≈коном≥ка п≥дприЇмства > ”правл≥нн¤ п≥дприЇмством у невиробнич≥й сфер≥ в умовах сучасного ринку

Ѕезгот≥вков≥ розрахунки заснован≥ на принципах: Їдн≥сть каси, розрахунки через банки ≥ п≥д њх контролем, непов≥льн≥сть платежу, розрахунки при на¤вност≥ акцепту (згода на оплату), розрахунки т≥льки при на¤вност≥ розрахункових документ≥в.

” всьому св≥т≥ застосовуютьс¤ наступн≥ форми грошових безгот≥вкових розрахунк≥в: акцептна, акредитивна, особливий рахунок, зал≥ки взаЇмних вимог, розрахунки за допомогою плат≥жних доручень, по засобом чек≥в, в пор¤дку планових платеж≥в, вексел¤ми.

ƒокументи необх≥дн≥ при безгот≥вкових розрахунках под≥л¤ютьс¤ на:

рахунок-фактуру, плат≥жну вимогу, плат≥жне дорученн¤, реЇстр рахунок-фактур, реЇстр плат≥жних вимог, реЇстр плат≥жних доручень або чек≥в, за¤ву на видачу чекових книжок, за¤ву на виставленн¤ акредитива, за¤ву про в≥дмову в≥д акцепту, а також за¤ву на в≥дкритт¤ розрахункового або поточного рахунку.

ѕор¤док розрахунку, а саме безгот≥вковий розрахунок, може негативно впливати па об'Їми реал≥зац≥њ продукц≥њ, оск≥льки у взаЇмов≥дносинах м≥ж постачальниками ≥ споживачами стоњть оф≥ц≥йний посередник в особ≥ банку ≥ його д≥¤льн≥сть завжди накладаЇ в≥дбиток на догов≥рн≥ умови.

ќсобливу важлив≥сть в догов≥рних умовах нос¤ть в соб≥ форс-мажорн≥ зобов'¤занн¤. —уть ¤ких пол¤гаЇ в тому, що обидв≥ сторони, що п≥дписують догов≥р, зв≥льн¤ютьс¤ в≥д в≥дпов≥дальност≥ за часткове або повне невиконанн¤ зобов'¤зань за даним договором, ¤кщо воно було сл≥дством д≥њ обставин непереборне сили.

ѕ≥д обставинами непереборноњ сили (форс-мажор) приймають: в≥йни, стих≥йне лихо, пожеж≥, повен≥, страйки, землетруси, зм≥ни законодавства, постанови ≥ розпор¤джень ур¤ду, робл¤чим неможливим виконанн¤ вироку. Ќа об'Їми реал≥зац≥њ продукц≥њ ≥ на сам≥ договору впливають саме форс-мажорн≥ обставини в ”крањн≥. ≈коном≥ка нашоњ держави переживаЇ глибоку кризу, д≥¤льн≥сть будь-¤кого п≥дприЇмства пов'¤зана з ризиком, ¤кий ≥ Ї основою форс-мажорних зобов'¤зань. ƒуже важливо дл¤ спри¤тливого виконанн¤ догов≥рних умов п≥дприЇмству (ф≥рм≥) бути знайомим ≥ ум≥ти правильно оц≥нити ризиков≥ ситуац≥њ. «вичайно п≥д причиною виникненн¤ конкретноњ ризиковоњ ситуац≥њ маЇтьс¤ на уваз≥ де¤ка умова, що викликаЇ напружен≥сть. ƒжерелами такоњ напруженост≥ можуть бути: безпосередньо господарська д≥¤льн≥сть; д≥¤льн≥сть самого п≥дприЇмц¤; нестача ≥нформац≥њ про стан зовн≥шньоњ середи, що впливаЇ на к≥нцевий результат. ¬иход¤чи з цього потр≥бно розр≥знювати:

ризик, пов'¤заний з господарською д≥¤льн≥стю;

ризик, пов'¤заний з особист≥стю п≥дприЇмц¤;

ризик, пов'¤заний з недол≥ком ≥нформац≥њ про стан зовн≥шньоњ середи.

Ќайб≥льш небезпечний дл¤ п≥дприЇмств, що займаютьс¤ виробничою д≥¤льн≥стю, Ї пол≥тичний ризик.

ѕол≥тичний ризик це можлив≥сть збитк≥в або скороченн¤ розм≥р≥в прибутку ¤к сл≥дство державноњ пол≥тики. ѕол≥тичний ризик пов'¤заний з можливими зм≥нами в курс≥ ур¤ду, зм≥нами в пр≥оритетних напр¤мах його д≥¤льност≥. ќбл≥к даного вигл¤ду ризику особливо важливий в крањнах ≥з законодавством, що не усто¤лос¤, в≥дсутн≥стю традиц≥й ≥ культури п≥дприЇмництва.

ѕол≥тичний ризик з неминуч≥стю властивий п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥. ¬≥д нього не можна п≥ти можна лише в≥рно оц≥нити ≥ врахувати. ѕол≥тичн≥ ризики можна под≥лити на чотири групи:

ризик нац≥онал≥зац≥њ ≥ експропр≥ац≥њ без адекватноњ компенсац≥њ;

ризик транспорту пов'¤заний з можливими обмеженн¤ми на конвертуванн¤ м≥сцевоњ валюти; ризик розриву контракту через д≥њ влади крањни в ¤к≥й знаходитис¤ компан≥¤ контрагент; 1

ризик в≥йськових д≥й ≥ цив≥льний безладд¤.

