∆урнал≥стика > “еор≥¤ масовоњ комун≥кац≥њ
ћи з вами, ¤к досл≥дники, представимо, так би мовити, свою модель комун≥кац≥њ, виразимо концептуально своЇ у¤вленн¤ про сп≥лкуванн¤. ѕри цьому скористаЇмос¤ вже ≥снуючими, наведеними вище визначенн¤ми й обТЇднаЇмо њх в одне ц≥ле. ÷е виг≥дно робити через те, що кожне з цих визначень в≥дображаЇ комун≥кац≥ю в окремому ракурс≥, а в сукупност≥ вони в≥дтворюють б≥льш-менш ц≥л≥сно ¤вище комун≥кац≥њ у сучасному сусп≥льств≥. омун≥кац≥¤ (сп≥лкуванн¤, рос. общение, англ. communication) - це зумовлений ситуац≥Їю й соц≥ально-психолог≥чними особливост¤ми комун≥катор≥в процес встановленн¤ ≥ п≥дтриманн¤ контакт≥в м≥ж членами певноњ соц≥альноњ групи чи сусп≥льства в ц≥лому на основ≥ духовного, профес≥йного або ≥ншого Їднанн¤ учасник≥в комун≥кац≥њ, ¤кий в≥дбуваЇтьс¤ у вигл¤д≥ взаЇмоповТ¤заних ≥нтелектуально-мислительних та емоц≥йно-вольових акт≥в, опосередкованих мовою й дискретних у час≥ й простор≥,- тобто у вигл¤д≥ акт≥в мовленн¤, акт≥в парал≥нгв≥стичного характеру й психоф≥з≥олог≥чного впливу, акт≥в сприйманн¤ та розум≥нн¤ ≥ т. п., що повТ¤зан≥ з процесами збору факт≥в, њх збер≥ганн¤, анал≥зу, переробки, оформленн¤, висловленн¤ та при потреб≥ поширенн¤, сприйманн¤ ≥ розум≥нн¤, в≥дбуваютьс¤ з використанн¤м або без нього р≥зних знакових систем, зображень, звук≥в (письмо, жести, м≥м≥ка та ≥н.), засоб≥в комун≥кац≥њ (газети, журнали, ауд≥ов≥зуальн≥ програми й т. п.), засоб≥в звТ¤зку (телефон, телеграф, транспорт тощо) ≥ результатом ¤ких Ї конкретна ≥нтелектуально-мислительна й емоц≥йно-вольова повед≥нка сп≥вбес≥дника, конкретн≥ результати його д≥¤льност≥, прийн¤т≥ ним р≥шенн¤, що задовольн¤ють член≥в певноњ соц≥альноњ групи або сусп≥льства в ц≥лому. ќсновним у цьому визначенн≥ Ї розум≥нн¤ комун≥кац≥њ ¤к процесу, що виконуЇ обТЇднувальну функц≥ю ≥ не Ї тотожним мовленню. «вичайно, найприродн≥шими операц≥¤ми, в ¤ких в≥дбуваЇтьс¤ сп≥лкуванн¤, Ї мовн≥ операц≥њ, або мовленн¤. —п≥лкуванн¤ ≥ мовленн¤ ототожнювати не можна. ћовленн¤ - це форма сп≥лкуванн¤, до того ж не Їдина. —каж≥мо, так≥ психоф≥з≥олог≥чн≥ форми впливу на сп≥вбес≥дника, ¤к нав≥юванн¤, повед≥нков≥ акти (певне демонструванн¤ т≥ла, використанн¤ жест≥в), ¤к≥ можуть супроводжуватис¤ й не супроводжуватис¤ мовними актами, теж Ї формами комун≥кац≥њ й спр¤мован≥ на залученн¤ учасника комун≥кац≥њ до свого гурту, колективу, до виконанн¤ ним певних ф≥зичних або ≥нтелектуальних д≥й, необх≥дних тому, хто ≥н≥ц≥юЇ комун≥кац≥ю, або