≈коном≥чна теор≥¤ > ѕон¤тт¤ в≥дкритост≥ економ≥ки

ѕон¤тт¤ в≥дкритост≥ економ≥ки

ѕќЌя““я ¬≤ƒ –»“ќ—“≤ ≈ ќЌќћ≤ ». ѕќ ј«Ќ» » “ј ѕ–ќЅЋ≈ћ» ≈‘≈ “»¬Ќќ—“≤ ¬≤ƒ –»“ќѓ ≈ ќЌќћ≤ ». ѕќЌя““я Ђ√ќЋЋјЌƒ—№ ќѓ ’¬ќ–ќЅ»ї. ѕон¤тт¤ Ђв≥дкрита економ≥каї протиставл¤лос¤ замкнен≥й (автарк≥чн≥й) економ≥ц≥. ÷е пон¤тт¤ пройшло певний шл¤х розвитку по м≥р≥ поглибленн¤ ≥нтернац≥онал≥зац≥њ господарчого житт¤. ¬ перш≥ п≥сл¤воЇнн≥ два дес¤тил≥тт¤ п≥д в≥дкрит≥стю розум≥ли певне значенн¤ (¤к правило, б≥льше 10%) експортноњ та ≥мпортноњ квоти (в % в≥д ¬¬ѕ). ѕри цьому сп≥льноњ думки про крањни, ¤к≥ можна включити в анал≥з, не ≥снувало. ’оча сувороњ законом≥рност≥ немаЇ, но все ж таки, ¤кщо ≥нш≥ умови Ї р≥вними, чим крањна менша, тим в нењ б≥льша в≥дкрит≥сть господарства. ÷е по¤снюЇтьс¤ ¤к незначною в пор≥вн¤нн≥ з великими за чисельн≥стю населенн¤ та площею крањнами диверсиф≥кац≥Їю галузевоњ структури њхнього господарства, так ≥ вузьк≥стю нац≥онального ринку збуту (при однаковому р≥вн≥ платоспроможност≥ населенн¤ пор≥внюваних крањн). ѕри пор≥вн¤но однаковому р≥вн≥ розвитку виробничих сил в≥дкрит≥сть економ≥ки крањни тим б≥льша, чим менший економ≥чний потенц≥ал крањни, прим≥ром, сумарний ¬¬ѕ. —еред фактор≥в в≥дкритост≥ економ≥ки важливу роль в≥дграЇ диверсиф≥кован≥сть галузевоњ структури господарства. «начна питома вага базових галузей призводить до меншоњ залученост≥ такого господарства у м≥жнародний розпод≥л прац≥, ¤кщо ж пров≥дними галуз¤ми Ї, наприклад, машинобудуванн¤ та х≥м≥чна промислов≥сть, залучен≥сть до ћ–ѕ зростаЇ. Ќеобх≥дно в≥дзначити, що пон¤тт¤ в≥дкритост≥ поширюЇтьс¤ не т≥льки на зовн≥шню торг≥влю. ¬сього вид≥л¤ють 3 ключових канали, що пов'¤зують нац≥ональн≥ економ≥чн≥ системи з≥ св≥товим господарством: зовн≥шн¤ торг≥вл¤, рух кап≥талу та взаЇмообм≥н нац≥ональних валют. ƒл¤ визначенн¤ в≥дкритост≥ через канал Урух кап≥талуФ запроваджено показник Уф≥нансовоњ в≥дкритост≥Ф економ≥ки Ц це в≥дношенн¤ припливу (≥мпорту) та в≥дпливу (ексопрту) кап≥талу до ¬¬ѕ. —околов та Ўишков запропонували показнк, що даЇ повне у¤вленн¤ про м≥ру в≥дкритост≥ нац≥ональноњ економ≥ки. “акий показник повинен охоплювати вс≥ види зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в. ƒл¤ цього треба визначити ун≥версальний чисельник дробу: на њхню думку, таку роль може в≥д≥гравати загальний обс¤г надходжень або платеж≥в крањни. Ѕудь-¤кий економ≥чний контакт крањни з зовн≥шн≥м св≥том опосередковуЇтьс¤ перем≥щенн¤м грошей через кордон. ƒл¤ розрахунку сумарного об≥гу зовн≥шньоеконом≥чних операц≥й пропонуЇтьс¤ використовувати вс≥ статт≥ базисного плат≥жного балансу, сумуючи варт≥сть ≥мпорту товар≥в та послуг, а також довгостроков≥ заруб≥жн≥ ≥нвестиц≥њ. ћожна, навпаки, вз¤ти сумарний приплив ф≥нансових кошт≥в до крањни за аналог≥чними статт¤ми,а можна використовувати ≥ сумарний об≥г,тобто суму платеж≥в та надходжень,под≥лену навп≥л. ” економ≥чно розвинених крањн частка об≥гу товар≥в становить 60-68%,частка об≥гу послуг 6-12%, довгостроков≥ ≥нвестиц≥њ 15-30%.≤ншим важливим напр¤мом вим≥ру в≥дкритост≥ економ≥ки Ї коеф≥ц≥ент еластичност≥ зовн≥шньоторг≥вельного об≥гу в≥дносно ¬¬ѕ.  