≤≤. —“–ј“≈√≤„Ќ≈ ѕЋјЌ”¬јЌЌя - я  √ќЋќ¬Ќ»… ћ≈’јЌ≤«ћ ∆»““™¬ќѓ ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤ ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ј

2.1 ѕ≥дприЇмство - стратег≥¤ усп≥ху

—тановленн¤ ≥ розвиток малого б≥знесу Ї одн≥Їю ≥з основних проблем економ≥чноњ пол≥тики в умовах переходу до ринкових в≥дносин. ћалий б≥знес спри¤Ї п≥дтримц≥ конкурентного тонусу в≥тчизн¤ноњ економ≥ки. Ѕудучи ведучим сектором ринковоњ економ≥ки, малий б≥знес визначаЇ темпи економ≥чного зростанн¤, структуру ≥ ¤к≥сть нац≥онального продукту.

ќсновною ланкою малого б≥знесу Ї мал≥ п≥дприЇмства. —труктура управл≥нн¤ п≥дприЇмством, в тому числ≥ ≥ малим, залежить в≥д складност≥ ≥ технолог≥чних особливостей продукц≥њ, що випускаЇтьс¤, м≥ри механ≥зац≥њ ≥ автоматизац≥њ виробничих процес≥в, р≥вн¤ спец≥ал≥зац≥њ, що вказуЇ на складн≥сть проблеми вибору структури управл≥нн¤ дл¤ кожного п≥дприЇмства. ѕроцес управл≥нн¤ Ї нев≥д'Їмною частиною виробниче-господарськоњ д≥¤льност≥, одним з важливих чинник≥в зростанн¤ ефективност≥ виробництва. —аме в сектор≥ малого б≥знесу кер≥вники п≥дприЇмств можуть ви¤вити заповз¤тлив≥сть, винах≥длив≥сть ≥ економ≥чну активн≥сть. јле, дл¤ того, щоб грамотно ≥ ефективно працювати, необх≥дно мати в своЇму розпор¤дженн≥ потр≥бну ≥нформац≥ю, методи њњ збору ≥ обробки дл¤ анал≥зу ≥ прийн¤тт¤ р≥шень.

ќдн≥Їю з найб≥льш важливих служб управл≥нн¤ на п≥дприЇмств≥ стала служба маркетингу ≥ збуту, що зд≥йснюЇ зб≥р ≥ остаточну обробку ≥нформац≥њ ≥ що готуЇ проекти стратег≥чних р≥шень в планах виробництва ≥ збуту продукц≥њ на п≥дприЇмств≥.

ћаркетинг ¤вл¤Ї собою систему заход≥в щодо вивченн¤ ринку ≥ активного впливу на споживчий попит з метою розширенн¤ збуту товар≥в, що виробл¤ютьс¤. ћаркетинг ¤вл¤Ї собою комплексну систему орган≥зац≥њ виробництва ≥ збуту продукц≥њ, ор≥Їнтовану на задоволенн¤ попиту конкретних споживач≥в ≥ отриманн¤ прибутку на основ≥ досл≥дженн¤ ≥ прогнозуванн¤ ринку.

” основ≥ концепц≥њ маркетингу лежить ≥де¤ задоволенн¤ потреб ≥ потреб потенц≥йних споживач≥в. Ќеобх≥дн≥сть в застосуванн≥ концепц≥њ маркетингу пов'¤зана з об'Їктивними зм≥нами сучасноњ економ≥чноњ ситуац≥њ. ÷≥ зм≥ни звод¤тьс¤ передус≥м до того, що спостер≥гаЇтьс¤ ч≥тко виражений перех≥д в≥д дом≥нуванн¤ Ђринку продавц¤ї над Ђринком покупц¤ї до зворотноњ ситуац≥њ.

ѕри дом≥нуванн¤ Ђринку продавц¤ї економ≥чна ситуац≥¤ характеризуЇтьс¤ Ђнав'¤зуванн¤мї товару споживачев≥ з боку продавц¤.

” так≥й ситуац≥њ виробник розробл¤Ї ≥ виробл¤Ї товар, а пот≥м зд≥йснюЇ активний пошук споживача, ¤кому залишаЇтьс¤ або погоджуватис¤ з Ђтоваром, що нав'¤зуЇтьс¤ї йому, або ж в≥дмовл¤тис¤ в≥д нього. ” ринкових умовах господарюванн¤, коли з'¤вл¤Їтьс¤ все б≥льше виробник≥в однойменноњ продукц≥њ ≥, як насл≥док, виникаЇ жорстка конкуренц≥¤, виникаЇ об'Їктивна потреба боротьби за споживача, пошуку Ђсвогої споживача. ўоб орган≥зувати своЇ виробництво таким чином, коли воно ор≥Їнтоване на конкретного споживача, виробник вимушений принципово зм≥нити схему своњх д≥й. ѕерш н≥ж виробл¤ти товар, необх≥дно:

1) б≥льш або менш точно знати, дл¤ кого (¤коњ групи споживач≥в) призначаЇтьс¤ даний товар;

2) ¤к≥ характеристики (¤к≥сн≥, техн≥чн≥) ≥ споживч≥ властивост≥ товару переважн≥, з точки зору споживача.

≤ншими словами, виробник в таких умовах вимушений ран≥ше, н≥ж почати виробництво, звернутис¤ до вивченн¤ або ви¤вленн¤ ≥нтересу потенц≥йного або майбутнього споживача.

