≈коном≥чна теор≥¤ > ≈коном≥чн≥ системи

ќтже, чинн≥ права власност≥ визначають правила гри в економ≥ц≥.

ћ≥н≥стерство осв≥ти ≥ науки ”крањни.

 оломийський пол≥техн≥чний коледж.

÷иклова ком≥с≥¤ обл≥ково-економ≥чних дисципл≥н

≤ндив≥дуальна робота

на тему

У“оварна економ≥ка. јдм≥н≥стративно-командна економ≥каФ

¬иконав

—тудент групи ‘Ѕ

 ринчук

ѕерев≥рив

викладач:

ћарчук Ћ.¬.

 оломи¤

2001

“оварна економ≥ка.

ѕричини виникненн¤ та суть товарного господарства.

ћалоефективне натуральне господарство вит≥сн¤Їтьс¤ товарним, ¤ке грунтуЇтьс¤ на под≥л≥ виникненн¤ прац≥.

“оварне господарство Ч це така орган≥зац≥¤ нац≥ональноњ економ≥ки, коли продукти виробл¤ють дл¤ обм≥ну на ринку.

” товарному господарств≥ люди задовольн¤ють власн≥ потреби, обм≥нюючись продуктами своЇњ прац≥. —тановленн¤ товарного гос≠подарства пов'¤зане з поглибленн¤м под≥лу прац≥, розвитком реме≠сел та м≥ст.

¬елику роль у процес≥ розпаду натурального господарства ≥ виникненн¤ товарного в≥д≥грали м≥ста. “ут виникають нов≥ види господарськоњ д≥¤льност≥, зароджуютьс¤ нов≥ верстви населенн¤. ћ≥ста того часу були фортец¤ми, де с≥льськ≥ жител≥ ховалис¤ п≥д час в≥йськовоњ небезпеки. √ород¤ни не волод≥ли землею, тому вз¤лис¤ за ремесло. ѕ≥зн≥ше ≥ сел¤ни, що навчалис¤ ¤когось ремесла, т≥кали до м≥ст в≥д утиск≥в феодал≥в. «а середньов≥чч¤ сп≥в≥снували обидва типи економ≥чних систем. ” м≥стах розвивалос¤ товарне господарство, що грунтувалос¤ на найман≥й прац≥. Ќа сел≥ переважало натуральне кр≥пацьке господарство.

÷≥ дв≥ системи господарюванн¤ були пов'¤зан≥ м≥ж собою взаЇмним обм≥ном продукт≥в. ўоправда, село брало в≥д м≥ста лише невелику к≥льк≥сть продукт≥в, найнеобх≥дн≥ших дл¤ задоволенн¤ своњх потреб. ≤ навпаки, у м≥ст≥ кожен його житель у задоволенн≥ своњх потреб великою м≥рою залежав в≥д обм≥ну. ¬иробл¤ючи один чи дек≥лька продукт≥в, город¤нин б≥льш≥сть продукт≥в м≥г отримати лише через обм≥н. ”клад житт¤ м≥ських жител≥в-рем≥сник≥в спри¤в переходу до товарного господарства, ¤ке характеризувалос¤ здеб≥ль≠шого одним видом д≥¤льност≥. “ому мешканц≥ м≥ста пост≥йно обм≥нювалис¤ продуктами прац≥ не т≥льки з селом, а й м≥ж собою.

ќсновними компонентами товарного господарства Ї грош≥ та ц≥ни. ¬они слугують своЇр≥дним цементом, що творить систему товарноњ економ≥ки. „ерез грош≥ й ц≥ни розпод≥л¤ють ресурси м≥ж п≥дпри≠Їмствами й галуз¤ми, визначаЇтьс¤ обс¤г споживанн¤ домогосподарств тощо. √рош≥ Ч це питанн¤ житт¤ ≥ смерт≥ кожноњ господарсь≠коњ одиниц≥ у товарн≥й економ≥ц≥.