виражаЇ ≥нтереси тих, хто зац≥кавлений у ц≥й комун≥кац≥њ, тобто у п≥дпор¤дкуванн≥ особи своњй сп≥льнот≥. ƒо реч≥, не у вс≥х комун≥кативних ситуац≥¤х слово Ї д≥Ївим, ≥нод≥ погл¤д б≥льше важить, н≥ж слово, ≥ треба вм≥ти добре ор≥Їнтуватис¤ в ситуац≥њ й обирати оптимальну форму сп≥лкуванн¤. « визначенн¤ ви вже можете зрозум≥ти, наск≥льки важливим у сусп≥льств≥ Ї той процес, ¤кий ви маЇте профес≥йно опанувати ≥ ¤кий повинен стати дл¤ вас роботою. « першоњ ж лекц≥њ ви повинн≥ зрозум≥ти принаймн≥ так≥ реч≥: перед вами процес, ¤кий можна використати ≥ на благо ≥ на зло люд¤м; перед вами процес, на ¤кий Ї р≥зн≥ погл¤ди - пол≥тичн≥, конТюнктурн≥ ≥ незалежн≥ в≥д пол≥тики, науков≥ погл¤ди; перед вами процес, ¤кий включаЇ багато такого, що треба знати, але не треба застосовувати; перед вами процес, в ¤кий треба поринати з≥ св≥тлим розумом, чистими руками ≥ палким серцем. ћи ще не раз повернемос¤ до цього, бо це робити зобовТ¤зуЇ нас наша профес≥¤, але сьогодн≥ скажу: комун≥кац≥¤ за своЇю природою Ї "агресивним" процесом, процесом упливу на людину або сусп≥льство, оск≥льки процес встановленн¤ контакт≥в (чим Ї комун≥кац≥¤), хоч сам собою ≥ безбол≥сний, але не такий уже й нањвний щодо метод≥в ≥ способ≥в контактуванн¤; в≥н може бути навТ¤зливим, грубим, п≥дступним ≥ т. п. ≤ лише з конТюнктурноњ точки зору або через наукове нев≥гластво можна сказати, що комун≥кац≥¤ - це дистильований процес передач≥ ≥нформац≥њ, не повТ¤заний з упливом на людей. ѕро цей уплив ви повинн≥ памТ¤тати пост≥йно ≥ повинн≥ добре усв≥домлювати, щo ви робите словом ≥ нести за це в≥дпов≥дальн≥сть, ¤кщо не перед своЇю сов≥стю, то перед законом. √овор¤чи про своЇ право на слово, ви повинн≥ подумати ≥ про права того чи тих, хто вас слухаЇ. Ќе можна бути егоњстом ≥ прагнути сказати за будь-¤ку ц≥ну своЇ слово, треба поважати тих, хто вас слухаЇ, ≥ думати про те, чи потр≥бне њм ваше слово. “реба думати не т≥льки про своњ права, а й про права тих, з ким ви сп≥лкуЇтес¤. —ьогодн≥, ¤к приклад, ми перегл¤немо сюжет каналу OTV, в ¤кому сп≥вачка јстра¤ говорить про безцеремонне втручанн¤ журнал≥стки у њњ приватне житт¤. 