Історія Всесвітня > Мао Цзедун

Терор усередині країни доповнювався агресивною зовнішньою політикою. Мао рішуче виступив проти викриття культу особистості Сталіна, проти всієї політики хрущовської відлиги. З кінця 50-х рр. китайська пропаганда початку обвинувачувати лідерів КПРС у великодержавному шовінізмі, у спробах утручатися у внутрішні справи Китаю і контролювати його дії. Мао підкреслював, що на міжнародній арені Китай повинний бороти проти будь-яких проявів великодержавного шовінізму і гегемонізму.

Мао став згортати всяке співробітництво зі СРСР, передбачене договором про дружбу 1950 року. Була розгорнута кампанія проти радянських фахівців з метою унеможливити їхнє подальше перебування в Китаї. Влади КНР стали штучно загострювати обстановку на радянсько-китайській границі, відкрито висувати територіальні домагання до СРСР. У 1969 р. справа дійшла до відкритих збройних зіткнень у районі острова Даманський і в Семипалатинської області.

У серпні 1966 р. був скликаний пленум ЦК КПК, у якому не брали участь багато членів ЦК, що упали жертвами репресій. 5 серпня Мао особисто написав і вивісив у залі засідань Своє дацзибао "Вогонь по штабах!".Він оголосив учасникам пленуму про існування "буржуазного штабу*, обвинуватив багатьох партійних керівників у центрі і на місцях у тім, що вони здійснюють "диктатуру буржуазії", і призвав, відкрити "вогонь по штабах", припускаючи цілком розгромити або паралізувати керівні партійні органи в центрі і на місцях, народні комітети, масові організації трудящих, а потім створити нові "революційні"органи влади.

Життя в країні була дезорганізована, економіці нанесений найтяжка втрата, піддалися репресіям сотні тисяч членів КПК, підсилилися переслідування інтелігенції. В роки "культурної революції" говорилося в обвинувальному висновку в справі "четвірки" (1981 р.), переслідуванням, цькуванню і знищенню піддалося "велике число керівників ЦК КПК, органів суспільної безпеки різних ступіней, прокуратури, суду, армії, органів пропаганди. Жертвами "четвірки" і Лин Бяо, відповідно до документа, стало в цілому більш 727 тис. чоловік, з яких понад 34 тис. були "доведені до смерті". По офіційне китайське даної, число потерпілих у ході "культурної революції" склало близько 100 млн. чоловік..

Щоб зломити опір супротивників "культурної революції", була розгорнута кампанія по "захопленню влади". У січні 1967 р. цзаофани Шанхая захопили партійну й адміністративну владу в місті. Слідом за цим хвиля "захоплення влади" у "убраних владою і йдуть по капіталістичному шляху" прокотилася по всьому Китаєві. У Пекіні в середині січня 19б7 р. влада була захоплена в 300 відомствах і установах. Парткомам і органам влади пред'являлися обвинувачення в тім, що вони протягом 17 років з підстави КНР прагнули "реставрувати капіталізм". "Захоплення влади" здійснювався за допомогою армії, що придушувала опір і здійснював контроль над комунікаціями, в'язницями, складами, збереженням і розсиланням секретних документів, банками, центральними архівами. Для підтримки "бунтарів" були виділені спеціальні частини, тому що й в армії мало місце невдоволення бешкетуваннями хунвейбинів і цзаофаній. Швидко здійснити план "захоплення влади" не удалося. Страйку робітників ширилися, повсюдно відбувалися кровопролитні зіткнення з цзаофаня-ми, а також сутички між різними організаціями хунвейбинів і цзаофаній. Як пишуть китайські історики: "Китай перетворився в державу, де панував хаос і правил терор. Партійні й урядові органи на всіх рівнях були паралізовані. Керівні кадри й обладавшие знання і досвідом інтелігенти піддавалися гонінням". Із січня 19б7 р. почалося створення нових антиконституційних органів місцевої влади - "ревкомів". Спочатку перевага в них одержали лідери хунвейбинов і цзаофаней, що викликало невдоволення партійних працівників і військових. У центрі і на місцях загострилася політична боротьба, у ряді районів відбувалися зіткнення між військовими частинами й організаціями хунвейбинов і цзаофаней. Наприкінці літа 1971 р. країна фактично була узята під військовий контроль. Состоявшийся в жовтні 1968 р. пленум ЦК КПК, на якому було присутнє біля третини складу ЦК, тому що інші були до цього часу репресовані, санкціонував всі акції "культурної революції", "назавжди" виключив з партії Лю Шаоци, зняв його з усіх посад, схвалив проект нового статуту КПК. Почалася посилена підготовка до скликання IX з'їзду КПК.

IX з'їзд КПК (квітень 1969 р.), на який делегати не обиралися, а призначалися, схвалив і узаконив всі акції, що починалися в країні в 19б5-19б9р. В основній доповіді, з яким на з'їзді виступив Лин Бяо, була висунута установка на продовження чищення партійних організацій і державних установ, початою весною 1968 р. Вся історія партії представлялася як боротьба "лінії Мао Цзедуна" проти різних "ухильників". IX з'їзд схвалив курс на "безупинну революцію", на підготовку до війни.

