≈коном≥чна теор≥¤ > ѕредмет ≥ методи економ≥чноњ теор≥њ

ћал. 1. јлгоритм ринкових потреб.

ѕотреби мають об'Їктивно-суб'Їктивний характер.

«акон зростанн¤ потреб пол¤гаЇ в тому, що за умов задоволенн¤ пев≠них потреб, њх к≥льк≥сть та зм≥ст пост≥йно зростають. ÷ей процес, ¤к ≥ сам процес сусп≥льного виробництва, в≥дбуваЇтьс¤ безперервно. –озвиток про≠дуктивних сил, м≥жнародний под≥л прац≥, спец≥ал≥зац≥¤ спри¤ють економ≥чному зближенню народ≥в р≥зних крањн, що зумовлюЇ розширенн¤ складу продукт≥в прац≥, а отже, - по¤ву нових потреб.

ќсобливост¤ми ви¤ву закону зростанн¤ потреб в економ≥ц≥ розвинених крањн у нин≥шн≥х умовах Ї те, що, з одного боку, в≥дбуваЇтьс¤ перех≥д в≥д масового виробництва ≥ споживанн¤ до ≥ндив≥дуал≥зованого виробництва ≥ споживанн¤.

ѕриклади:

ј з ≥ншого боку, ≥ндив≥дуальн≥ потреби, ¤к≥ динам≥чно розвиваютьс¤ (творч≥ види прац≥, ф≥зична культура ≥ спорт, збереженн¤ миру), можуть бути реал≥зован≥ лише на колективн≥й основ≥, сп≥льною д≥¤льн≥стю колекти≠в≥в.

ќтже, в≥дбуваЇтьс¤ одночасний процес ≥ндив≥дуал≥зац≥њ та колектив≥за≠ц≥њ потреб.

≈коном≥чн≥ потреби в≥дображають в≥дношенн¤ соц≥альних суб'Їкт≥в (людина, колектив, сусп≥льство) до можливого споживанн¤ вартостей, опо≠середкованих економ≥чними формами њх реал≥зац≥њ. ¬они ви¤вл¤ютьс¤ ¤к необх≥дн≥сть у життЇвих благах, ¤к стимул до споживанн¤.

—укупн≥сть сусп≥льних потреб можна розгл¤дати п≥д р≥зним кутом зо≠ру. Ќаприклад, професор ј.—.√альчинський вид≥л¤Ї економ≥чн≥ та нееконо≠м≥чн≥, виробнич≥ та невиробнич≥ потреби. Ќа його думку, структура еконо≠м≥чних (особистих) потреб складаЇтьс¤ ≥з:

1) ф≥зичних потреб: продукти харчуванн¤, од¤г, взутт¤, житло, товари господарсько-побутового призначенн¤;

2) ≥нтелектуальних потреб: одержанн¤ осв≥ти, п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ, культурного в≥дпочинку, предмет≥в ≥ послуг культурного призначенн¤;

3) соц≥альних потреб: охорона здоров'¤, с≥мейно-побутов≥ умови, умо≠ви прац≥, транспорт, зв'¤зок, тощо.

≈коном≥чна д≥¤льн≥сть - це Ї процес сусп≥льного виробництва, ¤кий спр¤мований на створенн¤ благ, необх≥дних дл¤ задоволенн¤ р≥зноман≥тних потреб людей. ÷е ще й виробництво самого житт¤ людей, оск≥льки при цьому забезпечуютьс¤ засоби њх ф≥зичного ≥снуванн¤, а також реал≥зац≥¤ ≥ розвиток њх зд≥бностей.

” процес≥ виробництва взаЇмод≥ють прац¤ ≥ природа. ѕрац¤ - людська д≥¤льн≥сть, ¤ка спр¤мована на створенн¤ матер≥альних ≥ духовних благ дл¤ задоволенн¤ потреб людей. јле створенн¤ матер≥альних благ у певних межах може зд≥йснюватис¤ ≥ без посередньоњ участ≥ людини (автоматизоване виробництво, х≥м≥чний процес, тощо). ¬ цьому випадку прац¤ не зникаЇ, вона перем≥щуЇтьс¤ у сферу регулюванн¤, управл≥нн¤.

¬иробництво ¤к процес сусп≥льноњ прац≥ складаЇтьс¤ з таких фаз:

1) безпосередньо виробництва;

2) розпод≥лу;

3) обм≥ну;

4) споживанн¤.

≈коном≥чна д≥¤льн≥сть ¤к процес виробництва - це взаЇмод≥¤ продук≠тивних сил ≥ виробничих в≥дносин, ¤к≥ перебувають у суперечлив≥й Їдност≥, але в≥дносно автономн≥ у своЇму розвитку. ќстанн≥й може бути ¤к еволю≠ц≥йний, так ≥ стрибкопод≥бний.