2. √рош≥ та њхн≥ функц≥њ

√рош≥ виникли дуже давно. ÷е Ч один ≥з най≠визначн≥ших витвор≥в людського сусп≥льства. ¬они зачаровують людей. «аради них вони пра≠цюють, через них нав≥ть страждають, вигадують ус≥л¤к≥ способи њх отриманн¤ ≥ витрачанн¤. √рош≥ Ч це Їдиний товар, котрий не можна використати ≥накше, ¤к витрачаючи њх. ¬они не годують людей, не вбирають, не дають притулку ≥ не розважають доти, доки њх не витрат¤ть або не ≥нвестують. Ћюди майже все робл¤ть дл¤ грошей, ≥ грош≥ майже все робл¤ть дл¤ людей. √рош≥ Ч це своЇр≥дна загадка.

≤стор≥¤ грошей нал≥чуЇ вже тис¤чол≥тт¤. ”чен≥ неоднаково по¤с≠нюють процес виникненн¤ грошей. ќдн≥ вважають, що грош≥ пос≠тали стих≥йно у процес≥ розвитку обм≥ну. ≤нш≥ тверд¤ть, що люди домовилис¤, д≥йшли взаЇмноњ згоди щодо застосуванн¤ грошей. ’оч би ¤к по¤снювали процес виникненн¤ грошей, простежуЇтьс¤ к≥лька етап≥в у њхньому розвитку.

Ќа ранн≥х етапах цив≥л≥зац≥њ один продукт безпосередньо обм≥≠нювавс¤ на ≥нший. Ќин≥ такий обм≥н називають бартером.  ≥льк≥сть продукт≥в, що регул¤рно надходила в обм≥н, була незначною. ÷е були продукти скотарства, землеробства чи ремесла. ѕр¤мий обм≥н продукту на продукт в≥дбувавс¤ лише за зб≥гу бажань учасник≥в угоди, ≥накше в≥н ставав неможливим. Ќаприклад, власников≥ соки≠ри потр≥бен був хл≥б, але власников≥ хл≥ба потр≥бна була не сокира, а м'¤со. Ѕезпосередн≥й обм≥н сокири на зерно уже не м≥г в≥дбутис¤. “ому з'¤вивс¤ посередник в обм≥н≥ товар≥в, ¤кий називають за≠гальним екв≥валентом. ѕо¤ва загального екв≥валента означаЇ виник≠ненн¤ грошей, точн≥ше товарних грошей.

«агальний екв≥валент Ч це товар, ¤кий маЇ властив≥сть обм≥нюватис¤ на будь-¤кий ≥нший товар.

¬ ≥стор≥њ р≥зних народ≥в роль загального екв≥валента виконували р≥зн≥ товари. ¬ одних крањнах екв≥валентом була худоба, в ≥нших Ч с≥ль, хутро, тютюн, м≥дь, зал≥зо, ср≥бло, золото тощо. ¬ ”крањн≥-–ус≥ роль загального екв≥валента тривалий час виконували худоба й хутро. ¬решт≥-решт роль загального екв≥валента закр≥плюЇтьс¤ за благо≠родними металами Ч золотом ≥ ср≥блом. «-пом≥ж ус≥х товар≥в бла≠городн≥ метали за своњми природними властивост¤ми найб≥льшою м≥рою пристосован≥ до виконанн¤ рол≥ грошей: вони под≥льн≥, добре збер≥гаютьс¤, однор≥дн≥, мають велику варт≥сть тощо.

ќднак використанн¤ благородних метал≥в ¤к грошей також викликало чимало проблем. Ќасамперед золота не вистачало упро≠довж ус≥Їњ ≥стор≥њ торг≥вл≥. “ому з'¤вилис¤ паперов≥ грош≥, ¤к≥ пот≥с≠нили товарн≥. ¬перше вони були випущен≥ в  итањ у XII ст., в ™вроп≥ Ч лише у XVII ст. ƒержава зосереджуЇ у своњх руках випуск паперових грошей, що робить њх р≥дк≥сними. ‘≥зичн≥ особи не мають права на випуск грошей, ≥ так≥ спроби держава жорстоко караЇ.  ≥льк≥сть паперових грошей обмежена, що забезпечуЇ њм в≥дпов≥дну

куп≥вельну спроможн≥сть.

