≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > «ак≥нченн¤ демократ≥њ в 1919-1939 рр

≈коном≥чна пол≥тика ур¤ду –.ћакдональда не користувалас¤ попул¤рн≥сть серед населенн¤. ” травн≥ 1932 р. безроб≥тн≥ провели конференц≥ю ≥ зб≥р п≥дписав п≥д петиц≥Їю, в ¤к≥й вимагали зб≥льшенн¤ допомоги по безроб≥ттю. ј восени 1932 р. вони провели Уголодний пох≥дФ на Ћондон.

 риза позначилас¤ ≥ на зовн≥шньопол≥тичному становищ≥ јнгл≥њ. ѕоглибилис¤ протир≥чч¤ м≥ж ¬еликобритан≥Їю та ≥н. державами. «начно похитнулис¤ англ≥йськ≥ позиц≥њ в дом≥н≥онах. ” 1931 р. англ≥йський парламент прийн¤в У¬естм≥н≥стерський статутФ, ¤кий декларував юридичну р≥вноправн≥сть метропол≥њ й дом≥н≥он≥в, формально визнавав њх самост≥йн≥сть у сфер≥ внутр≥шньоњ ≥ зовн≥шньоњ пол≥тики.

–ос≥йсько-англ≥йський догов≥р 1930 р. стосовно наданн¤ рад¤нському експортов≥ режиму найб≥льшого спри¤нн¤ у жовтн≥ 1932 р. було денонсовано, а у кв≥тн≥ 1933 р. јнгл≥¤ наклала ембарго (заборону) на експорт ≥з —–—–.

¬ Ївропейськ≥й пол≥тиц≥ јнгл≥¤ п≥дтримувала Ќ≥меччину. «авд¤ки њњ зусилл¤м остаточно було зн¤ть питанн¤ про виплату Ќ≥меччиною репарац≥њ. ” 1930 р. з ≥н≥ц≥ативи јнгл≥њ ≥ —Ўј була зд≥йснена (на 5 рок≥в ран≥ше встановленого ¬ерсальським мирним договором терм≥ну - евакуац≥¤ союзних в≥йськ ≥з –ейнськоњ зони.

¬ аз≥йськ≥й пол≥тиц≥ ¬еликобритан≥¤ ор≥Їнтувалас¤ на япон≥ю. ¬она не протестувала проти воЇнних д≥й япон≥њ на п≥вноч≥  итаю.

«овн≥шн¤ пол≥тика јнгл≥њ значною м≥рою визначалас¤ економ≥чним станом держави. ” 1934 р. обс¤г англ≥йськоњ промисловост≥ дос¤г р≥вн¤ 1929 р., зростали темпи господарського розвитку. ƒещо скоротилас¤ к≥льк≥сть безроб≥тних. ≈коном≥чному пожвавленню, зм≥цненню англ≥йських позиц≥й на св≥товому ринку спри¤ли пол≥тика протекц≥он≥зму, заборону вивозу кап≥талу, п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва, швидке в≥дновленн¤ основного кап≥талу. јнгл≥йський ур¤д вкладав кошти у нов≥ галуз≥ виробництва Ц автомоб≥ле Ц ≥ л≥такобудуванн¤, рад≥о ≥ндустр≥ю, буд≥вництво двигун≥в та ≥н.

” боротьб≥ јнг7л≥њ за пров≥дну роль у св≥т≥ њњ серйозними конкурентами були —Ўј, Ќ≥меччина, ≤тал≥¤ та япон≥¤.

” листопад≥ 1935 р. в јнгл≥њ в≥дбулис¤ останн≥ перед другою св≥товою в≥йною парламентськ≥ вибори. ѕарт≥њ, ¤к≥ п≥дтримували ур¤д, втратили багатьох своњх прихильник≥в. —.Ѕолдуњн зм≥нив –.ћандональда на посад≥ премТЇр-м≥н≥стра, ще напередодн≥ вибор≥в (у червн≥ 1955 р.).