11 серпн¤ в л≥тньому концертному зал≥ м. ялта на своЇму концерт≥ ‘≥л≥п ≥ркоров висловивс¤ про «ћ ¤к четверту владу. Ќа його думку, вони н≥ четверта, н≥ пТ¤та, н≥ шоста. Ќе достатньо пописувати вс¤к≥ статеЇчки, втручаючись в ≥нтимне житт¤, ≥ вважати себе владою. ÷е "мани¤ величи¤", сказав сп≥вак. ≤ справд≥, «ћ не Ї власне владою, але вони мають таку ж владу над людьми, ¤ку мають ≥ той же ‘≥л≥п ≥ркоров, хто з≥брав к≥лькатис¤чну аудитор≥ю й зум≥в утримати њњ прот¤гом двох годин, й ≥нш≥ артисти, оратори, ≥нш≥ майстри слова. Ќаше визначенн¤ комун≥кац≥њ, ¤к ≥ вс≥ ≥нш≥, не претендуЇ на вичерпн≥сть. …ого можна доповнювати, розширювати, модиф≥кувати, що ми зараз ≥ зробимо, коли поведемо мову про масову комун≥кац≥ю. ¬изначенн¤ масовоњ комун≥кац≥њ не можна витворити простим додаванн¤м слова маси до слова комун≥кац≥¤. «м≥на звичного дл¤ нас м≥жлюдського характеру комун≥кац≥њ, коли сп≥лкуютьс¤ двоЇ, привела до глобал≥зац≥њ й модиф≥кац≥њ самого процесу сп≥лкуванн¤. якщо у типових, побутових або нав≥ть виробничих, ситуац≥¤х сп≥лкуванн¤ виникаЇ н≥би стих≥йно, раптово ≥ ¤к д≥¤, п≥дпор¤дкована основному, наприклад, виробничому виду д≥¤льност≥, включаЇтьс¤ в нењ, то намаганн¤ сп≥лкуватис¤ з масою людей, переконувати њх у чомусь змушуЇ комун≥канта ставитис¤ до сп≥лкуванн¤ серйозно, готуватис¤ до нього. ј дл¤ людей, ¤к≥ пост≥йно займаютьс¤ сп≥лкуванн¤м ≥ воно Ї њхньою працею (наприклад дл¤ учител≥в, письменник≥в, лектор≥в ≥ дл¤ нас журнал≥ст≥в),- сп≥лкуванн¤ перетворюЇтьс¤ у роботу, ¤ку вже можна назвати профес≥ональною д≥¤льн≥стю сусп≥льно-культурного плану ≥ мотивом ¤коњ Ї ≥де¤ згуртуванн¤ людей навколо ≥ншоњ ≥дењ або ¤коњсь справи. “аким чином, п≥д масовою комун≥кац≥Їю (масовим сп≥лкуванн¤м, mass communication) ми розум≥Їмо орган≥зоване сп≥лкуванн¤, що Ї видом сусп≥льно-культурноњ д≥¤льност≥, ¤ка в≥дбуваЇтьс¤ у вигл¤д≥ взаЇмоповТ¤заних ≥нтелектуально-мислительних та емоц≥йно-вольових д≥й, спр¤мованих на духовне, профес≥йне чи ≥нше Їднанн¤ маси людей (мас). ќсновним у цьому визначенн≥ Ї розум≥нн¤ комун≥кац≥њ ¤к орган≥зованого сп≥лкуванн¤, або д≥¤льност≥, тобто такоњ активност≥ людей, ¤ка маЇ своњ мотиви, свою структуру, ¤ка складаЇтьс¤ з д≥й - акт≥в, п≥дпор¤дкованих мет≥. ƒо реч≥, будь-¤ка д≥¤льн≥сть не ≥снуЇ сама собою, вона завжди представлена конкретними д≥¤ми ≥ в них реал≥зуЇтьс¤. Ќайприродн≥шими д≥¤ми, в ¤ких в≥дбуваЇтьс¤ сп≥лкуванн¤ ¤к д≥¤льн≥сть, Ї мовн≥ д≥њ, або мовленн¤. “е, що масова комун≥кац≥¤ Ї орган≥зованим сп≥лкуванн¤м, маЇ принципове значенн¤ дл¤ розум≥нн¤ формуванн¤ й розвитку масово≥нформац≥йних процес≥в у сусп≥льств≥. ≤де¤ орган≥зованого сп≥лкуванн¤ може виникнути лише у ситуац≥њ в≥дпов≥дальност≥ мовц¤ (комун≥канта) за свою "словесну роботу". ÷¤ в≥дпов≥дальн≥сть р≥дко виникаЇ п≥д час сп≥лкуванн¤ двох людей, бо таке сп≥лкуванн¤ маЇ р≥вень переважно побутовоњ м≥жособист≥сноњ комун≥кац≥њ. ћасов≥сть акту мовленн¤, коли на тебе дивл¤тьс¤ сотн≥ очей, даЇ в≥дчутт¤ важливост≥ виконуваноњ справи, тобто акту мовленн¤, ≥ змушуЇ серйозно ставитис¤ до орган≥зац≥њ самого процесу сп≥лкуванн¤. ќкр≥м того, психолог≥чно сп≥лкуванн¤ з масами - це Ї завжди вих≥д за меж≥ свого звичного, непом≥тного дл¤ своЇњ ж св≥домост≥ "¤". јктуал≥зац≥¤ свого "¤", тобто усв≥домленн¤ того, що ≥ ¤к ти робиш у цей момент, характерна дл¤ особливих ситуац≥й, в ¤к≥ потрапл¤Ї людина. ƒо таких ситуац≥й в≥дноситьс¤ й комун≥кативна ситуац≥¤, в ¤к≥й доводитьс¤ тримати слово перед масою людей. ”св≥домленн¤ ж своњх вчинк≥в, д≥й, операц≥й, ц≥лей, мотив≥в ≥ т. п., а через усв≥домленн¤ й керуванн¤ ними лежить в основ≥ профес≥онал≥зму, тобто майстерност≥. ј це в свою чергу веде до профес≥онал≥зац≥њ д≥й, виникненн¤ в≥дпов≥дноњ профес≥њ й п≥дготовки в≥дпов≥дних фах≥вц≥в. “аким чином, орган≥зоване сп≥лкуванн¤, ¤ким Ї масова комун≥кац≥¤, давним-давно набуло ознак профес≥ональноњ д≥¤льност≥ й поставлене у виробнич≥ умови пор¤д з розвитком засоб≥в масовоњ комун≥кац≥њ, без ¤ких ефективний звТ¤зок з масами неможливий, тобто пор¤д з виникненн¤м ≥ндустр≥њ мас-мед≥а. «г≥дно з визначенн¤м масового сп≥лкуванн¤, вз¤того з≥ словника A Dictionary of Communication and Media Studies (Ed. by J. Watson and A. Hill.- London, New York, Sydney, Auckland, 1997.- C. 132-133), цим терм≥ном позначають "≥нституал≥зован≥ форми виробництва ≥ розповсюдженн¤ загальнодоступних (публ≥чних) пов≥домлень, ¤к≥ поширюютьс¤ у великому масштаб≥, включаючи значний розпод≥л прац≥ в њхньому виробничому процес≥ та функц≥онуванн≥, через складне посередництво друку, ф≥льму, фотограф≥њ та звукозапису" (подано у переклад≥ ќ. ¬. «ернецькоњ [«ернецька ќ. ¬., 19]). як бачимо, орган≥зац≥¤ процесу масового сп≥лкуванн¤ дос¤гла такого р≥вн¤ в≥дпов≥дальност≥ й серйозност≥, що за орган≥зац≥ю справи масового сп≥лкуванн¤ в≥дпов≥дають ц≥л≥ установи, заклади, фабрики ("≥нституал≥зован≥ форми виробництва ≥ розповсюдженн¤") ≥ кожен в≥дпов≥даЇ за орган≥зац≥ю певного процесу масовоњ комун≥кац≥њ ("розпод≥л прац≥ в њхньому виробничому процес≥ та функц≥онуванн≥"), оск≥льки процес орган≥зац≥њ масового сп≥лкуванн¤ Ї складним ("через складне посередництво друку, ф≥льму, фотограф≥њ та звукозапису").
Ќазва: “еор≥¤ масовоњ комун≥кац≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (4784 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
