ц≥йна еколог≥¤ (синеколог≥¤) - вченн¤ про взаЇмод≥ю попул¤ц≥й м≥ж собою ≥ най≠ближчим довк≥лл¤м. ѕанують у¤вленн¤ про переважанн¤ р≥вноваги у природ≥, пр≥оритет конкурентних в≥дносин,

ѕрикладом Ї проблема взаЇмовпливу хижак≥в та њхньоњ здобич≥, вид≥в-продуцент≥в (трави, водоростей тощо) ≥ вид≥в-споживач≥в (комах, тварин, риб тощо). ¬еликою заслугою цього етапу еколог≥њ Ї залученн¤ тако≠го могутнього ≥нструменту, ¤к вища математика (насамперед дифе≠ренц≥альних р≥вн¤нь). ¬перше екологи д≥стали змогу виконувати те≠оретичне моделюванн¤ розвитку под≥й у живому довк≥лл≥, робити передбаченн¤ (на жаль, надто спрощен≥ й не досить точн≥).

—аме в цей пер≥од ввод¤тьс¤ пон¤тт¤ УекосистемаФ, Уб≥огеоценозФ, формулюютьс¤ основн≥ еколог≥чн≥ закони.

ƒо найвизначн≥ших еколог≥в цього пер≥оду належать так≥ заруб≥жн≥ вчен≥, ¤к √.Ѕердон-—андерсон, ”.≈лтон, ј.“енсл≥ (јнгл≥¤); —.‘орбс, ¬.Ўелфорд (—Ўј); ƒ. ашкаров, ј.ѕарамонов, ¬.¬ернадський, —.—Їверцев, ¬.—укачов (в≥тчизн¤н≥).

„етвертий етап (1970 рр. - дотепер, мегаеколог≥чний) ƒом≥ну≠ючим стало у¤вленн¤ (сучасна парадигма) про "пов'¤зан≥сть усього з ус≥м", необх≥дн≥сть одночасного ≥ ¤кнайточн≥шого врахуванн¤ взаЇмод≥њ м≥ж собою та з речовинним довк≥лл¤м ус≥х вид≥в ≥ вар≥ан≠т≥в живого довк≥лл¤, ¤к ≥ зм≥н природного середовища.

—таЇ зрозум≥лим пост≥йн≥сть порушенн¤ природноњ р≥вноваги, екосистеми вивчаютьс¤ у њх розвитку; в≥дмова в≥д конкуренц≥њ, ¤к основного фактору формуванн¤ угрупувань; становленн¤ ≥стинного системного п≥дходу до вивченн¤ еколог≥чних обТЇкт≥в.

—инеколог≥¤ поступилас¤ перш≥стю глобальн≥й еко≠лог≥њ (мегаеколог≥¤) - вченню про вс≥х ≥ про все. ќдночасно виникли й стали стр≥м≠ко розвиватис¤ дес¤тки (!) галузей, розд≥л≥в, п≥дрозд≥л≥в сучасноњ еколог≥њ. Ќе лише становленн¤, а й под≥л та найменуванн¤ цих вуж≠чих чи вузеньких частин еколог≥њ йдуть безперервно. ‘ах≥вц≥ стверджують, що њх нараховуЇтьс¤ близько 50, ≥нш≥ обірунтовано до≠вод¤ть, що набагато б≥льше.

”крањнська еколог≥чна школа

ѕерш≥ спроби еколог≥чного п≥дходу до природоохоронноњ справи в ”крањн≥ в≥дом≥ ще з час≥в ярослава ћудрого. ¬ його "–уськ≥й правд≥" - правничому кодекс≥  ињвськоњ –ус≥ (початок XI ст.) - вже ≥снувала ч≥тка система правовоњ оц≥нки використанн¤ ресурс≥в ≥ передбачувалас¤ кара за збитки, запод≥¤н≥ довк≥ллю. «а шкоду, запод≥¤ну диким зв≥рам ≥ пта≠хам, каралос¤ так строго, ¤к ≥ за нег≥дн≥ вчинки щодо людини. “ому було багато в кн¤жих л≥сах ≥ степах дикого зв≥ра, птах≥в та бдж≥л.

¬ часи √етьманщини (’V≤-’V≤≤≤ ст.) ц≥ природоохоронн≥ традиц≥њ збер≥галис¤ ≥ розширювалис¤. як ≥ в кн¤ж≥ часи, регламентуютьс¤ охо≠рона л≥с≥в ≥ байрак≥в, полюванн¤, рибальство, бдж≥льництво та сад≥в≠ництво.

