≈коном≥чн≥ теми > ≤нфл¤ц≥¤, суть, сусп≥льн≥ витрати та анти≥нфл¤ц≥йн≥ заходи

≤нфл¤ц≥¤, суть, сусп≥льн≥ витрати та анти≥нфл¤ц≥йн≥ заходи

явище ≥нфл¤ц≥њ маЇ макроеконом≥чну природу хоча б тому, що означаЇ п≥двищенн¤ загального р≥вн¤ ц≥н ≥ певн≥ зрушенн¤ у су≠купних обс¤гах виробництва.

≤нфл¤ц≥¤ попиту. ћоделюванн¤ ≥нфл¤ц≥њ попиту грунтуЇтьс¤ на правосторонньому зсув≥ л≥н≥њ AD, що Ї адекватним зб≥льшенню сукупного попиту. «розум≥ло, що причиною цих зм≥н може бути зб≥льшенн¤ кожного з елемент≥в сукупних витрат. Ќайважлив≥шою серед них Ї зб≥льшенн¤ державних витрат ≥ зменшенн¤ податк≥в. “ак само сукупний попит зростаЇ тод≥, коли зб≥льшуЇтьс¤ к≥льк≥сть грошей в об≥гу. ¬важаЇтьс¤, що будь-¤к≥ заходи експанс≥он≥стськоњ бюджетно-податковоњ чи грошово-кредитноњ пол≥тики можуть спричинити ≥нфл¤ц≥ю попиту. «образимо результат д≥њ цих чинни≠к≥в граф≥чно:

ѕо¤сненн¤ до граф≥к≥в:

1.  ожен з граф≥к≥в в≥дображаЇ ≥нфл¤ц≥ю попиту. ѕринципова в≥дм≥нн≥сть м≥ж ними пол¤гаЇ в тому, що на першому граф≥ку в≥дображено насл≥дки впливу бюджетно-податковоњ пол≥тики, на другому Ч грошово-кредитноњ.

2. «апис AD,(A.M,G^) означаЇ, ≥до у початковому пер≥од≥ сукупний попит

визначавс¤ незм≥нними витратами домогосподарств та ≥нвестиц≥¤ми (— + ≤ = ј) , незм≥нною грошовою масою ћ ≥ зм≥нюваними державними ви≠тратами G,. «м≥на останн≥х ≥ спричинила перех≥д в≥д AD, до AD-, .

3. «апис A D^(EJ^lf) означаЇ, що спочатку сукупний попит визначавс¤ не≠зм≥нними сукупними витратами (≈ = — + ≤ +G) та зм≥нюваною грошовою масою m| . «м≥на грошовоњ маси в≥д ћ, до ћ, ≥ спричинила правосторон-н≥й зсув л≥н≥њ AD.

4. Ќа обох граф≥ках в≥дображене зростанн¤ ц≥н (в≥д –д до –^ ), ¤ке спочатку супроводитьс¤ певним зб≥льшенн¤м обс¤г≥в виробництва Yg (точка ¬). ѕ≥зн≥≠ше обс¤ги виробництва повертаютьс¤ до природного р≥вн¤ Y(K,L), що в≥дпо≠в≥даЇ потенц≥йним можливост¤м економ≥ки (точка —).

ќсобливого по¤сненн¤ вимагаЇ перех≥д на граф≥ку в≥д точки ј до ¬ ≥ п≥зн≥ше до —. ¬ласне, перех≥д в≥д ј до ¬ ще не Ї ≥нфл¤ц≥Їю. ѕо-перше, це п≥двищенн¤ ц≥н зд≥йснюЇтьс¤ на короткому пром≥жку (≥нфл¤ц≥Їю ж вважаЇтьс¤ тривале зростанн¤'загального р≥вн¤ ц≥н). ѕо-друге, воно супроводитьс¤ зб≥льшенн¤м обс¤г≥в виробництва ≥ мо≠же розгл¤датись ¤к безпосередн≥й його насл≥док. ѕерех≥д в≥д точки ј до ¬ по¤снюЇтьс¤ тим, що зростанн¤ ц≥н на продукц≥ю к≥нцевого виробництва стимулюЇ зростанн¤ загальних обс¤г≥в виробництва.