” 30-х роках широкого розмаху набув антифашистський рух. ѕроведений в јнгл≥њ у „ервн≥ 1935 р. Уплеб≥сцит мируФ, в ¤ку вз¤ло участь 11 млн. чол., засв≥дчив що б≥льш≥сть англ≥йц≥в (понад 90%) виступають проти загрози в≥йни, агрес≥њ фашист≥в в ≤спан≥њ, за роззброЇнн¤ ≥ мир. ” 1935 р. англ≥йський ур¤д прийн¤в Узакон про заколотиФ, спр¤мований проти антивоЇнноњ пропаганди, а законом 1937 р. заборон¤лись фашистськ≥ демонстрац≥њ в середин≥ крањни.

” липн≥ 1936 р. на пропозиц≥ю англ≥йського ур¤ду Ћ≥га Ќац≥й скасувала економ≥чн≥ та ф≥нансов≥ санкц≥њ проти ≤тал≥њ. ¬ пер≥од ≥тало-н≥мецькоњ ≥нтервенц≥њ в ≤спан≥њ јнгл≥¤ проводила пол≥тику Уневтручанн¤Ф. Ќа початку 1937 р. вона п≥дписала особливу угоду з ≤тал≥Їю, у в≥дпов≥дност≥ з ¤кою обидв≥ сторони зобовТ¤зувалис¤ поважати ≥нтереси одна одноњ в рег≥он≥ —ередземного мор¤. ” наступному роц≥ премТЇр Ќ.„емберлен п≥д час в≥зиту до –има зробив ще одну поступку ћуссол≥н≥, оф≥ц≥йно визнавши завоюванн¤ ≤тал≥Їю ≈ф≥оп≥њ. ≤, нарешт≥ у вересн≥ 1938 р. на конференц≥њ в ћюнхен≥ Ќ.„емберлен ≥ французький премТЇр ≈.ƒаладьЇ погодилис¤ на розчленуванн¤ ≥ окупац≥ю н≥мц¤ми „ехословаччини. ¬насл≥док такоњ пол≥тики м≥жнародне становище јнгл≥њ перед початком другоњ св≥товоњ в≥йни значно ускладнилос¤.

Ќавесн≥ 1939 р. серйозно загострились англо-н≥мецьк≥ протир≥чч¤. Ќ≥меччина стала в≥дкрито вимагати поверненн¤ своњх колишн≥х колон≥й. ”р¤д Ќ.„емберлена змушений був провести низку заход≥в дл¤ зм≥цненн¤ оборони крањни, зокрема запровадити загальну в≥йськову повинн≥сть ≥ зб≥льшити асигнуванн¤ на в≥йськов≥ потреби. « метою зм≥цненн¤ своњх позиц≥й в ™вроп≥ јнгл≥¤ уклала в≥йськов≥ союзи з к≥лькома Ївропейськими державами, гарантуючи допомогу ѕольщ≥, –умун≥њ, √рец≥њ ≥ “уреччин≥ в раз≥ јнгл≥њ проти них.

” березн≥ 1939 р. Ќ.„емберлен запропонував —–—– обговорити питанн¤ про створенн¤ “роњстого пакту проти фашистськоњ агрес≥њ. ќднак переговори у ћоскв≥ вл≥тку 1939 р. не дали позитивних результат≥в.

3.‘ранц≥¤ зак≥нчила першу св≥тову в≥йну з величезними економ≥чними ≥ людськими втратами. ѓњ п≥вн≥чн≥ райони були розорен≥. ѕромислов≥сть, транспорт, ф≥нанси, с≥льське господарство були п≥д≥рван≥.

–азом з тим, поверненн¤ французам ≈льзасу ≥ Ћотаринг≥њ зм≥цнило ≥ндустр≥альний потенц≥ал крањни. ‘ранцузька економ≥ка розвивалас¤ швидкими темпами, пос≥даючи четверте м≥сце у св≥тському промисловому виробництв≥.