” умовах ринкових в≥дносин, виробник (продавець) повинен постачати на ривок не те, що в≥н може зробити, а те, в чому ринок випробовуЇ потребу. ѕроцес ви¤вленн¤ потреб ринку ≥ њх поЇднанн¤ з власними можливост¤ми означаЇ, що в основ≥ д≥¤льност≥ виробника лежить концепц≥¤ маркетингу- —ам процес вивченн¤ ривка дл¤ кожного виробника або продавц¤ носить завжди конкретний характер. ѕри зд≥йсненн≥ маркетингового досл≥дженн¤ необх≥дно вид≥лити певний сегмент ринку, де зосереджен≥ ≥нтереси т≥Їњ або ≥ншоњ групи споживач≥в, на ¤ку ор≥ЇнтуЇтьс¤ або хот≥в би ор≥Їнтуватис¤ продавець (п≥дприЇмець, виробник) в своњй виробнич≥й д≥¤льност≥.

ѕлануванн¤ при використанн≥ концепц≥й маркетингу повинне бути направлене на забезпеченн¤ мети виробника ≥ створенн¤ програми використанн¤ вс≥х його ресурс≥в {техн≥чних, ф≥нансових, сировинних, трудових ≥ т.д.), а також на розробку рац≥ональних метод≥в ≥ кошт≥в њх застосуванн¤.

¬иб≥р ≥ реал≥зац≥¤ стратег≥њ маркетингу спираЇтьс¤ на в≥дпов≥дну орган≥зац≥ю ≥ систему плануванн¤. « ц≥Їю метою вид≥л¤Їтьс¤ дек≥лька зв≥н орган≥зац≥йноњ системи маркетингу:

п≥дрозд≥лу по збору ринковоњ ≥нформац≥њ, це анал≥з≥ ≥ виробленн≥ стратег≥њ;

органи, що приймають р≥шенн¤ в≥дносно стратег≥њ маркетингу;

п≥дрозд≥ли, що зд≥йснюють реал≥зац≥ю маркетинговоњ стратег≥њ.

ћаркетингова стратег≥¤ на п≥дприЇмств≥ складаЇтьс¤ з двох основних складових комерц≥йного усп≥ху: ефективне просуванн¤ продукц≥њ на ринку ≥ анал≥з ринку, що передбачаЇ вивченн¤ вимог ринку до товару; ретельне вивченн¤ економ≥чноњ кон'юнктури; анал≥з ринковоњ сегментац≥њ; досл≥дженн¤ форм ≥ метод≥в, прийн¤тих в торгов≥й практиц≥ по даному товару, анал≥з соц≥ально-психолог≥чних особливостей покупц≥в конкретних товар≥в ≥ т.д.

—еред найважлив≥ших функц≥й маркетингу потр≥бно в≥дм≥тити так≥ ¤к:

комплексне вивченн¤ ≥ прогнозуванн¤ ринку;

реальна оц≥нка ф≥рмою або п≥дприЇмством своњх виробниче-збутових, експортних ≥ ≥нших можливостей;

розробка довгостроковоњ стратег≥њ маркетинговоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства з постановкою њњ ц≥лей, визначенн¤м ресурс≥в ≥ механ≥зму практичноњ реал≥зац≥њ;

плануванн¤ товарноњ пол≥тики, управл≥нн¤ асортиментом товар≥в в послуг з урахуванн¤м вимог ринку ≥ потенц≥алу п≥дприЇмства;

формуванн¤ попиту до стимулюванн¤ збуту;

управл≥нн¤ маркетинговою д≥¤льн≥стю ≥ контроль за нею. –еал≥зац≥¤ цих функц≥й створить умови дл¤ усп≥шноњ господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств.

—истема анал≥зу, прогнозуванн¤, плануванн¤ ≥ контролю функц≥онуванн¤ виробничого п≥дприЇмства повинна формуватис¤ в рамках маркетинговоњ д≥¤льност≥, ¤ка включаЇ в себе досл≥дженн¤, плануванн¤ ≥ орган≥зац≥ю виробництва ≥ збуту, просуванн¤ товар≥в на ринках ≥ т.д. —тратег≥¤ маркетингу Ї найважлив≥шим елементом п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, засобом, що забезпечуЇ д≥лову активн≥сть ≥, отже, п≥двищенн¤ ефективност≥ роботи п≥дприЇмства.

—тратег≥¤ маркетингу направлена на конкретизац≥ю маркетинговоњ мети дос¤гнути необх≥дного прибутку за рахунок певного об'Їму продажу, ≥ за розробку, прийн¤тт¤ ≥ виконанн¤ р≥шень по використанню ресурс≥в виробництва, ф≥нанс≥в, кадр≥в ≥ т.д. ÷¤ стратег≥¤ може бути реал≥зована в комплекс≥ задач, що посл≥довно вир≥шуютьс¤, кожна з ¤ких моделюЇ певний етап розробки плану, в ¤кому в≥дбиваЇтьс¤ мета виробника, виражена в показниках к≥нцевого результату, ресурси ≥ технолог≥чн≥ способи њх використанн¤ дл¤ дос¤гненн¤ поставленоњ мети в процес≥ господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства.

ѕочатковим етапом маркетинговоњ стратег≥њ Ї пошук на ринку так званоњ Ђн≥ш≥ї, попавши в ¤ку п≥дприЇмство, нове виробництво або послуга можуть стати прибутковими. ÷ей процес можна визначити ¤к виб≥р обмеженоњ за масштабами сфери господарськоњ д≥¤льност≥ з ч≥тко окресленим довкола споживач≥в, ¤ка в найб≥льш≥й м≥р≥ в≥дпов≥даЇ пор≥вн¤льним перевагам конкретного товаровиробника.

