≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > ≤тал≥¤ п≥сл¤ ≤≤ св≥товоњ в≥йни

≤тал≥¤ п≥сл¤ ≤≤ св≥товоњ в≥йни

1. Ѕоротьба прогресивних ≥ реакц≥йних сил в ≤тал≥њ в 1945-1948 рр.

ѕ≥сл¤ визволенн¤ в≥д фашизму ≥ зак≥нченн¤ в≥йни глибокий вплив на ≤тал≥ю справл¤в Їдиний фронт прогресивних парт≥й, що склавс¤ в роки ќпору. ≤тал≥йська комун≥стична парт≥¤ (≤ ѕ), що героњчно боролас¤ з фашизмом, здобула величезний авторитет ≥ вийшла на перше м≥сце серед пол≥тичних парт≥й крањни.

–еакц≥йн≥ сили обТЇднувалис¤ навколо створеноњ в 1943 р. ’ристи¤нсько-демократичноњ парт≥њ (’ƒѕ) на чол≥ з де √аспер≥. ѓњ вс≥л¤ко п≥дтримували —Ўј та јнгл≥¤, ¬атикан ≥ велика буржуаз≥¤.

¬ обстановц≥ гостроњ боротьби двох цих табор≥в ≥ проводилис¤ прогресивн≥ перетворенн¤. ѕр¤ме втручанн¤ —Ўј, а також широка аг≥тац≥¤ ¬атикану допомогли ’ƒѕ здобути перемогу.

« 50-х рр. почавс¤ швидкий господарський розвиток крањни, що тривав до спаду 1964 р. ≥ був оголошений ≥тал≥йським Уеконом≥чним чудомФ.

≈коном≥чне п≥днесенн¤ мало суперечливий характер. ѕозначалас¤ властива кап≥тал≥зму нер≥вном≥рн≥сть темп≥в зростанн¤, що почали падати в 60-х рр. ≥ призвели до кризи, ¤ка поклала к≥нець горезв≥сному УчудуФ. ¬торгненн¤ американського кап≥талу посилювало залежн≥сть економ≥ки ≤тал≥њ в≥д —Ўј. «бер≥галис¤ глибок≥ диспропорц≥њ, насамперед серйозне в≥дставанн¤ с≥льського господарства, а також Упроблема ѕ≥вдн¤Ф, все ще б≥дного й нап≥вфеодального. јле основною суперечн≥стю залишавс¤ контраст м≥ж зростаючим багатством монопол≥й ≥ становищем труд¤щих. ” крањн≥ збер≥галос¤ масове хрон≥чне безроб≥тт¤. ѕродуктивн≥сть прац≥ зростала швидко, а зарплата Ц пов≥льно. ’оч становище труд¤щих у ц≥лому пол≥пшилос¤, з Уеконом≥чного чудаФ мав користь головним чином пан≥вний клас.

” внутр≥шн≥й пол≥тиц≥ ’ƒѕ в≥дпов≥дно до своЇњ програми йшла на частков≥ переговори, але лише в найнев≥дкладн≥ших випадках ≥ п≥д тиском масових виступ≥в.

” 50-х рр. в ≤тал≥њ виник неофашизм, представлений парт≥Їю ≤тал≥йський соц≥альний рух (≤—–). ”р¤дова пол≥тика безд≥¤льност≥ ≥ нав≥ть заохоченн¤ вкрай правих д≥йшли до найвищоњ точки вл≥тку 1960 р., коли труд¤щ≥ √енуњ, де нам≥чавс¤ зТњзд неофашист≥в, за закликом компарт≥њ та профсп≥лок вийшли на вулиц≥. ќбурен≥ демонстранти вимагали в≥дставки ур¤ду. ¬сюди в≥дбувалис¤ з≥ткненн¤ з загонами неофашист≥в, пол≥ц≥Їю та в≥йськами.  рањна опинилас¤ на гран≥ громад¤нськоњ в≥йни. Ћише п≥сл¤ цього реакц≥¤ змушена була в≥дступити. «Тњзд у √енуњ було з≥рвано.

