≈колог≥¤ > –ад≥оактивний вплив рад≥ац≥њ на людину

¬плив рад≥оактивного випром≥нюванн¤ на орган≥зм людини можна у¤вити в дуже спрощеному вигл¤д≥ таким чином. ѕрипуст≥мо, що в орган≥зм≥ людини в≥дбуваЇтьс¤ нормальний процес травленн¤, њжа, що надходить, розкладаЇтьс¤ на б≥льш прост≥ сполуки, ¤к≥ пот≥м надход¤ть через мембрану усередину кожноњ кл≥тини ≥ будуть ви≠користан≥ ¤к буд≥вельний матер≥ал дл¤ в≥дтворенн¤ соб≥ под≥бних, дл¤ в≥дшкодуванн¤ енергетичних витрат на транспортуванн¤ речовин ≥ њхню переробку. ѕ≥д час потрап≠л¤нн¤ випром≥нюванн¤ на мембрану в≥дразу ж порушуютьс¤ молекул¤рн≥ зв'¤зки, ато≠ми перетворюютьс¤ в ≥они.  р≥зь зруйновану мембрану в кл≥тину починають надходи≠ти сторонн≥ (токсичн≥) речовини, робота њњ порушуЇтьс¤. якщо доза випром≥нюванн¤ невелика, в≥дбуваЇтьс¤ рекомб≥нац≥¤ електрон≥в, тобто поверненн¤ њх на своњ м≥сц¤. ћолекул¤рн≥ зв'¤зки в≥дновлюютьс¤, ≥ кл≥тина продовжуЇ виконувати своњ функц≥њ. якщо ж доза опром≥ненн¤ висока або дуже багато раз≥в повторюЇтьс¤, то електрони не встигають рекомб≥нувати; молекул¤рн≥ зв'¤зки не в≥дновлюютьс¤; виходить з ладу велика к≥льк≥сть кл≥тин; робота орган≥в розладнуЇтьс¤; нормальна життЇд≥¤льн≥сть орган≥зму стаЇ неможливою.

—пециф≥чн≥сть д≥њ ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ пол¤гаЇ в тому, що ≥нтенсивн≥сть х≥м≥чних реакц≥й, ≥ндуц≥йованих в≥льними радикала≠ми, п≥двищуЇтьс¤, й у них вт¤гуютьс¤ багато сотень ≥ тис¤ч≥ молекул, не порушених опром≥ненн¤м. “аким чином, ефект д≥њ ≥он≥зуючого випро≠м≥нюванн¤ зумовлений не к≥льк≥стю поглинутоњ об'Їктом, що опром≥≠нюЇтьс¤, енерг≥њ, а формою, в ¤к≥й ц¤ енерг≥¤ передаЇтьс¤. Ќ≥¤кий ≥нший вид енерг≥њ (теплова, електрична та ≥н.), що поглинаЇтьс¤ б≥олог≥чним об'Їктом у т≥й сам≥й к≥лькост≥, не призводить до таких зм≥н, ¤к≥ спричин¤Ї ≥он≥зуюче випром≥нюванн¤.

“акож необх≥дно в≥дзначити де¤к≥ особливост≥ д≥њ ≥он≥зуючого ви≠пром≥нюванн¤ на орган≥зм людини:

* органи чутт¤ не реагують на випром≥нюванн¤;

* мал≥ дози випром≥нюванн¤ можуть п≥дсумовуватис¤ ≥ накопичува≠тис¤ в орган≥зм≥ (кумул¤тивний ефект);

* випром≥нюванн¤ д≥Ї не т≥льки на даний живий орган≥зм, але ≥ на його, спадкоЇмц≥в (генетичний ефект);

* р≥зн≥ орган≥зми мають р≥зну чутлив≥сть до випром≥нюванн¤.

Ќайсильн≥шого впливу зазнають кл≥тини червоного к≥сткового мозку, щитовидна залоза, леген≥, внутр≥шн≥ органи, тобто органи, кл≥тини ¤ких мають високий р≥вень под≥лу. ѕри одн≥й ≥ т≥й сам≥й доз≥ випро≠м≥нюванн¤ у д≥тей вражаЇтьс¤ б≥льше кл≥тин, н≥ж у дорослих, тому у д≥тей вс≥ кл≥тини перебувають у стад≥њ под≥лу.

