≈коном≥чн≥ теми > ≈коном≥чний анал≥з ≥нвестиц≥йного проекту

¬изначенн¤ вартост≥ земл≥ ѕри визначенн≥ вартост≥ земл≥ викорис- товуЇтьс¤ принцип "на¤вноњ ринковоњ ц≥ни" (звичайно у форм≥ роздр≥бноњ ц≥ни на землю) дл¤ комплексноњ оц≥нки р¤ду фактор≥в впливу довко≠лишнього середовища. якщо, наприклад, сус≥дн≥ д≥л¤нки земл≥ оц≥нено, то будь-¤к≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж такими оц≥нками можуть по¤снюватис¤ звичайно одним з двох фактор≥в: ефектом про≠дуктивност≥ земл≥ або впливом довколишнього середовища, ¤ке не маЇ ц≥ни. ≈фект продуктивност≥ можна вим≥рити, використо≠вуючи п≥дх≥д, коли визначаЇтьс¤ м≥нлива варт≥сть виробленоњ продукц≥њ, про що йшлос¤ вище.  ап≥тал≥зована варт≥сть про≠дуктивност≥ земл≥ маЇ бути в≥дображена в роздр≥бн≥й ц≥н≥ на землю.  р≥м того, можуть ≥снувати й ≥нш≥ фактори впливу, ц≥ну котрих неможливо пр¤мо оц≥нити, але вони закладен≥ й в≥доб≠ражен≥ у вартост≥ земл≥. ƒо них належать так≥ ¤вища, ¤к есте≠тична ц≥нн≥сть, знижений ризик повеневих затоплень, ≥мо≠в≥рн≥сть ≥нших природних катастроф (хоча останнЇ може бути в≥дображено в анал≥з≥ продуктивност≥ земл≥) або п≥двищена приваблив≥сть даноњ д≥л¤нки з погл¤ду можливост≥ збереженн¤ остр≥вц¤ незайманоњ природи.

ўе один приклад стосуЇтьс¤ використанн¤ п≥дземних спо≠руд у певн≥й м≥сцевост≥. ќдн≥ й т≥ сам≥ послуги можна забезпе≠чити через використанн¤ п≥дземних ≥ надземних л≥н≥й передач, коли йдетьс¤ про електрику. Ѕ≥льш≥сть людей в≥ддаЇ перевагу п≥дземному прокладенню кабел≥в, хоча так≥ буд≥вельно-монтажн≥ роботи Ї дорожчими. “о чи варт≥ вигоди таких додаткових вит≠рат? ¬изначаючи ринкову варт≥сть земл≥, пор≥внюватимутьс¤ д≥л¤нки з р≥зними типами, прокладенн¤ л≥н≥й електропередач. якщо ≥снуЇ р≥зниц¤ в ц≥н≥, њњ можна по¤снити ¤к в≥дображенн¤ кап≥тал≥зованоњ ц≥нност≥ виг≥д в≥д п≥дземного прокладенн¤ л≥н≥й в очах окремих людей.

” цьому випадку з погл¤ду вартост≥ земл≥ використовувавс¤ метод на¤вних ринкових ц≥н на землю, коли враховувались р≥зн≥ ¤кост≥ дл¤ визначенн¤ ц≥нност≥ елементу довколишнього середо≠вища, ¤кий звичайно не визначаЇтьс¤ у форм≥ ц≥ни. «в≥сно, тут надзвичайно важливо погасити (виключити) будь-¤к≥ в≥дм≥н≠ност≥, ¤к≥ Ї насл≥дком неоднаковоњ родючост≥ земл≥, хоча ц≥ в≥д≠м≥нност≥ квал≥ф≥кують оц≥нку виг≥д з погл¤ду довколишнього середовища дл¤ багатьох проект≥в по управл≥нню земельними та водними ресурсами.