” ‘ранц≥њ зТ¤вилис¤ нов≥ трести ≥ концерни. “ри велик≥ концерни, в тому числ≥ У ом≥те де ‘оржФ, контролювали металург≥йну промислов≥сть. ¬ автомоб≥льному виробництв≥ найб≥льша частка припадала на долю компан≥й У—≥троенФ, УѕежоФ ≥ У–еноФ. 200 с≥мей зосередили у своњх руках акц≥њ французького банку, перетворились на фактичних господар≥в крањни. ¬одночас у ‘ранц≥њ й надал≥ ≥снувала значна к≥льк≥сть лихвар≥в. ѕонад 50% населенн¤ становили с≥льськ≥ жител≥. «начним було безроб≥тт¤ серед промислових роб≥тник≥в.

« листопада 1917 р. по с≥чень 1020 р. при влад≥ перебував ур¤д ∆. лемансо. ” цей пер≥од ‘ранц≥¤ брала участь у боротьб≥ проти б≥льшовицькоњ –ос≥њ. ” листопад≥ 1918 р. французький в≥йськовий флот у склад≥ 70 корабл≥в прибув до чорноморських берег≥в –ос≥њ. —тотис¤чна французька арм≥¤ висадилас¤ у —евастопол≥ ≥ ќдес≥ ≥ розпочала бойов≥ д≥њ на п≥вдн≥ ”крањни. ‘ранцузьк≥ в≥йська д≥¤ли й на ƒалекому —ход≥. ѕредставники ∆. лемансо були при рос≥йських б≥логвард≥йських арм≥¤х  олчака ≥ ƒен≥к≥на.

Ќа ѕаризьк≥й мирн≥й конференц≥њ (1918 р.) французьк≥ дипломати домагалис¤ встановленн¤ гегемон≥њ ‘ранц≥њ в ™вроп≥.

” внутр≥шньопол≥тичному житт≥ ‘ранц≥¤ в≥дбулос¤ перегрупуванн¤ основних пол≥тичних парт≥й. ƒо Унац≥онального блокуФ ув≥йшла ѕарт≥¤ нац≥онально-республ≥канськоњ д≥њ, що спиралас¤ на п≥дтримку ф≥нансово-промисловоњ групи Ўнейдер- резо та нафтових компан≥й.  ер≥вництво парт≥њ в≥дстоювало ≥нтереси великих монопол≥стичних обТЇднань. –еспубл≥кансько-демократична парт≥¤, очолювана –.ѕуанкар¤, в основному представл¤ла ≥нтереси середн≥х п≥дприЇмц≥в. ѕарт≥¤ ро¤л≥ст≥в, що також ув≥йшла до блоку, виступала в≥д ≥мен≥ двор¤нства та вищих в≥йськових чиновник≥в. ¬она не в≥дмовл¤лас¤ в≥д ≥дењ в≥дновленн¤ монарх≥чноњ влади в держав≥.

Ќа виборах до палати депутат≥в у листопад≥ 1919 р., а в с≥чн≥ 1920 р. Ц до сенату УЌац≥ональний блокФ здобув перемогу. ¬ с≥чн≥ 1920 р. зак≥нчилис¤ повноваженн¤ президента –.ѕуанкаре. ѕередвиборна боротьба м≥ж ∆. лемансо ≥ ј.ћ≥льЇраном завершилас¤ перемогою останнього у вересн≥ 1020 р.

≈коном≥чна криза 1921 р. серйозно пог≥ршила становище ‘ранц≥њ. ѕромислове виробництво скоротилос¤ до 34% в≥д довоЇнного р≥вн¤. Ќаселенн¤ висловлювало невдоволенн¤ ур¤дом ј.Ѕр≥ана. —еред депутат≥в французького парламенту його пол≥тика в репарац≥йному питанн¤ й згода на скликанн¤ √енуезькњ конференц≥њ також не знаходили п≥дтримки, що й призвело до його в≥дставки. « с≥чн¤ 1924 р. до липн¤ 1924 р. при влад≥ перебував ур¤д –.ѕуанкаре.

Ўирокого розмаху у ‘ранц≥њ, ¤к ≥ в ≥нших Ївропейських крањнах, набув страйковий рух. ” 1919 р. у ньому вз¤ло участь понад 1 млн. чол. ‘ранцузьк≥ роб≥тники вимагали скороченн¤ робочого дн¤, п≥двищенн¤ зароб≥тноњ плати, визнанн¤ прав профсп≥лок. ”р¤д задовольнив р¤д вимог роб≥тник≥в. Ўирок≥ кола громадськост≥ ‘ранц≥њ засуджували в≥йськове втручанн¤ крањни у рос≥йськ≥ справи. Ќайб≥льшими виступами роб≥тництва стали страйки зал≥зничник≥в у лютому ≥ травн≥ 1920 р.

