≈коном≥чна теор≥¤ > «агальн≥ економ≥чн≥ основи товарного виробництва, його еволюц≥¤

У«акон вартост≥ стимулюЇ п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ ≥ розвиток продуктивних сил. ÷ю функц≥ю в≥н виконуЇ за допомогою механ≥зму сп≥вв≥дношенн¤ ≥ндив≥дуальноњ ≥ сусп≥льноњ вартост≥ товару на ринку ≥ утворенн¤ надприбуткуФ [2;35].

ƒаний процес можна розгл¤нути на наступному приклад≥.

¬ даному приклад≥ три сел¤нськ≥ господарства виробл¤ють мТ¤со (припустимо, ¤ловичину) з р≥зною ≥ндив≥дуальною варт≥стю в≥д 2 до 4 гривень за 1 кг. јле на ринку ¤ловичина продаватиметьс¤ за сусп≥льною або ринковою варт≥стю (3 гривн≥ за 1 кг). “од≥ перший виробник одержить 1 гривню надприбутку на кожному к≥лограм≥, тобто позитивну р≥зницю м≥ж сусп≥льною ≥ ≥ндив≥дуальною варт≥стю ¤ловичини (4-3=+1). ¬ цьому сел¤нському господарств≥ ≥ндив≥дуальна варт≥сть ¤ловичини нижче за сусп≥льну тому, що продуктивн≥сть прац≥ вище за середньосусп≥льний р≥вень : л≥пш≥ корми, передова агротехн≥ка, сумл≥нн≥ше прац≥вники.

“ретЇ сел¤нське господарство маЇ в≥дТЇмну р≥зницю м≥ж сусп≥льною та ≥ндив≥дуальною варт≥стю (3-4=-1), тобто воно працюЇ збитково, маЇ збитки 1 гривн¤ на кожному к≥лограм≥ мТ¤са, тому що в ньому продуктивн≥сть прац≥ нижче за середньосусп≥льний р≥вень : г≥рш≥ корми, в≥дстала агротехн≥ка, недбал≥ прац≥вники. ÷ьому господарству загрожуЇ розоренн¤, ¤кщо воно не вживе негайних ефективних заход≥в з п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥.

ƒругий виробник пос≥даЇ Узолоту серединуФ, але й в≥н мусить потурбуватис¤ про п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥, щоби не опинитс¤ у трет≥й груп≥ виробник≥в.

ѕерший виробник, щоби зберегти можлив≥сть одержанн¤ надприбутку, маЇ п≥дтримувати високий р≥вень продуктивност≥ прац≥.

ќтже, Узакон вартост≥ в умовах ринку невблаганно диференц≥юЇ виробник≥в за доходами, за њх добробутом, под≥л¤ючи њх на б≥дних та багатих, на п≥дприЇмц≥в ≥ найманих роб≥тник≥вФ [2;36].

4. ≈волюц≥¤ товарного виробництва.

“оварне виробництво ≥снувало вже 5-7 тис¤чол≥ть тому, за час≥в перв≥сного сусп≥льства. “ою чи ≥ншою м≥рою воно було поширене в р≥зних соц≥ально-економ≥чних системах. “ак, автори пос≥бнику У”крањна ≥ св≥тФ, характеризуючи економ≥ку —тародавньоњ √рец≥њ, звертають увагу нате, що Уширокого розмаху набули у грецьких м≥стах грошовий об≥г ≥ товарне виробництвоФ [3,16]. ўодо нашоњ крањни, то тут вже Уна початку ’≤≤≤ ст. зТ¤вл¤Їтьс¤ тенденц≥¤ товарного ремесла, коли предмети виробл¤лис¤ не т≥льки на замовленн¤, а й на продажФ [3,71]. ќтже, ≥снують сп≥льн≥ дл¤ р≥зних ≥сторичних епох причини виникненн¤ товарного виробництва.

ѕершою з цих причин сл≥д вважати сусп≥льний под≥л прац≥, ¤кий зм≥нюЇтьс¤ у в≥дпов≥дност≥ до вдосконаленн¤ знар¤дь прац≥. “ехн≥чний прогрес не маЇ часових меж, отже необмеженим Ї ≥ розвиток под≥лу прац≥ в сусп≥льств≥, а отже вдосконаленн¤ товарного виробництва. «а сучасних умов науково-техн≥чна революц≥¤ спричинила по¤ву нового, поглибленого под≥лу прац≥ Ц подетального виготовленн¤ складних вироб≥в на р≥зних заводах, м≥ж ¤кими склалис¤ взаЇмн≥ торговельн≥ в≥дносини. ” друг≥й половин≥ ’’ ст. дл¤ багатьох п≥дприЇмств стала характерна не спец≥ал≥зац≥¤ на виготовленн≥ одного виду продукц≥њ, а диверсиф≥кац≥¤ Ц виробництво дек≥лькох товар≥в.