ƒиференц≥ац≥¤ зароб≥тноњ плати “еоретично цей п≥дх≥д припускаЇ, що в умовах абсолютноњ конкурентноњ р≥вноваги попит на трудов≥ ресурси Ї варт≥стю граничноњ продукц≥њ прац≥ роб≥тник≥в ≥ що пропозиц≥¤ прац≥ зм≥нюЇтьс¤ залежно в≥д стану умов роботи та життЇвих умов у дан≥й м≥сцевост≥. ќтже, щоб забезпечити на¤вн≥сть про≠позиц≥њ трудових ресурс≥в на забруднених територ≥¤х або в про≠фес≥¤х, пов'¤заних з п≥двищеним р≥внем ризику, необх≥дно сти≠мулювати њх вищою оплатою прац≥. ¬важаЇтьс¤, що роб≥тники не обмежен≥ в свобод≥ пересуванн¤ та зм≥н≥ роботи ≥ тому можуть вибирати конкретну роботу в конкретн≥й галуз≥ при певному р≥вн≥ оплати прац≥, що значно п≥двищуЇ ефективн≥сть викорис≠танн¤ робочоњ сили. якщо р≥вень зароб≥тноњ плати встанов≠люЇтьс¤ централ≥зовано, ¤кщо вона пер≥одично не перегл¤да≠Їтьс¤ задл¤ дос¤гненн¤ р≥вноваги на ринку прац≥ ≥ ¤кщо ро≠б≥тники не мають свободи пересуванн¤, цей п≥дх≥д не годитьс¤ дл¤ використанн¤.

–≥зн≥ р≥вн≥ оплати при однаков≥й робот≥ можна розгл¤дати ¤к функц≥ю р≥зних р≥вн≥в привабливост≥ роботи, ¤к≥ стосуютьс¤ характеру умов прац≥ та житт¤ в м≥сцевост≥, де реал≥зуЇтьс¤ дана робота. якщо так≥ в≥дносини м≥ж р≥внем оплати прац≥ та власти≠вост¤ми (характеристиками) робочого м≥сц¤ можуть бути виражен≥ у форм≥ к≥льк≥сноњ оц≥нки, доречно використати ≥мпл≥кован≥ ц≥ни (¤к у випадку з оц≥нкою нерухомого майна). ѕрипустивши ≥снуванн¤ пост≥йних ≥мпл≥кованих ц≥н, ¤к≥ в≥дображають гра≠ничну готовн≥сть платити за нижчий або вищий р≥вень конкрет≠них ¤костей, можна оц≥нити вигоди в≥д удосконаленн¤ р≥вн¤ ¤кост≥.

ћожна визначити велику к≥льк≥сть характеристик, що впли≠вають на р≥зницю в оплат≥ прац≥. ¬т≥м, лише дв≥ з них, ¤к≥ зви≠чайно берутьс¤ за основу при пор≥вн¤нн≥, включають ступ≥нь ри≠зику дл¤ житт¤ та здоров'¤ ≥ м≥ськ≥ зручност≥ (або њх в≥дсут≠н≥сть), зокрема забруднене пов≥тр¤. ≤мпл≥кована ц≥на останньоњ ¤кост≥ зумовлюЇ ц≥ну поступки (trade-off) при вибор≥: "чисте пов≥тр¤" чи "вища оплата прац≥".

ѕриклад≥в використанн¤ такого п≥дходу небагато. ” прак≠тиц≥ ≥нвестуванн¤ використанн¤ цього п≥дходу може бути об≠межене ступенем конкурентност≥ ринку прац≥, обс¤гом поток≥в ≥нформац≥њ та моб≥льн≥стю трудових ресурс≥в. ”т≥м, ¤кщо люди певних профес≥й, ¤к≥ вважаютьс¤ шк≥дливими через вплив не≠спри¤тливих зовн≥шн≥х фактор≥в, д≥стають надбавку "за шк≥дли≠в≥сть", цей п≥дх≥д можна використати дл¤ визначенн¤ розм≥р≥в надбавки.