оеф≥ц≥ент еластичност≥ даЇ оц≥нку тенденц≥й росту в≥дкритост≥. ѕри цьому, оск≥льки показник росту зовн≥шньоторг≥вельного об≥гу не в≥дображаЇ р≥зноспр¤мованих зсув≥в у експорт≥ та ≥мпорт≥, окремо досл≥джуютьс¤ коеф≥ц≥Їнти дл¤ експорту та ≥мпорту. якщо прот¤гом тривалого часу значний експорт не доповнюЇтьс¤ в≥дпов≥дним великим ≥мпортом, що впливаЇ на структуру господарства та економ≥чне зрсотанн¤ крањни, то це Ї про¤вом скор≥ше автарк≥чноњ тенденц≥њ. «начне переважанн¤ ≥мпорту над експортом прот¤гом тривалого часу також не завжди св≥дчить про в≥дкритий характер економ≥ки, так ¤к це може бути дос¤гнено завд¤ки кредитам, субвенц≥¤м, переведенню прибутку з-за кордону тощо. «а динам≥чного п≥дходу величина коеф≥ц≥Їнту еластичност≥ експорту/≥мпорту б≥льше 1 св≥дчить про зб≥льшенн¤ в≥дкритост≥ економ≥ки, менше 1 Ц про збереженн¤ в≥дкритост≥ у незм≥нному стан≥. ƒаний показник сл≥д розгл¤дати у сукупност≥ з абсолютним р≥внем зовн≥шньоторг≥вельного об≥гу, прим≥ром, на душу населенн¤. якщо цей показник дос¤г величини, з ¤коњ зовн≥шньоеконом≥чн≥ зв'¤зки починають стимулювати економ≥чне зростанн¤ та впливати на структуру виробництва, то нав≥ть за коеф≥ц≥Їнта еластичност≥ дещо б≥льше за 1 в≥дкрит≥сть економ≥ки зб≥льшуЇтьс¤ пор≥вн¤но швидко. якщо ж вих≥дний р≥вень зовн≥шньоторг≥вельного об≥гу ще не дос¤г цього р≥вн¤ (границ≥), то розвиток зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в крањни йде пов≥льно, що затруднюЇ отриманн¤ корист≥, ¤ку даЇ в≥дкрита економ≥ка. ¬ пер≥од подоланн¤ економ≥чноњ в≥дсталост≥ та створенн¤ м≥н≥мального промислового комплексу з точки зору в≥дкритоњ економ≥ки важливо, щоб коеф≥ц≥Їнти еластичност≥ експорту та ≥мпорту (особливо експорту промислових товар≥в по в≥дношенню до валовоњ продукц≥њ промисловост≥) були вище 1. ќкремий напр¤м анал≥зу в≥дкритост≥ господарства крањни становить досл≥дженн¤ њњ валиву на формуванн¤ структури виробничоњ та невиробничоњ сфери, стимулюванн¤ економ≥чного та соц≥ального розвитку. ¬ цьому план≥ ц≥кавий приклад дос¤гненн¤ високоњ експортноњ квоти за рахунок ≥нтенсивноњ розробки природних ресурс≥в, висок≥ ц≥н на ¤к≥ дозвол¤ють крањн≥ отримувати прибутки на св≥товому ринку. ¬ результат≥ може виникнути проблема, що отримала назву Уголландськоњ хворобиФ. ≤стор≥¤ проблеми така: з≥ зростанн¤м видобутку та експорту природного газу у ѕ≥вн≥чному мор≥ в пер≥од швидкого зростанн¤ ц≥н на газ √олланд≥¤ потрапила у ситуац≥ю, коли значне зростанн¤ прибутк≥в за рахунок видобувноњ галуз≥ призв≥в до пад≥нн¤ виробництва та експорту обробноњ промисловост≥. ¬важаЇтьс¤, що Уголландська хворобаФ вразила свого часу ¬еликобритан≥ю, јвстрал≥ю, ћексику та р¤д ≥нших крањн, де в≥дбувалас¤ ≥нтенсивна розробка нових родовищ. —ировинний експорт в≥дт¤гуЇ ресурси з промисловост≥ та призводить до де≥ндустр≥ал≥зац≥њ. ѕроблема в≥дкритост≥ т≥сно пов'¤зана з проблемою втручанн¤ держави у зовн≥шньоеконом≥чну сферу. ¬ багатьох досл≥дженн¤х доведено, що будь-¤ке обмеженн¤ в≥льноњ торг≥вл≥ у вигл¤д≥ спри¤нн¤ державою окремим галуз¤м Ї в к≥нцевому п≥дсумку задоволенн¤м групових економ≥чних ≥нтерес≥в за рахунок всього сусп≥льства.

