≈коном≥ка п≥дприЇмства > ”досконаленн¤ структури основних виробничих фонд≥в п≥дприЇмств автомоб≥льного транспорту в пер≥од переходу до ринку

ѕодовженн¤ пер≥оду функц≥онуванн¤ машин ≥ устаткуванн¤ даЇ змогу зменшити обс¤г щор≥чноњ зам≥ни спрацьованих засоб≥в прац≥ ≥ за рахунок цього спр¤мувати б≥льше ресурс≥в дл¤ розширеного њх≠нього в≥дтворенн¤, але спричин¤Ї зниженн¤ сукупноњ продуктив≠ност≥ д≥ючих знар¤дь прац≥, значне зб≥льшенн¤ витрат на њхнЇ ут≠риманн¤ та експлуатац≥ю.

—аме тому строки експлуатац≥њ машин ≥ устаткуванн¤ мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменш≥ затрати сусп≥льноњ прац≥ на њхнЇ виготовленн¤ й використанн¤ у ви≠робничому процес≥ прот¤гом усього пер≥оду функц≥онуванн¤.f Ќайб≥льш поширеною Ї методика визначенн¤ оптимальних строк≥в експлуатац≥њ виробничого устаткуванн¤ за м≥н≥мальною величиною так званих питомих затрат сусп≥льноњ прац≥ на одиницю корисно≠го ефекту (наприклад, сумарноњ продуктивност≥ устаткуванн¤ за р≥зних строк≥в його функц≥онуванн¤). ѕроте результати спец≥аль≠них досл≥джень св≥дчать, що найб≥льш ≥стотний вплив на еконо≠м≥чно доц≥льний строк експлуатац≥њ устаткуванн¤ справл¤ють два фактори Чщор≥чний розм≥р амортизац≥њ та середньор≥чн≥ ремонтн≥ витрати. ÷е уможливлюЇ практичне застосуванн¤ прост≥шого ≥ наочн≥шого методу оптим≥зац≥њ строк≥в експлуатац≥њ Ч через м≥н≥≠м≥зац≥ю сумарноњ величини цих економ≥чних показник≥в з викори≠станн¤м граф≥чного способу.

ќкрем≥ види засоб≥в прац≥ складаютьс¤ з великоњ к≥лькост≥ конструктивних елемент≥в (деталей, вузл≥в тощо), ¤к≥ виготовлен≥ з р≥зних за м≥цн≥стю матер≥ал≥в, виконують р≥зн≥ технолог≥чн≥ функц≥њ, мають неоднакове експлуатац≥йне навантаженн¤ ≥ внасл≥док цього спрацьовуютьс¤ нер≥вном≥рно. «в≥дси виникаЇ необх≥дн≥сть зам≥ни або в≥дновленн¤ спрацьованих конструктивних елемент≥в устатку≠ванн¤ та ≥нших вид≥в засоб≥в прац≥ задовго до того, коли кожний з цих об'Їкт≥в у ц≥лому стане непридатним дл¤ дальшого викорис≠танн¤ у виробничому процес≥. “аке часткове в≥дновленн¤ засоб≥в прац≥ зд≥йснюЇтьс¤ з допомогою пер≥одичних ремонт≥в. ќтже, суть ремонту пол¤гаЇ в усуненн≥ тимчасового ф≥зичного спрацюванн¤ конструктивних елемент≥в у натуральн≥й форм≥ та забезпеченн¤ в такий спос≥б пост≥йноњ д≥Їздатност≥ засоб≥в прац≥ прот¤гом усього пер≥оду њхньоњ експлуатац≥њ.