” XX ст. настала ера банк≥вських грошей ≥ безгот≥вкових розра≠хунк≥в. ” сучасних умовах простежуЇтьс¤ швидка еволюц≥¤ грошей: виникають кредитн≥ картки, чеки дл¤ турист≥в, електронн≥ грош≥. ¬ ус≥х крањнах в об≥гу нин≥ перебувають лише паперов≥ грош≥ й монети з неблагородних метал≥в. ¬≥дбулас¤ повна демонетизац≥¤ золота, воно перестало виконувати функц≥ю грошей.

ќтже, суть грошей зводитьс¤ до виконанн¤ ними рол≥ посередника в обм≥н≥. Ќайповн≥ше суть грошей ви¤вл¤Їтьс¤ через њхн≥ функц≥њ; усе, що виконуЇ функц≥њ грошей, Ї грошима. √рош≥ виконують три функц≥њ:

м≥ри вартост≥;

засобу обм≥ну,

засобу нагромадженн¤ багатства.

“ривалий час у в≥тчизн¤н≥й економ≥чн≥й науц≥ визнава≠лос¤ п'¤ть функц≥й грошей: до названих додавалис¤ ще дв≥ Ч зас≥б платежу ≥ св≥тов≥ грош≥. ѕроте ц≥ функц≥њ повторюють попередн≥.

—уть функц≥њ м≥ри вартост≥ пол¤гаЇ в тому, що за допомогою грошей визначають ц≥ни вс≥х ≥нших товар≥в. ƒержава юридичним актом закр≥плюЇ грошову одиницю. ƒл¤ зручност≥ встановленн¤ ц≥н грошову одиницю кожноњ крањни под≥л¤ють на р≥вн≥ частини. Ќаприклад, гривню Ч на 100 коп≥йок, долар —≤Ћј Ч на 100 цент≥в, ¤понську Їну Ч на 100 сен≥в, марку Ќ≥меччини Ч на 100 пфен≥г≥в, французький франк Ч на 100 сантим≥в, ≥тал≥йську л≥ру Ч на 100 чентезимо, польський злотий Ч на 100 грош≥в тощо.

” функц≥њ засобу обм≥ну грош≥ виступають посередником м≥ж про≠давцем ≥ покупцем. ѕочаткове обм≥н в≥дбувавс¤ за допомогою зливк≥в золота або ср≥бла. јле це надто ускладнювало обм≥н: необх≥дн≥сть зважуванн¤ грошового металу, дробленн¤ його на частини, встанов≠ленн¤ проби тощо. “ому почали карбувати монети. ћонета Ч це зливок благородного металу встановленоњ форми, ваги й проби, що засв≥дчено на монет≥ особливим штампом держави. ѕитанн¤ про те, де ≥ коли були викарбуван≥ перш≥ монети, остаточно не з'¤соване. ¬ ”крањн≥-–ус≥ перш≥ монети з'¤вилис¤ наприк≥нц≥ X ст. за кн¤з¤ ¬олодимира ¬еликого. ‘ункц≥онуванн¤ грошей ¤к засобу обм≥ну даЇ змогу уникнути незручностей бартеру.