ќц≥нка транспортних витрат ѕ≥дх≥д, що враховуЇ транспортн≥ витрати, дуже ≥нтенсивно використовувавс¤ у розвинених крањнах дл¤ визначенн¤ рекреац≥йних товар≥в, а в≥дтак Ч њх ц≥нност≥. ƒан≥, одержан≥ при розробц≥ цього п≥дходу в 1950-1970-х роках, мають в основ≥ просте припущенн¤, що спостережувана повед≥нка може бути використана дл¤ побудови кривоњ попиту та оц≥нки споживчого надлишку товару, ¤кий не маЇ ц≥нового виразу ≥ пов'¤заний з довколишн≥м середовищем, ¤кщо дедал≥ вищ≥ витрати на транс≠порт розгл¤датимутьс¤ ¤к сурогат зм≥нноњ ц≥н на виход≥.

÷≥на операц≥њ, що передбачаЇ на¤вн≥сть звичайного товару, може розгл¤датись ¤к ви¤в готовност≥ платити за право корис≠туванн¤ даним товаром (правом користуватис¤ певним благом в результат≥ придбанн¤ цього товару). –екреац≥йн≥ товари (що мають культурний, ≥сторичний та ландшафтний аспекти) ¤в≠л¤ють собою окремий випадок. «вичайно так≥ товари (за приклад ми в≥зьмемо громадський парк) надаютьс¤ безплатно або за ном≥нальну вх≥дну плату. ¬игода чи користь, одержувана користувачами парку, набагато б≥льша ≥ ¤вл¤Ї собою споживчий надлишок. ƒл¤ оц≥нки загальноњ к≥лькост≥ споживчого надлишку ми вивчаЇмо ступ≥нь реального користуванн¤ парком дл¤ побу≠дови кривоњ попиту.

«адл¤ використанн¤ методу транспортних витрат було про≠ведено досл≥дженн¤ з метою визначенн¤ ≥снуючого характеру ко≠ристуванн¤ парком. –еспондент≥в просили пов≥домити час ≥ транспортн≥ витрати, пов'¤зан≥ з в≥дв≥данн¤м зон в≥дпочинку, в≥дстань до м≥сц¤ в≥дпочинку та ≥нш≥ соц≥оеконом≥чн≥ зм≥нн≥. «о≠на початкових користувач≥в парку звичайно визначаЇтьс¤ з по≠гл¤ду зб≥льшенн¤ в≥дстан≥ (або ф≥нансових витрат), щоб д≥стати≠с¤ до парку. як правило, таке досл≥дженн¤ показуЇ, що частота користуванн¤ парком ф≥зичними особами, ¤ка звичайно вим≥≠рюЇтьс¤ к≥льк≥стю в≥дв≥дувань на 1000 чолов≥к населенн¤, обер≠нено пропорц≥йна в≥дстан≥ м≥ж парком та м≥сцем проживанн¤. ≤ншими словами, чим вищ≥ витрати на оплату квитк≥в ≥ б≥льше часу потр≥бно на те, щоб д≥статис¤ до парку, тим менша дл¤ та≠кого споживача ймов≥рн≥сть користуванн¤ парком.