Ќа п≥дприЇмствах р≥зних галузей народного господарства зас≠тосовують типов≥ системи техн≥чного обслуговуванн¤ й ремонту устаткуванн¤ та ≥нших вид≥в засоб≥в прац≥, що передбачають пер≥ одичне проведенн¤ необх≥дних проф≥лактично-техн≥чних опера≠ц≥й, поточних ≥ кап≥тальних ремонт≥в. ѕризначенн¤ поточного ремон≠ту Ч збереженн¤ засоб≥в прац≥ у придатному дл¤ продуктивного використанн¤ стан≥ проведенн¤м регул¤рних ремонтно-проф≥лак≠тичних операц≥й з метою усуненн¤ др≥бних неполадок ≥ запоб≥ган≠н¤ прогресуючому ф≥зичному спрацюванню. ћета кап≥тального ре≠монту пол¤гаЇ у максимально можливому в≥дновленн≥ перв≥сних техн≥ко-експлуатац≥йних параметр≥в засоб≥в прац≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д поточного ремонту кап≥тальний Ї найб≥льш складним за обс¤гом виконуваних роб≥т ≥ провод¤ть його здеб≥льшого через тривал≥ про≠м≥жки часу (один раз за к≥лька рок≥в).} ќсобливим видом найб≥льш складних ремонтних роб≥т Ї так званий в≥дновлювальний ремонт, необх≥дн≥сть у проведенн≥ котрого виникаЇ внасл≥док стих≥йного лиха '(пожеж≥, повен≥, землетрусу).

¬итрати на поточний ремонт Ї пост≥йними й в≥дносно р≥вном≥р≠ними прот¤гом експлуатац≥йного пер≥оду, а тому њх в≥днос¤ть на соб≥варт≥сть продукц≥њ (наданих послуг). ѕроведенн¤ кап≥тального ремонту потребуЇ пор≥вн¤но великих одноразових витрат, що уне≠можливлюЇ пр¤ме включенн¤ таких до соб≥вартост≥ продукц≥њ: ц≥ витрати визначають заздалег≥дь ≥ в≥днос¤ть на соб≥варт≥сть продукц≥њ р≥вном≥рно прот¤гом ремонтного циклу, тобто пер≥оду м≥ж двома посл≥довними кап≥тальними ремонтами. ¬≥дновлювальний ремонт ф≥нансують за рахунок державного страхового (резервного) фон≠ду ≥ за характером та обс¤гом роб≥т, що виконуютьс¤, в≥днос¤ть до сфери кап≥тального буд≥вництва.

«а сучасних умов господарюванн¤ ≥ формуванн¤ ринковоњ еко≠ном≥ки важливого значенн¤ набуваЇ економ≥чна оц≥нка доц≥льност≥ витрат на кап≥тальний ремонт виробничого устаткуванн¤, ÷е по≠¤снюЇтьс¤ тим, що на п≥дприЇмствах д≥юче устаткуванн¤ прот¤гом фактичного строку експлуатац≥њ кап≥тально ремонтують к≥лька раз≥в. ѕроте коли проведенн¤ першого кап≥тального ремонту в б≥льшост≥ випадк≥в Ї економ≥чно виг≥дн≥шим за придбанн¤ новоњ машини (в≥н зд≥йснюЇтьс¤, ¤к правило, до настанн¤ техн≥ко-економ≥чного стар≥н≠н¤, а фактичн≥ витрати на нього не перевищують 35Ч40% балан≠совоњ вартост≥), то наступн≥ кап≥тальн≥ ремонти часто коштують до≠рожче, н≥ж нове устаткуванн¤ аналог≥чного призначенн¤.

ƒл¤ економ≥чноњ оц≥нки ефективност≥ витрат на кап≥тальний ре≠монт пор≥внюють два альтернативн≥ вар≥анти: перший Ч кап≥таль≠ний ремонт ф≥зично зношеноњ машини ≥ продовженн¤ строку њњ експ≠луатац≥њ на один ремонтний цикл; ≥нший Ч зам≥на машини, що по≠требуЇ кап≥тального ремонту, на нову. ƒл¤ кожного вар≥анта визна≠чають загальну величину витрат ≥ втрат. ƒл¤ першого вар≥анта це будуть витрати на оч≥куваний кап≥тальний ремонт R. ≥ перевищен≠н¤ експлуатац≥йних витрат щодо кап≥тально в≥дремонтованоњ ма≠шини над поточними витратами щодо новоњ машини Se, а дл¤ другого, Ч варт≥сть придбанн¤ (ц≥на) та встановленн¤ новоњ машини  н над втрати в≥д недоамортизац≥њ д≥ючоњ машини Sa.  р≥м того, треба врахувати коеф≥ц≥Їнти, що характеризують сп≥вв≥дношенн¤: а) продуктивност≥ д≥ючоњ та новоњ машини (); б) тривалост≥ ре≠монтного циклу тих самих машин ().