¬ажливою особлив≥стю економ≥чноњ д≥¤льност≥ Ї створенн¤ не т≥льки матер≥альних, але й нематер≥альних благ та послуг, значенн¤ ¤ких дос¤гло високого ступен¤ в сучасних умовах.

—усп≥льне виробництво завжди передбачаЇ функц≥онуванн¤ двох фак≠тор≥в:

а) особистого;

б) речового (типи фактор≥в виробництва).

ќсобистий фактор виробництва представл¤ють трудов≥ колективи, люди, зайн¤т≥ сусп≥льно-корисною працею в галуз¤х матер≥ального ≥ нема≠тер≥ального виробництва. ÷е - прац≥вники промисловост≥, буд≥вництва, с≥льського господарства ≥ т.п., тобто вс≥ т≥ категор≥њ труд¤щих, результатом прац≥ ¤ких Ї певний корисний результат (матер≥альний продукт або послу-га).

“рудов≥ колективи виступають особистим фактором виробництва то≠му, що кожний прац≥вник Ї нос≥Їм робочоњ сили, завд¤ки ¤к≥й в≥н може створювати життЇв≥ блага, вдосконалювати техн≥ку виробництва.

–обоча сила - здатн≥сть людини до прац≥, або сукупн≥сть њњ ф≥зичних ≥ розумових зд≥бностей, що використовуютьс¤ в процес≥ створенн¤ матер≥≠альних ≥ духовних благ.

–ечовий фактор - виробництва - це засоби виробництва: предмети й засоби прац≥. ÷е - речов≥ елементи виробництва, за допомогою ¤ких люди створюють матер≥альн≥ ≥ духовн≥ блага.

ѕредмети прац≥ включають вс≥ т≥ предмети, на ¤к≥ спр¤мована прац¤ людини, а саме:

а) предмети, що даЇ природа;

б)сировина;

в) вторинн≥ ресурс≥;

г) штучно створен≥ матер≥али (тканини, пол≥мерн≥, керам≥чн≥ матер≥а≠ли). ;

«асоби прац≥ - т≥ засоби, за допомогою ¤ких людини впливаЇ на предмет прац≥. ¬они включають:

а) знар¤дд¤ прац≥: машини, верстати, автомати та ≥н.);

б) "безмашинну" техн≥ку (електричне розр¤дженн¤, х≥м≥чний ≥ елект≠ричний процеси);

в) "судинну" систему виробництва (трубопроводи, цистерни й ≥нше обладнанн¤);

г) виробнич≥ будови, споруди, шл¤хи.

¬иди фактор≥в виробництва зумовлен≥ р≥зноман≥тною виробничою д≥¤льн≥стю людини у багатьох галуз¤х, п≥дгалуз¤х, сферах, п≥дрозд≥лах та ре- г≥онах економ≥ки.

Ќаприклад:

‘ункц≥њ фактор≥в виробництва розр≥зн¤ютьс¤. –об≥тник створюЇ засо≠би виробництва, визначаЇ .њх призначенн¤ ≥ приводить њх у д≥ю в процес≥ прац≥. –ечов≥ фактори виробництва функц≥онують ¤к засоби оснащенн¤ тру≠довоњ д≥¤льност≥ людини, примноженн¤ њњ продуктивноњ сили. ÷е предметн≥ органи прац≥, своЇр≥дне продовженн¤ людських орган≥в д≥¤льност≥ ≥ матер≥≠альна основа њх розвитку в процес≥ виробництва.

‘ункц≥¤ виробника ¤к особистого фактора виробництва пол¤гаЇ у ви≠користанн≥ своЇњ робочоњ сили в процес≥ прац≥ ¤к д≥¤льност≥, спр¤мованоњ на зм≥ну предмет≥в та сил природи з метою задоволенн¤ своњх потреб. —укуп≠н≥сть ф≥зичних та ≥нтелектуальних зд≥бностей людини складаЇ њњ робочу си≠лу.

‘ункц≥¤ засоб≥в виробництва пол¤гаЇ в тому, щоб бути пров≥дником продуктивноњ д≥њ роб≥тника на предмети й сили природи. „астина засоб≥в виробництва характеризуЇтьс¤ засобами прац≥, за допомогою ¤ких роб≥тни≠ки продуктивно трасформують предмети прац≥.

‘ункц≥¤ Ч причина належить жив≥й прац≥, а функц≥¤-насл≥док - засо≠бам виробництва.

¬ир≥шальну роль в еволюц≥йному розвитку економ≥чних систем в≥д≥≠граЇ сусп≥льний под≥л прац≥. ¬≥н визначаЇ не т≥льки структуру та орган≥за≠ц≥йну побудову продуктивних сил, комб≥нац≥ю фактор≥в виробництва, ай базов≥ в≥дносини, що виникають м≥ж суб'Їктами господарюванн¤.