‘ункц≥¤ нагромадженн¤ грошей означаЇ створенн¤ багатства. ” сусп≥льств≥ ≥снують глибинн≥ економ≥чн≥ причини, що спонукають

ф≥рми та окремих людей заощаджувати грош≥. ƒл¤ закуп≥вл≥ кап≥≠тальних благ необх≥дно попередньо нагромадити грош≥. ѕридбанн¤ предмет≥в споживанн¤ значноњ ц≥нност≥ (житло, мебл≥, автомоб≥л≥ та ≥н.) також передбачаЇ заощадженн¤ грошей. ЌагромаджуЇ грош≥ не лише населенн¤, а й держава, створюючи валютн≥ резерви. ÷≥ резер≠ви мають важливе значенн¤ в умовах поглибленн¤ м≥жнародного под≥лу прац≥ та зростанн¤ взаЇмозалежност≥ держав.

” сучасн≥й економ≥ц≥ грош≥ складаютьс¤ з таких компонент≥в:

1) монети;

2) паперов≥ грош≥;

3) поточн≥ чеков≥ рахунки.

ћонети та паперов≥ грош≥ називаютьс¤ гот≥вкою.

ѕоточн≥ чеков≥ рахунки (банк≥вськ≥ грош≥) Ч це грош≥, вкладеш у банк або в ≥нш≥ кредитн≥ ≥нституц≥њ, на ¤к≥ можна виписувати чеки. ¬клади (депозити) Ї грошима тому, що ними можна розплачуватис¤ за покупки, виписуючи чеки.

” сучасному грошовому об≥гу монети становл¤ть незначну части≠ну грошей. „астка паперових грошей вагом≥ша. ѕроте гот≥вка зага≠лом не перевищуЇ 10% ус≥х грошей Ч решту складають банк≥вськ≥ грош≥.

–ух грошей м≥ж ф≥рмами, домогосподарствами та державою називають грошовим об≥гом.

ƒержава регулюЇ грошовий об≥г ≥ формуЇ нац≥ональну грошову систему. —таб≥льн≥сть грошового об≥гу Ї важливою умовою усп≥ш≠ного розвитку нац≥ональноњ економ≥ки.

3. ÷≥на та њњ функц≥њ.

÷≥на Ч це к≥льк≥сть грошей, ¤ку сплачують за ÷≥на та њњ функц≥њ одиницю певного товару чи послуги. Ќаприклад, 5 з гривень за к≥лограм ¤ловичини; 3 гривн≥ за стрижку волосс¤. ÷≥ну товару, що виражена у грошах, називають його абсолютною ц≥ною. ¬одночас ц≥ну одного товару завжди можна в≥добразити у певн≥й к≥лькост≥ ≥ншого товару. Ќаприклад, один к≥лограм ¤ловичини коштуЇ 5 гривень, а один к≥лограм ¤блук Ч 50 коп. ¬≥дтак можна сказати, що 1 кг ¤ловичини коштуЇ 10 кг ¤блук. ÷≥ну товару, що виражена у певн≥й к≥лькост≥ ≥ншого товару, називають в≥дносною ц≥ною товару. 10 кг ¤блук Ї в≥дносною ц≥ною 1 кг ¤ловичини.

—укупн≥сть в≥дносних ц≥н в економ≥ц≥ називають структурою ц≥н. «м≥на структури ц≥н приводить до того, що люди купуватимуть менше тих товар≥в, в≥дносн≥ ц≥ни ¤ких зросли, ≥ б≥льше тих, в≥дносн≥ ц≥ни ¤ких знизилис¤.

—поживач≥, пор≥внюючи в≥дносн≥ ц≥ни р≥зних продукт≥в, визна≠чають, ¤ку комб≥нац≥ю товар≥в та послуг њм найвиг≥дн≥ше придбати. ƒ≥лов≥ ф≥рми, пор≥внюючи в≥дносн≥ ц≥ни р≥зних ресурс≥в, вир≥шують, ¤ку комб≥нац≥ю ресурс≥в найвиг≥дн≥ше застосовувати дл¤ вироб≠ництва певних товар≥в ≥ послуг. ¬ласники ресурс≥в, пор≥внюючи в≥дносн≥ ц≥ни на р≥зних ринках, мають можлив≥сть визначити, де њм найвиг≥дн≥ше продати ц≥ ресурси.

