∆урнал≥стика > ≤ндив≥дуальне й соц≥альне у масово-≥нформац≥йних процесах

3) особлива група ¤вищ ≥ процес≥в, що в≥дпов≥дають УзначеннюФ слова та Урозум≥ннюФ цього значенн¤ ≥ншим (чи ≥ншими). ÷¤ група не п≥ддаЇтьс¤ суто ф≥з≥олог≥чному витлумаченню, адже ¤вища, що до нењ належать, виход¤ть за меж≥ ≥зольованого ф≥з≥олог≥чного орган≥зму, передбачаючи взаЇмод≥ю к≥лькох орган≥зм≥в, таким чином цей трет≥й компонент словесноњ реакц≥њ маЇ соц≥олог≥чний характер. —творенн¤ словесних значень вимагаЇ встановленн¤ зв'¤зк≥в м≥ж зоровими, моторними, слуховими реакц≥¤ми у процес≥ тривалого й орган≥зованого соц≥ального сп≥лкуванн¤ м≥ж ≥ндив≥дамиФ [3, 19].

—творенн¤ нев≥домих комб≥нац≥й в≥домих речей в≥дбуваЇтьс¤ тепер надзвичайно швидко. ¬ласне, з ускладненн¤м житт¤, зростанн¤м темп≥в зм≥нюванн¤ ≥нформац≥њ цей процес маЇ стаб≥льну тенденц≥ю до зростанн¤.

ќднак, продовжуЇ Ѕахт≥н, ≥ ц¤ група компонент≥в ц≥лком об'Їктивна: адже вс≥ ц≥ шл¤хи й процеси, що служать дл¤ утворенн¤ словесних (тобто за межами одного орган≥зму) зв'¤зк≥в, доступн≥ об'Їктивним методам, хоча й не суто ф≥з≥олог≥чним.

У—кладний апарат вербальних реакц≥й працюЇ у своњх основних моментах ≥ тод≥, коли той, кого випробовують, н≥чого не каже вголос про своњ переживанн¤, а в≥дчуваЇ њх Усам соб≥Ф (там же); адже ¤кщо в≥н њх усв≥домлюЇ, то в ньому в≥дбуваЇтьс¤ процес внутр≥шнього, (УприхованогоФ) мовленн¤ (адже ми й думаЇмо, й в≥дчуваЇмо, й бажаЇмо за допомогою сл≥в: без внутр≥шнього мовленн¤ ми н≥чого у соб≥ усв≥домити не можемо); цей процес такий же матер≥альний, ¤к ≥ зовн≥шн¤ мова.

“аке твердженн¤ викликаЇ подив. ’≥ба думка не ≥снуЇ в ≥деальному св≥т≥, лише про¤вл¤ючись, промовл¤ючись у св≥т≥ матер≥альному через письмо, мовленн¤ тощо?  уди под≥вс¤ У≥деальний св≥т думокФ? Ѕахт≥на вибачаЇ т≥льки те, що в≥н описуЇ точку зору об'Їктив≥ст≥в у психолог≥њ, але в≥н робить це наст≥льки некритично, що, здаЇтьс¤, симпатизуЇ њй та под≥л¤Ї њњ.

”се це поширюЇ контекст дискус≥њ щодо мовчазного д≥алогу читача з журнал≥стом. “ут Ц больова точка поЇднанн¤ суто ≥ндив≥дуального, наст≥льки ≥ндив≥дуального, що нав≥ть невисловленого, Ц з найширшим соц≥альним, охоплюваним пресою.

“ут починаЇтьс¤ безодн¤, в ¤ку л≥нгв≥сти в≥д ѕотебн≥ до Ўтерна вважають за краще не загл¤дати, а ф≥лософи (так≥, ¤к ƒ≥льтей, √адамер, Ўпет) бачать у н≥й кожен своЇ.