ѕ–»Ќ÷»ѕ» јЅ—ќЋё“Ќ»’ “ј ѕќ–≤¬ЌяЌ»’ ѕ≈–≈¬ј√ ” —¬≤“ќ¬≤… “ќ–√≤¬Ћ≤. —истематичн≥ досл≥дженн¤ в ц≥й област≥ почалис¤ з епохи меркантил≥зму Ц з 16-18 стол≥тт¤ у ™вроп≥. ћеркантил≥сти вважали, що джерелом багатства Ї сфера об≥гу, а не сфера виробництва, багатоство ототожнювалос¤ ≥з грошима. ¬они казали про необх≥дн≥сть переважанн¤ в нац≥ональному господарств≥ експорту над ≥мпортом. Ќаприк≥нц≥ 18 стол≥тт¤ меркантил≥стський п≥дх≥д з великим трудом поступивс¤ м≥сцем фр≥трейдерству, принципом ¤кого була повна свобода торг≥вл≥. јле залишалос¤ в≥дкритим питанн¤ про баланс виграшу та шкоди в≥д зовн≥шньоњ торг≥вл≥ дл¤ конкретноњ крањни, тобто питанн¤ державного регулюванн¤ зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в. јдаму —м≥ту належить принцип абсолютних переваг, що по¤снюЇ механ≥зм зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в. …ого роздуми звод¤тьс¤ до думки, що жодн≥й крањн≥ немаЇ сенсу прагнути до виробництва кожного товару, не рахуючись ≥з можлив≥стю б≥льш виг≥дного придбанн¤ його за кордоном. ” ЂЅагатств≥ народ≥вї в≥н висм≥ював страх перед зовн≥шньою торг≥влею, пор≥внюючи нац≥њ з с≥мейними (натуральними) господарствами. ¬≥н вважав, що треба ввозити т≥ продукти, ¤к≥ можна купити в ≥нш≥й крањн≥ за дешевшу ц≥ну, а вивозити т≥ товари, що виробл¤ютьс¤ на основ≥ певних абсолютних переваг. —лабке м≥сце його роздум≥в пол¤гало в тому, що йому не вдалос¤ спростувати в≥доме твердженн¤, що обмеженн¤ ≥мпорту (зб≥льшенн¤ експорту) призводить до створенн¤ нових робочих м≥сць. ¬≥н п≥дтримував також обмеженн¤ зовн≥шньоњ торг≥вл≥ з потенц≥йним противником. ƒав≥д –икардо на початку ’≤’ стол≥тт¤ зм≥цнив докази на користь в≥льноњ торг≥вл≥. ¬≥н лог≥чно дов≥в, що зовн≥шн¤ торг≥вл¤ корисна дл¤ кожноњ нац≥њ (крањни), нав≥ть ¤кщо вона не пос≥даЇ абсолютн≥ переваги або, навпаки, маЇ абсолютн≥ переваги в св≥т≥ у виробництв≥ вс≥х товар≥в. ¬ажливо т≥льки, щоб була р≥зниц¤ у видатках виробництва, тобто була пор≥вн¤на перевага. “аким чином, джерелом виг≥дност≥ зовн≥шньоњ торг≥вл≥ може бути т≥льки р≥зниц¤ у видатках виробництва товара, поза залежн≥стю в≥д абсолютних розм≥р≥в цих видатк≥в. –икардо наводить такий приклад: виробництво певноњ к≥лькост≥ вина у ѕортугал≥њ вимагаЇ прац≥ 80 чолов≥к прот¤гом року, а сукна Ц 90 чолов≥к; тим часом в јнгл≥њ дл¤ виробництва т≥Їњ ж к≥лькост≥ вина потр≥бно 120 чолов≥к, а сукна Ц 100 чолов≥к. ѕортугал≥њ буде виг≥дно вивозити вино в обм≥н на сукно, хоча ≥мпортоване ѕортугал≥Їю сукно могло бути вироблене в сам≥й