≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > ѕрограмн≥ документи —ел¤нськоњ в≥йни в Ќ≥меччин≥

ѕрограмн≥ документи —ел¤нськоњ в≥йни в Ќ≥меччин≥

‘ункц≥онуванн¤ будь-¤коњ держави в своњй основ≥ складаЇтьс¤ з р≥зних, часто пол¤рно протилежних ¤вищ, т≥сного переплет≥нн¤ кризових та кульм≥нац≥йних процес≥в. «агостренн¤ ситуац≥њ зумовлюЇтьс¤, ¤к правило, не одним фактором, а к≥лькома Ц групою. ѕревалюють при цьому пол≥тичн≥, економ≥чн≥ та соц≥альн≥ причини.

Ќ≥меччина на злам≥ першоњ та другоњ чверт≥ ш≥стнадц¤того стол≥тт¤ представл¤ла собою складний пол≥тичний орган≥зм, дл¤ ¤кого феодал≥зм та католицизм стали своЇр≥дними виразковимиФ хворобами: державна роздр≥блен≥сть, свав≥лл¤ сеньйор≥в, розпуста ≥ зловживанн¤ становищем Укн¤з≥в церквиФ спричинилис¤ до –еформац≥йного руху та —ел¤нськоњ в≥йни. ≤ хоча розростанн¤ останн≥х було зупинено контрреформац≥Їю та посиленн¤м феодальноњ реакц≥њ, але все ж вони п≥д≥рвали фундамент ≥снуючоњ сусп≥льно-економ≥чноњ формац≥њ, стали поштовхом до перегл¤ду сучасного устрою.

—ел¤нська в≥йна у Ќ≥меччин≥ не була феноменальним ¤вищем св≥товоњ ≥стор≥њ: под≥бн≥ ексцеси мали м≥сце в багатьох державах, але њњ визначальною рисою Ї те, що пор¤д з випадками соц≥ального бандитизму тут простежуЇтьс¤ процес дозр≥ванн¤ пол≥тичноњ св≥домост≥ народу, ¤кий здатен лог≥чно мислити ≥ ¤кий продукуЇ в документальн≥й форм≥ своњ програмн≥ вимоги, дотримуючись правил толерантност≥ й законослухн¤ност≥. ѕрактика викладенн¤ потреб у пунктах поширюЇтьс¤ по вс≥й крањн≥: вюрцбурзьк≥ сел¤ни висунули 50 тезис≥в, мюнстерськ≥ Ц 34, майнськ≥ Ц 29, франкфуртськ≥ Ц 21, ≥нтальськ≥ Ц 19 [5, 306]. Ќа особливу увагу заслуговують У12 статейФ, що були вироблен≥ у ¬ерхн≥й Ўваб≥њ у лютому 1525 р., та У√ейльбронська програмаФ, складена у ѕ≥вденн≥й ‘ранкон≥њ за зразком У12-ти статейФ. ÷≥ два документи стали уособленн¤м найтипов≥ших прагнень, в≥дпов≥дно, сел¤нства та середнього бюргерства. ¬арто зупинитис¤ на њх ірунтовн≥ш≥й характеристиц≥.

¬ ориг≥нал≥ У12 статейФ мають назву У•рунтовн≥ ≥ справедлив≥ головн≥ статт≥ усього сел¤нства ≥ захребетник≥в (hidersessen) духовноњ влади, ¤кою вони вважають себе обт¤женимиФ [2, 122]. —кладаютьс¤ з преамбули та дванадц¤ти пункт≥в. ќсновна ≥де¤ документа Ц служ≥нн¤ законам духовним (™вангел≥ю та —в¤тому ѕисьму) та св≥тським. ” пунктах простежуЇтьс¤ прагненн¤ залишити стар≥ права ≥ звичањ, протест проти численних нововведень, ¤к≥ обминають традиц≥йну Убукву законуФ та йдуть урозр≥з ≥з —в¤щенним ѕисанн¤м. “ак, у статт≥ 6 сел¤ни скаржатьс¤ на посиленн¤ панщинних зобовТ¤зань, тож, не в≥дмовл¤ючись в≥д њх виконанн¤, напол¤гають на зменшенн≥ обс¤г≥в до початкових розм≥р≥в (У¤к служили наш≥ батькиФ) [2, 125]. «аклик повернутис¤ до старого укладу звучить ≥ в статт≥ 9, де наголошуЇтьс¤ на необх≥дност≥ в≥дмовитис¤ в≥д новосформованоњ системи штраф≥в та повернутис¤ до традиц≥йних писаних закон≥в. —татт¤ 7 м≥стить вимогу неухильного дотриманн¤ ленного права, без зловживань з боку землевласника щодо арендатора д≥л¤нки. ѕроводитьс¤ думка встановленн¤ ч≥ткоњ к≥лькост≥ панщинних в≥дроб≥тк≥в. якщо ж господар д≥л¤нки залучить сел¤нина до понаднормових роб≥т, то в≥н повинен працю оплатити. —татт¤ 8 теж не заперечуЇ ≥нституту поземельних платеж≥в, оск≥льки вимагаЇ лише полегшенн¤ надм≥рних орендних ст¤гнень. Ѕ≥льш радикальними у ц≥й груп≥ вимог аграрного характеру Ї 3-≥й та 11-ий пункти, що взаЇмоповТ¤зан≥. “ак, ст. 3 проголошуЇ скасуванн¤ особистоњ залежност≥: посилаючись на —в¤те ѕисьмо, декларуЇтьс¤ право ус≥х людей бути в≥льними, причому не в анарх≥чн≥й форм≥, а з визнанн¤м зверхност≥ над собою владних ≥нститут≥в. ” ст. 11 закладена ≥де¤ ц≥лковитоњ в≥дм≥ни посмертного побору, ¤кий ст¤гувавс¤ паном ≥з вдови чи сир≥т кр≥посного сел¤нина ≥ був п≥дтвердженн¤м пана на рухоме й нерухоме майно особисто залежного сел¤нина.