ўоб побудувати шукану криву попиту, необх≥дно зробити к≥лька допущень ≥ провести р¤д крок≥в. ѕо-перше, припус≠каЇтьс¤, що ф≥зичн≥ особи мають однаков≥ функц≥њ ¤к користу≠вач≥ (або можуть бути об'Їднан≥ в групи за ознакою м≥сц¤ про≠живанн¤, до ¤ких вход¤ть люди з под≥бними функц≥¤ми корис≠тувач≥в). ѕо-друге, припускаЇтьс¤, що люди реагуватимуть на р≥вень транспортних витрат так само, ¤к ≥ на п≥двищенн¤ вх≥дноњ плати в парк. ÷е означаЇ, що при певн≥й величин≥ вартост≥ вх≥дного квитка (або транспортних витрат) н≥хто парком не ко≠ристуватиметьс¤. «а ≥нших р≥вних умов в≥дв≥данн¤ парку стане надто "дорогим". ѕо-третЇ, проведено розрахунки, ¤к≥ показують зменшенн¤ частоти в≥зит≥в у вс≥х зонах по р≥зних незалежних зм≥нних (залежних ≥ незалежних в≥д витрат на транспорт). ¬иведено найпрост≥ше р≥вн¤нн¤ регрес≥њ, ¤ке показуЇ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж частотою в≥дв≥данн¤ парку та витратами на транспорт. ÷е р≥вн¤нн¤ пот≥м використовуЇтьс¤ у визначенн≥ зони споживчого надлишку дл¤ користувач≥в парками в ус≥х зонах. ÷¤ величина обчислюЇтьс¤ окремо по кожн≥й зон≥, використовуючи р≥вн¤нн¤ вартост≥ проњзду з початковими значенн¤ми дл¤ кожноњ зони. ¬≥дтак робитьс¤ припущенн¤, що компонент вартост≥ проњзду зростаЇ поступово, а в≥дв≥дуван≥сть парку падаЇ з кожним зб≥льшенн¤м вартост≥. ÷е робитьс¤ дл¤ того, щоб визначити точ≠ку, коли к≥льк≥сть в≥дв≥дань парку дор≥внюватиме нулю. Ќакрес≠люЇтьс¤ крива попиту дл¤ ц≥Їњ зони ≥ визначаЇтьс¤ точка, в ¤к≥й попит на в≥дв≥данн¤ парку дор≥внюватиме нулю. ѕлощу п≥д виз≠наченою таким чином кривою попиту називають площею над≠лишку користувач≥в парку в дан≥й зон≥. –озрахунки повторюють≠с¤ дл¤ кожноњ зони, а споживч≥ надлишки п≥дсумовуютьс¤ дл¤ визначенн¤ загального споживчого попиту на парк.

—л≥д наголосити, що величина транспортних витрат сама по соб≥ не дор≥внюЇ ц≥нност≥ парку. ƒан≥ про транспортн≥ витрати використовуютьс¤ лише дл¤ визначенн¤ кривоњ попиту.  р≥м то≠го, п≥дх≥д з погл¤ду транспортних витрат заснований на вже сформованому характеров≥ користуванн¤ парком дл¤ визначен≠н¤ ц≥нност≥ ≥ значною м≥рою залежить в≥д на¤вност≥ ≥нших аль≠тернативних м≥сць в≥дпочинку.

’оча використанн¤ п≥дходу з погл¤ду транспортних витрат спершу видавалос¤ непридатним дл¤ б≥льшост≥ ≥нвестиц≥йних проект≥в, цим прийомом часто користуютьс¤ дл¤ того, щоб виз≠начити варт≥сть компонента б≥льшого проекту. Ќаприклад, про≠ект буд≥вництва гребл≥ з водоймою може спричинитис¤ до по¤ви новоњ зони в≥дпочинку, де можна буде кататис¤ на човнах, а та≠кож реал≥зувати проект по розвитку плаванн¤ та аматорськоњ ри≠боловл≥. ѕ≥дх≥д з погл¤ду транспорт-витрати може визначити ц≥нн≥сть використанн¤ м≥сцевост≥ дл¤ в≥дпочинку (але т≥льки п≥сл¤ заводненн¤ та початку користуванн¤). «а допомогою та≠кого п≥дходу можна анал≥зувати культурно-≥сторичн≥ м≥сц¤ ¤к потенц≥йн≥ зони в≥дпочинку. ¬ таких випадках одержана варт≥сть маЇ бути ч≥тко визначена ¤к м≥н≥мальна оц≥нка лише частини за≠гальноњ оц≥нки ресурс≥в.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ≈коном≥чний анал≥з ≥нвестиц≥йного проекту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (3291 прочитано)