Ќебезпека р≥зних рад≥оактивних елемент≥в дл¤ людини визначаЇть≠с¤ спроможн≥стю орган≥зму њх поглинати ≥ накопичувати.

–ад≥оактивн≥ ≥зотопи надход¤ть всередину орган≥зму з пилом, по≠в≥тр¤м, њжею або водою ≥ повод¤ть себе по-р≥зному: *де¤к≥ ≥зотопи роз≠под≥л¤ютьс¤ р≥вном≥рно в орган≥зм≥ людини (трит≥й, вуглець, зал≥зо, полон≥й), * де¤к≥ накопичуютьс¤ в к≥стках (рад≥й, фосфор, стронц≥й), *≥нш≥ залишаютьс¤ в м'¤зах (кал≥й, руб≥д≥й, цез≥й), * накопичуютьс¤ в щитовидн≥й залоз≥ (йод), у печ≥нц≥, нирках, селез≥нц≥ (рутен≥й, полон≥й, н≥об≥й) тощо.

≈фекти, викликан≥ д≥Їю ≥он≥зуючих випром≥нювань (рад≥ац≥њ), систе≠матизуютьс¤ за видами ушкоджень ≥ часом про¤ву. «а видами ушкод≠жень њх под≥л¤ють на три групи: соматичн≥, соматико-стохатичн≥ (ви≠падков≥, ймов≥рн≥), генетичн≥. «а часом про¤ву вид≥л¤ють дв≥ групи Ч' ранн≥ (або гостр≥) ≥ п≥зн≥. –анн≥ ураженн¤ бувають т≥льки соматичн≥. ÷е призводить до смерт≥ або променевоњ хвороби. ѕостачальником таких часток Ї в основному ≥зотопи, що мають коротку тривал≥сть житт¤, y - випром≥нюванн¤, пот≥к нейтрон≥в.

√остра форма виникаЇ в результат≥ опром≥ненн¤ великими дозами за короткий пром≥жок часу. ѕри дозах пор¤дку тис¤ч рад ураженн¤ орган≥зму може бути миттЇвим. ’рон≥чна форма розвиваЇтьс¤ в ре≠зультат≥ тривалого опром≥ненн¤ дозами, що пере≠вищують л≥м≥ти дози (Ћƒ). Ѕ≥льш в≥ддаленими насл≥дками променевого ураженн¤ можуть бути променев≥ катаракти,

* зло¤к≥сн≥ пухлини та ≥нше.

ƒл¤ вир≥шенн¤ питань рад≥ац≥йноњ безпеки населенн¤ передус≥м викликають ≥нтерес ефекти, що спостер≥гаютьс¤ при малих дозах опро≠м≥ненн¤ Ч пор¤дку дек≥лька сантизивер≥в на годину, що реально трапл¤≠ютьс¤ при практичному використанн≥ атомноњ енерг≥њ. ” нормах рад≥а≠ц≥йноњ безпеки Ќ–Ѕ”-97, введених 1998 p., ¤к одиниц≥ часу викорис≠товуЇтьс¤ р≥к або пон¤тт¤ р≥чноњ дози опром≥ненн¤. ÷е викликано, ¤к зазначалос¤ ран≥ше, ефектом накопиченн¤ Ђмалихї доз ≥ њхнього сумар≠ного впливу на орган≥зм людини.

≤снують р≥зноман≥тн≥ норми рад≥оактивного зараженн¤: разов≥, су≠марн≥, гранично припустим≥ та ≥нше. ¬с≥ вони описан≥ в спец≥альних дов≥дниках.

Ћƒ загального опром≥ненн¤ людини вважаЇтьс¤ доза, ¤ка у св≥тл≥ /сучасних знань не повинна викликати значних ушкоджень орга≠н≥зму прот¤гом житт¤.

‘орми променевоњ хвороби: гостра ≥ хрон≥чна.

√ѕƒ дл¤ - людей, ¤к≥ пост≥йно працюють з рад≥оактивними речови≠нами, становить 2 бер на р≥к. ѕри ц≥й доз≥ не спостер≥гаЇтьс¤ соматич≠них уражень, проте достов≥рно поки нев≥домо, ¤ким чином реал≥зуютьс¤ канцерогенний ≥ генетичний ефекти д≥њ. ÷ю дозу сл≥д розгл¤дати ¤к верхню межу, до ¤коњ не варто наближатис¤.

1	2

Ќазва: –ад≥оактивний вплив рад≥ац≥њ на людину
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (4022 прочитано)