≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > Ќ≥мецька модель держави - корисний досв≥д розвитку держави дл¤ ”крањни

ѕерш н≥ж перейти до висв≥тленн¤ питанн¤ про корен≥ сол≥даризму, хот≥лос¤ б заспокоњти читач≥в: автор цього допису не маЇ н≥¤кого нам≥ру займатис¤ прихованою реаб≥л≥тац≥Їю або апологетизац≥Їю фашизму ¤к такого чи непр¤мим осп≥вуванн¤м особи фюрера ¤к його найвидатн≥шого виразника ≥ проводир¤. ≤детьс¤ про ≥нше - про той корисний ≥сторичний досв≥д, що його треба запозичувати, аби не повторювати чужих згубних помилок. «в≥сна р≥ч, шукати такий досв≥д в ≥стор≥њ г≥тлер≥вськоњ Ќ≥меччини - справа досить ризикована. “ут можна й самому потрапити до розр¤ду симпатик≥в фашизму... ≤ дос≥ пануЇ м≥щанська громадська думка, що про фашизм треба або говорити т≥льки погане, або не говорити взагал≥. ќднак це - синдром слабкост≥, остраху перед потенц≥йною приваблив≥стю доктрини, а бо¤тис¤ доктрини означаЇ визнавати њњ життЇздатн≥сть ≥ силу.

Ќу а що, ¤к ставитис¤ до ≥сторичних процес≥в, вчень ≥ практики, в тому числ≥ й фашизму, лише ¤к до модульних формац≥Їтворчих конструкц≥й, - прагматично, беземоц≥йно (одне слово - без страху ≥ докору), ¤к до перев≥реного досв≥дом матер≥алу, придатного дл¤ ефективного використанн¤ у тепер≥шньому сусп≥льно-пол≥тичному житт≥? ” такому п≥дход≥ немаЇ н≥чого, що б заслуговувало на осуд. “им б≥льше, що рац≥ональн≥ п≥дходи так чи ≥накше в≥зьмуть гору над емоц≥¤ми.

Ѕо знанн¤ - сила. ј фашизм - це частина людськоњ ≥стор≥њ й досв≥ду, особливо важлива тим, що фашистська ≥деолог≥¤ ви¤вила надзвичайно велику руш≥йну силу ≥сторичного прогресу ≥ була, ¤к тепер зТ¤совуЇтьс¤, не лише руйн≥вною. ≤ цю силу треба обТЇктивно вивчати. „ому про людську ≥стор≥ю не можна говорити так само в≥дсторонено, ¤к про х≥м≥ю чи ф≥зику? јдже х≥м≥ки породили напалм, а ф≥зики - ¤дерн≥ бомби. “о невже через це треба прокл¤сти ≥ ф≥зику, ≥ х≥м≥ю на дов≥чн≥ часи?!

” пошуках сили дл¤ ”крањни спробуймо торкнутис¤ того, що стало дл¤ г≥тлер≥вськоњ держави джерелом величезноњ сили, - сол≥даризму в його н≥мецькому, або, за тогочасною терм≥нолог≥Їю, - нордичному ви¤в≥. ѕринаг≥дно зауважимо, що Ївропейська думка активно опановуЇ цей матер≥ал. ƒо останн≥х праць цього плану треба передус≥м в≥днести тритомне синкретичне досл≥дженн¤ ≤оах≥ма ‘еста Ујдольф √≥тлерФ, в ¤кому даЇтьс¤ обТЇктивна оц≥нка феномену г≥тлер≥вськоњ епохи. ÷¤ прац¤ отримала всесв≥тнЇ визнанн¤, стала вз≥рцем дл¤ досл≥дник≥в под≥бного спр¤муванн¤ ≥ надала ≥мпульс дл¤ де¤ких спроб практично ≥нтерпретувати њњ окрем≥ положенн¤.

