≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > ¬плив монголо-татарського ¤рма на соц≥ально-економ≥чний розвиток  итаю в 14ст

–озд≥л ≤≤. –озвиток соц≥альноњ структури в  итањ в ’≤≤≤ ст.

—оц≥альна структура  итаю на початок ’≤≤≤ ст. залишилас¤ ще традиц≥йною. 90% населенн¤ складали сел¤ни ≥ 10% - мешканц≥ м≥ст. —еред сел¤нства економ≥чна залежн≥сть в≥д феодал≥в ще не була поширеною. ‘еодали утримували в своњх руках 2/3 земель крањни у в≥дносинах з сел¤нами в основному обмежувалис¤ здачею земель в оренду. јле орендна плата часто с¤гала 4/5 врожаю (80%), що створювало передумови дл¤ подальшого розоренн¤ ≥ закр≥паченн¤ сел¤нства. –озвиток рем≥сництва ≥ торг≥вл≥ прив≥в до розширенн¤ мереж≥ м≥ст, що може св≥дчити про урбан≥зац≥ю крањни. ћонголо-татарська навала пригальмувала цей процес, але не знищила його [8, 326].

¬ ’≤≤≤ Ц на початку ’≤V ст. ще збер≥гало св≥й вплив чиновництва. ’оча пер≥од апогею њх могутност≥ вже минув, все ж вони продовжували складати впливову частинку китайського сел¤нства.  р≥м того прошарок чиновництва не був законом≥рним. —истема ≥спит≥в дозвол¤ла пробитис¤ в њх р¤ди ≥з ≥нших соц≥альних прошарк≥в. Ќа вершин≥ ц≥Їњ соц≥альноњ п≥рам≥ди сто¤в ≥мператор, ¤кий в середин≥ ’≤≤≤ ст. став монголом.

ѕ≥дданих монголи розд≥лили на чотири стани: прив≥лейованих монгол≥в (в≥йськова ел≥та держави), нап≥вприв≥лейованих семужень (Ђ≥ноземц≥вї) Ц вих≥дц≥в ≥з —ередньоњ јз≥њ, Ѕлизького —ходу та ™вропи, з ¤ких формувалас¤ верх≥вка цив≥льного адм≥н≥стративного апарату. ƒал≥ йшли ханьжень (п≥вн≥чн≥ китайц≥, часурчнсен≥, кидан≥, корейц≥), ≥ найбезправн≥шим станом залишавс¤ наньжень (п≥вденн≥ китайц≥). ƒл¤ формуванн¤ державного апарату на службу вз¤ли 4 тис. грамот≥њв-конфуц≥йц≥в (чверть з них нанський дв≥р викупив ≥з рабства), але з них формували виключно адм≥н≥стративн≥ низи: вс≥ в≥йськов≥ посади залишалис¤ за монголами, а цив≥льну чиновницьку верх≥вку становили семужень. „естолюбним китайц¤м пропонували њхати в окупован≥ монголами ≤ран та —ередню јз≥ю, де њм, навпаки, в≥дкривавс¤ пр¤мий шл¤х до адм≥н≥стративних вершин: щоб в≥д≥рвати апарат в≥д народу, монголи скр≥зь намагалис¤ формувати його верх≥вку з ≥ноземц≥в (малограмотн≥ монголи дл¤ чиновницьких посад були непридатними) [7, 59].

ўоб гарантувати стаб≥льн≥сть режиму китайц¤м заборонили мати зброю ≥ коней, а в ≥мпер≥њ проголосили свободу сов≥ст≥. Ќа сел≥ монголи зберегли систему общинного користуванн¤, що забезпечило високу податкову дисципл≥ну, але у внутр≥шн≥ громадськ≥ справи окупанти не втручалис¤, л≥кв≥дували др≥бТ¤зковий чиновницький контроль Ђза вс≥м ≥ вс¤ї (чим гр≥шила сунська державна машина), ≥ тод≥ китайц≥ показали ¤к вони можуть самост≥йно працювати [7, 59-60].

ѕрот¤гом ’≤≤≤ ст.  итай фактично був повн≥стю завойований, в крањн≥ запанувала нова династ≥¤ монгол≥в, ¤ка ще з 1264р. д≥стала назву ёань. яка ще з 1264р. д≥стала назву бань. ќсновну в≥йськову силу династ≥њ ёань заснували сам≥ монголи, та до арм≥њ широко залучалис¤ ≥ м≥сцеве китайське населенн¤, головним чином, ¤к обслуговуючий персонал: нос≥њ, землекопи, роб≥тники при облоз≥ м≥ст тощо. «а законом ,дл¤ таких роб≥т мали брати одного чолов≥ка з дес¤ти, насправд≥ ж брали значно б≥льше [10, 123].

