≈коном≥чна теор≥¤ > Ќац≥ональна економ≥ка

” результат≥ пад≥нн¤ ¬¬ѕ на душу населенн¤ ”крањна дуже в≥дстаЇ за р≥внем доход≥в, ≥ншими показниками життЇвого р≥вн¤ в≥д крањн з ринковою економ≥кою.

ѕроте це не означаЇ, що наша крањна не може наздогнати за цими показниками передов≥ крањни св≥ту. ¬≥домо, що —Ўј знадобилос¤ 47 рок≥в, щоб подвоњти ¬¬ѕ на душу населенн¤, япон≥њ Ч 33, ≤ндо≠нез≥њ Ч 17, ѕ≥вденн≥й  орењ Ч 10 рок≥в.

3. Ќац≥ональне багатство

—”“Ќ≤—“№ ≤ —“–” “”–ј Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќќ√ќ Ѕј√ј“—“¬ј

–озвиток матер≥ального ≥ нематер≥ального виробництва спри¤Ї зростанню нац≥онального багатства крањни. ¬оно включаЇ людський, ф≥зичний ≥ природний кап≥тал.

¬сесв≥тн≥й банк на експериментальн≥й основ≥ використовуЇ нов≥ методи оц≥нки нац≥онального багатства. ’оча ц≥ методи ≥ не Ї доско≠налими, вони принесли р¤д неспод≥ваних результат≥в.

√оловним компонентом багатства крањни традиц≥йно вважавс¤ ф≥зичний кап≥тал (нагромаджен≥ матер≥ально-речов≥ фонди). ќднак зг≥дно з оц≥нкою, зд≥йсненою ¬сесв≥тн≥м банком, у 1995 р. в 192 крањ≠нах частка ф≥зичного кап≥талу дор≥внювала в середньому лише 16 в≥дсотк≥в в≥д загального обс¤гу багатства. Ѕ≥льш вагоме значенн¤ маЇ людський кап≥тал, що становить 64 в≥дсотки.

ѕереваги людського потенц≥алу особливо очевидн≥ в крањнах з високим р≥внем доходу. ” де¤ких з них, таких ¤к Ќ≥меччина, япон≥¤ ≥ Ўвейцар≥¤, його частка дос¤гаЇ 80 в≥дсотк≥в в≥д загального обс¤гу кап≥талу. ѕроте в крањнах јфрики, розм≥щених на п≥вдень в≥д —аха≠ри, де людськ≥ ресурси обмежен≥, б≥льше ¤к половину нац≥онально≠го багатства, ¤к ≥ ран≥ше, становл¤ть природн≥ ресурси (рис. 3, а).

–ис. 3. —клад нац≥онального багатства у 192 крањнах св≥ту (а)

≥ в ”крањн≥ (б)

«г≥дно з методикою, що застосовуЇтьс¤ в наш≥й крањн≥, до нац≥о≠нального багатства вход¤ть: 1) фонди виробничого призначенн¤; 2) фонди невиробничого призначенн¤; 3) природн≥ ресурси Ч лише та частина, ¤ка доступна впливу сусп≥льного виробництва, ≥ при певному р≥вн≥ продуктивних сил безпосередньо може бути ≥ Ї джерелом природноњ речовини дл¤ матер≥ального виробництва (рис. 3, б).

ѕор≥вн¤вши рис. 49¤ ≥ 496, легко пом≥тити головну в≥дм≥нн≥сть методик обчисленн¤ нац≥онального багатства у розвинених крањнах св≥ту та в ”крањн≥. ¬≥тчизн¤на методика не враховуЇ нагромадженого досв≥ду, знань, квал≥ф≥кац≥њ роб≥тник≥в. ћ≥ж тим, в умовах науково-техн≥чноњ революц≥њ людський кап≥тал Ї головним руш≥Їм ¬¬ѕ ≥ нац≥онального багатства крањни.