ўоб правильно вибрати Ђн≥шуї ринку дл¤ свого п≥дприЇмства, потр≥бно спробувати знайти застосуванн¤ власним зд≥бност¤м, схильност¤м, званн¤м, квал≥ф≥кац≥њ на ринку.

Ѕагато ¤к≥ дос¤гаюч≥ усп≥ху компан≥њ швидким зростанн¤м зобов'¤зан≥ не тому, що њх кер≥вництво прагнуло створити новий продукт, а тому, що воно впроваджувало за ринок ту ж продукц≥ю, т≥льки абсолютно ≥ншим образом. ќдним з способ≥в вибору Ђн≥ш≥ї ринку дл¤ п≥дприЇмства Ї нововведенн¤ в област≥ реал≥зац≥њ своЇњ продукц≥њ або послуг, нововведенн¤ в маркетинг. ”м≥нн¤ торгувати, збувати свою продукц≥ю або ум≥ло надавати послуга на ринку сама головна частина б≥знесу, дл¤ де¤ких компан≥й, б≥льш важлива, н≥ж власне виробництво.

ƒл¤ комерц≥йного усп≥ху недостатньо просто отримати на баз≥ видатних наукових досл≥джень ≥ прогресивних ≥нженерних розробок

¤кусь нову продукц≥ю, ¤ка в принцип≥ може знайти широке застосуванн¤. “реба ще зробити так, щоб технолог≥¤ його практичного застосуванн¤, його окрем≥ властивост≥, були необх≥дн≥ в даний момент конкретним споживачам. ”м≥нн¤ чуйно реагувати на будь-¤к≥ зм≥ни попиту ≥ пропозиц≥њ на ринку, бачити вже сьогодн≥ те, що вс≥ ≥нш≥ побачать т≥льки завтра межа, характерна дл¤ будь-¤коњ дос¤гаючоњ усп≥ху ф≥рми.

” нашоњ ≈коном≥кс при недостатньо розвинен≥й сфер≥ послуг ≥снують колосальн≥ можливост≥ дл¤ розвитку невеликих п≥дприЇмств, початково ор≥Їнтованих на заповненн¤ Ђн≥ш≥ї ринку. ¬елик≥ ж корпорац≥њ, намагаючись знайти в≥льне або недостатньо освоЇне м≥сце на ринку, упускають з вигл¤ду ту обставину, що створюючи спец≥ал≥зован≥ п≥дрозд≥ли по пошуку т≥Їњ або ≥ншоњ област≥, загальн≥ витрати по ф≥нансуванню ц≥Їњ д≥¤льност≥ можуть набагато перевищити об'Їми продажу, ¤к≥ можна отримати.  омпан≥¤ повинна оперувати не т≥льки в т≥й сфер≥ б≥знесу, ¤ка б≥льш або менш в≥дпов≥даЇ њњ: основному проф≥лю, але ≥ на ринку певноњ м≥сткост≥, де вона зможе отримати достатню економ≥ю за рахунок масштабу виробництва, виход¤чи з. разм≥р≥в свого б≥знесу.

Ќа другому етап≥ маркетинговоњ стратег≥њ, коли знайдена Ђн≥шаї на ринку, зд≥йснений анал≥з ≥ прогноз конТюктури ринку по основних продуктах ≥ послугам, що випускаютьс¤ п≥дприЇмством, формуЇтьс¤ б≥знес-план ¤ проводитьс¤ його всеб≥чний анал≥з, передус≥м, з метою визначенн¤ економ≥чноњ ефективност≥ вибраного напр¤му д≥¤льност≥. Ќа даному етап≥, одним з напр¤м≥в маркетингових досл≥джень Ї анал≥з р≥вн¤ конкуренц≥њ на ринку. ѕри цьому використовуЇтьс¤ ≥нформац≥¤ про д≥¤льн≥сть конкурент≥в ¤к на рег≥ональному р≥вн≥, так ≥ на ринках крањни загалом, матер≥али р≥зних публ≥кац≥й ≥ статистичн≥ дан≥. ÷¤ ≥нформац≥¤ в подальшому систематизуЇтьс¤ ≥ поступаЇ в маркетингову службу дл¤ анал≥зу ≥ виробленн¤ рекомендац≥й, що дозвол¤Ї внести в≥дпов≥дн≥ коректуванн¤ в стратег≥ю ф≥рми.

Ќаступним етапом Ї обгрунтуванн¤ проекту плану з боку що використовуютьс¤ в ход≥ його реал≥зац≥њ ресурс≥в. ¬изначаютьс¤ найб≥льш рац≥ональн≥ напр¤ми поповненн¤ або оновленн¤ техн≥чноњ бази, потреба в сировин≥ ≥ матер≥алах ≥ трудових ресурсах.

«авершуЇтьс¤ розрахунок розробкою балансу п≥дприЇмства ≥ оц≥нкою ефективност≥ виробничоњ д≥¤льност≥. ≈фективн≥сть д≥¤льност≥ т≥сно пов'¤зана з умовами збуту даноњ продукц≥њ (наданн¤ послуг) ≥ Ї синтетичним показником усп≥шноњ:. виробничоњ ≥ комерц≥йноњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства (ф≥рми). ƒам оц≥нки ефективност≥ використовуютьс¤ р≥зн≥ показники норми прибули. ÷е може бути норма, розрахована ¤к в≥дношенн¤ валового або чистого прибутку до валових кап≥тальних вкладень, або вона може бути розрахована ¤к в≥дношенн¤ валового прибутку до валових прибутк≥в. ƒан≥ показники з≥ставл¤ютьс¤ з в≥дпов≥дними середн≥ми показниками, характерними дл¤ ринку крањни або св≥тового ринку.  р≥м того, визначаЇтьс¤ чиста прибуток на I грн. виручки, на 1 грн. власного кап≥талу, на 1 грн. витрат, витрат ≥ платеж≥в.