 оли людина вперше вступаЇ в ц≥ процеси Ц так, у три компоненти, все й в≥дбуваЇтьс¤, ¤к описав Ѕахт≥н. јле в≥д частого зануренн¤ в них у св≥домост≥ ≥ндив≥да формуютьс¤ блоки реакц≥й, готов≥ психосоц≥альн≥ модел≥, з ¤кими св≥дом≥сть оперуЇ ¤к з даност¤ми, а вербальноњ форми набуваЇ лише те, що Ї новим, що ви¤вл¤Їтьс¤ поза межами блоку Ц от≥ У5 WФ, на ¤ких стоњть ус¤ журнал≥стика: Who, What, When, Where & Why Ц в≥дпов≥дно хто, що, коли, де й нав≥що.

¬живанн¤ вже в≥домого блоку без зм≥н у цих У5 WФ не маЇ сенсу: застар≥ла ≥нформац≥¤ н≥кому не потр≥бна. —в≥дом≥сть ≥ндив≥да, а в≥дтак ≥ св≥домост≥ вс≥х, хто ознайомивс¤ з матер≥алом, шукають саме У5 WФ ≥ байдужа до блоку, хоч журнал≥стов≥ треба час в≥д часу й нагадувати публ≥ц≥, що блок ≥снуЇ, не зруйнований новими ≥нформац≥йними надходженн¤ми й збер≥гаЇ т≥ сам≥ меж≥ та сутн≥сть.

«в≥дси випливаЇ, що кожного разу, коли У5 WФ з'¤вл¤Їтьс¤ на додаток до вже ≥снуючого блоку, в≥дбуваЇтьс¤ надзвичайно складний процес њхньоњ обоп≥льноњ асим≥л¤ц≥њ-дисим≥л¤ц≥њ. “е, що Ї поза блоком, Ц або ще не ув≥йшло до нього ¤к надто нове, або вже вийшло за його меж≥ ¤к застар≥ле, непотр≥бне (скаж≥мо, ≥нформац≥¤ про виведенн¤ з каб≥нету м≥н≥стр≥в крањни одного з в≥домих посадовц≥в, зн¤тт¤ певного типу ракет з бойового чергуванн¤ через роззброЇнн¤ тощо).

ќсобливого забарвленн¤ вс¤ справа оновленн¤ блоку набуваЇ, коли йдетьс¤ про Угар¤ч≥Ф под≥њ, про добре вс≥м в≥дом≥ соц≥альн≥ кол≥з≥њ, коли ц≥ле сусп≥льство оч≥куЇ подальшого розвитку гострого конфл≥кту.  ожен окремо, ≥ндив≥дуально, в≥дстежуЇ рух ≥нформац≥њ, користуючись при цьому власними њњ джерелами з ус≥ма њхн≥ми особливост¤ми.

ƒан≥сть (а п≥д нею ми маЇмо на уваз≥ не лише джерело ≥нформац≥њ, а й журнал≥ста, ≥ читача, кожен з них безсумн≥вно Ї дан≥стю), сама в соб≥ неск≥нченно складно структурована, потрапл¤Ї у неск≥нченн≥сть соц≥альних контекст≥в ≥ породжуЇ, здавалос¤ б, безл≥ч реакц≥й (¤к в≥домо, Уск≥льки людей, ст≥льки й ≥дей!Ф). јле ц¤ неск≥нченн≥сть структурована, ≥ реакц≥¤ даност≥ в≥дбуваЇтьс¤ не в хаос≥, а в структур≥. ¬иникають певн≥ типи реакц≥й, ≥ вони п≥ддаютьс¤ вивченню, моделюванню, загалом - це робить справу не такою безнад≥йною.

 оли все вс≥м добре в≥домо ≥ кожен (серед ус≥х) т≥льки в≥дсл≥дковуЇ зм≥ни ситуац≥њ, настаЇ певний автоматизм сприйн¤тт¤ й розум≥нн¤. “ак людина, ¤ка вперше скуштувала у ресторан≥, скаж≥мо, салат з авокадо, у захоплено передаЇ своњ в≥дчутт¤ друз¤м: Ућ-м, ¤кий чудовий смак! ј ¤кий запах!Ф ѕоза оц≥нкою залишилис¤ ≥нш≥, знайом≥ страви: тут не було про що згадувати.