≤тал≥¤ не лише брала участь у створенн≥ Ќј“ќ, а й широко в≥дкрила двер≥ м≥л≥таризму —Ўј. јмериканськ≥ в≥йськов≥ бази було створено в багатьох пунктах крањни.

≤нтересам розвитку економ≥ки крањни в≥дпов≥дала участь ≤тал≥њ в економ≥чн≥й ≥нтеграц≥њ «ах≥дноњ ™вропи.

” ’ƒѕ на початок 60-х рр. розгорнулас¤ боротьба угруповань. « обмеженою критикою курсу ’ƒѕ виступив нав≥ть ¬атикан в особ≥ папи ≤оанна ’’≤≤≤, ≥деолога Уоновленн¤Ф католицизму. Ќов≥ настанови ¬атикану були св≥дченн¤м кризи верх≥в ≥ прискорили перех≥д ’ƒѕ до пол≥тики Ул≥вого центруФ.

≈коном≥чний розвиток ≤тал≥њ в цей пер≥од був повТ¤заний з частими спадами й кризами. ќсобливо важкою ви¤вилас¤ криза 1974-1975 рр., що вразила вс≥ кап≥тал≥стичн≥ крањни. “рагед≥Їю ≤тал≥њ залишалас¤ ем≥грац≥¤ м≥льйон≥в труд¤щих.

ѕров≥дною силою в боротьб≥ за ≥нтереси б≥льшост≥ народу виступав роб≥тничий клас.

Ќайвпливов≥шою парт≥Їю роб≥тничого класу, авангардом ус≥х демократичних сил крањни, ¤к ≥ ран≥ше, залишаЇтьс¤ ≤ ѕ. ¬еликий внесок у розробку њњ стратег≥њ ≥ тактики зробив ѕальм≥ро “оль¤тт≥ (1893-1964), один ≥з засновник≥в парт≥њ та њњ беззм≥нний кер≥вник з 1926 р. Ќин≥ пост √енерального секретар¤ ≤ ѕ займаЇ јх≥лле ќккетто (нар. в 1936 р.).  омпарт≥¤ нал≥чуЇ в своњх лавах 1,6 млн. член≥в.

ѕ≥д тиском демократичних сил, а також внасл≥док неспри¤тливих дл¤ ≥мпер≥ал≥зму зм≥н м≥жнародноњ обстановки ур¤д Ул≥вого центруФ був змушений ≥ти на де¤к≥ обмеженн¤ д≥¤льност≥ монопол≥й ≥ соц≥ально-економ≥чн≥ реформи. ” 60-х рр. було нац≥онал≥зовано електроенергетичну промислов≥сть. УЋ≥вий центрФ прийн¤в, не без опору монопол≥й, нац≥ональну економ≥чну програму, розраховану на 5 рок≥в. ƒержава заохочувала туризм, будувала автостради, регулювала ц≥ни. јле вс≥ ц≥ заходи не дали оч≥куваних результат≥в. «бер≥галис¤ масове безроб≥тт¤, хрон≥чна в≥дстал≥сть ѕ≥вдн¤, засилл¤ монопол≥й в економ≥ц≥ й пол≥тиц≥.

«начна частина монопол≥ст≥в ≥ во¤ччини вс≥ма силами чинили оп≥р реформам ≥ намагалис¤ з≥рвати прогресивн≥ заходи, зал¤кати маси.

Ќаприк≥нц≥ 60-х рр. не затихала терористична д≥¤льн≥сть неофашист≥в Ц вибухи, нальоти, викраденн¤ й вбивства демократичних д≥¤ч≥в, прац≥вник≥в орган≥в правосудд¤, кер≥вник≥в п≥дприЇмств. ’вил¤ терору мала спричинити анарх≥ю, п≥д≥рвати республ≥канський лад. ƒ≥¤льн≥сть терорист≥в не т≥льки залишалас¤ безкарною, а й п≥дтримувалас¤ частиною правл¤чих к≥л. « нею безпосередньо з≥мкнулас¤ активн≥сть маф≥њ.