«алежно в≥д способу формуванн¤ ц≥ни под≥л¤ють на адм≥н≥стра≠тивн≥ та ринков≥.

јдм≥н≥стративн≥ ц≥ни встановлюЇ не ринок, а державний орган. Ќаприклад, в —–—– ц≥ни визначав ƒержавний ком≥тет ц≥н. јдм≥н≥≠стративн≥ ц≥ни не в≥дображають реальних витрат на виробництво продукту, тобто вони не виконують своњх основних функц≥й.

–инков≥ ц≥ни формуютьс¤ у процес≥ взаЇмод≥њ попиту й пропозиц≥њ. –инкова ц≥на виконуЇ так≥ основн≥ функц≥њ в економ≥ц≥:

нормуваль≠ну;

≥нформац≥йну;

стимулювальну.

–инкова ц≥на залежить в≥д попиту ≥ пропозиц≥њ. ѕопит показуЇ к≥льк≥сть продукту, ¤ку споживач≥ бажають купити, а пропозиц≥¤ Ч к≥льк≥сть продукту, ¤ку виробники спроможн≥ виробити й поставити на ринок. ” раз≥ зростанн¤ ц≥ни попит зменшуЇтьс¤, а пропозиц≥¤ зб≥льшуЇтьс¤.

” ринков≥й економ≥ц≥ здатн≥сть конкурентних сил пропозиц≥њ та попиту встановлювати ц≥ну на р≥вн≥, на ¤кому куп≥вл¤ й продаж ур≥вноважуютьс¤, називають нормувальною функц≥Їю ц≥ни. ÷≥ну, за ¤коњ попит ≥ пропозиц≥¤ дор≥внюють одне одному, називають р≥вноваж≠ною ц≥ною. –≥вноважна ц≥на ЂочищаЇї ринок, тобто на ньому немаЇ незручних нестач дл¤ потенц≥йних покупц≥в. ¬≥дсутн≥й також надли≠шок, або надвиробництво, що обт¤жуЇ продавц≥в.

–инкова ц≥на виконуЇ також ≥нформац≥йну, або ор≥Їнтувальну, функц≥ю. ѕ≥д впливом р≥зних обставин смаки та уподобанн¤ спожи≠вач≥в зм≥нюютьс¤. —каж≥мо, споживач≥ вир≥шили купувати б≥льше од¤гу з природних волокон, зокрема льону, й менше з≥ штучних волокон. ÷ю зм≥ну у смаках буде передано виробникам у вигл¤д≥ зб≥льшенн¤ попиту на од¤г ≥з льону ≥ зменшенн¤ попиту на од¤г ≥з штучних волокон. ÷≥ни на лл¤ний од¤г п≥двищуватимутьс¤, а на од¤г ≥з штучних волокон Ч знижуватимутьс¤. ¬ищ≥ ц≥ни на од¤г ≥з льону дають змогу п≥дприЇмствам, що виготовл¤ють лл¤н≥ тканини, платити вищ≥ ц≥ни за сировину Ч льон. ѕлощ≥ п≥д льоном розши≠рюватимутьс¤. ѕротилежний процес простежуЇтьс¤ у виробництв≥ штучних волокон, ¤ке переживаЇ спад.

«датн≥сть ринковоњ системи передавати зм≥ни у потребах покупц≥в ≥ викликати в≥дпов≥дну реакц≥ю з боку ф≥рм ≥ постачальник≥в ресурс≥в називають ≥нформац≥йною, або ор≥Їнтувальною, функц≥Їю ц≥н. –инкова система пристосовуЇтьс¤ через ц≥ни й до ≥нших фундамен≠тальних зм≥н, наприклад до зм≥н у технолог≥њ або до зм≥н у пропозиц≥њ ресурс≥в.