” з≥бранн≥ ћалорос≥йських прав (1807 р.) досл≥вно сказано: "’то соколине гн≥здо пошкодить, п≥друбаЇ чи навмисно його скине, чи з со≠бою молодих сокол≥в забере ... ≥ за лебедине гн≥здо, ¤кщо б його хтось розкидав, чи ¤йц¤ забрав, повинен заплатити ..." ј ось ¤к обер≥галас¤ еколог≥чна н≥ша бобра: "якби кн¤з≥вськ≥, панськ≥ ≥ шл¤хетськ≥ гони бобров≥ давн≥ спадков≥ були в ≥ншого сус≥да в маЇтку, то цей власник, у чињй земл≥ вони будуть, не повинен сам ≥ люди його старовинного пол¤ доорювати до л≥гва так далеко, наск≥льки палицею можна кинути, так само с≥ножат≥ п≥дкошувати ≥ лози прочищати ... „и хтось силою бобра поб'Ї, чи злод≥йськи забере, той за наругу, ≥ ск≥льки б њх забив, маЇ пла≠тити. «а чорного бобра чотири копи, а за карого дв≥ копи просить".

÷≥каво, що опис природи ”крањни, в ¤кому викладено багато м≥р≠кувань еколог≥чного характеру, залишили п≥сл¤ себе ≥ француз ƒе Ѕоплан (1600-1673) у прац≥ "ќпис ”крањни" ≥ рос≥¤нин ќ. ѕушк≥н ("Ќа≠рис ≥стор≥њ ”крањни").

¬елика заслуга в досл≥дженн≥ украњнських чорнозем≥в ¬.¬.ƒокучаЇва (1846-1903), результати цих досл≥джень викладен≥ в головн≥й книз≥ вченого - "–уський чорнозем". —творений ≥ очолюваний ним Ќово-јлександр≥њвський ≥нститут с≥льського господар≠ства та л≥с≥вництва (нин≥  ≥ровоградська обл.) став осередком ≥нтен≠сивного розвитку ірунтознавства. √рунт з того часу стаЇ не просто пи≠лом чи набором м≥неральних елемент≥в, а самост≥йним т≥лом природи.

ѕер≠ший науковий центр еколог≥чних досл≥джень в ”крањн≥ був створений у 1930 роц≥. ÷е був сектор еколог≥њ при ≤нститут≥ зоолог≥њ та ботан≥ки ’арк≥вського державного ун≥верситету. ƒосл≥дженн¤ в галуз≥ еколог≥њ, виконан≥ в цьому центр≥¬.¬.—танчинським (1930-1940), були з багатьох погл¤д≥в п≥онерними й ориг≥нальними. …ого прац¤ Ђƒо розум≥нн¤ б≥оценозуї (1933) Ї класичною в област≥ вивченн¤ зв'¤зк≥в м≥ж орган≥змами в ценотичних системах; ще за 10 рок≥в до ¬.Ќ.—укачова вчений п≥д≥йшов до ≥дењ б≥огеоценозу ¤к функц≥ональноњ Їдност≥ б≥оценозу та аб≥отичних фактор≥в.

¬≥дкритт¤ нашого земл¤ка ¬. ≤. ¬ернадського, ¤кий був першим президентом јкадем≥њ наук ”крањни ≥ засновником к≥лькох сучасних наук, пос≥дають особливе м≥сце в ≥стор≥њ еколог≥њ. ¬≥н дов≥в на¤вн≥сть широ≠комасштабного впливу живих орган≥зм≥в на аб≥отичне середовище. ” той пер≥од, коли наукова громадськ≥сть вже була п≥дготовлена до ц≥л≥сного баченн¤ природи, в≥н своЇчасно запропонував вченн¤ про б≥осферу ¤к про одну з оболонок «емл≥, що визначаЇтьс¤ присутн≥стю живоњ речовини. ¬.≤.¬ернадський вперше вв≥в у вивченн¤ б≥осфери к≥льк≥сний п≥дх≥д, що дозволило об'Їктивно оц≥нити масштаби б≥огеох≥м≥чного кругооб≥гу речовин. ¬ченн¤ ¬.≤.¬ернадського про ноосферу додатково узагальнило численн≥ дан≥ про нерозривн≥сть зв'¤зку людини з природним середовищем.

1	2	3

Ќазва: ѕон¤тт¤, завданн¤ та обТЇкти еколог≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (4399 прочитано)