ƒо 1976 р. соц≥ал≥сти, ¤к≥ ще ран≥ше вийшли з ур¤ду, в≥дмовилис¤ п≥дтримувати його ≥ в парламент≥. УЋ≥вий центрФ розпавс¤. ” крањн≥ дедал≥ б≥льше усв≥домлювалас¤ необх≥дн≥сть залученн¤ в ур¤д комун≥ст≥в. ƒо цього п≥дштовхували ≥ результати вибор≥в 1976 р., на ¤ких комун≥сти д≥стали 34,4% голос≥в виборц≥в.

«ростанн¤ впливу ≤ ѕ зумовило запеклу атаку правих сил.  ер≥вники Ќј“ќ ≥ —Ўј в≥дкрито погрожували припиненн¤м будь-¤коњ економ≥чноњ допомоги, ¤кщо комун≥сти вв≥йдуть в ур¤д. ѕрав≥ й Ул≥в≥Ф екстрем≥сти посилили кампан≥ю терору.

—проба ≤ ѕ встановити сп≥вроб≥тництво з головною парт≥Їю ≥тал≥йськоњ буржуаз≥њ на основ≥ так званого ≥сторичного компром≥су призвела до негативних насл≥дк≥в. ¬насл≥док чого компарт≥¤ втратила частину голос≥в виборц≥в на парламентських виборах 1979 ≥ 1983 рр.

 ризу влади намагавс¤ подолати пТ¤типарт≥йний ур¤д л≥дера ≤—ѕ Ѕетт≥но  ракс≥. ѕроте його пад≥нн¤ навесн≥ 1987 р. знову показало нездатн≥сть правл¤чих к≥л забезпечити стаб≥льн≥сть ≥ демократичний розвиток.

” галуз≥ зовн≥шньоњ пол≥тики ≤тал≥¤, ¤к ≥ ран≥ше, ор≥ЇнтуЇтьс¤ на —Ўј, забезпечуЇ п≥вденний фланг Ќј“ј в ™вроп≥.

¬одночас в ≤тал≥њ зростаЇ к≥льк≥сть прихильник≥в самост≥йноњ зовн≥шньоњ пол≥тики. –озширюютьс¤ економ≥чн≥, науково-техн≥чн≥ й культурн≥ звТ¤зки з —–—– та ≥ншими соц≥ал≥стичними крањнами.

2. —оц≥ально-економ≥чний ≥ пол≥тичний розвиток ≤тал≥њ

в 80-90-х роках. «овн≥шн¤ пол≥тика

” 80-х роках ≤тал≥¤ пос≥ла своЇ м≥сце серед Ус≥мкиФ найрозвинут≥ших економ≥чних крањн св≥ту, випереджаючи за своњми показниками у галуз≥ легкоњ промисловост≥ ‘ранц≥ю ≥ ¬елику Ѕритан≥ю.

Ќайважлив≥шими проблемами пол≥тичного житт¤ ≤тал≥њ останн≥х рок≥в стала боротьба з тероризмом ≥ маф≥Їю.

Ќа початку 90-х рок≥в в ≤тал≥њ було проведено широкомасштабну операц≥ю У„ист≥ рукиФ, спр¤мовану проти маф≥озних обТЇднань. ¬ найб≥льших парт≥¤х ≤тал≥њ на початку 90-х рок≥в почавс¤ розкол. ѕ≥сл¤ краху тотал≥тарних режим≥в у крањнах ÷ентральноњ ≥ —х≥дноњ ™вропи й розпаду —–—– р≥зко послабивс¤ вплив комун≥ст≥в серед населенн¤.

