Економічна теорія > Обмеженість виробничих ресурсів

Обмеженість виробничих ресурсів

“ОБМЕЖЕНІСТЬ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ”

Основні питання, які розглядаються:

·У чому полягає сутність закону рідкості

·Як він може бути виражений кількісно

· У який спосіб можуть бути подолані суперечності міме безмежними потребами і обмеженими ресурсами

1. ЗAKOH РІДКОСТІ

СУТНІСТЬ ЗАКОНУ

Обмеженість виробничих ресурсів є однією з важливих передумов розвитку і формування ринку. Об'єктивною її основою є дія закону рідкості, знання якого дає можливість зрозуміти необ­хідність подолання суперечностей між зростанням потреб і обме­женістю виробничих ресурсів.

Як відомо, сутність будь-якого економічного закону показує при-чинно-наслідковий зв'язок певних економічних процесів.

Причиною існування закону рідкості є супереч­ності між безмежними потребами виробничих ресурсів.

Безумовно, є такі потреби, які можна втамувати (наприклад, у деяких продуктах харчування, адже людина не може з'їсти більше, ніж потрібно для її організму). Проте кількість засобів існування під впливом розвитку продуктивних сил, спілкування людей весь час зростає. В цьому виявляється дія закону зростання потреб. Досить по­рівняти, що споживала людина понад 100 років тому і що входить до її споживчого кошика сьогодні. Відмінність досить значна. Перелік за­собів споживання і надалі змінюватиметься і розширюватиметься.

Зростання людських потреб весь час наштовхується на об­меженість економічних ресурсів.

Що ж належить до економічний ресурсів?

По-перше, це природні, людські 1;а вироблені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг. Економічні потреби містять різноманітні знаряддя праці, устаткування, інстру­менти, що використовуються у виробництві непродовольчих товарів, продукції сільського господарства, виробничі промислові та сільсько­господарські приміщення, засоби транспорту і зв'язку, землю, ко­рисні копалини, робочу силу. Отже, економічні ресурси — це чинни­ки виробництва. Економічні ресурси можна називати виробничими ресурсами.

По-друге, всі економічні ресурси мають загальну властивість: вони рідкісні, оскільки існують в обмеженій кількості.

Рідкість економічних ресурсів треба розуміти так, що кількість їх фіксована і має певні межі. Безумовно, рівень рідкості різних видів ресурсів неоднакова. Деякі з них дійсно мають досить обмежений обсяг (наприклад, благородні метали, деякі види корисних копалин). Запаси інших значні, але вони у природі не відновлюються, і люд­ство знає, що настане такий час, коли запаси будуть повністю вичер­пані (нафта, газ, вугілля, залізна руда тощо). Тому слово «обме­женість», можливо, краще сприймається як «рідкість». Однак в еко­номічній теорії ці слова вже давно розглядаються як синоніми. Справа в тому, що економічний ресурс у досить тривалому періоді історії людства дійсно розглядається як рідкісний.

По-третє, економічні ресурси мають ту особливість, що вони у процесі виробництва входять до вартості створюваного продукту.

По-четверте, використання економічних ресурсів, особливо первинних, у будь-якій сфері виключає можливість одночасного ви­користання їх в іншій сфері. Наприклад, конкретну ділянку землі можна використати лише в одній сфері: або для вирощування сільськогосподарської продукції, або під будівництво, або для ви­добутку корисних копалин. Отже, використання певної земельної ділянки в будь-якій одній сфері виключає можливість її одночасно­го використання в інших, не зважаючи на те, що потреба в цьому існує.

По-п'яте, такі економічні ресурси, як засоби виробництва, ма­ють не тільки встановлений або відомий кожному час фізичної та моральної зношеності, а й певне галузеве призначення. Наприклад, текстильний верстат не можна використовувати в хлібопекарній, до­бувній або деревообробній промисловості. Це свідчить про те, що існує чітко визначена «спеціалізація» техніки.

Виходячи з викладених ознак економічних ресурсів, до них не можна відносити гроші (грошові ресурси). Це особливий фінансовий ресурс.

Обмеженість має багато причин. Однією з них є природна обме­женість. Наприклад, деякі метали (платина, золото, срібло) існують на землі в обмеженій кількості. Поступово вичерпуються запаси наф­ти, вугілля та інших корисних копалин. Навіть питна вода, яку рані­ше в багатьох країнах вважали необмеженим ресурсом, сьогодні стала товаром і вже реалізується як товар.

Інші ресурси можна вважати обмеженими через виробничі мож­ливості. Інакше кажучи, виробництво деяких товарів відстає від зро­стання потреб населення.

Отже, процесом-причиною закону рідкості є наявність супереч­ності між безмежними потребами і обмеженими ресурсами.

Ця причина зумовлює такий процес-наслідок: необхідність подо­лання суперечності на основі певних форм створення ринку економіч­них ресурсів.