”се Ц спресоване у блок за умовною назвою Уѕосид≥ли в ресторан≥Ф. Ќовою була т≥льки ц¤ страва. —аме њњ св≥дом≥сть ≥ в≥дзначила дл¤ сп≥лкуванн¤.

ќднак п≥сл¤ певноњ к≥лькост≥ повторень настаЇ Узвиканн¤Ф й до ц≥Їњ дивини, людина звично њсть той самий салат, але у вербальну форму переходить т≥льки те, що в≥др≥зн¤Ї саме цей випадок в≥д попередн≥х: УѕересолилиФ або Уўось сьогодн≥ порц≥¤ н≥би менша!Ф.

јле ж предмет оц≥нки в ц≥лому лишивс¤ той самий! ўо ж в≥дбулос¤?

¬≥дбулос¤ нове спресуванн¤, Упереспресуванн¤Ф думок ≥ переживань, автоматизац≥¤ сприйн¤тт¤ вражень. ƒумка-слова (текст) спресувалас¤ у думку-знак, ¤ка вербально може бути висловлена м≥н≥мумом засоб≥в, лише вигуком (междометием), за ¤ким у п≥дсв≥домост≥ ≥снують ус≥ попередн≥ враженн¤ й думки, нав≥ть найпотаЇмн≥ш≥: Уќ, бачте, ¤ п≥дн¤вс¤ високо: сиджу з такими людьми в такому ресторан≥ й споживаю такий салатФ...

”складнимо ситуац≥ю: нашому гурманов≥ не сказали, ¤к називаЇтьс¤ дел≥катес, що його ним пригощають. ¬≥н вчинить нормально, ¤кщо докладе вс≥х зусиль до того, аби йому ¤кнайшвидше назвали це диво. ≤накше в≥н н≥ з ким не зможе сп≥лкуватис¤ з цього приводу ≥ його враженн¤ залишатьс¤ в його внутр≥шньому св≥т≥. Ѕез слова. ѕоза мовою. ¬раженн¤ були, Ц смак, запах Ц усе було: не було в словесному запас≥ т≥льки слова УавокадоФ. Ќатом≥сть, можна бути впевненим, буде терм≥ново знайдено ≥нше, саморобне словесне позначенн¤ реч≥, наприклад: У“а штука, що ми њли в ресторан≥Ф.

“епер спробуймо змоделювати под≥бну повед≥нку людини не в ресторан≥, а в парламент≥ чи в зн≥мальному пав≥льйон≥ телестуд≥њ перед телекамерами. “ут пол≥тична й журнал≥стська кухн¤ теж виробл¤Ї незвичн≥ страви: щодн¤ Ц нова комб≥нац≥¤ д≥ючих сил, уособлених у ф≥гурах державного ќл≥мпу та висловлена в њхн≥х виступах, сп≥чах тощо. «вичн≥ до парламентських будн≥в люди пропускають повз увагу рутинний виступ УцьогоФ пол≥тика. Уѕоњхав по второваному!Ф Ц поз≥хають ≥ парламентар≥, ≥ журнал≥сти в лож≥ дл¤ преси.

¬икладаЇтьс¤ фактично Їдиний смисловий блок, спресований у щось Їдине, непод≥льне у своњй в≥домост≥.

≤ раптом у виступ≥ з'¤вл¤ютьс¤ нов≥ факти, незвичн≥ оц≥нки, в≥дчутна зм≥на пол≥тичних формул, а в≥дтак, можливо, й курсу Ц ≥ вс≥ п≥дн≥мають голови: увага в сес≥йному зал≥ актив≥зуЇтьс¤, починаЇтьс¤ рух думок, ус¤ справа розум≥нн¤ стр≥мко розкручуЇтьс¤, ≥ вже через п≥вгодини у випуску теленовин найоперативн≥ш≥ з репортер≥в спритно пов≥домл¤ть про зм≥ну ситуац≥њ, про нове У5 WФ, ¤ке щойно в≥дбулос¤. Ќаступного разу т≥ сам≥ думки, що нин≥ привернули увагу залу й преси, лишатьс¤ непом≥ченими: вони асим≥лювалис¤ блоком, ув≥йшли в нього, впресувались у те, що маЇ назву Уѕозиц≥¤ парламентар¤ ЌФ.