«датн≥сть конкурентноњ ринковоњ системи ≥н≥ц≥ювати техн≥чний прогрес називають стимулювальною функц≥Їю ц≥н. «астосуванн¤ ф≥рмою новоњ технолог≥њ знижуЇ витрати, що забезпечуЇ ц≥й ф≥рм≥ тимчасову перевагу над њњ конкурентами. Ќижч≥ витрати вироб≠ництва ф≥рми, ¤ка запровадила нововведенн¤, означають зб≥льшенн¤ њњ прибутку, що стимулюЇ подальше вдосконаленн¤ технолог≥њ та техн≥ки.

“оварна економ≥ка, ¤к уже зазначалос¤, може бути ринковою або адм≥н≥стративне -командною. ” наступному параграф≥ з'¤суЇмо основн≥ ознаки адм≥н≥стративно-командноњ системи, а в тем≥ 4 Ч ринковоњ.

јдм≥н≥стративно-командна економ≥ка.

—уть командноњ системи.

 омандна економ≥ка сформувалас¤ в –ад¤нсь≠кому —оюз≥ у 20Ч30-х роках. ¬она грунтувала≠с¤ на державн≥й власност≥ на вс≥ матер≥альн≥ ресурси та директивному централ≥зованому пла≠нуванн≥ економ≥ки.

ƒл¤ розум≥нн¤ командноњ економ≥ки –ад¤нського —оюзу потр≥б≠но ознайомитис¤ з його ≥деолог≥Їю. ѕан≥вною силою в пол≥тичному та економ≥чному житт≥ рад¤нського сусп≥льства була комун≥стична парт≥¤. ¬она вважала себе авангардом роб≥тничого класу. «г≥дно з ц≥Їю ≥деолог≥Їю, комун≥стична система неминуче приходить на зм≥ну кап≥тал≥стичн≥й, або ринков≥й, систем≥.  омун≥сти розгл¤дають ринкову економ≥ку ¤к нестаб≥льну, ¤к ут≥ленн¤ хаосу та нер≥вност≥. –инки, на њхню думку, породжують ≥нфл¤ц≥ю, безроб≥тт¤ й неспра≠ведливий розпод≥л доход≥в.

ќсобливе м≥сце в марксистськ≥й ≥деолог≥њ пос≥даЇ теор≥¤ трудовоњ вартост≥. «г≥дно з ц≥Їю теор≥Їю, варт≥сть (ц≥на) товару визначаЇтьс¤ к≥льк≥стю прац≥, тобто робочого часу, необх≥дного дл¤ виробництва цього товару. ≤ншими словами, лише прац¤ людини вважаЇтьс¤ джерелом ус≥х доход≥в сусп≥льства. –ешта фактор≥в, мовл¤в, доходу не створюЇ, а лише його привласнюЇ.

” кап≥тал≥стичн≥й економ≥ц≥, стверджуЇ марксистська ≥деолог≥¤, роб≥тники перебувають у г≥рш≥й сусп≥льн≥й позиц≥њ. ¬они позбавлен≥ фактор≥в виробництва.  ап≥тал≥сти експлуатують роб≥тник≥в, випла≠чують њм лише варт≥сть робочоњ сили, а не повну варт≥сть, ¤ка створена працею найманих роб≥тник≥в.  ап≥тал≥ст виплачуЇ роб≥тни≠кам лише зарплату, а решту доходу, ¤ку створили роб≥тники, привласнюЇ у вигл¤д≥ додатковоњ вартост≥.

ƒодаткова варт≥сть Ч головний терм≥н марксистськоњ пол≥тич≠ноњ економ≥њ. «а  . ћарксом, додаткова варт≥сть Чце надлишок над варт≥стю робочоњ сили, ¤кий створили найман≥ прац≥вники та привласнили кап≥тал≥сти.