ќсвальд Ўпенглер передбачав настанн¤ ери мас, що њх вестимуть за собою вожд≥. ѕророцтво ф≥лософа справдилос¤. ’’ в≥к став епохою мас ≥ вожд≥в, небачених революц≥й ≥ глобальних струс≥в, рос≥йського комун≥зму та н≥мецького нац≥онал-соц≥ал≥зму.

«а визначенн¤м √≥тлера, нац≥онал-соц≥ал≥зм був Уконсервативною революц≥ЇюФ. Ћистопадова революц≥¤ 1918 року поставила Ќ≥меччину перед ≥сторичним вибором. «≥ —ходу њњ кликав до марксизму Ћен≥н, ≥з «аходу ¬≥льсон навертав до демократ≥њ ≥ ™вропи, ¤ка щойно безжально наглумилас¤ з переможеноњ Ќ≥меччини. √≥тлер обрав трет≥й шл¤х - шл¤х в≥дродженн¤ Ќ≥меччини у вс≥й колишн≥й ≥ ще небувал≥й майбутн≥й велич≥. Ўл¤х, ¤кий в≥н, под≥бно до багатьох н≥мц≥в, гостро ≥ траг≥чно передчував ≥ переживав у своњй загострен≥й тотальною катастрофою св≥домост≥. √≥тлер обрав шл¤х власноњ нац≥ональноњ н≥мецькоњ революц≥њ, шл¤х, ¤кий би узагальнив й ув≥брав у себе попередн≥й досв≥д народницькоњ, нац≥онал≥стичноњ за зм≥стом ≥деолог≥њ Уфельк≥шеФ, та обТЇднав н≥мц≥в проти основних њхн≥х кривдник≥в - б≥льшовизму (¤кий спов≥дував ≥нтернац≥онал≥зм ≥ проголошував злитт¤ нац≥й) та м≥жнародного кап≥талу. ÷е мала бути революц≥¤ буржуазного св≥ту проти революц≥њ пролетарськоњ. –еволюц≥¤ не задл¤ зруйнуванн¤, до чого кликав У≤нтернац≥оналФ, а задл¤ захисту старого доброго св≥ту з ус≥ма милими серцю перес≥чного н≥мц¤ старожитност¤ми та ≥дил≥Їю, забобонами ≥ ц≥нност¤ми, насамперед ц≥нност¤ми власного н≥мецького св≥ту, ¤кий опинивс¤ у велик≥й скрут≥ ≥ нац≥ональн≥й ганьб≥. –еволюц≥¤, спр¤мована не на перебудову всього св≥толаду, а на самозахист ≥ самозбереженн¤ н≥мц≥в у св≥т≥, ¤кий стр≥мко ≥нтернац≥онал≥зувавс¤, руйнувавс¤, стандартизувавс¤. Ќезвичайн≥сть ц≥Їњ революц≥њ пол¤гала в тому, що, захищаючи одв≥чн≥ ц≥нност≥, вона кликала не в минуле, а в майбутнЇ, за ¤ке боролос¤... в ≥мТ¤ минулого й одв≥чного.

Ѕез зм≥н не обходитьс¤ жодна революц≥¤. √≥тлер, ≥деал≥зуючи консервативну Ќ≥меччину й консервативний н≥мецький дух, ¤к справжн≥й реформатор засуджував т≥ нац≥ональн≥ особливост≥ н≥мц≥в та складов≥ њхньоњ культури, ¤к≥ заважали ривку нац≥њ в майбутнЇ. ƒвоњсте, суперечливе ставленн¤ фюрера до Ќ≥меччини можна було б виразити поетичним р¤дком У¤ ж не люблю њњ з надм≥рноњ любов≥Ф. ÷¤ двоњст≥сть породжувала ту р≥зницю ≥деолог≥чних потенц≥ал≥в, ¤ка живила реформаторський порив √≥тлера вивести Ќ≥меччину в коло св≥тових наддержав, ба б≥льше того - штовхнути њњ на смертельну боротьбу ≥ нав≥ть загибель, аби т≥льки не дати њй скн≥ти у рол≥ в≥дсталоњ другор¤дноњ крањни-раба.