—усп≥льний под≥л прац≥ - це складне багатоаспектне економ≥чне ¤вище, ¤ке про¤вл¤Їтьс¤ у сп≥в≥снуванн≥ р≥зних вид≥в конкретноњ прац≥ й характеризуЇтьс¤ певною структурою сусп≥льноњ орган≥зац≥њ виробництва. ѕредставлений у час≥, сусп≥льний под≥л прац≥ виступаЇ ¤к процес. …ого ха≠рактер ≥ результати зумовлен≥ двома взаЇмозв'¤заними, хоча й протилежним за зм≥стом, тенденц≥¤ми.

ѕерша, з погл¤ду розвитку продуктивних сил сусп≥льства, в≥дбиваЇть≠с¤ у в≥докремленн≥ нових сфер виробництва та њх спец≥ал≥зац≥њ в≥дпов≥дно до ¤к≥сних зм≥н у матер≥альних засобах виробництва та господарських функц≥≠¤х виробник≥в, зм≥ст≥ процесу прац≥, а також у сусп≥льних потребах.

ƒруга характеризуЇтьс¤ усусп≥льненн¤м виробництва, формуванн¤м б≥льш складноњ системи господарських зв'¤зк≥в та в≥дпов≥дноњ комб≥нац≥њ сусп≥льного виробничого процесу, а отже, пов'¤зана ≥з розвитком економ≥ч≠них виробничих в≥дносин.

ƒоведено, що поглибленн¤ ≥ всеб≥чний розвиток сусп≥льного под≥лу прац≥ Ї загальним економ≥чним законом функц≥онуванн¤ продуктивних сил сусп≥льства.

ѕершим великим сусп≥льним под≥лом прац≥ було вид≥ленн¤ пастуших племен ≥ под≥л с≥льськогосподарського виробництва на землеробство ≥ тва≠ринництво. ƒругий великий сусп≥льний под≥л прац≥ - в≥докремленн¤ ремес≠ла, ¤ке ран≥ше було п≥дсобним зан¤тт¤м землероба, в≥д с≥льського господар≠ства. ÷е спри¤ло подальшому зростанню продуктивноњ сили прац≥, њњ спец≥≠ал≥зац≥њ та кооперац≥њ, поглибленню обм≥ну виробничоњ д≥¤льност≥ людей, у зв'¤зку з виробництвом матер≥альних ≥ духовних ц≥нностей, ¤к≥ використо≠вуЇ людина.

—усп≥льний под≥л прац≥ та спец≥ал≥зац≥¤ виробництва Ї основою фор≠муванн¤ й розвитку товарних, у тому числ≥ ринкових в≥дносин.

 ≥нцевим результатом економ≥чноњ д≥¤льност≥ сусп≥льства Ї сусп≥льний продукт. ƒо його складу вход¤ть р≥зноман≥тн≥ матер≥альн≥ ≥ нематер≥альн≥ блага та послуги, ¤к≥ створюютьс¤ в р≥зних сферах ≥ галуз¤х сусп≥льного виробництва.

—усп≥льний продукт Ї результатом тепер≥ш≥нього ≥ передумовою майбутнього виробництва. ÷е важливий, але не Їдиний результат виробни≠цтва. Ќим Ї також економ≥чн≥ в≥дносини, ¤к≥ виникають м≥ж людьми у про≠цес≥ створенн¤, розпод≥лу, обм≥ну та споживанн¤ матер≥ально-речових та ƒуховних продукт≥в виробництва. Ќаск≥льки досконалими Ї ц≥ в≥дносини, можна робити висновок ≥з руху сусп≥льного продукту.

—усп≥льний продукт виступаЇ у вигл¤д≥ сукупного (валового) та к≥нце≠вого.

—укупний сусп≥льний продукт (——ѕ) - це вс¤ сукупн≥сть матер≥аль≠них благ та виробничих послуг, що створен≥ та надан≥ галуз¤ми матер≥аль≠ного виробництва прот¤гом певного часу, ¤к правило, за р≥к. …ого визнача≠ють ¤к суму валовоњ продукц≥њ галузей матер≥ального виробництва: промис≠ловост≥, с≥льського господарства, л≥сового господарства, буд≥вництва, ван≠тажного транспорту, зв'¤зку, торг≥вл≥ та громадського харчуванн¤, матер≥≠ально-техн≥чного забезпеченн¤, загот≥вл≥ с≥льськогосподарських продукт≥в, а також ≥нших галузей матер≥ального виробництва.

«а матер≥ально-речовим складом ——ѕ под≥л¤Їтьс¤ на засоби виробни≠цтва й предмети споживанн¤; за варт≥стю - на варт≥сть спожитих засоб≥в виробництва (перенесена варт≥сть) ≥ заново створену варт≥сть (необх≥дний ≥ додатковий продукт).

1	2	3	4

Ќазва: ѕредмет ≥ методи економ≥чноњ теор≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (5573 прочитано)