¬ умовах клаптиковоњ строкатост≥ державного механ≥зму сел¤ни не винайшли н≥чого нового, кр≥м устрою, ¤кий передбачав ≥снуванн¤ широкоњ мереж≥ самодостатн≥х одиниць Ц общин, ≥деолог≥чним та адм≥н≥стративним центром ¤ких була б церква. ¬≥дтак, ст. 1 обірунтовуЇ право на виб≥р та зм≥щенн¤ св¤щеника (кер≥вника общини) за власним розсудом общини. —т. 2 передаЇ повноваженн¤ збору дес¤тини до рук церковних старост, У¤ких поставить общинаФ. ” низц≥ статей проголошуЇтьс¤ зверхн≥сть общинноњ власност≥, њњ першочергов≥сть. «окрема, ст. 4 передбачаЇ наданн¤ ставк≥в, озер та ≥нших водних ресурс≥в у користуванн¤ общини, ¤кщо њхн≥ попередн≥ власники не мають належних п≥дтверджуючих документ≥в. ÷е ж стосуЇтьс¤ ≥ л≥сових уг≥дь: Ул≥си, освоЇн≥, але не куплен≥ мир¤нами чи кл≥риками, повинн≥ знову перейти в руки ус≥Їњ общиниФ (ст. 5). Ќа общину перекладаЇтьс¤ обл≥к деревини, ¤ка використовуватиметьс¤ дл¤ тесл¤рських роб≥т або ¤к паливо. ” ст. 9 висловлюЇтьс¤ прагненн¤ повернути експропр≥йован≥ свого часу луги та орн≥ уг≥дд¤ в Узагальне (тобто общинне Ц ћ. .) землекористуванн¤Ф. ўо ж стосуЇтьс¤ податковоњ сфери, то сел¤ни не в≥дмовл¤ютьс¤ в≥д сплати традиц≥йноњ церковноњ дес¤тини, але напол¤гають на ≥снуванн≥ лише зерновоњ та скасуванн≥ малоњ (з худоби) платн≥. ¬изначаютьс¤ три сфери застосуванн¤ дес¤тини:

1) забезпеченн¤ прожиткового м≥н≥муму св¤щеника ≥ його с≥мТњ;

2) допомога жебракам;

3) сусп≥льний фонд (кошти дл¤ непередбачених витрат, наприклад в≥йськових). ‘онд створюЇтьс¤ дл¤ попередженн¤ введенн¤ нових земл¤них податк≥в.

ќтже, нав≥ть дес¤тина ст¤гуЇтьс¤ дл¤ забезпеченн¤, передус≥м, общинних потреб.

ѕроголошуючи у ст. 3 необх≥дн≥сть жити в≥дпов≥дно до закону, а не до в≥льного Уплотського вимислуФ, автори статей намагаютьс¤ запровадити ¤к основу сусп≥льних в≥дносин догов≥рно-правову систему. “ак, ст. 2 обумовлюЇ укладанн¤ договору з питанн¤ куп≥вл≥-продажу дес¤тини. ” ст. 4 знаходимо: Уми не бажаЇмо брати њњ (воду Ц ћ. .) силою, але тут в ≥мТ¤ братськоњ любов≥ потр≥бно ув≥йти в христи¤нське порозум≥нн¤Ф. —т. 5 проголошуЇ: У¤кщо не ви¤витьс¤ л≥са, кр≥м купленого правильно, то потр≥бно скласти з власником братську й христи¤нську угодуФ. ѕерегукуЇтьс¤ з попередниц¤ми ≥ ст. 10 : У¤кщо ж це (луги та р≥лл¤ Ц ћ. .) придбано нечесно, то потр≥бно вступити у братську угоду, в≥дпов≥дно до обставин справиФ. —т. 7 вказуЇ на необх≥дн≥сть ≥снуванн¤ ленного договору м≥ж власником ≥ утримувачем земл≥: У¤к пан в≥дпов≥дним чином здаЇ сел¤нинов≥ [землю], так й останн≥й повинен волод≥ти нею на основ≥ угоди (vereyniguns) пана з сел¤намиФ.