 ризи дов≥ри ≥тал≥йського народу до пол≥тичних парт≥й ¤скраво ви¤вилась п≥д час березневих вибор≥в 1994 р., що принесли перемогу новоутвореним парт≥¤м ≥ обТЇднанн¤м: асоц≥ац≥њ У¬перед, ≤тал≥ЇФ, УЋ≥з≥ ѕ≥вноч≥Ф, неофашистському УЌац≥ональному аль¤нсуФ. –азом ≥з старим парламентом з≥йшли з пол≥тичноњ арени крањни корумпован≥ парт≥йн≥ чиновники.

” новоутворений ур¤д, очолений кер≥вником асоц≥ац≥њ У¬перед, ≤тал≥ЇФ м≥ль¤рдером —≥льв≥о Ѕерлу скон≥, вперше ув≥йшли неофашисти. ÷е викликало тривогу не т≥льки в крањн≥, а й за кордоном. ќднак глава нового ур¤ду за¤вив, що в≥н буде дотримуватис¤ фундаментальних христи¤нських ц≥нностей, боротис¤ за економ≥чний прогрес ≥ розвиток демократ≥њ, а в зовн≥шн≥й пол≥тиц≥ Ц йти попередн≥м курсом сп≥вроб≥тництва з ус≥ма крањнами.

ѕ≥сл¤ чотирьох м≥с¤ц≥в правл≥нн¤ ур¤ду —.Ѕерлу скон≥ внасл≥док м≥жпарт≥йних незгод ≥ взаЇмних обвинувачень л≥дер≥в УЋ≥ги ѕ≥вноч≥Ф ≥ УЌац≥онального аль¤нсуФ в ≤тал≥њ розпочалас¤ чергова зат¤жна криза. Ћише на початку 1995 р. вдалос¤ сформувати перех≥дний ур¤д, ¤кий очолив ф≥нансист Ћамберто ƒ≥н≥. ”р¤д Ћ.ƒ≥н≥, однак, не мав м≥цноњ п≥дтримки у парламент≥. —проби стаб≥л≥зувати пол≥тичну обстановку в крањн≥ суттЇво не зм≥нили розстановки пол≥тичних сил. ”р¤д знову очолив Ћ.ƒ≥н≥.

≤тал≥¤ Ц одна ≥з засновниць ѕ≥вн≥чноатлантичного блоку. « 60-х рок≥в вона значно розширила економ≥чн≥ та культурн≥ звТ¤зки з —–—– ≥ крањнами ÷ентральноњ ≥ ѕ≥вденно-—х≥дноњ ™вропи.

≤тал≥¤ бере активну участь у налагодженн≥ м≥жнародного сп≥вроб≥тництва в рамках ќќЌ. ¬она прагне розширити звТ¤зки з крањнами, що проголосили свою незалежн≥сть, ≥ одна з перших у с≥чн≥ 1992 р. визнала суверен≥тет ”крањни, а 16 березн¤ того ж року в≥дкрила у  иЇв≥ посольство. ” травн≥ 1995 р. в≥дбувс¤ оф≥ц≥йний в≥зит до ≤тал≥њ ѕрезидента ”крањни Ћ. учми. ѕ≥д час в≥зиту було п≥дписано ƒогов≥р про дружбу ≥ сп≥вроб≥тництво м≥ж обома крањнами, ¤кий передбачаЇ значне розширенн¤ економ≥чних звТ¤зк≥в. —творенн¤ украњнськоњ-≥тал≥йськоњ ради з економ≥чного, промислового та ф≥нансового сп≥вроб≥тництва ≥ в≥зит на початку 1997 р. до  иЇва Ћ.ƒ≥н≥ Ї ¤скравим св≥дченн¤м того, що пол≥тична, економ≥чна ≥ культурна сп≥впрац¤ м≥ж двома крањнами розвиваЇтьс¤ усп≥шно, Ї важливим чинником у розбудов≥ Ќовоњ ™вропи.

1

Ќазва: ≤тал≥¤ п≥сл¤ ≤≤ св≥товоњ в≥йни
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (669 прочитано)