≈коном≥чна теор≥¤ > ѕод≥л прац≥

–ис. 1. ћехан≥зм д≥њ закону под≥лу прац≥

ќб'Їктивна необх≥дн≥сть д≥њ економ≥чного закону под≥лу прац≥ випливаЇ з наст≥йноњ потреби масового виробництва певних вид≥в продукц≥њ в умовах ускладненн¤ процесу прац≥. ѕроте цей процес-причина наштовхуЇтьс¤ на обмежен≥ можливост≥ ≥снуючоњ системи спец≥ал≥зац≥њ прац≥. ќстанн¤ Ї, по сут≥, ви¤вом обмеженост≥ вироб≠ничих можливостей. ѕроцес-причина закону под≥лу прац≥ виникаЇ в умовах його взаЇмод≥њ з законом р≥дкост≥, ¤кий ми розгл¤нули у по≠передньому розд≥л≥. ¬одночас закон под≥лу прац≥ обумовлюЇтьс¤ д≥Їю закону зростанн¤ продуктивност≥ прац≥.

Ћюдство на вс≥х етапах свого розвитку прагне п≥двищити про≠дуктивн≥сть прац≥. ѕри цьому необх≥дн≥сть зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ стосуЇтьс¤ не т≥льки продукту в ц≥лому, а ≥ його окремих час≠тин, деталей, вузл≥в. „асто виробництво ¤когось агрегату затримуЇть≠с¤ через в≥дставанн¤ виробництва його окремоњ частини.

ќтже, виробництво цього компонента доц≥льно зробити само≠ст≥йним, спец≥ал≥зованим, розрахованим на масову продукц≥ю. Ѕезу≠мовно, таке виробництво пов'¤зане з широким застосуванн¤м ма≠шин, впровадженн¤м, ¤к правило, автоматизац≥њ.

“ак у сусп≥льств≥ виникаЇ суперечн≥сть м≥ж необх≥дн≥стю масо≠вого виробництва в умовах ускладненн¤ процесу прац≥ та обмеже≠ними можливост¤ми ≥снуючоњ системи спец≥ал≥зац≥њ прац≥. як же вир≥шити цю суперечн≥сть? ѕрактика показала, що в≥н пол¤гаЇ у подальшому розвитку под≥лу прац≥, що веде до п≥двищенн¤ њњ продуктивност≥. ÷е ≥ утворюЇ процес-насл≥док економ≥чного закону под≥лу прац≥.

‘ормами ви¤ву закону под≥лу прац≥ Ї так≥:

Х под≥л прац≥ м≥ж галуз¤ми сусп≥льного виробництва ≥ окремими п≥дприЇмствами;

Х територ≥альний под≥л прац≥ (розм≥щенн¤ виробництва);

Х под≥л прац≥ м≥ж окремими прац≥вниками, ¤к≥ пов'¤зан≥ з под≥≠лом прац≥ всередин≥ п≥дприЇмств.

« виникненн¤м св≥тових ≥нтеграц≥йних процес≥в, ¤к уже зазнача≠лось, розвиваЇтьс¤ м≥жнародний под≥л прац≥.

 ≥льк≥сне вираженн¤ закону под≥лу прац≥ через його багато≠гранн≥сть впливу на економ≥чн≥ процеси пов'¤зане з комплексом по≠казник≥в: р≥внем спец≥ал≥зац≥њ, ефективн≥стю под≥лу прац≥, строком окупност≥ кап≥тальних вкладень на впровадженн¤ спец≥ал≥зац≥њ.

–≥вень спец≥ал≥зац≥њ може бути визначений за допомогою кое≠ф≥ц≥Їнта р≥вн¤ спец≥ал≥зац≥њ ¤к частка проф≥льноњ продукц≥њ в загаль≠ному обс¤з≥ продукц≥њ, виробленоњ п≥дприЇмством.

≈фективн≥сть под≥лу прац≥ розраховують за такою формулою:

ƒе ѕ1 ,ѕ2Ч продуктивн≥сть прац≥ в≥дпов≥дно до ≥ п≥сл¤ впроваджен≠н¤ под≥лу прац≥.

” практиц≥ господарюванн¤ ефективн≥сть спец≥ал≥зац≥њ обчис≠люють ¤к терм≥н окупност≥ кап≥тальних витрат “ок на спец≥ал≥зац≥ю.

де   Ч обс¤г кап≥тальних вкладень на зд≥йсненн¤ спец≥ал≥зац≥њ; ‘ Ч варт≥сть засоб≥в прац≥, що вив≥льнились у результат≥ спец≥ал≥≠зац≥њ та можуть бути направлен≥ дл¤ використанн¤ в ≥нш≥ виробнич≥ галуз≥; ≈у Ч умовна р≥чна економ≥¤ в≥д зниженн¤ витрат п≥дприЇм≠ства (економ≥¤ спожитих засоб≥в виробництва ≥ оплати прац≥).