¬иразний патр≥отизм та крайн≥й нац≥онал≥зм √≥тлера мали дуже мало сп≥льного ≥з спогл¤дальною залюблен≥стю германоф≥л≥в у народ. ” боротьб≥ за майбутнЇ Ќ≥меччини в≥н, на в≥дм≥ну в≥д перес≥чних Уфельк≥шеФ, котр≥ не спромоглис¤ п≥днестис¤ вище ус¤ких фольклорних гуртк≥в, парт≥йок ≥ товариств ветеран≥в, був готовий до ¤кнайв≥дчайдушн≥ших д≥й. “им б≥льшоњ уваги заслуговуЇ той факт, що за такого радикал≥зму та екстрем≥зму √≥тлер ¤к ≥деолог спром≥гс¤ таки знайти стежку до згуртуванн¤ вс≥Їњ нац≥њ довкола великоњ мети.

ѕостать √≥тлера була злучена з нац≥онал-соц≥ал≥стичною революц≥Їю лише на певному етап≥ њњ розвитку. ¬она вже мала до того ≥ свою суперечливу ≥стор≥ю, ≥ своњ особливост≥. јле остаточного спр¤муванн¤ њй надав саме в≥н, √≥тлер, ¤кий знайшов трет≥й шл¤х ≥ пов≥в ним Ќ≥меччину, протид≥ючи тому вогню, що його запалила класова боротьба. ўоправда, класовий мир в≥н спов≥дував заради в≥йни за св≥тове пануванн¤ ≥ життЇвий прост≥р.

 ажучи коротко, суть третього шл¤ху пол¤гала в новому погл¤д≥ на нац≥ю ¤к на ц≥л≥сний, Їдиний ≥ непод≥льний ≥сторичний, расовий ≥ культурний орган≥зм. ” той час ¤к марксисти спов≥дували постулат про те, що у пролетар¤ немаЇ нац≥њ, протиставл¤ли клас кап≥тал≥ст≥в ≥ буржуа класов≥ найманих роб≥тник≥в, п≥д≥ймали працю на в≥йну проти кап≥талу, розвивали вченн¤ про непримиренн≥сть культур гнобител≥в ≥ гноблених в одн≥й нац≥њ, √≥тлер побачив своЇ завданн¤ в тому, щоб перешкодити поширенню марксизму ≥ б≥льшовизму в Ќ≥меччин≥, не допустити в н≥й такоњ ж кровопролитноњ громад¤нськоњ в≥йни, ¤к у –ос≥њ. ƒл¤ цього в≥н ладен був на найекстремальн≥ш≥ кроки - аж до пролитт¤ кров≥ включно, що, зрештою, ≥ привело його до увТ¤зненн¤. Ќатом≥сть, ¤кщо гранично засхематизувати його погл¤ди, в≥н пропонував усуненн¤ внутр≥шньосусп≥льних антагон≥зм≥в та консол≥дац≥ю ус≥х соц≥альних верств ≥ прошарк≥в нац≥њ на майбутн≥й реванш, на самозахист проти вс≥х реальних ≥ у¤вних небезпек, ¤к≥ ввижалис¤ йому в апокал≥птичних вид≥нн¤х боротьби за життЇвий прост≥р новообраного народу - н≥мц≥в, мес≥Їю ¤кого в≥н щодал≥ б≥льше почувавс¤.

÷≥, здавалос¤ б, базов≥ нац≥онал-соц≥ал≥стичн≥ позиц≥њ спов≥дували попервах далеко не вс≥. “акий в≥домий н≥мецький нац≥онал-соц≥ал≥ст, ¤к √регор Ўтрассер, мав в≥дм≥нн≥ погл¤ди. ¬они теж перебували ц≥лковито в р≥чищ≥ нац≥онал-соц≥ал≥зму, але так ≥ залишалис¤ скор≥ше св≥тов≥дчутт¤м, не набувши вигл¤ду зак≥нченого вченн¤.