« всього вищесказаного можна зробити висновок, що маркетинг це неминуче майбутнЇ тих п≥дприЇмств, ¤к≥ прагнуть г≥дно конкурувати своЇю продукц≥Їю ¤к на внутр≥шньому, так ≥ на св≥товому ринках. —лужби маркетингу, спираючись на своњ основн≥ функц≥њ, спри¤ють налагодженню нових виробничих зв'¤зк≥в, ефективному ≥ розумному використанню ≥ноземних ≥нвестиц≥й. ћаркетингов≥ досл≥дженн¤ допомагають знайти правильн≥ науково ≥ практично обгрунтован≥ р≥шенн¤ дл¤ квал≥ф≥кованого управл≥нн¤ п≥дрозд≥лами п≥дприЇмства (ф≥рмою).

–еал≥зац≥¤ маркетинговоњ стратег≥њ створить умови дл¤ усп≥шноњ господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, забезпечить максимально можливе задоволенн¤ потреб покупц≥в ≥ дасть п≥дприЇмству значн≥ шанси не т≥льки на виживанн¤, але ≥ на зм≥цненн¤ своњх ринкових позиц≥њ.

2.2 —тратег≥чне плануванн¤ на п≥дприЇмствах ”крањни

ѕодоланн¤ спаду в украњнськ≥й економ≥ц≥ напр¤му залежить в≥д того, ¤к скоро ми засвоњмо передов≥ методи управл≥нн¤ виробництвом, навчимос¤ рац≥онально орган≥зовувати виробничий процес. ќсновним ≥нструментом, що допомагаЇ в прийн¤тт≥ обгрунтованих управл≥нських р≥шень, Ї плануванн¤. « розвалом Їдиноњ плановоњ системи колишнього —–—– порушилос¤ плануванн¤ ≥ на м≥кро р≥вн¤х. ќднак, в ринков≥й стих≥њ непродуман≥ д≥њ загрожують великими збитками. якщо ран≥ше в захист плануванн¤ на м≥крор≥вн≥ в умовах переходу до ринку виступали в основному вчен≥, зараз до нього все част≥ше звертаютьс¤ найб≥льш далекогл¤дн≥ господарськ≥ кер≥вники. “им часом, в цей час в≥дсутн¤ Їдина методика плануванн¤ виробництва в ринкових умовах, ¤ка могла б бути запропонована п≥дприЇмствам. ѕлани на м≥сц¤х складаютьс¤, ¤к правило, по застар≥лих ≥нструкц≥¤х ≥ в≥домчим положенн¤м колишнього —–—–. ” цих умовах вивченн¤ заруб≥жного досв≥ду придбаваЇ особливо важливе значенн¤.

’арактерною особлив≥стю рад¤нськоњ плановоњ системи було те, що на м≥крор≥вн≥ зд≥йснювалос¤, в основному, техн≥чне або ≥нженерне плануванн¤ виробництва. ¬оно базувалос¤ на визначенн≥ виробничоњ потужност≥ п≥дприЇмства, п≥д ¤кою розум≥вс¤ [1] Ђмаксимально можливий обс¤г випуску продукц≥њ заданоњ номенклатури ≥ асортименту в одиницю часу при повному використанн≥ виробничого обладнанн¤ ≥ площ, з урахуванн¤м нам≥чених в плановому пер≥од≥ заход≥в щодо впровадженн¤ передовоњ технолог≥њ виробництва в науков≥й орган≥зац≥њ трудаї. ќсновоположний економ≥чний показник, обс¤г виробництва продукц≥њ, встановлювавс¤ п≥дприЇмствам в директивному пор¤дку з урахуванн¤м паспорт≥в розрахунку виробничих потужностей, що представл¤ютьс¤ у вищесто¤щ≥ орган≥зац≥њ. —еред рад¤нських вчених не було Їдиноњ думки в≥дносно пон¤тт¤ Ђвиробнича потужн≥стьї: одн≥ вважали њњ чисто техн≥чною категор≥Їю, що характеризуЇ техн≥чний р≥вень виробництва, ≥нш≥ розгл¤дали виробничу потужн≥сть ¤к економ≥чну категор≥ю, що в≥дображаЇ р≥вень розвитку продуктивних сил ≥ виробничих в≥дносин. “ак чи ≥накше, але у виданих ≥нструкц≥¤х по визначенню виробничих потужностей п≥дприЇмств р≥зних галузей промисловост≥ вона розраховувалас¤ виключно по ≥нженерних формулах ≥ вим≥рювала техн≥чн≥ можливост≥ машин ≥ механ≥зм≥в. Ќа практиц≥ економ≥чний зм≥ст з пон¤тт¤ Ђвиробнича потужн≥стьї було вихолощено. јдже саме воно маЇ на уваз≥ те, що потужност≥ п≥дприЇмства не застигла маса, а моб≥льний в довгостроковому пер≥од≥ ресурс, ¤ким треба ефективно управл¤ти.