‘онди виробничого призначенн¤ охоплюють: 1) основн≥ вироб≠нич≥ фонди (виробнич≥ буд≥вл≥ та споруди, машини, устаткуванн¤ тощо); 2) запаси матер≥альних оборотних фонд≥в Ч матер≥альн≥ запа≠си у виробнич≥й сфер≥ (запаси сировини, палива ≥ матер≥ал≥в, незавер≠шене виробництво ≥ буд≥вництво) та готову продукц≥ю виробництва засоб≥в виробництва на складах п≥дприЇмств, комерц≥йних установ, у дороз≥; 3) сусп≥льн≥ резерви засоб≥в виробництва (у тому числ≥ засоби, предмети прац≥ та матер≥али); 4) нагромаджен≥ матер≥альн≥ та трудов≥ витрати на пол≥пшенн¤ земель, л≥с≥в та ≥нших природних ресурс≥в.

‘онди невиробничиго призначенн¤ м≥ст¤ть: 1) фонд особис≠того споживанн¤ населенн¤; 2) фонд сусп≥льного невиробничого спо≠живанн¤, ¤кий Ї необх≥дним дл¤ сусп≥льства, але безпосередньо не визначаЇ матер≥ального добробуту населенн¤.

‘онд особистого споживанн¤ населенн¤ складаЇтьс¤ з таких еле≠мент≥в: 1) основн≥ невиробнич≥ фонди установ охорони здоров'¤, народноњ осв≥ти, побутових послуг, культурного обслуговуванн¤, спорту ≥ житловий фонд; 2) готова продукц≥¤ Ч предмети споживанн¤ (на складах п≥дприЇмства, в торг≥вл≥ та громадському харчуванн≥, в осо≠бистих п≥дсобних господарствах, у дороз≥); 3) особисте майно (пред≠мети тривалого користуванн¤) населенн¤; 4) сусп≥льн≥ резерви пред≠мет≥в споживанн¤.

‘онд сусп≥льного невиробничого споживанн¤ м≥стить: 1) основн≥ фонди наукових установ, установ державного управл≥нн¤, ф≥нансо≠воњ системи пол≥тичних ≥ громадських орган≥зац≥й, основн≥ фонди воЇнних установ ≥ орган≥зац≥й; 2) запаси матер≥ал≥в типу оборотних фонд≥в у перел≥чених установах, запаси воЇнного майна ≥ резерви.

ѕ≥д природним багатством розум≥ють не взагал≥ всю сукупн≥сть предмет≥в ≥ сил природи, не весь ф≥зично-географ≥чний комплекс, що оточуЇ людину, а лише ту його частину, ¤ка доступна впливу сус≠п≥льного виробництва, ≥ при певному р≥вн≥ продуктивних сил безпо≠середньо може бути ≥ Ї джерелом природноњ речовини дл¤ матер≥аль≠ного виробництва.

Ќа¤вн≥сть природних багатств створюЇ спри¤тлив≥ умови дл¤ зростанн¤ нац≥онального багатства.

ѕ≈–—ѕ≈ “»¬Ќ≤ —“–” “”–Ќ≤ «–”Ў≈ЌЌя Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќќ√ќ Ѕј√ј“—“¬ј ” –јѓЌ»

≈коном≥ка незалежноњ ”крањни потребуЇ ≥стотних структур≠них зм≥н у нац≥ональному багатств≥.

ѕо-перше, треба поступово зблизити темпи зростанн¤ фонд≥в виробничого ≥ невиробничого призначенн¤ з метою докор≥нного по≠л≥пшенн¤ добробуту населенн¤. ќсобливо це стосуЇтьс¤ таких неви≠робничих галузей, ¤к осв≥та, охорона здоров'¤. “ут необх≥дне б≥льш швидке зростанн¤ фонд≥в пор≥вн¤но з виробничою сферою ≥ нав≥ть промислов≥стю.

ѕо-друге, потр≥бн≥ ≥стотн≥ зм≥ни у склад≥ виробничих фонд≥в. ќсоблива увага звертаЇтьс¤ на розвиток високотехн≥чних, науко-м≥стких галузей машинобудуванн¤, порошковоњ металург≥њ, вироб≠ництво надтвердих матер≥ал≥в, електрозварювальноњ технолог≥њ.