Новий Статут партії, прийнятий з'їздом, на відміну від Статуту, прийнятого в 1956 р., не визначив задач партії в області економічного і культурного будівництва, поліпшення життя народу, розвитку демократії. Теоретичною основою діяльності КПК бь1-пи проголошені "ідеї Мао Цзедуна". У програмній (частини Статуту містилося положення про призначенні Лин Бяо "спадкоємцем" Мао Цзедуна. Положення про спадкоємця, характерне для монархічного абсолютизму, внесене в Статут КПК, вважалося "новаторським явищем" в області міжнародного комуністичного руху. Це дійсно було новаторством у тім змісті, що з часу виникнення світового комуністичного руху такого дивного явища ще не було. Важко сказати, як велике значення мало воно для світу, а от Китай воно привело на грань катастрофи.

Після IX з'їзду деякі з тих керівників, яким удалося зберегти свої позиції, жадали від Мао коректування екстремістських установок в області економіки, з огляду на насущні потреби розвитку країни. З їх ініціативи з початку 70-х рр. стали обережно вводитися елементи планування, розподілу по праці, матеріального стимулювання. Були також прийняті заходи для поліпшення керування народним господарством, організації виробництва. Відбулися деякі зміни й у політику в області культури, хоча твердий контроль над культурним життям як і раніше зберігався.

У 1970-1971 р. відбулися події, що відбили нову кризу усередині китайського керівництва. У березні 1970 р. Мао прийняв рішення про перегляд Конституції КНР, висловивши пропозицію про скасування посади Голови КНР. Міністр оборони Лин Бяо і керівник групи по справах культурної революції Чень Бода не погодилися з ним.

У результаті боротьби, що розгорнулася, за владу Чень Бода зник з політичної сцени, а у вересні 1971 р. настала черга Лин Бяо і групи військових керівників. За повідомленням китайської сторони, Лин Бяо загинув в авіаційній катастрофі, на територій МНР, намагаючись після невдалого "перевороту" утекти за кордон. Слідом за цим пройшло нове чищення в армії, у ході якої десятки тисяч офіцерів піддалися репресіям.

Однак країна не могла жити тільки насильством. З 1972 р. режим трохи зм'якшується. Активізується процес відновлення діяльності комсомолу, профспілок, федерації жінок. Х з'їзд КПК, проведений у серпні 1973 р. санкціонував усі ці міри, а також схвалив реабілітацію частини партійних і адміністративних кадрів, у тому числі Ден Сяопіна.

У 1972 р. Мао здивував світ, ставши на шлях установлення дипломатичних і економічних відносин зі Сполученими Штатами, прийнявши в 1972 р. у Пекіні президента Ніксона.

Незважаючи на досягнутий на Х з'їзді компроміс між різними силами в КПК, обстановка в країні продовжувала залишатися нестабільної. На початку 1974 р. Мао схвалив план нової загальнонаціональної політико-ідеологічної кампанії "критики Лин Бяо і Конфуція". Початок їй поклали виступу в печатці, спрямовані на розвінчання конфуціанства і вихваляння легізму - давньокитайського ідейного плину, що панував при імператорі Цинь Шихуане - главі першої загальнокитайської деспотії (3 в. до н.е.). Специфічною рисою кампанії, як і деяких попередніх, з'явилося звертання до історичним аналогіям, до аргументів з області історії китайської політичної думки з метою рішення актуальних ідеологічних і політичних проблем.

У січні 1975 р. після 10-літньої перерви Мао допустив скликання парламенту. Була прийнята нова конституція КНР. Конституція являла собою результат компромісу: з одного боку, у неї були включені установки 1966-1969 р. (у тому числі і заклики готуватися до війни), з іншого боку - вона закріплювала право членів комун на присадибні ділянки, визнавала виробничу бригаду (а не комуну) основною госпрозрахунковою одиницею, передбачала необхідність поступового підвищення матеріального і культурного рівня життя народу, оплати по праці.

Незабаром після прийняття нової конституції висуванці - "культурної революції" почали нову спробу усталити свої позиції. З цією метою з ініціативи Мао на рубежі 1974-197 5 р. була розгорнута кампанія під гаслом боротьби "за вивчення теорії диктатури пролетаріату". Важливою задачею цієї кампанії була боротьба проти тих представників керівництва КПК, що відстоювали необхідність підвищення уваги до розвитку економіки, застосуванню більш раціональних методів керування народним господарством.

У ході нової політичної кампанії розподіл по праці, право на присадибні ділянки, товарно-грошові відносини з'являлися "буржуазним правом", яких необхідно "обмежувати", тобто вводити зрівнялівку. Під прикриттям нової кампанії на багатьох промислових підприємствах і в комунах ущемлялися економічні інтереси робітників. У ряді випадків скасовувалися міри матеріального заохочення, практикувалася робота в понаднормові годинник, ліквідувалися присадибні ділянки. Усе це викликало масове невдоволення народу, страйки і хвилювання.

1	2	3

Назва: Мао Цзедун
Дата публікації: 2005-02-18 (2000 прочитано)