√рупа Ўтрассера ц≥лковито под≥л¤ла соц≥ал≥стичн≥ ≥деали свого часу ≥ лише по-своЇму ≥нтерпретувала њх на нац≥онал-соц≥ал≥стичний лад. √. Ўтрассер сприймав соц≥ал≥стичн≥ гасла не ¤к заклик до класу пролетар≥в, а ¤к апел¤ц≥ю до нац≥й-пролетар≥в, пригноблюваних ≥ визискуваних ≥ншими нац≥¤ми. ¬≥н виступав за союз Ќ≥меччини з  рањною –ад Упроти м≥л≥таризму ‘ранц≥њ, проти ≥мпер≥ал≥зму јнгл≥њ, проти кап≥тал≥зму ”олт-стр≥туФ. …ого група висувала у своњх програмах вимоги л≥кв≥дац≥њ великих землеволод≥нь, примусового обТЇднанн¤ сел¤н у с≥льськогосподарськ≥ кооперативн≥ господарства, злитт¤ др≥бних п≥дприЇмств у корпорац≥њ, соц≥ал≥зац≥њ п≥дприЇмств, в ¤ких к≥льк≥сть прац≥вник≥в перевищуЇ 20 ос≥б, та переданн¤ њх п≥д контроль трудових колектив≥в. јле на цьому соц≥ал≥зм по-штрассер≥вськи зак≥нчувавс¤, - Ўтрассер зовс≥м не виступав проти приватноњ власност≥, право на ¤ку збер≥галос¤ за власниками п≥дприЇмств. ¬≥н пропонував запровадити соц≥ал≥стичний, ¤к на його переконанн¤, спос≥б розпод≥лу. ѕрибуток у такому п≥дприЇмств≥ належало д≥лити так: 10% - трудовому колективов≥, 30% - держав≥, 6% - м≥сцев≥й влад≥, 5% - на загальн≥ потреби. –ешта прибутку залишалас¤ власников≥.

ўе загострен≥ше соц≥ал≥стичн≥ принципи засв≥дчен≥ в ≥дейн≥й спадщин≥ молодшого сподвижника √регора Ўтрассера - доктора ф≥лолог≥њ …озефа √еббельса. як зазначають досл≥дники, до лав прихильник≥в Ўтрассера √еббельса прив≥в саме його пол≥тичний радикал≥зм: Уя - найрадикальн≥ший. Ћюдина нового типу. Ћюдина-революц≥онерФ, - писав молодий доктор у своњх щоденниках т≥Їњ пори. …озеф √еббельс та √регор Ўтрассер в≥др≥зн¤лис¤ в≥д √≥тлера тим, що в умовах загального зубож≥нн¤ мас, народного в≥дчаю ≥ страху перед майбутн≥м вимр≥¤ли такий романтичний, за визначенн¤м досл≥дник≥в, соц≥ал≥зм, котрий п≥д≥гр≥вавс¤ њхн≥м щирим спод≥ванн¤м прорватис¤ з нац≥онал-соц≥ал≥стичними ≥де¤ми в пролетарськ≥ кола Ќ≥меччини, ¤к≥ перебували на той час п≥д≥ впливом комун≥ст≥в. √≥тлер же мислив в≥дстороненими ≥де¤ми ≥сторичноњ велич≥ й ганьби нац≥њ, ≥нтересами раси, зовс≥м при цьому не переймаючись долею окремоњ особистост≥ ≥ нав≥ть публ≥чно в≥дмовл¤ючи њй на ¤к≥сь права поза тими великими завданн¤ми, що њх сам √≥тлер ≥ визначив, та вимагаючи, щоб кожен жив виключно героњчними, а вже пот≥м соц≥альними категор≥¤ми.

1	2	3	4	5

Ќазва: Ќ≥мецька модель держави - корисний досв≥д розвитку держави дл¤ ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1872 прочитано)