∆урнал≥стика > ѕреса ”крањни в пер≥од в≥д проголошенн¤ свободи до незалежност≥

¬ обстановц≥ ≥дейноњ невизначеност≥, викликаноњ крахом комун≥стичноњ ≥деолог≥њ, плюрал≥змом думок, в≥дсутн≥стю Їдиноњ ≥нтегруючоњ ≥дењ дл¤ вс≥х територ≥й ≥ верств населенн¤ частина преси почала ≥нстинктивно тулитис¤ до владних структур, друга св≥домо в≥д них в≥ддал¤тис¤.

ќднак обидв≥ лишалис¤ у вкрай скрутному економ≥чному становищ≥: дедал≥ пуст≥шали м≥сцев≥ бюджети, на ¤к≥ розраховували перш≥ - ≥ все б≥льше занепадав ринок реклами, на ¤кий покладали своњ над≥њ друг≥.

—тр≥мке к≥льк≥сне зростанн¤ в≥д 2263 назв газет у 1992 р. до понад 6 тис¤ч у 1998 роц≥, в≥д близько 70 “–  до майже 850 у тих же роках та в≥д менше сотн≥ до 800 видавництв не означало н≥¤кою м≥рою усп≥ху: адже сумарно аудитор≥¤ друкованих «ћ≤ зменшилась у 8-10 раз≥в (зг≥дно з тиражами видань), а Уелектронна пресаФ через брак кадр≥в дл¤ створенн¤ власного програмного продукту та нестачу грошей дл¤ придбанн¤ обладнанн¤ та високо¤к≥сних л≥цензованих закордонних програм перебивалис¤ довготривалими музичними УмарафонамиФ та коп≥¤ми н≥зькопробних американських ф≥льм≥в, ¤к≥ за техн≥чними параметрами взагал≥ неможливо було випускати в еф≥р. ћ≥сцев≥ студ≥њ “Ѕ фактично зайн¤лис¤ перенесенн¤м репертуар≥в в≥деосалон≥в на масову аудитор≥ю.

 онтент-анал≥з зм≥сту м≥крофонних папок за 1992-1997 рр., проведений в Ћуганську Ќ.  аркачовою, дозвол¤Ї зробити к≥лька висновк≥в щодо динам≥ки тематичного та орган≥зац≥йного розвитку на обласному державному рад≥омовленн≥. “ак, перевищило 80 процент≥в еф≥рного часу в останн≥й досл≥джуваний р≥к висв≥тленн¤ житт¤ лише обласного центру зам≥сть 55 ≥ менше процент≥в у перш≥ роки. ƒо цього призвело зменшенн¤ кореспондентськоњ с≥тки по област≥ через нестачу кошт≥в на утриманн¤ м≥сцевих (м≥ських, районних) редакц≥й рад≥омовленн¤. ¬≥дпов≥дно стали занепадати теми с≥льського господарства, жанр рад≥о≥нформац≥њ, почали к≥льк≥сно розбухати ≥нтервТю ¤к пор≥вн¤но прост≥ш≥ в план≥ њхньоњ орган≥зац≥њ.  ≥льк≥сть критичних виступ≥в рад≥ожурнал≥ст≥в, ≥ без того невисока на початку, впала майже до нул¤. Ќатом≥сть сильно зр≥с ≥ без того чималий еф≥рний час виступ≥в пол≥тичних д≥¤ч≥в, депутат≥в, чиновник≥в держапарату.

¬ибухопод≥бне зростанн¤ к≥лькост≥ осередк≥в преси вкрай загострило проблему кадр≥в. “≥ люди, ¤к≥, скориставшись наданим за законом правом, заснували власн≥ виданн¤ чи “– , у б≥льшост≥ своњй не мали н≥ спец≥альноњ осв≥ти, н≥ досв≥ду творчоњ роботи в редакц≥¤х чи керуванн¤ ними.  олишн≥ вчител≥, клубн≥ прац≥вники, у кращому випадку журнал≥сти низових структур староњ преси хоробро вз¤ли на себе в≥дпов≥дальн≥сть за власн≥ виданн¤, студ≥њ - ≥ швидко збанкрутували, ¤кщо не ф≥нансово, то профес≥йно.

Ќайг≥ршими ви¤вилис¤ три њхн≥х невм≥нн¤:

- пол≥тичне: будувати стосунки з владою,

- профес≥йне: робити ¤к≥сний, конкурентоспроможний продукт,

- наукове: роз≥братис¤ на теоретичному р≥вн≥ в проблемах, ¤к≥ житт¤ поставило перед «ћ≤, тобто невм≥нн¤ будувати стосунки з наукою.

–ешта помилок випливала з цього, поглиблюючи кризов≥ ¤вища.

—аме тому у ход≥ в≥двертих дискус≥й у рамках програми У“ац≥сФ, що тривали дл¤ кер≥вник≥в «ћ≤ —Ќƒ в≥д грудн¤ 1994 р., њх учасники д≥йшли Їдиноњ думки, що саме п≥дготовка журнал≥ст≥в Ї одним з центральних момент≥в при подоланн≥ спадщини надм≥рно централ≥зованоњ держави - так званих Улюдських ресурс≥вФ або Уhuman resourcesФ.