«г≥дно з марксистською ≥деолог≥Їю, ринкова система Ї останньою експлуататорською системою, в ¤к≥й ≥з роб≥тник≥в визискують додат≠кову варт≥сть. «авданн¤ комун≥ст≥в пол¤гаЇ в тому, щоб створити безкласове сусп≥льство, в≥льне в≥д експлуатац≥њ людини людиною. ƒл¤ цього потр≥бно знищити приватну власн≥сть, зам≥нити њњ держав≠ною, а ринковий механ≥зм Ч директивним централ≥зованим плану≠ванн¤м.

–ад¤нська держава волод≥ла вс≥ма матер≥альними ресурсами Ч землею, природними багатствами, засобами транспорту ≥ зв'¤зку, банк≥вською системою й ус≥ма промисловими п≥дприЇмствами. «а≠клади роздр≥бноњ й оптовоњ торг≥вл≥, б≥льш≥сть житла в м≥стах також перебували у власност≥ держави.

” командн≥й систем≥ основн≥ проблеми орган≥зац≥њ економ≥ки Ч що, ¤к ≥ дл¤ кого виробл¤ти Ч визначали ур¤дов≥ директиви, а не ринковий механ≥зм.  омандна економ≥ка функц≥онуЇ в≥дпов≥дно до план≥в, ¤к≥ розробл¤ють на вершин≥ управл≥нськоњ п≥рам≥ди й дово≠д¤ть п≥дприЇмствам до виконанн¤. ¬иб≥р ≥з тих чи ≥нших можливих вар≥ант≥в визначають р≥шенн¤ бюрократ≥в р≥зного р≥вн¤. ≤Їрарх≥чне управл≥нн¤ передбачаЇ п≥дпор¤дкуванн¤ ≥нтерес≥в нижчих одиниць (споживач≥в, виробник≥в) ≥нтересам вищих (територ≥альних об'Їд≠нань, галузевих м≥н≥стерств тощо). ƒержава зр≥внюЇ доходи б≥ль≠шост≥ споживач≥в. ѕ≥дприЇмництво ¤к одне з джерел зростанн¤ доход≥в заборон¤Їтьс¤. «р≥вн¤льн≥сть гарантуЇ невисокий р≥вень доход≥в ≥ споживанн¤ ус≥м, у тому числ≥ тим, хто не хоче працювати краще.

2. Ќеспроможн≥сть командноњ економ≥ки.

 омандна система рад¤нського типу в певн≥ ≥сторичн≥ пер≥оди змогла швидко нагромаджу≠вати ресурси, перерозпод≥л¤ти њх на користь де¤ких пр≥оритетних напр¤м≥в чи галузей, усу≠нути безроб≥тт¤, забезпечити в≥дпов≥дний р≥≠вень осв≥ти, медичного обслуговуванн¤. ѕроте вона не була життЇздатною. ÷е зумовлювалос¤ д≥Їю низки чинник≥в.

Ќеспроможн≥сть командноњ економ≥ки

ѕо-перше, нарощуванн¤ виробництва будь-¤кою ц≥ною вимагало застосуванн¤ дедал≥ б≥льшоњ к≥лькост≥ прац≥, земл≥ й кап≥талу. ќднак ≥з часом цей метод себе вичерпав. ”насл≥док неспри¤тливих демо≠граф≥чних процес≥в темпи зростанн¤ населенн¤ ≥ робочоњ сили р≥зко упов≥льнилис¤. ѕриродн≥ умови обмежували залученн¤ у с≥льсько≠господарський оборот нових земель. ќкрем≥ спроби використанн¤ земель з низькою родюч≥стю дл¤ виробництва зерна були невт≥ш≠ними. ≈кстенсивний розвиток економ≥ки став неможливим.  омандна економ≥ка ви¤вилас¤ неспроможною освоњти ≥нтенсивний шл¤х економ≥чного зростанн¤ Ч п≥двищенн¤ ефективност≥ використанн¤ на¤вних ресурс≥в зам≥сть зб≥льшенн¤ њхньоњ к≥лькост≥.