ѕоказник ступен¤ ефективност≥ витрат на кап≥тальний ре≠монт будь-¤кого виробничого устаткуванн¤ (ер) визначаЇтьс¤ за формулою

(≤)

 оеф≥ц≥Їнти, обчислен≥ за формулою ÷ў≤, можуть набувати додатного, в≥д'Їмного або нульового значенн¤. «а вс≥х додат≠них значень коеф≥ц≥Їнта е кап≥тальний ремонт устаткуванн¤ Ї еко≠ном≥чно виправданим, за в≥д'Їмних Ч недоц≥льним, а за нульо≠вого значенн¤ коеф≥ц≥Їнта пор≥внюван≥ вар≥анти треба вважати р≥вноц≥нними.

 оеф≥ц≥Їнти е , розрахован≥ щодо вс≥Їњ сукупност≥ устаткуван≠н¤, котра п≥дл¤гаЇ кап≥тальному ремонту в конкретному роц≥, мо≠жуть використовуватис¤ дл¤ визначенн¤ посл≥довност≥ зам≥ни тих одиниць, що њх кап≥тально ремонтувати невиг≥дно. ѕередовс≥м треба зам≥нювати ф≥зично зношене устаткуванн¤ з найб≥льшим в≥д'Їмним значенн¤м коеф≥ц≥Їнта е за абсолютною величиною.

«агальний розм≥р витрат на ремонтно-техн≥чне обслуговуванн¤ д≥ючих засоб≥в прац≥ залежить в≥д к≥лькост≥ ремонт≥в прот¤гом фак≠тичного строку њхньоњ експлуатац≥њ та в≥д соб≥вартост≥ кожного ре≠монту. ÷е означаЇ, що дл¤ пом≥тного зменшенн¤ витрат на ремонт устаткуванн¤ та ≥нших вид≥в основних фонд≥в (ремонтно-експлуа≠тац≥йн≥ витрати на п≥дприЇмствах ”крањни надм≥рно велик≥) необ≠х≥дно: по-перше, довести до рац≥онального м≥н≥муму к≥льк≥сть ре≠монт≥в машин прот¤гом усього пер≥оду њхнього функц≥онуванн¤; по-друге, максимально зменшити витрати на проведенн¤ одного ре≠монту.

—короченн¤ к≥лькост≥ ремонт≥в можна дос¤гти, зб≥льшуючи ф≥зи≠чну довгов≥чн≥сть устаткуванн¤ та визначаючи рац≥ональн≥ строки його експлуатац≥њ. √оловним напр¤мком зниженн¤ соб≥вартост≥ ре≠монтних роб≥т Ї ≥стотне п≥двищенн¤ орган≥зац≥йно-техн≥чного р≥вн¤ самого ремонтного виробництва, його ≥ндустр≥ал≥зац≥¤, тобто мак≠симальне наближенн¤ процесу ремонту за характером орган≥зац≥њ ≥ технолог≥њ до процесу виготовленн¤ нових машин ≥ устаткуванн¤. Ўирокомасштабна ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ ремонтного виробництва в ц≥≠лому передбачаЇ:

Х зб≥льшенн¤ централ≥зованого виготовленн¤ машинобуд≥вними ' п≥дприЇмствами запасних частин до розм≥р≥в, що забезпечують повне задоволенн¤ попиту на них; розширенн¤ в≥дновленн¤ спрацьо≠ваних деталей ≥ вузл≥в, котре даЇ змогу зменшити на 15-20% обс¤г виробництва нових запасних частин;

Х усеб≥чну централ≥зац≥ю ≥ спец≥ал≥зац≥ю ремонтних роб≥т у р≥з≠них ланках управл≥нн¤ виробництвом (створенн¤ розгалуженоњ те≠ритор≥альноњ системи ф≥рмового машиносерв≥су п≥дприЇмствами-продуцентами; централ≥зований кап≥тальний ремонт устаткуванн¤ вузькогалузевого призначенн¤ спец≥ал≥зованими ремонтними п≥д≠приЇмствами ≥ п≥др¤дними орган≥зац≥¤ми; максимально можлива централ≥зац≥¤ ремонтного господарства на самих п≥дприЇмствах, ¤ка уможливлюЇ виконанн¤ всього або переважного обс¤гу ремонтних роб≥т спец≥ал≥зованими п≥дрозд≥лами Їдиноњ ремонтноњ служби).