Ѕлоки кор≥н¤тьс¤ в соц≥альн≥й пам'¤т≥, в ≥сторичному вим≥р≥ масовоњ св≥домост≥. ƒжерела минулого живл¤ть њх у т≥й же м≥р≥, ¤к ≥ сьогоденн¤ та спод≥ванн¤ на день прийдешн≥й. Ќеправильно у¤вл¤ти њх мертвим мотлохом, Ц вони Ї живими орган≥змами сп≥лкуванн¤, з власним метабол≥змом: ≥нформац≥йним, емоц≥йним тощо. ¬ орган≥зм≥ масового сп≥лкуванн¤ вони найб≥льше нагадують к≥стки скелета, тверд≥ й стал≥, але так≥, що живуть з орган≥змом одним житт¤м, сприймають в≥д нього живильн≥ речовини й в≥ддають йому в≥дпрацьован≥ шлаки.

¬арто сказати Уƒжон  еннед≥Ф Ц й ц≥лий блок позначаЇтьс¤ у пам'¤т≥. ѕотр≥бно стане Ц й в≥н моментально розгорнетьс¤ у знанн¤ Ц в'Їтнамська в≥йна, карибська криза, красун¤ ∆акл≥н, замах у ƒаллас≥... ¬ласне, так щодн¤ д≥ють ус≥ газети, телерад≥окомпан≥њ та ≥нформац≥йн≥ агентства св≥ту. ќдн≥ Ц в межах глобальних, ≥нш≥ Ц рег≥ональних, де Ї своњ блоки щодо м≥сцевих пол≥тик≥в та пов'¤заних з њхн≥ми ≥менами застар≥лих, але актуальних проблем.

«надобилас¤ б велика к≥льк≥сть сл≥в, можливо, ц≥ла книга, щоб б≥льш-менш повно розкрити зм≥ст блоку. јле дл¤ оперуванн¤ з ним у прес≥ вистачаЇ одного слова, Ц власне, вже й не слова у звичайному його розум≥нн≥, адже воно значить набагато б≥льше, н≥ж звично значить це слово не в блоковому контекст≥. ÷е скор≥ше не слово, а т≥льки найменуванн¤, простий ¤рлик ц≥лого блоку думок, реакц≥й, уподобань чи, навпаки, в≥дкидань. ќдне слово в≥дразу означуЇ так багато, що при необх≥дност≥ можна, шар за шаром, розкривати його зм≥ст, тобто весь блок до неск≥нченност≥.  оли наш≥ сучасники чують слово УЅрежнЇвФ, спочатку в них актив≥зуютьс¤ асоц≥ац≥њ першого р¤ду: заст≥й, старечий маразм, безвольна геронтократ≥¤, криза соц≥ал≥зму, јфган≥стан. ѕот≥м, у раз≥ потреби, блок розгортаЇтьс¤ глибше: розр¤дка м≥жнародноњ напруженост≥, загублене с≥льське господарство, безрезультатн≥ спроби оживити некеровану економ≥ку, неспроможн≥сть до реформ, знев≥ра народу в комун≥стичних ≥деалах, загальна апат≥¤, репрес≥њ проти дисидент≥в. ћожна розгортати блок дал≥ й дал≥ у проблемно-≥нформац≥йному простор≥, вийти на ≥сторично-цив≥л≥зац≥йн≥ р≥вн≥, в ¤ких прик≥нцевий режим реального соц≥ал≥зму ви¤вив несум≥сн≥сть великоњ комун≥стичноњ ≥дењ з реальною практикою людського сп≥в≥снуванн¤ й дов≥в реальн≥ переваги свободи над примарною зваблив≥стю р≥вност≥.

1	2	3

Ќазва: ≤ндив≥дуальне й соц≥альне у масово-≥нформац≥йних процесах
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1018 прочитано)