ѕо-друге, зростали витрати на виробництво енерг≥њ, видобуванн¤ сировини, внасл≥док чого ц≥ни на промислову продукц≥ю пост≥йно п≥двищувалис¤, що п≥д≥рвало стаб≥льн≥сть сфери ц≥н, ф≥нанс≥в п≥дприЇмств ≥ доход≥в держави.

ѕо-третЇ, надм≥рна централ≥зац≥¤ породила так≥ негативн≥ ¤ви≠ща, ¤к корупц≥¤ ≥ хабарництво, що ще б≥льшою м≥рою п≥дривало стимули до прац≥.

ѕо-четверте, неспроможн≥сть створити д≥йову систему стимулю≠ванн¤ в с≥льському господарств≥ перетворило його на збиткову га≠лузь, ¤ка виснажувала економ≥ку, бо вимагала величезних субсид≥й та дотац≥й.

ѕо-п'¤те, в командн≥й економ≥ц≥, незважаючи на в≥дчайдушн≥ зусилл¤, не вдалос¤ знайти продуктивного показника, ¤ким оц≥ню≠ють усп≥шн≥сть д≥¤льност≥ п≥дприЇмств. –инкова економ≥ка маЇ простий, але всеохоплюючий показник усп≥шноњ д≥¤льност≥ ф≥рми Ч прибуток. ќсновним же показником д≥¤льност≥ п≥дприЇмства в командн≥й економ≥ц≥ було виконанн¤ ним к≥льк≥сного завданн¤ з виробництва продукц≥њ, встановленого згори. ÷е призвело до негативних насл≥дк≥в. як≥сть, асортимент продукц≥њ та витрати виробництва набули вторинного значенн¤. ÷е спричинило небувале марнотратство ресурс≥в, ¤ких дедал≥ б≥льше не вистачало.

ѕо-шосте, з розвитком економ≥ки ускладнюютьс¤ взаЇмозв'¤зки м≥ж окремими секторами, галуз¤ми, п≥дгалуз¤ми та виробництвами. ѕродукц≥¤ стаЇ техн≥чно складн≥шою. ¬ економ≥ц≥ доводитьс¤ координувати б≥льше господарських зв'¤зк≥в. “радиц≥йн≥ методи плануванн¤ вже не спрацьовують.  омандна економ≥ка переростаЇ св≥й плановий механ≥зм.

ѕо-сьоме, основним недол≥ком командноњ системи була в≥д≠сутн≥сть д≥йових економ≥чних стимул≥в, особливо до прац≥ та ново≠введень. ѕрац≥вники п≥дприЇмств не отримували жодноњ особистоњ вигоди в≥д пол≥пшенн¤ ¤кост≥ продукц≥њ або впровадженн¤ нових ефективних метод≥в виробництва, а отже, не були в цьому за≥нтересован≥. ≤нновац≥њ не впроваджувалис¤ також унасл≥док в≥дсутност≥ конкуренц≥њ. —проби частково модерн≥зувати командну систему усп≥≠ху не мали. јдм≥н≥стративно-командна система розвалилас¤.

Ќеспроможн≥сть адм≥н≥стративно-командноњ системи п≥дтверд≠жуЇтьс¤ статистикою. Ќайбагатшими Ї крањни з розвинутою ринковою економ≥кою. ¬ ус≥х крањнах св≥ту, де р≥чний дох≥д переви≠щуЇ 5000 дол. на одного жител¤, встановилис¤ ринкова економ≥ка й демократ≥¤, за вин¤тком небагатьох крањн Ѕлизького —ходу. ” табл. 3.1 наведено показники подушного ¬Ќѕ. «верн≥ть увагу, що посткомун≥стичн≥ крањни ≥стотно в≥дстають в≥д крањн з розвинутою ринковою економ≥кою.

“аблиц¤ 3.1.

¬Ќѕ на душу населенн¤.

1	2	3

Ќазва: ≈коном≥чн≥ системи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (4664 прочитано)