ћонголи на довгий час йшли дом≥нуючим прошарком китайського сусп≥льства, ¤кий п≥дпор¤дковував вс≥ ≥нш≥. ћаса китайського м≥ського населенн¤ в результат≥ монгольського завоюванн¤ опинилас¤ в такому самому скрутному становищ≥, ¤к й китайське сел¤нство. Ѕагато м≥ських рем≥сник≥в монголи обернули на раб≥в ≥ частково вивезли з  итаю дл¤ обслуговуванн¤ монгольського в≥йська п≥д час численних поход≥в до ≥нших крањн. “ака сама дол¤ сп≥ткала зокрема китайських рем≥сник≥в-фах≥вц≥в з муроломних та кам≥неметальних знар¤дь, необх≥дних монгольським завойовникам при облоз≥ м≥ст ≥ фортець [8, ’. 326].

¬ самому  итањ значно розширилос¤ приватним землеволод≥нн¤, створювалис¤ численн≥ приватн≥ пом≥ст¤, ¤к≥ обслуговувалис¤ працею залежних сел¤н-орендар≥в, що по сут≥ перетворювалис¤ на сел¤н-кр≥пак≥в.

«а монгол≥в цей процес значно поглибивс¤.  ≥льк≥сть приватних пом≥сть зб≥льшувалос¤, насамперед внасл≥док того, що нова монгольська знать загарбала багато земель у свою власн≥сть. «начно розширилос¤ за монгол≥в будд≥йське землеволод≥нн¤ ≥ монастирське. —тановище сел¤н р≥зко пог≥ршилос¤, воно масово перетворилос¤ на кр≥пацтво. —ел¤н продавали ≥ купували, повинност≥ залежних сел¤н, рента ≥ т.д., дедал≥ зростали њхн≥ розм≥ри, тепер ц≥лком залежали в≥д своњх феодал≥в. [3, ’. 390-391]

¬се ж завойовники монголи не складали значну частину населенн¤  итаю. ѕереважна б≥льш≥сть населенн¤ були китайц≥. ÷е, в свою чергу, створювало умови дл¤ асим≥л¤ц≥њ монгольськоњ меншост≥. ¬же з к≥нц¤ ’≤≤≤ Ц на початку ’≤V ст. монголи зазнають значного китайського впливу. ¬они засвоњли китайську мову, китайське письмо ≥ фактично сприйн¤ли колишню систему китайського управл≥нн¤.  р≥м того, стара китайська знать, ¤ка панувала ран≥ше в адм≥н≥страц≥њ, економ≥ц≥, м≥жнародн≥й торг≥вл≥ тощо, в≥дчувала себе скривдженою. “ому у ’≤V ст. в≥дбувалис¤ неодноразов≥ ¤в≥рцев≥ змови проти монгольських ≥мператор≥в. ¬ ширших колах населенн¤ створювалис¤ патр≥отичн≥ орган≥зац≥њ, що ставили соб≥ за мету зв≥льнити крањну в≥д ≥ноземного пануванн¤. ” 1351р. у пров≥нц≥¤х ’енань ≥ Ўаньдун в≥дбулис¤ повстанн¤ Ђчервоних в≥йськї п≥дготовлене в свою чергу союзом що мав назву ЂЅ≥ла л≥л≥¤ї. ” 1356 роц≥ Ђчервон≥ в≥йськаї загрожували сам≥й столиц≥ монгольськоњ династ≥њ Ц м≥сто ƒаду (ѕек≥н). ” 60-х роках ’≤V стол≥тт¤ повстанн¤ проти монгол≥в в≥дбувалос¤ вже в б≥льшост≥ китайських пров≥нц≥¤х. √оловною руш≥йною силою нац≥онального руху було сел¤нство. ќдин з кер≥вник≥в сел¤нськоњ повстанськоњ арм≥њ Ц „жу ёань-чжан був проголошений ≥мператором (1358 р≥к). Ќова заснована ним династ≥¤ д≥стала назву династ≥њ ћ≥н. ¬она привила в  итањ з 1368 по 1644 р≥к. —толицею њњ спочатку було м≥сто Ќанк≥н, але незабаром центр знов було перенесено у (¤к ≥ за монгол≥в) у м≥сто ƒаду, ¤ке тепер уже оф≥ц≥йно д≥стало назву ѕек≥н.

Ќова династ≥¤ ¤ка вийшла з народних низ≥в спочатку проводила пол≥тику, що трохи полегшала становище труд¤щих. “ак було перегл¤нуто податков≥ списки з метою р≥вном≥рного розпод≥лу податк≥в. Ќасл≥док конф≥скац≥њ земель монгольськоњ знат≥ значно зросла к≥льк≥сть державних сел¤н. јле Ђсел¤нський ≥мператорї не збиравс¤ робити будь-¤коњ соц≥альноњ революц≥њ. ¬елике землеволод≥нн¤ збер≥галис¤, хоча спочатку ≥ зазнали де¤ких обмежень. ‘актично ж воно продовжувало зростати ≥ посилюватис¤. Ѕагато пом≥сть отримали воЇначальники ≥ найактивн≥ш≥ приб≥чники новоњ династ≥њ, ¤к≥ допомогли „жу ёань-чжану при влад≥. ƒинаст≥¤ захопила величезн≥ площ≥ орноњ земл≥, пасовища, ¤к уд≥льне пом≥ст¤, доходи з ¤ких йшли на утриманн¤ ≥мператорського двору ≥ двор≥в принц≥в. „жу ёань-чжана було понад 20 син≥в, ¤к≥ вс≥ пос≥дали найвищ≥ адм≥н≥стративн≥ посади ≥ одночасно були найб≥льшими землевласника.