” крањнах з розвиненоњ ринковоњ економ≥ки плануванн¤ виробництва зд≥йснюЇтьс¤ на принципах маркетингу ≥ повн≥стю ор≥Їнтоване на комплексне вивченн¤ потреб ринку. —еред елемент≥в маркетингу сам≥ важлив≥ дл¤ п≥дприЇмства вивченн¤ попиту, формуванн¤ ц≥ни, визначенн¤ обс¤гу виробництва. «аруб≥жн≥ ф≥рми звичайно використовують два вигл¤ду плануванн¤: довгострокове (або стратег≥чне) ≥ поточне (або р≥чне ф≥нансове). —тратег≥чне плануванн¤ зд≥йснюЇ невелика група фах≥вц≥в п≥д кер≥вництвом розд≥лу: ф≥рми. ѕочатковим пунктом плануванн¤ Ї прогноз ринку, стану ≥ розвитку ринковоњ ситуац≥њ, ¤кий готуЇ служба маркетингу ≥ доводить його до вищого кер≥вництва. Ќа основ≥ отриманоњ ≥нформац≥њ ≥ прогноз≥в формулюютьс¤ довгостроков≥ ц≥л≥, розробл¤ютьс¤ шл¤хи њх дос¤гненн¤, ¬ зв'¤зку з складн≥стю цього процесу в ньому використовуютьс¤ так≥ ≥нструменти плануванн¤, ¤к економетричн≥ модел≥ ≥ прогнози.

ѕервинним об'Їктом анал≥зу стратег≥чного плануванн¤ Ї стратег≥чна б≥знес-одиниц¤-SBU (Strategic Business Unit). ѕон¤тт¤ SBU було введене ф≥рмою Ђƒженерал ≈лектрикї в 1971 роц≥ дл¤ того, щоб ви¤вити п≥дрозд≥ли, що мають найб≥льший потенц≥ал ≥ надати њм необх≥дн≥ дл¤ зростанн¤ ресурси. SBU - це самост≥йний п≥дрозд≥л в рамках одн≥Їњ ф≥рми, що в≥дпов≥даЇ за конкретний товар або товарну групу, з концентрац≥Їю на конкретному ринку ≥ з кер≥вником, над≥леними повною в≥дпов≥дальн≥стю за об'Їднанн¤ вс≥х функц≥й в Їдину стратег≥ю. «вичайно SBU мають наступн≥ загальн≥ ознаки: точну ц≥льову групу споживач≥в, контроль над своњми ресурсами, власну стратег≥ю, певних конкурент≥в. ¬они, ¤к правило, об'Їднують дек≥лька виробничих в≥дд≥лень ф≥рми ≥ д≥ють на ринку ¤к самост≥йна господарська одиниц¤ - центр прибутку. “ак на ф≥рм≥ Ђƒженерал ≈лектрикї зараз ≥снуЇ б≥л¤ тридц¤ти SBU, виробл¤ючих широкий спектр товар≥в: в≥д реактивних двигун≥в до побутовоњ техн≥ки. ¬ид≥ленн¤ з складу ф≥рм в≥дособлених п≥дрозд≥л≥в, над≥лених широкими повноваженн¤ми ≥ самост≥йн≥стю, пов'¤зане з пануючою зараз в заруб≥жному менеджмент≥ тенденц≥Їю до децентрал≥зац≥њ кер≥вництва великими компан≥¤ми. ÷е, ¤к показуЇ досв≥д, спри¤Ї розвитку ≥н≥ц≥ативи ≥ заповз¤тливост≥ в первинн≥й ланц≥ управл≥нн¤, робить структуру управл≥нн¤ компан≥Їю б≥льш моб≥льноњ, приводить до скороченн¤ штату адм≥н≥стративних прац≥вник≥в. ћета стратег≥чного плануванн¤ - дати обгрунтовану оц≥нку майбутньоњ рентабельност≥ SBU на основ≥ прогнозу розвитку ринковоњ ситуац≥њ. ѕри цьому може бути прийн¤те р≥шенн¤ про припиненн¤ де¤ких вид≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, закритт≥ або продажу окремих SBU. —тратег≥чн≥ плани складаютьс¤ на терм≥н в≥д 2 до 5 рок≥в. —короченн¤м пер≥оду плануванн¤ дос¤гаЇтьс¤ гнучк≥сть плануючоњ системи, з'¤вл¤Їтьс¤ можлив≥сть швидко маневрувати ресурсами. ѕоложенн¤ стратег≥чного плану конкретизуютьс¤ в поточних р≥чних планах SBU. –≥чний план (бюджет) - оперативний документ, зг≥дно ¤кому SBU визначаЇ обс¤г виробництва, що плануЇтьс¤ на поточний р≥к. ѕри цьому ретельно анал≥зуютьс¤ виробнич≥ можливост≥ в≥дд≥ленн≥ ≥ завод≥в. –озробка р≥чного плану починаЇтьс¤ з прогнозу об'Їму продажу товар≥в ≥ послуг на р≥к, п≥сл¤ чого розраховуютьс¤ витрати виробництва ≥ прибуток, що нам≥чаЇтьс¤. ” р≥чному план≥ детал≥зуютьс¤ плани виробництва ≥ збуту поквартально ≥ щом≥с¤чно.

ќрган≥зац≥йно процес плануванн¤ в р≥зних компан≥¤х ≥ ф≥рмах реал≥зовуЇтьс¤ по-р≥зному. “ак в згадуван≥й ран≥ше ф≥рм≥ Ђƒженерал ≈лектрикї кожн≥ два роки розробл¤Їтьс¤ стратег≥чний план на трир≥чний пер≥од з екстрапол¤ц≥Їю основних показник≥в на 5 рок≥в. ѕотр≥бно зазначити, що плануванн¤ в заруб≥жних компан≥¤х покоњтьс¤ на трьох китах [1]: ефективн≥ системи обл≥ку витрат ≥ контролю за витратами, комплексне вивченн¤ ринку, прогнозуванн¤ розвитку ринковоњ ситуац≥њ.