√остро не вистачаЇ де¤ких вид≥в продукц≥њ, потреба в ¤ких в ”к≠рањн≥ дуже висока. “реба створити виробнич≥ потужност≥ дл¤ випус≠ку зернових, кормо-, картоплезбиральних комбайн≥в, с≥¤лок, коса≠рок, тролейбус≥в, автобус≥в, навантажувач≥в, холодильник≥в, взутт¤, тканин, автомоб≥л≥в, теле-, в≥део-, ауд≥отехн≥ки тощо.

”крањна маЇ зайн¤ти в≥дпов≥дне м≥сце у св≥тов≥й торг≥вл≥. “ому сл≥д зм≥цнювати виробнич≥ потужност≥ з виробництва л≥так≥в, суден, верстат≥в, прилад≥в, електротехн≥чних вироб≥в. ”же сьогодн≥ на св≥то≠вому ринку ц¤ продукц≥¤ маЇ досить високу репутац≥ю.

ѕо-третЇ, дл¤ зб≥льшенн¤ валютних надходжень треба у нац≥о≠нальному багатств≥ ”крањни створити в≥дпов≥дну ≥ндустр≥ю туризму: готел≥, кемп≥нги, транспортн≥ засоби ≥ п≥дприЇмства, що њх обслугову≠ють, в≥дпов≥дн≥ шл¤хи сполученн¤, засоби зв'¤зку, п≥дприЇмства хар≠чуванн¤ ≥ п≥дприЇмства, що виробл¤ють туристичн≥ товари. ”крањна, спираючись на в≥дпов≥дну матер≥альну базу, може зб≥льшити к≥льк≥сть турист≥в у 20-40 раз≥в, а це значн≥ валютн≥ надходженн¤, ¤к≥ так потр≥бн≥ дл¤ оплати р¤ду ≥мпортних товар≥в, у тому числ≥ енергонос≥њв.

ѕо-четверте, гостро постаЇ проблема зб≥льшенн¤ виробництва продукц≥њ, ¤ка становить фонд споживанн¤. “ут мова йде про ство≠ренн¤ потужностей дл¤ виробництва не т≥льки продукт≥в харчуван≠н¤, взутт¤, од¤гу, а й предмет≥в довготривалого користуванн¤ Ч лег≠кових, пральних машин, телев≥зор≥в тощо.

ѕо-п'¤те, прискорений розвиток ¬¬ѕ, докор≥нне пол≥пшенн¤ його структури знаход¤тьс¤ у пр¤м≥й залежност≥ в≥д ≥нформац≥йноњ ≥ндустр≥њ, що потребуЇ ≥нтелектуальних ≥нвестиц≥й, створенн¤ повно≠ц≥нного ринку ≥нформац≥йних товар≥в. “ак, св≥товий ринок комп'ю≠тер≥в щороку зб≥льшуЇтьс¤ на 17,5 в≥дсотка.

«нанн¤, у тому числ≥ економ≥чн≥, стають найважлив≥шим м≥ри≠лом неоеконом≥чноњ модел≥. Ќа профес≥њ, в ¤ких переважаючою Ї ≥нте≠лектуальна складова, припадаЇ основний прир≥ст зайн¤тост≥. “ак, за розрахунками фах≥вц≥в, у —Ўј цей показник становить 85 в≥дсотк≥в, у Ќ≥меччин≥ Ч 89, у ¬елик≥й Ѕритан≥њ Ч 95, у япон≥њ Ч до 90 в≥дсотк≥в. якщо у —Ўј в 50-х роках галуз≥, що виробл¤ють ≥ поши≠рюють знанн¤ та ≥нформац≥ю, виробл¤ли т≥льки 25 в≥дсотк≥в к≥нце≠вого продукту ¬¬ѕ, у 60-х роках Ч понад 33, то у 80-х Ч уже б≥льше 60 в≥дсотк≥в. ≈коном≥ка знань постаЇ ¤к головний мультипл≥куючий комплекс економ≥к крањн Ч св≥тових л≥дер≥в.

1	2	3

Ќазва: Ќац≥ональна економ≥ка
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2860 прочитано)