≈коном≥ка п≥дприЇмства > ‘орми ≥ системи оплати прац≥

kвн Ч середн≥й коеф≥ц≥Їнт виконанн¤ норм вироб≥тку вс≥ма роб≥тниками, що обслуговуютьс¤.

ѕри в≥'др¤дно-прем≥альн≥й систем≥ зароб≥ток прац≥вника (Dвпc) складаЇтьс¤ з в≥др¤дного зароб≥тку (рv) та прем≥њ (m) за дос¤гненн¤ певних результат≥в, що заохочуютьс¤:

Dвпc = pV + m.

¬≥др¤дно-прогресивна оплата прац≥ передбачаЇ оплату роб≥т, виконаних у межах встановленоњ норми (n0) за звичайними в≥др¤дними розц≥нками (р), а –об≥т, виконаних понад нормативний (базовий) р≥вень (nj) Ч за п≥двищеними розц≥нками (рj) залежно в≥д ступен¤ виконанн¤ завданн¤. «ароб≥ток (Dв прог) при ц≥й систем≥ визначаЇтьс¤, таким чином, за формулою:

Dв прог = p Х n0 + pj Х nj

«астосуванн¤ ц≥Їњ системи обмежуЇтьс¤, ¤к правило д≥л¤нками, що стримують роботу всього п≥дприЇмства, через в≥дсутн≥сть у н≥й стимулюючих фактор≥в п≥двищенн¤ ¤кост≥ продукц≥њ або послуг. ¬≥дм≥нн≥сть акордноњ системи пол¤гаЇ в тому, що прац≥вников≥ або груп≥ прац≥вник≥в розц≥нки встановлюютьс¤ не за окремими операц≥¤ми, а на весь комплекс роб≥т з визначенн¤м к≥нцевого строку його виконанн¤. ÷¤ система заохочуЇ до скороченн¤ строк≥в виконанн¤ роб≥т ≥ тому використовуЇтьс¤, перш за все, при усуненн≥ насл≥дк≥в авар≥й, терм≥нових ремонтах, буд≥вельних роботах тощо “реба враховувати необх≥дн≥сть суворого контролю ¤кост≥ додержанн¤ правил безпеки прац≥ при застосуванн≥ цЇњ системи оплати прац≥

Х ѕочасова оплата прац≥ роб≥тник≥в зд≥йснюЇтс¤ за годинними (денними) тарифними ставками ≥з застосуванн¤м нормованих завдань або м≥с¤чними окладами ѕочасова оплата прац≥ кер≥вник≥в, спец≥ал≥ст≥в ≥ службовц≥в проводитьс¤, ¤к правило, за м≥с¤чними посадови окладами (ставками).

Х ѕри прост≥й почасов≥й оплат≥ зароб≥ прац≥вника (Dnn) розраховуЇтьс¤ множенн¤м годинноњ тарифноњ ставки в≥дпов≥дного розр¤ду (s) на к≥льк≥в в≥дпрацьованих годин (t).

Dпп = st

„ерез недостатн≥й вплив на к≥льк≥сть ≥ ¤к≥сть .прац≥ почасового роб≥тника цю систему застосовують досить р≥дко.

ѕочасово-прем≥альна система певною м≥рою усуваЇ цей недол≥к. ѕри ц≥й систем≥ окр≥м тарифного зароб≥тку (st) прац≥вник одержуЇ прем≥ю (m) за дос¤гненн¤ певних к≥льк≥сних або ¤к≥сних показник≥в. «агальний зароб≥ток (Dпрем) визначаЇтьс¤ за формулою:

Dпрем = S Х t + m.

ѕри застосуванн≥ почасово-прем≥альноњ системи з використанн¤м нормованих завдань зароб≥ток може складатис¤ з трьох частин: 1) почасового зароб≥тку, що розраховуЇтьс¤ пропорц≥йно в≥дпрацьованому часу, та доплат за профес≥йну майстерн≥сть ≥ умови (≥нтенсивн≥сть) прац≥; 2) додатковоњ оплати за виконанн¤ нормованих завдань, що нараховуЇтьс¤ у процентах до почасовоњ оплати за тарифом; 3) прем≥њ за зниженн¤ трудом≥сткост≥ вироб≥в або роб≥т.