ѕортугал≥њ з меншою к≥льк≥стю прац≥, ан≥ж в јнгл≥њ. —права в тому, що, перем≥стивши працю та кап≥тал з виробництва сукна у виноробство Ц галузь, в ¤кому вона маЇ велик≥ пор≥вн¤н≥ переваги перед јнгл≥Їю, ѕортугал≥¤ шл¤хом обм≥ну на вино може отримати сукно, витративши працю лише 80 чолов≥к, тобто заощадити працю 10 чолов≥к. ÷ей обм≥н буде виг≥дний дл¤ јнгл≥њ, так ¤к, зосереджуючи своњ зусилл¤ на виробництв≥ сукна, вона може в обм≥н на сукно отримати певну к≥льк≥сть вина, витрачаючи працю не 120, а лише 100 чолов≥к. “аким чином, вона заощадить працю 20 чолов≥к. ¬ принцип≥ спец≥ал≥зац≥¤ може бути виг≥дна нав≥ть в≥дстал≥й крањн≥, так ¤к така крањна все-таки отримуЇ при цьому товари дешевше, н≥ж могла б њх сама виробл¤ти.  онкуруюч≥ один з одним продавц≥ купують товари там, де вони дешев≥, ≥ продають там, де вони дорожче. ќбм≥н може бути, зв≥сно, неекв≥алентним, але все ж таки взаЇмовиг≥дним. ѕор≥вн¤на перевага залежить т≥льки в≥д сп≥вв≥дношень продуктивност≥. ƒ. –икардо показав, що нав≥ть ¤кби робоча сила (або взагал≥ ресурси) в одн≥й з крањн (јнгл≥¤) була б≥льш продуктивна, ан≥ж в ≥нш≥й (ѕортугал≥¤), в обох галуз¤х (текстильн≥й та виноробн≥й), то ≥ в цих умовах торг≥вл¤ теж була б взаЇмовиг≥дною. ѕосл≥довники –икардо розвивали його закон пор≥вн¤ноњ переваги в дек≥лькох напр¤мах. «окрема, дл¤ поглибленн¤ доведенн¤ використовувалис¤ так зван≥ крив≥ виробничих та зовн≥шньоторг≥вельних можливостей. « њх допомогою дл¤ кожноњ крањни можна в≥добразит всю множину комб≥нац≥й обс¤г≥в випуску та зовн≥шньоњ торг≥вл≥ р≥зними товаравми, що можлив≥ при Ђповному ≥ найефективн≥шомуї використанн≥ њњ ресурс≥в Ц на¤вн≥ задан≥ запаси економ≥чних ресурс≥в, повна зайн¤т≥сть, задаа технолог≥¤, крањни розр≥зн¤ютьс¤ ресурсами розвитку, св≥т складаЇтьс¤ з 2 крањн, продаЇтьс¤ два види товар≥в, ≥нтенсивн≥сть використанн¤ фактор≥в дл¤ кожного блага р≥зна, пост≥йн≥ альтернативн≥ видатки виробництва, смаки людей ≥дентичн≥. «акон пор≥вн≥них переваг ƒ. –икардо: взаЇмовиг≥дна спец≥ал≥зац≥¤ м≥ж двома крањнами можлива до тих п≥р, поки внутр≥шн≥ сп≥вв≥дношенн¤ видатк≥в дл¤ будь-¤ких двох продукт≥в розр≥зн¤ютьс¤. ќкрем≥ досл≥дженн¤ вважають, що п≥д впливом стратег≥њ транснац≥ональних компан≥й у розм≥щенн≥ своњх виробництв спец≥ал≥зац≥¤ крањн стала визначатис¤ не в≥дносними, а абсолютними перевагами, що веде до в≥дроджанн¤ теор≥њ абсолютних переваг јдама —м≥та.

1	2	3

Ќазва: ѕон¤тт¤ в≥дкритост≥ економ≥ки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2279 прочитано)