ƒругою причиною по¤ви товарного виробництва Ї господарське в≥докремленн¤ виробник≥в, кожен з ¤ких займаЇтьс¤ виготовленн¤м ¤когось певного товару. “акий вид орган≥зац≥йно-економ≥чних в≥дносин орган≥чно доповнюЇ сусп≥льний под≥л прац≥. Ћюдина обираЇ ¤кийсь вид роботи ≥ перетворюЇ його на самост≥йну д≥¤льн≥сть. ÷е, звичайно, п≥дсилюЇ залежн≥сть цього товаровиробника в≥д ≥нших, спричин¤Ї необх≥дн≥сть обм≥нюватис¤ р≥знор≥дною продукц≥Їю та встановлювати господарськ≥ звТ¤зки за допомогою ринку. ¬ цьому раз≥ в≥дпадаЇ вс¤кий позаеконом≥чний примус до прац≥. ѕрац≥вник сам в≥дчуваЇ потребу ≥ матер≥альну зац≥кавлен≥сть в тому, щоби зб≥льшити ≥ ¤к≥сно пол≥пшити виготовленн¤ корисних речей.

√осподарське в≥докремленн¤ виробник≥в повТ¤зано з формами власност≥ на засоби виробництва. ¬оно Ї найб≥льш простим ≥ нав≥ть абсолютним, коли товаровиробник Ц це приватний власник. ћеншою м≥рою воно дос¤гаЇтьс¤, коли ¤кесь майно даЇтьс¤ в оренду Ц тимчасове волод≥нн¤ ≥ користуванн¤. “од≥ орендар набуваЇ права тимчасово волод≥ти ≥ розпор¤джатис¤ чужим майном. ѕроте сл≥д зазначити, що ≥ приватна власн≥сть сама по соб≥ не породжуЇ товарно-ринкового господарства. ÷е пом≥тно на прикладах рабовласницького та феодального сусп≥льств, коли попри ≥снуванн¤ в обмежених масштабах товарного виробництва пан≥вним у сусп≥льств≥ залишаЇтьс¤ натуральне.

™.‘.Ѕор≥сов зауважуЇ, що Увиробництво товар≥в не може нормально розвиватис¤ в межах загальноњ сп≥льноњ власност≥яка утруднюЇ господарське в≥докремленн¤ виробник≥в корисних речей, њх в≥льну п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть. ¬оно повн≥стю парал≥зуЇтьс¤, коли держава стаЇ Їдиним власником засоб≥в ≥ результат≥в виробництваФ [1;106].

«важаючи на ступ≥нь розвитку в≥дносин власност≥ ≥ орган≥зац≥йно-економ≥чнг≥ в≥дносини можна вид≥лити два види товарного виробництва : просте товарне виробництво та розширене (розвинуте) товарне виробництво.

≤сторично першим було просте товарне господарство, ¬же в давнину та за час≥в середньов≥чч¤ ним займалис¤ сел¤ни та рем≥сники, ¤к≥ використовували при виготовленн≥ продукт≥в свою працю ≥ пор≥вн¤но прост≥ знар¤дд¤. “од≥ через ниьку продуктивн≥сть прац≥ прац≥вник≥в сфера товарного виробництва ≥ об≥гу була розвинута недостатньо ≥ почасти ≥снувала пор¤д з натуральним виробництвом, ¤ке пос≥дало пан≥вне положенн¤ в економ≥ц≥.

ƒругим зТ¤вилос¤ розширене товарне виробництво, засв≥дчивши, таким чином, по¤ву кап≥тал≥стичноњ системи економ≥ки, при ¤к≥й настаЇ к≥нець пануванню натурального, вс≥ продукти перетворюютьс¤ на товари. «а розширеного товарного виробництва предметом куп≥вл≥-продажу стаЇ ≥ робоча сила людей. –озвинуте товарне виробництво швидко прогресуЇ за умов класичного кап≥тал≥змув межах приватнокап≥тал≥стичного привласненн¤. ¬ ’’ ст. розвиток товарного виробництва в≥дбувавс¤ також за умов акц≥онерноњ, кооперативноњ та ≥нших форм колективноњ власност≥.

¬продовж ’”≤≤-’≤’ ст. розширене товарне виробництво поступово набуло загального характеру. ¬с≥ створен≥ корисн≥ предмети мали форму товара. ѕроте в друг≥й половин≥ ’’ ст. п≥д впливом науково-техн≥чноњ революц≥њ ≥ державного втручанн¤ в господарське житт¤ в економ≥ц≥ крањн «аходу виокремивс¤ нетоварний сектор. ƒо нього ув≥йшли виробництва тих продукт≥в ≥ послуг, реал≥зац≥¤ ¤ких в≥дбуваЇтьс¤ без допомоги ринку. ѕрикладами цих виробництв Ї фундаментальн≥ науков≥ досл≥дженн¤, безкоштовн≥ види осв≥ти та ≥нших послуг, галуз≥ в≥йськово-промислового комплексу ≥ т.≥. –оль неринкових форм нац≥онального багатства в сусп≥льств≥ чимдал≥ зростаЇ. «рештою,Фсучасна економ≥ка Ї зм≥шаною в тому в≥дношенн≥, що поЇднуЇ товарн≥ Ц ¤к пров≥дн≥ ≥ визначальн≥ Ц та нетоварн≥ звТ¤зкиФ [1;106].

1	2	3

Ќазва: «агальн≥ економ≥чн≥ основи товарного виробництва, його еволюц≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2499 прочитано)