«а недостатнього розвитку машинобуд≥вного комплексу крањни дл¤ п≥двищенн¤ ефективност≥ процесу в≥дтворенн¤ основних фонд≥в багато важить модерн≥зац≥¤ д≥ючого виробничого устаткуванн¤, ко≠тра означаЇ його вдосконаленн¤ з метою запоб≥ганн¤ техн≥ко-економ≥чному стар≥нню та п≥двищенн¤ техн≥ко-експлуатац≥йних па≠раметр≥в до р≥вн¤ сучасних вимог.

«а пор≥вн¤но невеликих витрат ≥ за в≥дносно короткий строк мо≠дерн≥зац≥¤ може забезпечити оновленн¤ устаткуванн¤ на новому техн≥чному р≥вн≥, зростанн¤ продуктивност≥ прац≥, нарощуванн¤ ви≠робничих потужностей, зб≥льшенн¤ випуску продукц≥њ, економ≥ю ≥нвестиц≥йних ресурс≥в. ƒосв≥д багатьох п≥дприЇмств ”крањни пока≠зуЇ, що проведенн¤ комплексноњ модерн≥зац≥њ багатьох вид≥в вироб≠ничого устаткуванн¤ зб≥льшуЇ його продуктивн≥сть на «ќ Ч 50%, а зв'¤зан≥ з цим витрати не перевищують половини вартост≥ нових техн≥чних конструкц≥й аналог≥чного призначенн¤. ≈коном≥чно доц≥≠льн≥ше зд≥йснювати ¤к загально-техн≥чну, так ≥ технолог≥чну (ц≥льо≠ву) модерн≥зац≥ю устаткуванн¤ п≥д час проведенн¤ його кап≥таль≠ного ремонту.

ћетод визначенн¤ ефективност≥ витрат на модерн≥зац≥ю такий самий, ¤к ≥ витрат на проведенн¤ кап≥тального ремонту. ƒл¤ цього можна користуватис¤ формулою, поставивши у њњ чисельнику витрати на модерн≥зац≥ю зам≥сть витрат на кап≥тальний ремонт в≥д≠пов≥дного устаткуванн¤.  оеф≥ц≥Їнт ефективност≥ витрат на кап≥≠тальний ремонт ≥ модерн≥зац≥ю, коли њх зд≥йснюють одночасно, мо≠жна розрахувати за формулою

(2)

де ћ Ч витрати на модерн≥зац≥ю. ѕри цьому величини, Se, що вход¤ть у формулу 2), треба визначати за даними модерн≥зо≠ваноњ та новоњ машини.

¬ажливим елементом процесу в≥дтворенн¤ основних фонд≥в Ї зам≥на ф≥зично спрацьованих ≥ техн≥чно застар≥лих засоб≥в прац≥.

¬изначенн¤ необх≥дного (економ≥чно рац≥онального) щор≥чного об≠с¤гу зам≥ни засоб≥в прац≥ передбачаЇ: 1) встановленн¤ оптималь≠них строк≥в експлуатац≥њ в≥дпов≥дних њхн≥х вид≥в (груп); 2) розра≠хунки такого щор≥чного обс¤гу зам≥ни, ¤кий може забезпечити до≠триманн¤ оптимальних строк≥в функц≥онуванн¤ устаткуванн¤ та ≥нших вид≥в основних фонд≥в. «а простого в≥дтворенн¤ засоб≥в прац≥ розм≥р њхньоњ зам≥ни (вибутт¤) практично маЇ дор≥внювати норм≥ амортизац≥йних в≥драхувань нареновац≥ю, а за розширеного в≥дтво≠ренн¤ Ч залежатиме не лише в≥д нормативного строку експлуа≠тац≥њ (норми амортизац≥њ), а й в≥д темп≥в щор≥чного зб≥льшенн¤ об≠с¤гу основних фонд≥в.