–≥зновидом почасово-прем≥альноњ Ї система оплати прац≥ за посадовими окладами, що застосовуЇтьс¤ на п≥дприЇмствах ус≥х галузей економ≥ки. «а ÷≥Їю системою оплачуютьс¤ прац≥вники, робота ¤ких маЇ стаб≥льний характер (ком≥рники, вагар≥, прибиральники та ≥н.).

¬загал≥ почасова оплата прац≥ застосовуЇтьс¤ у тих випадках, коли:

Х часта зм≥на зм≥сту та посл≥довност≥ операц≥й не дозвол¤Ї встановити ≥ндив≥дуальну норму вироб≥тку;

Х немаЇ необх≥дност≥ заохочувати зб≥льшенн¤ випуску продукц≥њ або ¤кщо воно може пог≥ршувати ¤к≥сть вироб≥в (послуг); маЇ м≥сце жорстка регламентац≥¤ витрат робочого часу безпосередньо техн≥кою, технолог≥Їю або орган≥зац≥Їю виробництвами (автоматичн≥ та конвейЇри л≥н≥њ, апаратурн≥ процес≥в тощо).

ќб'Їктивний процес все б≥льшого поширенн¤ в ус≥х галуз¤х народного господарства таких виробничих умов обумовлюЇ тенденц≥ю поступового п≥двищенн¤ питомоњ ваги почасовоњ оплати прац≥. ѕри цьому треба враховувати, що така форма зароб≥тноњ плати не забезпечуЇ достатньо напруженост≥ та ≥нтенсивност≥ прац≥, ¤кщо це не зумовлено самим виробничим процесом. «в≥дси дл¤ практик≥в вдосконаленн¤ форм ≥ систем оплати прац≥, створенн¤ новиих моделей зароб≥тноњ плати Ї характерним намаганн¤м позбутис¤ негативних ≥ поЇднати позитивн≥ елемент≥в почасовоњ та в≥др¤дноњ форм оплати прац≥. «окрема це стосуЇтьс¤ поширенн¤ моделей безтарифноњ системи оплатив прац≥, що базуЇтьс¤ на частковому розпод≥л≥ заробленими кошт≥в, призначених дл¤ винагородженн¤ прац≥вник≥в з певними критер≥¤ми. «окрема ними можуть слугувати: 1) квал≥ф≥кац≥¤ та д≥ловит≥сть прац≥вника; 2) коеф≥ц≥Їнт трудовоњ участ≥ ¤к узагальнююча оц≥нка реального внес≥в кожного прац≥вника у результати колективноњ прац≥; 3) ступ≥нь виконанн¤ нормованих завдань; 4) к≥льк≥сн≥ в≥дпрацьованих годин.

” зв'¤зку ≥з зростанн¤м частки групових форм прац≥, а також з метою ефективного використанн¤ робочоњ сили на основ≥ актив≥зац≥њ творчого потенц≥алу прац≥вник≥в ус≥х категор≥й все б≥льшого розвитку набувають колективн≥ форми орган≥зац≥њ та оплати прац≥. ¬икористанн¤ колективних розц≥нок заохочуЇ прац≥вник≥в до сум≥щенн¤ профес≥й, взаЇмозам≥ни та взаЇмодопомоги у процес≥ прац≥ практично л≥кв≥дуЇ под≥л роб≥т на "виг≥дн≥" та "невиг≥дн≥" ≥, що дуже важливо, б≥льшою м≥рою ор≥ЇнтуЇ на дос¤ненн¤ к≥нцевих результат≥в д≥¤льност≥ п≥дприЇмства.

1	2

Ќазва: ‘орми ≥ системи оплати прац≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2449 прочитано)