Ќайпершою причиною було те, що багато редактор≥в ≥ непоганих, досв≥дчених журнал≥ст≥в ви¤вилис¤ неспроможними висто¤ти й перемогти в ц≥лком нових умовах - у боротьб≥ з кризою та у конкурентному протисто¤нн≥. Уƒемократична ”крањнаФ втратила тираж в≥д близько п≥вм≥льйона в середин≥ 1980-х, коли вона виходила ¤к У–ад¤нська ”крањнаФ, республ≥канське оф≥ц≥йне виданн¤ ¬ерховноњ –ади ”–—–, до 12 тис¤ч прим≥рник≥в.

УЋ≥тературна ”крањнаФ прот¤гом перебудови була володаркою дум нац≥онально-демократичноњ опозиц≥њ та зум≥ла п≥дн¤ти на ц≥й хвил≥ тираж до 200 тис¤ч. „ерез два роки п≥сл¤ в≥дновленн¤ незалежност≥, за ¤ку вона так безстрашно билас¤, лишилас¤ з 45 тис¤чами читач≥в, ≥ процес њњ занепаду тривав. ј серед заслуг ц≥Їњ газети нев≥дТЇмним Ї те, що саме вона в числ≥ дуже небагатьох видань в дн≥ путчу У√ „ѕФ виступила проти небезпеки комун≥стичного реваншу та нав≥ть закликала до громад¤нськоњ непокори в раз≥ перемоги Упутчист≥вФ. ÷ей приклад показуЇ, наск≥льки безжал≥сними ви¤вилис¤ т≥ ринков≥ в≥дносини, до ¤ких закликали демократи, нац≥онали, вс≥ антикомун≥сти колишнього рад¤нського планового сусп≥льства.

Ќатом≥сть виникли та швидко завоювали ринок, особливо молод≥жний, еротичн≥ виданн¤, ¤ких цнотлива ≥стор≥¤ украњнськоњ преси взагал≥ не знала до цього. УЋельФ, УЋель-ревюФ, Уѕан + пан≥Ф та под≥бн≥, по-перше, нездатн≥ конкурувати в цьому сегмент≥ ринку з шикарними французькими та американськими виданн¤ми, а по-друге, не вм≥ють приховувати за наукопод≥бн≥стю своњ справжн≥ ц≥л≥, ¤к це робить рос≥йський У—ѕ»ƒ-»нфоФ.

ѕозитивним в ц≥лому сл≥д вважати процес створенн¤ в ”крањн≥ к≥лькох дес¤тк≥в ц≥лком конкурентоздатних газет, ¤к≥ зум≥ли подолати вс≥ перешкоди та негаразди, зм≥цн≥ли орган≥зац≥йно, ф≥нансово ≥ тепер оперують на ринку масовоњ ≥нформац≥њ ¤к д≥йсн≥ л≥дери. ѕочатки цьому процесу дала газета УѕосередникФ, а пот≥м зТ¤вилис¤ У≈кспрес-обТ¤ваФ ( ињв, обс¤г до 68 стор≥нок щономера), УЁкспресс-клубФ (Ћуганськ, до 48 стор≥нок, тираж в≥д 60 до 100 тис. екз., найвищий в област≥), У—обытиеФ (ƒн≥продзержинськ) та ≥нш≥. —початку вони ≥снували ¤к суто рекламн≥ виданн¤, а пот≥м, переконавшись у власних можливост¤х, почали в≥ддавати частину газетноњ площ≥ (до чверт≥) висв≥тленню сусп≥льно-пол≥тичного житт¤.

”крањна п≥шла в 1995 роц≥ важким ≥ довгим шл¤хом формуванн¤ розгалуженоњ системи п≥дготовки висококвал≥ф≥кованих кадр≥в дл¤ «ћ≤. Ќа п≥дтримку  ињвському ≥нституту журнал≥стики, Ћьв≥вському факультету журнал≥стики випустив перших спец≥ал≥ст≥в у 1996 р. журфак у ƒн≥пропетровську. Ѕуло в≥дкрито нов≥ кафедри та в≥дд≥ленн¤ в класичних державних ун≥верситетах (’арк≥в та Ћуганськ, 1995 р.) та недержавних вищих навчальних закладах (—имферополь, ƒонецьк, 1993 р.) тощо. ќднак вс¤ справа знаходитьс¤ т≥льки на самому початку, бракуЇ професорсько-викладацьких кадр≥в, подекуди слабкою Ї матер≥ально-техн≥чна база. Ќа р≥вень виданн¤ науковоњ та методичноњ л≥тератури на початок 1998 року з новими прац¤ми з ≥стор≥њ, теор≥њ та методики «ћ≤ виход¤ть вчен≥  иЇва, Ћьвова та Ћуганська.