« часом зростанн¤ ц≥н на засоби виробництва починаЇ наздо≠ган¤ти зростанн¤ ц≥н на продукц≥ю к≥нцевого виробництва. Ћ≥н≥¤ сукупноњ пропозиц≥њ зсуваЇтьс¤ л≥воруч, ≥ у довготерм≥новому пер≥≠од≥ виробництво, ¤ке зменшуЇтьс¤, опин¤Їтьс¤ на своЇму природ≠ному р≥вн≥. як насл≥док, маЇ м≥сце зб≥льшенн¤ ц≥н при незм≥нних обс¤гах виробництва.

≤нфл¤ц≥¤ витрат (пропозиц≥њ). ћоделюванн¤ ≥нфл¤ц≥њ витрат грунтуЇтьс¤ на л≥восторонньому зсув≥ л≥н≥њ AS, що Ї адекватним зменшенню сукупноњ пропозиц≥њ. «сув AS ≥ в≥дпов≥дне зменшенн¤ пропозиц≥њ виникаЇ п≥д впливом оч≥куванн¤ зб≥льшенн¤ витрат виробництва. “ак≥ зм≥ни ≥нод≥ називають "шоком пропозиц≥њ". ѓх зумовлюЇ раптове п≥двищенн¤ ц≥н на елементи виробничих витрат.  ласичним став приклад п≥двищенн¤ ц≥н на нафту крањнами ќѕ≈  у 70-х роках нашого стол≥тт¤.

ѕрим≥тка

” 1973-1974 pp. крањни ќѕ≈  п≥двищили ц≥ну на нафту у 3 рази. ÷е. викликало шок пропозиц≥њ ≥ спричинило 10% -ну ≥нфл¤ц≥ю у —Ўј в 1975 p. «ростанн¤ ц≥н на нафту, що постачаЇтьс¤ з –ос≥њ в ”крањну, ¤ке мало м≥сце у 1992 p., вигл¤даЇ у пор≥вн¤нн≥ з насл≥дками д≥й крањн ќѕ≈  в 70-х роках вражаюче. ѕрезидент ”крањни, виступаючи в с≥чн≥ 1993 p., оголосив таку цифру: "ћи отримали за р≥к п≥двищенн¤ ц≥н на нафтопродукти у 300 ра≠з≥в..."1.

ѕ≥двищенн¤ ц≥н на елементи виробничих витрат може статись ≥ через неврожай, стих≥йне лихо, р≥зке п≥двищенн¤ зароб≥тноњ плати п≥д тиском профсп≥лок. √раф≥чне по¤сненн¤ того, чому л≥н≥¤ AS зсуваЇтьс¤ л≥воруч, маЇ такий вигл¤д (система граф≥к≥в ≤):

ѕо¤сненн¤ до системи граф≥к≥в:

1. ѕоЇднанн¤ чотирьох граф≥к≥в даЇ змогу по¤снити, чому п≥двищенн¤ ц≥н на один ≥з "нетрудових" ресурс≥в (енергонос≥њ, сировину), вплинувши на попит на працю,може призводити до зсуву л≥н≥њ сукупноњ пропозиц≥њ л≥воруч. √ра ф≥к 1 Ч виробнича функц≥¤, ¤ка в≥дображаЇ гой факт, що обс¤ги реального продукту залежать в≥д залученого ресурсу прац≥. √раф≥к 2 ≥люструЇ взаЇмод≥ю попиту ≥ пропозиц≥њ на ринку прац≥. √раф≥к 4 показуЇ зрушенн¤ у короткотер≠м≥новому пер≥од≥ л≥н≥њ пропозиц≥њ.

2. Ќа граф≥ку 1 в≥дображено спад виробничоњ' функц≥њ в≥д Y,(L) до Y-,(L)

“очки ¬, —, D на граф≥ку виробничоњ функц≥њ показують можлив≥ вар≥анти р≥вн≥в виробництва при певн≥й зайн¤тост≥.