¬ажливою передумовою (орган≥зац≥йною основою) п≥двищенн¤ р≥вн¤ спец≥ал≥зац≥њ в промисловост≥ Ї стандартизац≥¤, ун≥ф≥кац≥¤ ≥ тип≥зац≥¤.

≈коном≥чна ефективн≥сть системи стандартизац≥њ, ун≥ф≥кац≥њ та тип≥зац≥њ ви¤вл¤Їтьс¤ за р¤дом напр¤м≥в: встановленн¤ рац≥онально≠го асортименту продукц≥њ, зб≥льшенн¤ сер≥йност≥ њњ випуску, скоро≠ченн¤ строк≥в проектуванн¤ та витрат на нього, виготовленн¤ засоб≥в технолог≥чного оснащенн¤ тощо.

—”„ј—Ќј —ѕ≈÷≤јЋ≤«ј÷≤я ¬»–ќЅЌ»÷“¬ј

Ќа основ≥ в≥докремленн¤ виробництва певноњ продукц≥њ на р¤д≥ п≥дприЇмств виникли нов≥ галуз≥ промисловост≥, дл¤ ¤ких ха≠рактерний особливий виробничий апарат.

“епер у промисловост≥ ≥снують три види спец≥ал≥зац≥њ:

предметна Ч спец≥ал≥зац≥¤ п≥дприЇмства на виготовленн≥ одно≠р≥дноњ зак≥нченоњ продукц≥њ;

подетальна Ч виробництво окремих частин ≥ деталей головного продукту;

технолог≥чна (стад≥йна) Ч в≥докремленн¤ окремих стад≥й Їди≠ного технолог≥чного циклу (рис. 15).

–ис.2. ‘орми ≥ зм≥ст спец≥ал≥зац≥њ у промисловост≥

ѕри анал≥з≥ промислового виробництва застосовуЇтьс¤ система показник≥в спец≥ал≥зац≥њ:

Х частка основноњ продукц≥њ в загальному обс¤з≥ продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤;

Х к≥льк≥сть конструктивних ≥ технолог≥чно однор≥дних груп, вид≥в ≥ тип≥в вироб≥в;

Х частка купованих комплектуючих вироб≥в ≥ нап≥вфабрикат≥в, що одержан≥ ззовн≥, в загальному обс¤з≥ продукц≥њ, ¤ка виготовл¤Їтьс¤.

” с≥льському господарств≥ залежно в≥д њхнього значенн¤ галуз≥ под≥л¤ють на основн≥, додатков≥ та п≥дсобн≥.

ќсновн≥ галуз≥ визначають спец≥ал≥зац≥ю господарства, рег≥он≥в, областей, њхн¤ частка в товарн≥й ≥ валов≥й продукц≥њ, матер≥альних ≥ трудових витратах найвища.

ƒодатков≥ галуз≥ створюютьс¤ дл¤ рац≥ональн≥шого використанн¤ робочоњ сили, засоб≥в прац≥ та в≥дход≥в виробництва основних галузей.

ѕ≥дсобн≥ галуз≥ призначен≥ дл¤ обслуговуванн¤ основних ≥ додат≠кових галузей, а також дл¤ переробки продукц≥њ, ¤ка швидко псуЇть≠с¤ ≥ погано транспортуЇтьс¤.

” с≥льському господарств≥ склались так≥ основн≥ форми спец≥а≠л≥зац≥њ:

зональна (територ≥альна] Ч виробництво в рег≥он≥ тих вид≥в продукц≥њ, дл¤ ¤ких Ї найспри¤тлив≥ш≥ природн≥ та економ≥чн≥ умови;

господарська Ч спец≥ал≥зац≥¤ агропромислових ≥ с≥льськогоспо≠дарських п≥дприЇмств на виробництв≥ певного виду продукц≥њ;

внутр≥шньогосподарська Ч в≥докремленн¤ п≥дрозд≥л≥в п≥д≠приЇмств з виробництва ч≥тко визначених вид≥в продукц≥њ (або роб≥т);

технолог≥чна (стад≥йна) Ч перетворенн¤ окремих стад≥й (част≠кових процес≥в) Їдиного виробничого процесу будь-¤кого к≥нцевого продукту на самост≥йн≥ виробництва;

внутр≥шньогалузева Ч господарства або њхн≥ п≥дрозд≥ли займають≠с¤ виробництвом р≥зних продукт≥в, що Ї продукц≥Їю одн≥Їњ галуз≥.

—пец≥ал≥зац≥¤ спри¤Ї розвитку масового виробництва. Ќа спе≠ц≥ал≥зованих п≥дприЇмствах Ї можлив≥сть орган≥зувати поточне ви≠робництво, застосувати продуктивн≥ше устаткуванн¤ ≥ краще його використовувати, механ≥зувати ≥ автоматизувати виробнич≥ процеси. ÷е забезпечуЇ значне зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ та зниженн¤ витрат п≥дприЇмств.

1	2

Ќазва: ѕод≥л прац≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1661 прочитано)