Ќагромадженн¤ та оновленн¤ основних фонд≥в, ≤ нарощуванн¤ виробничих потужностей п≥дприЇмств р≥зних галузей народного господарства зд≥йснюЇтьс¤ в процес≥ техн≥чного переозброЇнн¤, реконструкц≥њ й розширенн¤ д≥ючих або спорудженн¤ нових виробничих об'Їкт≥в (цех≥в, виробництв, п≥дприЇмств у ц≥лому).

“ехн≥чне переозброЇнн¤ д≥ючого п≥дприЇмства означаЇ зд≥йснен≠н¤ в≥дпов≥дно до плану (програми) його техн≥чного розвитку (без розширенн¤ ≥снуючих виробничих площ) комплексу заход≥в, що пе≠редбачають п≥двищенн¤ до сучасних вимог техн≥чного р≥вн¤ окре≠мих д≥льниць виробництва за рахунок впровадженн¤ новоњ техн≥ки ≥ технолог≥њ, механ≥зац≥њ та автоматизац≥њ виробничих процес≥в, мо≠дерн≥зац≥њ й зам≥ни ф≥зично спрацьованого та техн≥чно застар≥лого устаткуванн¤. –еконструкц≥¤ д≥ючого п≥дприЇмства Ї зд≥йснюва≠ним за Їдиним проектом повним або частковим переобладнанн¤м виробництва. «а необх≥дност≥ можуть бути споруджен≥ нов≥ або розширен≥ ≥снуюч≥ допом≥жн≥ та обслуговуюч≥ об'Їкти. ƒо рекон≠структивних роб≥т в≥днос¤ть також буд≥вництво нових виробничих об'Їкт≥в зам≥сть тих, дальшу експлуатац≥ю котрих визнано недо≠ц≥льною. ѕ≥д розширенн¤ й д≥ючого п≥дприЇмства заведено розум≥≠ти спорудженн¤ його другоњ та наступних черг, додаткових вироб≠ничих комплекс≥в, нових цех≥в або розширенн¤ ≥снуючих, а також орган≥зац≥ю допом≥жних та обслуговуючих виробництв, комун≥кац≥й тощо. ƒо нового буд≥вництва (новобудов) в≥днос¤ть спорудженн¤ окремих виробничих об'Їкт≥в або п≥дприЇмств, що зд≥йснюЇтьс¤ на нових майданчиках та за затвердженим окремим проектом.

“ак≥ форми розширеного в≥дтворенн¤ основних фонд≥в ≥ методи оновленн¤ виробничого потенц≥алу п≥дприЇмств Ї взаЇмозв'¤зани≠ми елементами Їдиного в≥дтворювального процесу, ¤к≥ доповню≠ють один одного. ѕроте пр≥оритетними дл¤ переважноњ б≥льшост≥ р≥зногалузевих виробництв (господарств) треба вважати техн≥чне переозброЇнн¤ ≥ реконструкц≥ю д≥ючих виробничих об'Їкт≥в. Ќове буд≥вництво стаЇ економ≥чно доц≥льним за умови вичерпанн¤ можливостей нарощуванн¤ виробничого потенц≥алу на д≥ючих п≥дприЇмствах, а також за орган≥зац≥њ нових вид≥в виробництва (наданн¤ нових послуг) та необх≥дност≥ забезпеченн¤ належного р≥вн¤ еко≠лог≥чноњ безпеки виробничо-господарськоњ д≥¤льност≥.

«абезпеченн¤ певних темп≥в розвитку ≥ п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва можливе за умови ≥нтенсиф≥кац≥њ в≥дтворенн¤ та л≥п≠шого використанн¤ д≥ючих основних фонд≥в п≥дприЇмств. ÷≥ про≠цеси, з одного боку, спри¤ють пост≥йному п≥дтримуванню належно≠го техн≥чного р≥вн¤ кожного п≥дприЇмства, а з ≥ншого Ч дають змо≠гу зб≥льшувати обс¤г виробництва продукц≥њ без додаткових ≥нвес≠тиц≥йних ресурс≥в, знижувати соб≥варт≥сть вироб≥в за рахунок ско≠роченн¤ питомоњ амортизац≥њ й витрат на обслуговуванн¤ виробниц≠тва та його управл≥нн¤, п≥двищувати фондов≥ддачу ≥ прибутков≥сть.

