≈коном≥чна теор≥¤ > “овар ≥ його властивост≥

якби на ринку товари обм≥нювалис¤ за ≥ндив≥дуальним робочим часом, то це було б стимулом дл¤ прац≥вник≥в, що використовують прим≥тивну техн≥ку, застар≥лу технолог≥ю, не удосконалюють своњх профес≥йних знань, працюють без вс≥л¤кого напруженн¤. ÷е б супе≠речило прогресу розвитку продуктивних сил сусп≥льства, ¤ке б н≥ко≠ли не дос¤гло сучасного р≥вн¤ цив≥л≥зац≥њ.

—усп≥льне необх≥дний робочий час Ї м≥рилом вартост≥ товару тому, що ¤вл¤Ї собою час, ¤кий потр≥бен дл¤ виготовленн¤ будь-¤коњ споживноњ вартост≥ за ≥снуючих сусп≥льне нормальних умов виробництва ≥ при середньому в цьому сусп≥льств≥ р≥вн≥ вм≥нн¤ та ≥нтенсивност≥ прац≥.

—усп≥льне нормальними умовами Ї т≥, за ¤ких створюЇтьс¤ пере≠важна б≥льш≥сть товар≥в. ≤накше кажучи, ц≥ умови Ї найб≥льш типо≠вими в сусп≥льств≥. якщо, скаж≥мо, дл¤ пошиву од¤гу використову≠ютьс¤ ручн≥ швейн≥ машини, машини з н≥жним приводом та т≥, що працюють на електроенерг≥њ, то на виготовленн¤ певноњ споживноњ вартост≥ при середн≥й ум≥лост≥ та напруженост≥ прац≥ витрати бу≠дуть р≥зними. ѕерша група товаровиробник≥в витрачатиме 12 год ≥ виробл¤тиме 10 тис. одиниць товару, друга Ч 10 год ≥ виробл¤тиме 100 тис. одиниць товару, трет¤ Ч 8 год ≥ виробл¤тиме 8 тис. одиниць товару. 10 годин Ї сусп≥льно нормальними умовами, ¤к≥ визначають варт≥сть цього товару.

Ќаведений приклад св≥дчить, що реал≥зац≥¤ товар≥в за њхньою сус≠п≥льною варт≥стю призведе ось до чого. ѕерша група товаровироб≠ник≥в, що мають вищ≥ ≥ндив≥дуальн≥ витрати, на кожн≥й одиниц≥ го≠товоњ продукц≥њ додатково втрачатиме 2 год, а трет¤ група, навпаки, 2 год виграватиме, оск≥льки њхн≥ ≥ндив≥дуальн≥ витрати менш≥, н≥ж сусп≥льн≥.

—поживн≥ вартост≥, призначен≥ дл¤ обм≥ну на ринку, не т≥льки р≥зноман≥тн≥ за своњми властивост¤ми, а й Ї результатом р≥зноњ прац≥ за складн≥стю. ќдн≥ з них виготовл¤ютьс¤ працею, що не потребуЇ спец≥альноњ п≥дготовки, використанн¤ складних знар¤дь прац≥, тоб≠то Ї результатом простоњ прац≥. ≤нш≥ ж потребують застосуванн¤ най-нов≥тн≥шоњ техн≥ки, а також прац≥, заснованоњ на висок≥й профес≥йн≥й њстерност≥, глибоких спец≥альних знанн¤х, висок≥й загальн≥й куль≠з≥ виробника. ≤накше кажучи, так≥ вироби Ї результатом складноњ ≤ац≥. як же в≥дбуваЇтьс¤ обм≥н товар≥в, що Ї результатами простоњ | складноњ прац≥?

” процес≥ реал≥зац≥њ товар≥в у будь-¤к≥й крањн≥ в певний пер≥од њњ розвитку проста прац¤ Ї вих≥дною базою, до ¤коњ прир≥внюютьс¤ вс≥ ≤ п≥ди складноњ прац≥. ≤ншими словами, складна прац¤ Ч це помно≠жена проста прац¤. «а одиницю часу складна прац¤ створюЇ б≥льшу нарт≥сть, н≥ж проста. «веденн¤ складноњ прац≥ до простоњ зд≥йснюЇтьс¤ на ринку одночасно з прир≥внюванн¤м ≥ндив≥дуальних витрат до сус-м≥льно необх≥дних.

“аким Ї механ≥зм д≥њ закону вартост≥ в умовах товарного вироб-≤цтва епохи в≥льноњ конкуренц≥њ.

‘”Ќ ÷≤ѓ «ј ќЌ” ¬ј–“ќ—“≤

«акон вартост≥ в умовах розвиненого товарного виробницт≠ва д≥Ї ¤к закон ц≥н. «умовлено це тим, що вести пр¤мий обл≥к кожно≠го товару в робочих годинах неможливо. “аким може бути лише опо≠середкований вим≥рювач, ¤ким Ї загальний екв≥валент у вигл¤д≥ гро≠шей.  ожний знаЇ, ск≥льки сусп≥льно необх≥дноњ прац≥ вт≥лено в зо≠лот≥, ¤ке виконуЇ цю роль.