3. Ќа граф≥ку 2 показано, що спад виробничоњ функц≥њ означаЇ зменшенн¤ по≠питу на працю (зсув в≥д L∞ до L∞ ). ¬ умовах зменшеного попиту можуть ≥сну≠вати р≥зн≥ вар≥анти поЇднанн¤ зайн¤тост≥ L та реальноњ зарплати. ƒл¤ збе≠реженн¤ р≥вн¤ зайн¤тост≥ реальна зарплата мала б упасти до найнижчого р≥в≠н¤ /т≥ (точка D). ƒл¤ збереженн¤ реальноњ зарплати на попередньому р≥вн≥ / ч

р≥вень зайн¤тост≥ мав би скоротитись до Z,; (точка ¬). Ќайв≥рог≥дн/шим Ї вста≠новленн¤ р≥вноваги в точц≥ перетину л≥н≥й попиту на працю та њњ пропозиц≥њ (точка — ).

4. √раф≥к 4 показуЇ л≥восторонн≥й зсув п≥н≥њ AS ¤к результат зм≥н у виробнич≥й функц≥њ та у реальн≥й зарплат≥. «окрема, точка — демонструЇ новий р≥вень ре≠ального продукту ”,, ¤кому в≥дпов≥даЇ новий р≥вноважний р≥вень реальноњ W / зарплати " /т, Х/-з

ќсобливоњ уваги заслуговуЇ питанн¤, чому подорожчанн¤ од≠ного з елемент≥в виробничих витрат викликаЇ зменшенн¤ сукупноњ пропозиц≥њ. якщо виробники п≥д тиском зростанн¤ ц≥н на певний елемент виробничих витрат скорочують його споживанн¤, то ви≠робнич≥ можливост≥ економ≥ки зменшуютьс¤. ÷е означаЇ, що ко≠жен додатково найн¤тий прац≥вник може створити менший про≠дукт. “ак, при зб≥льшенн≥ к≥лькост≥ працюючих в≥д,№,до№, у межах виробничоњ функц≥њY-,(L) може бути створено ^' продукту ≥ не може бути його створено Y,. якщо ж к≥льк≥сть найн¤тих прац≥вни≠к≥в залишаЇтьс¤ L,, то при скороченн≥ виробничоњ функц≥њ в≥дбу≠детьс¤ скороченн¤ граничного продукту (перех≥д в≥д точки ј до Z>),

що в≥дпов≥даЇ зменшенню реальноњ зарплати (в≥д ^// до ^// ). /≥ / „

ѕ≥сл¤ того, ¤к за допомогою виробничоњ функц≥њ ≥ граф≥ка ринку прац≥ ми по¤снили л≥восторонн≥й зсув л≥н≥њ сукупноњ пропо:

зиц≥њ. розгл¤немо власне модель ≥нфл¤ц≥њ витрат. √раф≥чно вона маЇ такий вигл¤д (граф≥к «):

ѕо¤сненн¤ до граф≥ка:

1. Ќа граф≥ку показано, що стан р≥вноваги, дос¤гнутий у точц≥ ј, де обс¤г пропозиц≥њ в≥дпов≥даЇ реальним можливост¤м еконо≠м≥ки (Y(K,L)), зм≥нюЇтьс¤ через л≥восторон≠н≥й зсув сукупноњ пропозиц≥њ. –≥вновага в≥д точки ј зм≥щуЇтьс¤ у точку ¬, ¤к≥й в≥дпов≥даЇ вищий р≥вень ц≥н ≥ менш≥ обс¤ги к≥нцевого продукту.

2. –≥вновага може зм≥ститись у точку — (де вищ≥ ц≥ни при дос¤гненн≥ початкових обс¤≠г≥в виробництва), ¤кщо держава зд≥йсню≠ватиме заходи, що стимулюватимуть зб≥ль≠шенн¤ сукупних витрат.