“а феодалами власниками пом≥сть ставали й ≥нш≥ вищ≥ адм≥н≥стративн≥ особи, що не належали до родин ≥мператора. Ѕагато земель було роздано Ївнухам ≥мператорського гарему, ¤к≥ в≥д≥гравали величезну роль в управл≥нн≥ при нов≥й династ≥њ.

Ќа к≥нець ’≤V ст. населенн¤  итаю складало близько 60 млн. чол. Ђѕовстанська владаї „жу ёань-чжана фактично мало що зм≥нила в соц≥альн≥й структур≥ китайського сусп≥льства, ¤ка сформувалас¤ п≥сл¤ монгольськоњ навали. Ѕ≥льш≥сть населенн¤ складало сел¤нство, ¤ке лише тепер под≥л¤лос¤ на приватне ≥ державне, в залежност≥ в≥д власника. якщо в приватних господарствах вони належали китайському феодалу, то в державних маЇтках над ними сто¤ли аристократи-чиновники. Ќе дивл¤чись на процес закр≥паченн¤ сел¤н, ще значна њх частина була орендар¤ми, а тому важливого значенн¤ набула система оподаткуванн¤ в звТ¤зку з чим було проведено перепис населенн¤. ¬иникненн¤ ≥ розвиток протоцехових орган≥зац≥й Ц хан≥в спри¤в вид≥ленн≥ окремий прошарок рем≥сник≥в в чиновник≥в продовжували займати прив≥лег≥йоване становище, хоча в звТ¤зку з хвил¤ми репрес≥й, що проходили дуже часто, њх становище було дуже хитким. “ому вид≥ливс¤ новий прошарок кандидат≥в в чиновник≥в. [14, ’. 371-372].

«агалом ’≤V ст. в≥дзначалос¤ поступовим зм≥цненн¤м внутр≥шнього становища ≥ послабленн¤ станових прошарк≥в, а це дозволило в свою чергу проводити в ’≤V ст. активну зовн≥шню пол≥тику. ¬же „жу ёань-чжана розширив свою владу на “ибет, а його наступник завоював ¬ТЇтнам. «д≥йснювалис¤ також в≥йськов≥ експедиц≥њ в ≤ндонез≥ю, ≤ндокитай, ћалакку.  итайц≥ почали пересил¤тис¤ в ≤ндонез≥ю, ≤ндокитай.

ќтже в ’≤V ст. соц≥альна структура  итаю перетерп≥ла певну еволюц≥ю. ѕ≥сл¤ монгольського завоюванн¤ традиц≥йна структура китайського сусп≥льства зазнала певних зм≥н. Ќа чол≥ соц≥альноњ ≥Їрарх≥њ стали монголи, ¤к≥ започаткували нову династ≥ю китайських ≥мператор≥в ёань. ѕануванн¤ монгол≥в з одного боку поглибило процес феодал≥зац≥њ ≥ закр≥паченн¤ сел¤н, а з ≥ншого призвело врешт≥-решт до њх асим≥л¤ц≥њ в китайському сусп≥льств≥. ѓх незначна к≥льк≥сть врешт≥-решт призвела до в≥дновленн¤ китайських представник≥в на ≥мператорському трон≥ в особ≥ династ≥њ ћ≥н. але соц≥альна структура  итаю за де¤кими незначними зм≥нами залишилас¤ традиц≥йною.

–озд≥л ≤≤≤.

¬плив монгольського завоюванн¤ на економ≥ку  итаю.

¬≥дразу п≥сл¤ завоюванн¤  итаю монголами села ≥ м≥ста крањни зазнали неможливого пограбуванн¤. ћонголи спустошили китайськ≥ пол¤ ≥ частково перетворили њх на пасовища. ѕодальш≥ завоюванн¤ вимагали необх≥дних кошт≥в, а тому на китайський народ були накладен≥ т¤жк≥ данини ≥ побори. –екв≥зовувалис¤ необх≥дн≥ майно ≥ худоба.

¬ажкий т¤гар в≥дчули на соб≥ й м≥щани. ћ≥ськ≥ цехи-хани й г≥льд≥њ мали сплачувати у скарбницю величезн≥ суми ¤к податок, ¤кий вони ж сам≥ розпод≥л¤ли м≥ж окремими м≥сьниками ≥ купц¤ми. «начна к≥льк≥сть продукт≥в ремесла доставалась монгольськ≥й держав≥ безплатно, ¤к свого роду рекв≥зиц≥¤. [8, ’. 327].

1	2	3

Ќазва: ¬плив монголо-татарського ¤рма на соц≥ально-економ≥чний розвиток  итаю в 14ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1895 прочитано)