ѕро орган≥зац≥ю виробничого (управл≥нського) обл≥ку на п≥дприЇмств≥ вже багато писалос¤ у в≥тчизн¤н≥й економ≥чн≥й л≥тератур≥ (див., наприклад, ЂЅ≥знео>-1997.-є 28;29;38). ”перше в≥н став використовуватис¤ в американських компан≥¤х в 40-50-е роки. ”правл≥нський обл≥к дозвол¤Ї зд≥йснювати контроль за витратами безпосередньо у вс≥х напр¤мах внутр≥виробничого використанн¤ ресурс≥в. «авд¤ки висок≥й ефективност≥ управл≥нн¤, заснован≥й на наданн≥ структурним п≥дрозд≥лам п≥дприЇмства самост≥йност≥ у витрачанн≥ кошт≥в ≥ над≥ленн≥ њх в≥дпов≥дальн≥стю за ефективн≥сть витрат, управл≥нський обл≥к набув широкого поширенн¤ закордоном, де ефективний менеджмент асоц≥юЇтьс¤, передус≥м, з ефективн≥стю затре. ѕро його впровадженн¤ на украњнських п≥дприЇмствах поки доводитьс¤ т≥льки мр≥¤ти. јле не за горами той день, коли ≥ ми почнемо Ђбол≥ти душеюї про кожну витрачену гривню.

ѕрийн¤тт¤ стратег≥чних планових р≥шень зв'¤зане з р¤дом труднощ≥в, зумовлених, по-перше, широкими можливост¤ми маневруванн¤ ресурсами в довгостроковому пер≥од≥ ≥, отже, великим набором (≥накше в≥н називаЇтьс¤ Ђпортфелемї) стратег≥й, по-друге, на¤вн≥стю безл≥ч≥ критер≥њв, по ¤ких необх≥дно вибирати стратег≥њ. ‘≥рм≥ необх≥дно визначити дл¤ себе пр≥оритетн≥ сфери б≥знесу з тим, щоб пот≥м ефективно розм≥стити ≥нвестиц≥йн≥ ресурси.

ƒл¤ вибору стратег≥њ д≥й на конкретному ринку використовуютьс¤ р≥зн≥ матричн≥ модел≥ Portfolio-анал≥зу (матричн≥ модел≥ анал≥зу портфел¤ стратег≥й). Ќайб≥льш в≥дом≥ з них: матриц¤ стратег≥й јн-софа дл¤ зростаючих ринк≥в [2], модель п'¤ти сил конкуренц≥њ ћ. ѕортера [«], матриц¤ Ѕостонськоњ  онсалт≥нговоњ √рупи (Ѕ √-матриц¤) [4], матриц¤ ’оуфера [4], багатофакторна матрична модель Ђƒженерал ≈лектрикї [5] ≥ матриц¤ стратег≥чноњ в≥дпов≥дност≥ сфер б≥знесу (——-матриц¤) [5]. ” зв'¤зку з сп≥льн≥стю принципу њх використанн¤ обмежимос¤ розгл¤дом матричноњ модел≥ Ђƒженерал ≈лектрикї.

ƒл¤ застосуванн¤ матриц≥ Ђƒженерал ≈лектрикї необх≥дно оц≥нити довгострокову приваблив≥сть дл¤ ф≥рми конкретних ринк≥в ≥ силу конкурентноњ позиц≥њ њњ SBU на кожному з них. ќсновою дл¤ такоњ оц≥нки служить комплексне досл≥дженн¤ ринковоњ ситуац≥њ ≥ прогноз њњ