«начну роль у л≥восторонньому зсув≥ сукупноњ пропозиц≥њ в≥д≥грають передбаченн¤ виробник≥в. –аптове зб≥льшенн¤ ц≥н на певний елемент виробничих ресурс≥в п≥двищуЇ передбачуван≥ ц≥ни на засоби виробництва. якщо попит залишаЇтьс¤ на попередньому р≥вн≥, то виробництво у попередн≥х обс¤гах стаЇ нерентабельним. ќднак економ≥ка не може лишатись у такому стан≥ тривалий час, оск≥льки реальний обс¤г не в≥дпов≥даЇ природному.

ѕ≥сл¤ того, ¤к р≥вновага дос¤гла точки ¬ (за нашим останн≥м граф≥ком), подальший розвиток под≥й можливий за двома вар≥ан≠тами: поверненн¤ в точку ј ≥ перех≥д до точки —. ѕерший вар≥ант передбачаЇ, що скороченн¤ виробництва ≥ небезпека безроб≥тт¤ змус¤ть роб≥тник≥в погодитись на зменшенн¤ зарплати. «ростаюч≥ запаси товарно-матер≥альних ц≥нностей спричин¤ть зменшенн¤ ц≥н на засоби виробництва. ÷ьому ж спри¤тиме ≥ структурна перебудо≠ва виробництва.  рива пропозиц≥њ почне зсуватись вниз до точки ј, але ц≥ перетворенн¤ не можуть бути швидкими.

ƒругий вар≥ант можливий тод≥, коли в результат≥ бюджетно-податковоњ або грошово-кредитноњ пол≥тики л≥н≥¤ сукупного попи≠ту зсунетьс¤ праворуч. ” результат≥ дос¤гаЇтьс¤ нова р≥вновага за б≥льш високого р≥вн¤ ц≥н, але на природному р≥вн≥ виробництва. ¬ва≠жаЇтьс¤, що розвиток под≥й за цим вар≥антом в≥дбуваЇтьс¤^ швидше.

« приводу того, ¤кий з наведених вар≥ант≥в реагуванн¤ еконо≠м≥ки на раптове п≥двищенн¤ ц≥н на виробнич≥ ресурси Ї б≥льш прийн¤тним, точитьс¤ теоретична дискус≥¤. ѕерший вар≥ант маЇ ту перевагу, що поверненн¤ до природного р≥вн¤ виробництва в≥дбу≠ваЇтьс¤ без зростанн¤ ц≥н, але це триваЇ довгий час, а отже, перед≠бачаЇ тривале безроб≥тт¤. ƒругий вар≥ант гарантуЇ швидкий вих≥д на втрачен≥ обс¤ги виробництва, але супроводитьс¤ значним п≥дви≠щенн¤м загального р≥вн¤ ц≥н.

÷≥кавою проблемою макроеконом≥чноњ теор≥њ Ї по¤сненн¤ ≥н≠фл¤ц≥њ, особливо ≥нфл¤ц≥њ попиту. ≤снують два протилежних по¤снен≠н¤ ≥нфл¤ц≥њ попиту: з позиц≥њ монетаристськоњ ≥ кейнс≥анськоњ теор≥й.

ћонетаризм. Ўироков≥домим став висл≥в ћ≥лтона ‘р≥дмана про те, що "≥нфл¤ц≥¤ скр≥зь ≥ завжди Ї монетарним ¤вищем". “обто дл¤ того, щоб по¤снити ≥нфл¤ц≥ю, треба досл≥дити пропозиц≥ю гро≠шей. ќднак де¤к≥ фактичн≥ дан≥ засв≥дчують, що не все у зв'¤зку ≥нфл¤ц≥¤-грошова пропозиц≥¤ Ї ц≥лком очевидним.

–озгл¤немо дл¤ прикладу статистичн≥ дан≥ по ¬еликобритан≥њ:

“аблиц¤ 1.

1	2	3	4

Ќазва: ≤нфл¤ц≥¤, суть, сусп≥льн≥ витрати та анти≥нфл¤ц≥йн≥ заходи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (2209 прочитано)