ПРОБЛЕМА ВИБОРУ ЗАСТОСУВАННЯ РЕСУРСІВ

Як правильно зазначають теоретики ринкової економіки, якщо б не було обмеженості ресурсів, то питання, що, як і для кого виробляти, не становило б проблеми. В таких умовах можна вироб­ляти будь-який товар у потрібній кількості. І найскладніша пробле­ма задоволення людських потреб була б успішно вирішена.

Проте закон рідкості зумовлює певну поведінку людей в системі господарювання. Виникає проблема вибору застосування ресурсів. Оскільки, як уже зазначалося, використання деяких ресурсів має певні межі, застосування їх виключає можливість одночасного застосування для задоволення ряду потреб. Люди змушені обирати той спосіб зас­тосування ресурсів, який вони вважають найбільш раціональним.

Обмеженість стосується не тільки засобів виробництва, а й тру­дових ресурсів, особливо кваліфікованої робочої сили.

У реальному економічному житті на один ресурс може бути кілька потреб, допустімо, з наявної кількості металу виробляти або танк, або комбайн. Можливості одночасного задоволення двох потреб з наявного ресурсу в багатьох випадках немає. Треба обирати, яку по­требу задовольняти в першу чергу. Отже, обмеженість ресурсів ставить дуже складну проблему: проблему вибору ресурсів для задо­волення певної потреби.

Можна навести багато прикладів, коли цей вибір з першого по­гляду не завжди раціональний. Допустімо, що будувати в першу чергу: готель для іноземців чи житловий будинок. Однозначну відповідь тут дати важко, тому що перетинаються економічні інтереси різних суб'єк­тів. Людина, що не має житла, звичайно, обере будівництво житло­вого будинку. Проте з позиції місцевої влади краще будувати готель для іноземців, який у майбутньому дасть можливість одержувати ва­лютні кошти, що дозволить успішно розв'язувати і житлову проблему.

Отже, вибір використання ресурсів зачіпає інтереси багатьох людей, що не завжди збігаються. Для того щоб зробити правильний вибір, треба вивчити багато точок зору, правильно спрогнозувати майбутню віддачу використання економічних ресурсів.

Обмеженість ресурсів значно ускладнює проблему розподілу то­варів і доходів між різними індивідами і сім'ями. Якщо певний ре­сурс обмежений, постає питання, як його розподілити. Виникає по­треба в існуванні ряду економічних форм і способів у розподілі ма­теріальних благ, їх ми розглянемо у наступних розділах.

КІЛЬКІСНЕ ВИРАЖЕННЯ ЗАКОНУ РІДКОСТІ

Кількісне вираження економічного закону рідкості показує ступінь обмеженості економічних ресурсів, дає уявлення про реальні можливості подолання суперечності між зростанням потреб у пев­ному ресурсі та його обмеженістю. Це можна зробити різними спо­собами. Один з них такий: у кожний момент часу оптимальний ступінь задоволення потреб в економічних ресурсах можна з'ясувати за до­помогою співвідношення між обсягом економічного ресурсу, який потрібний країні при цьому рівні продуктивних сил, і обсягом наяв­ності цього ресурсу, що виробляється в країні. Якщо ступінь задово­лення суспільством своїх потреб позначити Сз.п, обсяг економічного ресурсу, який потрібний для країни, — Оп, обсяг економічного ресурсу, що фактично є в наявності, — Оф, то ступінь задоволення потреб у цьому економічному ресурсі можна визначити за такою фор­мулою:

Рис. 1. Механізм дії закону рідкості

Ця формула показує, по суті, величину обмеженості ресурсу. Наприклад, Україні потрібно 40 млн т нафти для задоволення потреб свого господарства. У країні видобувається її приблизно 5 млн т. Отже, ступінь задоволення потреб в цьому ресурсі становить 12,4 від­сотка. Як бачимо, цей економічний ресурс досить обмежений. Подо­лати цю обмеженість можна за рахунок імпорту нафти з інших країн, що потребує валютних коштів, які можна отримати за рахунок екс­порту певних власних економічних ресурсів. Інший шлях подолання обмеженості — розвиток видобутку власної нафти. Для цього треба здійснювати геологічні розвідки, створювати нові нафтопромисли, розвивати раціональну енергозберігаючу технологію виробництва.

Пізнання і використання економічного закону рідкості потребує для подолання суперечності між потребою і обмеженістю ресурсу розробки спеціальних заходів, орієнтованих на розвиток і ефектив­ніше використання продуктивних сил за рахунок застосування багатьох чинників.

Отже, закон рідкості ресурсів є, по суті, законом обмеженості ви­робничих можливостей. І тому він вимагає від людини певної раціо­нальної суб'єктивної поведінки з метою подолання обмеженості ви­користання економічних ресурсів. При цьому слід зазначити, що за­кон рідкості ресурсів впливає на будь-який чинник виробництва: на знаряддя виробництва, предмети праці, на людину, що приводить в дію засоби виробництва.

1	2

Назва: Обмеженість виробничих ресурсів
Дата публікації: 2005-02-15 (1979 прочитано)