„ерез механ≥зм ц≥н закон вартост≥ виконуЇ функц≥њ регул¤тора товарного виробництва, руш≥йноњ сили розвитку продуктивних сил, диференц≥ац≥њ товаровиробник≥в.

‘ункц≥¤ закону вартост≥ ¤к стих≥йного регул¤тора виробниц≠тва пол¤гаЇ в тому, що через механ≥зм ц≥н в≥н спри¤Ї под≥лу прац≥ за р≥зними галуз¤ми в≥дпов≥дно до сусп≥льних потреб. якщо, наприк≠лад, певного блага виробл¤Їтьс¤ менше, н≥ж ≥снуЇ сусп≥льна потреба в ньому, то попит на нього зростатиме, ≥ в≥дпов≥дно ц≥на буде ви≠щою, н≥ж варт≥сть. “ой, хто виробл¤Ї под≥бн≥ товари, отримуватиме б≥льш≥ прибутки, що спри¤Ї переливанню в цю галузь кап≥талу, сус≠п≥льноњ прац≥. ¬иробництво товар≥в розширюватиметьс¤. ѕроте, ¤к т≥льки випуск ц≥Їњ продукц≥њ перевищить платоспроможний попит, ц≥на впаде нижче за сусп≥льну варт≥сть. –озпочинаЇтьс¤ зворотний процес: згортаЇтьс¤ виробництво ≥ в≥дбуваЇтьс¤ перелив кап≥талу, ус≥х елемент≥в виробництва у галуз≥, де сусп≥льна потреба не задоволь≠н¤Їтьс¤.

‘ункц≥¤ закону вартост≥ ¤к руш≥йноњ сили пол¤гаЇ в тому, що обм≥н товар≥в за сусп≥льною варт≥стю стимулюЇ товаровиробник≥в пост≥йно зменшувати ≥ндив≥дуальн≥ витрати виробництва. ’то це робить ≥ дос¤гаЇ менших витрат виробництва, н≥ж сусп≥льн≥ витра≠ти, той отримуЇ найб≥льш≥ вигоди ≥ додатковий прибуток. ƒл¤ того щоб не програти у конкурентн≥й боротьб≥ або утримати позиц≥њ на ринку, товаровиробник маЇ пост≥йно вдосконалювати виробництво, запроваджувати нову техн≥ку ≥ технолог≥ю, пол≥пшувати ¤к≥сть продукц≥њ. ¬се це спри¤Ї розвитку продуктивних сил, зростанню сус≠п≥льноњ продуктивност≥ прац≥.

«акон вартост≥ активно впливаЇ на соц≥альну диференц≥ац≥ю товаровиробник≥в, перетворюючи певну частину з них на таких, хто зб≥льшуЇ масштаби виробництва, ≥ на таких, хто розорюЇтьс¤ ≥ виштовхуЇтьс¤ з ринку. ÷ей процес охоплюЇ р≥зн≥ групи товарови≠робник≥в, але особливо др≥бних ≥ середн≥х, посилюючи м≥ж ними майнову диференц≥ац≥ю. “ерпить банкрутство ≥ розорюЇтьс¤ та гру≠па товаровиробник≥в, у ¤коњ ≥ндив≥дуальн≥ витрати виробництва вищ≥ за сусп≥льн≥. ≤, навпаки, товаровиробники, в ¤ких ≥ндив≥дуальн≥ вит≠рати нижч≥, н≥ж сусп≥льн≥, розширюють виробництво ≥ збагачуютьс¤ особисто. ” товаровиробник≥в, у ¤ких ≥ндив≥дуальна варт≥сть товару зб≥гаЇтьс¤ з сусп≥льною, в≥дбуваЇтьс¤ нормальний процес в≥дтворен≠н¤. ÷¤ група становить у сусп≥льств≥ б≥льш≥сть ≥ дл¤ того, щоб не потрапити до лав банкрут≥в, мусить пост≥йно удосконалювати засо≠би виробництва ≥ п≥двищувати свою квал≥ф≥кац≥ю.

ќтже, закон вартост≥ спри¤Ї розвитку виробництва. ќдночасно в≥н стимулюЇ прогрес виробництва, оск≥льки економ≥чними метода≠ми позбавл¤Ї товарне господарство неефективних п≥дприЇмств. ј це, в свою чергу, активно впливаЇ на розвиток сусп≥льних потреб, прискорюючи тим самим науково-техн≥чний ≥ сусп≥льний прогрес.

1	2	3

Ќазва: “овар ≥ його властивост≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (3562 прочитано)