розвитку.  ожний з вказаних ¬ище показник≥в (приваблив≥сть ринку або сила б≥знесу) Ї ≥нтегральним пої безл≥ч≥ критер≥њв, що ¤вл¤ють собою детерм≥нанти ринковоњ кон'юнктури. Ќаб≥р критер≥њв неоднозначний ≥ визначаЇтьс¤ самою ф≥рмою в залежност≥ в≥д конкретних умов. Ќаприклад, ƒл¤ опеньки довгостроковоњ привабливост≥ ринку можуть використовуватис¤ наступн≥ критер≥ю: м≥стк≥сть ринку ≥ темпи це зростанн¤, ≥нтенсивн≥сть ≥ структура конкуренц≥њ, м≥ра державного регулюванн¤, середньоотрасльова рентабельн≥сть, р≥зн≥ характеристики попиту (сезонн≥сть, цикл≥чн≥сть, еластичн≥сть) ≥ ≥нш. ѕозиц≥¤ SBU ф≥рми визначаЇтьс¤ по показниках: частка ринкуї конкурентоздатн≥сть товару, витрати виробництва, квал≥ф≥кац≥¤ персоналу ≥ на¤вн≥сть досв≥ду роботи, ефективн≥сть канал≥в “овародв≥жен≥¤. ƒе¤к≥ критер≥њ, ¤к наприклад м≥стк≥сть ринку, можуть бути оц≥нен≥ к≥льк≥сно. ƒл¤ прогнозу њх зм≥ни використовуютьс¤ економ≥ко-математичн≥ модел≥. ѕрогнозуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ трендовим методом (пр¤ма екстрапол¤ц≥¤ в майбутнЇ тенденц≥й, що склалис¤ в минулому:) або методом анал≥зу причинних зв'¤зк≥в (екстрапол¤ц≥¤ минулих тенденц≥й, але з урахуванн¤м взаЇмозв'¤зку ≥ взаЇмовпливу показник≥в). ≤нш≥ ж критер≥њ (≥нтенсивн≥сть конкуренц≥њ, м≥ра державного регулюванн¤) поки не отримали к≥льк≥сного вираженн¤. ѓх значенн¤ в тепер≥шньому час≥ ≥ майбутньому визначаютьс¤ за допомогою експертних оц≥нок. ≈кспертна оц≥нка ¤вл¤Ї собою випадкову суб'Їктивну оц≥нку об'Їктивних ¤вищ або процес≥в. “очно також, ¤к по теорем≥ Ѕернулл≥ при необмеженому зб≥льшенн≥ числа досл≥д≥в частота по¤ви под≥њ в них сходитьс¤ до ≥мов≥рност≥, велика к≥льк≥сть суб'Їктивних експертних оц≥нок може дати у¤вленн¤ про об'Їктивну сторону ¤вища. ƒл¤ розрахунку по дек≥лькох критер≥¤х комплексного ≥нтегрального показника њх оц≥нки повинн≥ бути приведен≥ до пор≥вн¤нного вигл¤ду. ÷е реал≥зовуЇтьс¤ за допомогою јЌ–-методу (Analytic Hierarchy Process-Techilik) попарних пор≥вн¤нь. Ќа першому етап≥ встановлюЇтьс¤ ≥Їрарх≥¤ критер≥њв шл¤хом присвоЇнн¤ кожному з них певноњ ваги важливост≥. ƒл¤ цього критер≥њ попарно пор≥внюютьс¤ м≥ж собою по наступному: Ђ1ї- однаковоњ важливост≥, Ђ2ї-б≥льш важливий, Ђ«ї-набагато б≥льш важливий, Ђ1/2ї^менш важливий, Ђ1/3ї-набагато менш важливий (шкала може бути ≥ ≥нший, з великою к≥льк≥стю градац≥й). –езультати пор≥вн¤нн¤ занос¤тьс¤ в початкову матрицю (таблиц¤ 1). Ќа головн≥й д≥агонал≥ у нењ сто¤ть одиниц≥, в ≥нших кл≥тках - в≥дношенн¤ критер≥ю строчки до критер≥ю стовпц¤. ƒосить заповнити кл≥тки матриц≥ над головною д≥агоналлю ≥ в≥добразити пот≥м оц≥нки симетрично, вз¤вши њх в м≥р≥ (- 1). ƒал≥ початкова матриц¤ нормал≥зуЇтьс¤: кожний елемент д≥литьс¤ на суму елемент≥в даного стовпц¤, б≥са важливост≥ критер≥њв знаход¤тьс¤ ¤к в≥дносини пор¤дкових сум нормал≥зованоњ матриц≥ до к≥лькост≥ критер≥њв. Ќа другому етап≥ јЌ–-методу дл¤ приведенн¤ к≥льк≥сних ≥ ¤к≥сних оц≥нок до пор≥вн¤нного вигл¤ду вс≥ вони виражаютьс¤ у в≥дносних бальних величинах: 7-9 бал≥в - Ђв≥дм≥нної, 4-6 бал≥в - Ђдобреї, 0-3 бал≥в - Ђзадов≥льної. ≤нтегральна бальна оц≥нка розраховуЇтьс¤ ¤к сума в≥дносних оц≥нок критер≥њв, помножених вагою важливост≥ критер≥ю. ѕриклад опеньки довгостроковоњ привабливост≥ дл¤ г≥потетичних сегмент≥в ринку приведений в таблиц≥ 2 (вона називаЇтьс¤ Ђматриц¤ оц≥нки альтернативї).

“очно тим же шл¤хом набувають значенн¤ сили конкурентноњ позиц≥њ SBU ф≥рми. Ќехай дл¤ SBU, ор≥Їнтованоњ на сегмент 1 (SBU1), вона ви¤вилас¤ р≥вною 8 бал≥в, SBU2 - 5 бал≥в, SBU3 - 2 бали. ќтриман≥ оц≥нки визначають положенн¤ SBU в матриц≥ стратег≥й Ђƒженерал ≈лектрикї (таблиц¤ 3). ћатриц¤ складаЇтьс¤ з 9 квадрант≥в, ¤к≥ об'Їднуютьс¤ в 3 зони. —фери б≥знесу, що попали в першу зону (SBU1), вважаютьс¤ пр≥оритетними. ” них ф≥рма в довгостроков≥й перспектив≥ повинна ≥нвестувати ресурси насамперед. ƒруга зона охоплюЇ SBU середньоњ значущост≥ (SBU2). ¬они можуть бути збережен≥ в плановому пер≥од≥ або перепроф≥льован≥ при на¤вност≥ кошт≥в (у другу чергу). ” третю зону попадають SBU, що вичерпали св≥й потенц≥ал (SBU3). ѓх необх≥дно закривати або продавати. ƒл¤ ≥нвестиц≥њ вони Ї найменше привабливими об'Їктами.

“аблиц¤ 1. ≤Їрарх≥¤ критер≥њв довгостроковоњ привабливост≥ ринку (г≥потетичн≥ дан≥)

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: ”правл≥нн¤ п≥дприЇмством у невиробнич≥й сфер≥ в умовах сучасного ринку
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (4090 прочитано)