” 1920 р. к≥льк≥сть член≥в загальноњ конференц≥њ прац≥. (« ѕ) зросла до 2,4 млн. чол. ¬осени 1921Є р. у ‘ранц≥њ в≥дбувс¤ трим≥с¤чний загальний страйк, але зак≥нчивс¤ невдало. ” « ѕ ставс¤ розкол, що дестаб≥л≥зувало роб≥тничий рух. ” 1992 р. окрем≥ профсп≥лков≥ орган≥зац≥њ, виключен≥ з р¤д≥в « ѕ утворили ”н≥тарну загальну конференц≥ю прац≥, ¤ка перебувала п≥д значним впливом комун≥ст≥в ≥ невдовз≥ приЇдналас¤ до ѕроф≥нтернету.

јктивну участь у страйках брали члени —оц≥ал≥стичноњ парт≥њ ‘ранц≥њ, окрем≥ д≥¤ч≥ ¤коњ виступали за всту4п до ≤≤≤ ≤нтернац≥оналу. ¬≥домий парт≥йний д≥¤ч Ћ.Ѕлюм категорично виступив проти приЇднанн¤ соц≥ал≥ст≥в до комун≥стичного руху.

∆.Ћонге, ѕ. ‘ор ≥ де¤к≥ соц≥ал≥сти, що п≥шли за ≤≤ ≤нтернац≥оналом ≥ сто¤ли на промосковських позиц≥¤х, утворили 30 грудн¤ 1920 р. ‘ранцузьку комун≥стичну парт≥ю. ÷ьому спри¤ла поњздка редактора газети Уёман≥теФ ћ. ашена до ћоскви. ѕрорад¤нську позиц≥ю окремих пол≥тик≥в п≥дтримував в≥домий французький письменник, кер≥вник групи У лартеФ ј.Ѕарбюс, котрий п≥зн≥ше писав панег≥рики на честь. ….—тал≥на.

” роки частковоњ стаб≥л≥зац≥њ економ≥ки (1924-1930 рр.) у ‘ранц≥њ значного р≥вн¤ розвитку дос¤гли металург≥йна, машинобуд≥вна, автомоб≥льна, ав≥ац≥йна та х≥м≥чна галуз≥ промисловост≥. ј легка промислов≥сть переживала занепад. —кладним було ф≥нансове становище, а с≥льське господарство так ≥ не вийшло ≥з кризового стану. ≤нтенсиф≥кац≥¤ прац≥ й посиленн¤ визиску колон≥й були головними чинниками пол≥пшенн¤ економ≥чного становища крањни. ¬насл≥док часткового економ≥чного п≥днесенн¤ в≥дбулас¤ стаб≥л≥зац≥¤ курсу франка. ‘ранц≥¤ надала кредити ѕольщ≥, ≤тал≥њ, „ехословаччин≥, Ќ≥меччин≥ та Ѕельг≥њ, зб≥льшивс¤ золотий запас крањни. –азом з тим наприк≥нц≥ 20-х рок≥в зТ¤вилис¤ тривожн≥ симптоми новоњ економ≥чноњ кризи.

” пол≥тичному житт≥ п≥сл¤воЇнноњ ‘ранц≥њ в≥дбулис¤ серйозн≥ зм≥ни. ќск≥льки УЌац≥ональний блокФ скомпрометував себе в очах виборц≥в провалом Уруськоњ авантюриФ, радикал-соц≥ал≥сти ц 1923 р. покинули його ≥ разом з соц≥ал≥стами та парт≥Їю республ≥канц≥в-соц≥ал≥ст≥в створили новий УЋ≥вий блокФ.

1	2	3	4

Ќазва: «ак≥нченн¤ демократ≥њ в 1919-1939 рр
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2940 прочитано)