—истема показник≥в, ¤ка може вичерпно харак≠теризувати ефективн≥сть основних фонд≥в, охоп≠люЇ два блоки: перший Ч показники ефектив≠ност≥ в≥дтворенн¤ окремих вид≥в ≥ вс≥Їњ сукупност≥ засоб≥в прац≥; дру≠гий Ч показники р≥вн¤ використанн¤ основних фонд≥в у ц≥лому та окремих њхн≥х вид≥в (рис 2.1). Ќеобх≥дн≥сть виокремленн¤ в само≠ст≥йну групу показник≥в в≥дтворенн¤ засоб≥в прац≥, ¤к≥ характери≠зують процес њхнього руху, техн≥чний стан та структуру, зумовлена тим, що в≥дтворювальн≥ процеси ≥стотно й безпосередньо вплива≠ють на ступ≥нь ефективност≥ використанн¤ застосовуваних у ви≠робництв≥ машин, устаткуванн¤ та ≥нших знар¤дь прац≥.

„инна система показник≥в ефективност≥ в≥дтворенн¤ основних фонд≥в в ”крањн≥ потребуЇ вдосконаленн¤ щодо методики обчис≠ленн¤ де¤ких з них та повноти охопленн¤ окремих стор≥н в≥дтво≠ренн¤ засоб≥в прац≥. “ак, наприклад, коеф≥ц≥Їнт оновленн¤ визна≠чаЇтьс¤ в≥дношенн¤м абсолютноњ суми введенн¤ основних фонд≥в до њхньоњ на¤вност≥ на к≥нець року, а коеф≥ц≥Їнт вибутт¤ Ч в≥дно≠шенн¤м обс¤гу вибутт¤ основних фонд≥в до њхньоњ на¤вност≥ на початок року, що унеможливлюЇ пор≥внюванн¤ цих в≥дносних по≠казник≥в. “ому визначенн¤ коеф≥ц≥Їнт≥в в≥дтворенн¤ основних фонд≥в за середньор≥чною њхньою варт≥стю треба вважати методо≠лог≥чно б≥льш правильним.

Ќеобх≥дно також розр≥зн¤ти дв≥ форми оновленн¤ основних фонд≥в Ч екстенсивну та ≥нтенсивну. ≈кстенсивне оновленн¤ ха≠рактеризуЇ темпи зб≥льшенн¤ обс¤гу експлуатованих основних фонд≥в. ≤нтенсивне оновленн¤ передбачаЇ зам≥ну д≥ючих основних фонд≥в новими, б≥льш ефективними. ѕроте процес виведенн¤ з ек≠сплуатац≥њ застар≥лих ≥ спрацьованих основних фонд≥в не можна ототожнювати з ≥нтенсивним оновленн¤м д≥ючих засоб≥в прац≥. –е≠альний господарський оборот охоплюЇ не лише введенн¤ в д≥ю нових ≥ виведенн¤ з експлуатац≥њ спрацьованих фонд≥в, а й пере≠дачу певноњ њхньоњ частини з балансу одного п≥дприЇмства на ба≠ланс ≥ншого.

ѕор¤д з цим у систему показник≥в ефективност≥ в≥дтворенн¤ основних фонд≥в доц≥льно включити два нов≥: коеф≥ц≥Їнт ≥нтен≠сивного оновленн¤ (сп≥вв≥дношенн¤ обс¤г≥в вибутт¤ ≥ введенн¤ в д≥ю за певний пер≥од); коеф≥ц≥Їнт оптимальност≥ вибутт¤ основ≠них фонд≥в (в≥дношенн¤ фактичного коеф≥ц≥Їнта вибутт¤ до нор≠мативного).

ѕоказники, що характеризують р≥вень ефективност≥ викорис≠танн¤ основних фонд≥в, об'Їднуютьс¤ в окрем≥ групи за ознаками узагальненн¤ й охопленн¤ елемент≥в засоб≥в прац≥. ≈коном≥чна суть б≥льшост≥ з них Ї зрозум≥лою вже ≥з самоњ назви. ѕо¤снень потре≠бують лише де¤к≥, а саме:

1	2	3	4

Ќазва: ”досконаленн¤ структури основних виробничих фонд≥в п≥дприЇмств автомоб≥льного транспорту в пер≥од переходу до ринку
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1575 прочитано)