–≥шенн¤, закладен≥ у п≥дгрунт¤ створенн¤ нових осередк≥в п≥дготовки журнал≥ст≥в, дадуть реальн≥ результати вже у наступному стол≥тт≥. ј тимчасом преса потерпаЇ в≥д засилл¤ псевдожурнал≥ст≥в, ¤к≥, працюючи в редакц≥¤х та виход¤чи на масову аудитор≥ю, часто нав≥ть не розум≥ють того, чого саме вони не розум≥ють.

÷е - одна з причин того, що й дос≥ високим лишаЇтьс¤ в ”крањн≥ рейтинг рос≥йських телепрограм Уќ–“Ф, У–“–Ф, У“¬-6Ф, УЌ“¬Ф. —права тут не т≥льки в традиц≥йн≥й в≥дданост≥ аудитор≥њ московським Утелез≥ркамФ та здавна улюбленим передачам. ”крањнськ≥ програми, в тому числ≥ багатьох обласних державних телерад≥окомпан≥й, в творчому план≥ часто неконкурентоздатн≥ ≥ за дуже р≥дкими виключенн¤ми несуть на соб≥ печатку другосортност≥, необовТ¤зковост≥. —творенн¤ сп≥льних студ≥й з Ївропейським кап≥талом (У1+1Ф) та рос≥йським (У≤нтерФ) просунула справу, але не наст≥льки, щоб вважати ≥нформац≥йний прост≥р ”крањни над≥йно захищеним в≥льним вибором самих гл¤дач≥в.

як справедливо наголошуЇ досл≥дник сучасноњ украњнськоњ преси ќ. „екмишев ( ињв), нин≥ справжн¤ ≥нформац≥йна небезпека загрожуЇ ”крањн≥ не ст≥льки ззовн≥, ск≥льки зсередини. ƒраматичн≥ ≥стор≥њ з закритт¤м у 1996-1998 рр. телепрограм У¬≥кнаФ, Уѕ≥сл¤моваФ, У7 дн≥вФ, газети Уѕравда ”крањниФ показують, що сили опору поступовому зв≥льненню преси (тобто, врешт≥, демократизац≥њ сусп≥льного житт¤ й подальшому соц≥альному прогресу) не складають зброю.

√оловна причина пол¤гаЇ в тому, що оновлена украњнська преса, вступивши в 1992-й р≥к впливовим чинником процесу демократизац≥њ сусп≥льства, в наступн≥ роки повол≥ почала втрачати позиц≥њ. ¬пливовим пол≥тичним силам вона стала заважати, а отже, за шексп≥р≥вським висловом, Умавр зробив свою справу - мавр може йтиФ. як в≥домо, 75 процент≥в газет в ”крањн≥ контролюЇтьс¤ представниками державноњ виконавчоњ влади, а 80 процент≥в м≥сцевоњ преси - посадовими особами (за п≥драхунками ќ. „екмишева).

«а таких умов дуже важко вести себе в соц≥альному процес≥ ¤к р≥вноправний його субТЇкт.

÷ьому УдопомагаЇФ й небездоганна в правовому й етичному в≥дношенн¤х д≥¤льн≥сть окремих журнал≥ст≥в, редакц≥й, численн≥ випадки зловживанн¤ свободою слова з њхнього боку через нерозум≥нн¤ сут≥ цього пон¤тт¤, невм≥нн¤ ним оперувати або через власну злу волю. ¬насл≥док цих помилок вони ще б≥льше потрапл¤ють у залежн≥сть до владних чи ф≥нансових структур ≥ повертаютьс¤ до положенн¤ ≥нструменту, УгвинтикаФ в чужих руках.

Ќайб≥льший поступ, у пор≥вн¤нн≥ з ≥дейним, орган≥зац≥йним та ф≥нансово-матер≥альним напр¤мками, про¤вивс¤ в св≥т≥ «ћ≤ у законотворчому процес≥.

Ќепорушена ц≥лина, що залишили в ц≥й сфер≥ комун≥сти, визначалас¤ тим, що жодного закону не було прийн¤то в —–—– щодо преси. ¬с≥м керували постанови й р≥шенн¤ парт≥њ, прийн¤т≥ або самост≥йно, або сп≥льно з ур¤дом, в раз≥, ¤кщо вир≥шувалис¤ проблеми ф≥нансово-матер≥ального забезпеченн¤ «ћ≤. Ќайменший отв≥р, пробитий в ц≥й непорушн≥й ст≥н≥ - горбачовський закон про засоби масовоњ ≥нформац≥њ - в л≥чен≥ м≥с¤ц≥ розвалив не т≥льки св≥т компарт≥йноњ преси, а й все старе сусп≥льство.

”крањнському парламенту, ур¤ду, а згодом президенту довелос¤ розпочинати справу фактично з нул¤, причому в обстановц≥ вже ≥снуючоњ кризи, ¤ка швидко розвивалас¤ в б≥к поглибленн¤.

1	2	3

Ќазва: ѕреса ”крањни в пер≥од в≥д проголошенн¤ свободи до незалежност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1247 прочитано)