“аким чином, реорган≥зац≥¤ ≥снуючого ладу у¤вл¤Їтьс¤ сел¤нам тепер не ¤к кор≥нна ломка феодальних традиц≥й, не ¤к революц≥йн≥ перетворенн¤ , а лог≥чно допустим≥ еволюц≥йн≥ зм≥ни в рамках законност≥ та державност≥.

У√ейльбронська програмаФ [1, 129-133], ¤ка за етн≥чне кор≥нн¤ мала земл≥ ѕ≥вденноњ ‘ранкон≥њ, а за ≥деолог≥чне Ц У12 статейФ, хоча й була обТЇмною за обс¤гом та зм≥стовною за вимогами, пом≥тно р≥знитьс¤ в≥д попередньо розгл¤нутого документа.

Ѕлок аграрних питань у Уѕрограм≥Ф оминаЇтьс¤, про них ≥детьс¤ мова лише в њњ додатков≥й частин≥, причому ≥з взаЇмозаперечуючими обмовками. ќтже, основа феодального устрою Ц васально-ленн≥ в≥дносини та кр≥посне право Ц залишаютьс¤, за документом, недорканими. ўоправда, один ≥з пункт≥в передбачав комутац≥ю в≥дроб≥тноњ ренти шл¤хом виплати щор≥чного внеску у 20-кратному розм≥р≥, але це задов≥льн¤ло лише невелику частину сел¤нства Ц його заможну верх≥вку.

Ћейтмотивом ус≥Їњ УѕрограмиФ Ї ≥де¤ загальнодержавноњ Їдност≥ в рамках буржуазноњ федеративноњ станово-представницькоњ монарх≥њ. —права в тому, що н≥кого вже не задов≥льн¤ло ефемерне, слабке утворенн¤, ¤ке, кр≥м вив≥ски У—в¤щенна –имська ≥мпер≥¤Ф, н≥чого й не мало: н≥ арм≥њ, н≥ сп≥льних ф≥нанс≥в, н≥ загальних закон≥в, натом≥сть ≥снувала складна мережа митних кордон≥в, заплутане законодавство та пост≥йн≥ м≥жусобн≥ в≥йни, учасниками ¤ких були три основн≥ сили крањни: кн¤з≥, ≥мперськ≥ м≥ста та ≥мперськ≥ рицар≥. ѕротобуржуаз≥¤, що лише зароджуЇтьс¤, прагне чогось ст≥йк≥шого, щоб мати впевнен≥сть у завтр≥шньому дн≥. √аранта стаб≥льност≥ вони вбачають у централ≥зованому управл≥нн≥ та багатоукладност≥ економ≥ки. —т. 2 зобовТ¤зуЇ ус≥х ленник≥в служити на благо —в¤щенноњ –имськоњ ≥мпер≥њ в особ≥ њњ правител¤ Ц Їдиного римського ≥мператора. …детьс¤ про створенн¤ ≥мперського в≥йська Ц запоруки м≥цноњ, сильноњ держави. –уйнуЇтьс¤ в документ≥ розгалужена система податк≥в, натом≥сть утверджуЇтьс¤ Їдиний дл¤ вс≥Їњ крањни Ц ≥мперський (сплата один раз у дес¤ть рок≥в) (ст. 9). ≤з метою економ≥чного обТЇднанн¤ крањни л≥кв≥довувалис¤ мита ≥ пров≥зн≥ побори (ст. 7, 8), а за ст. 10 уводилась Їдина монетна система. ÷≥каво, що видобуток кольорових метал≥в (золота, ср≥бла, свинцю ≥ м≥д≥) пропонуЇтьс¤ вз¤ти виключно п≥д державний контроль, очевидно з метою уникненн¤ фальсиф≥кац≥њ чи знец≥ненн¤ грошей. Ћог≥чно, що вводилась Їдина система м≥р та ваги, причому за зразок вагових одиниць було вз¤то труанськ≥ (м. “руа Ц головне м≥сто Ўампан≥) (ст. 11). ѕ≥дсумковою у цьому контекст≥ стала ст. 14, ¤ка проголосила л≥кв≥дац≥ю ус≥х союз≥в кн¤з≥в, пан≥в та м≥ст з метою збереженн¤ загально≥мперського миру. ѕ≥д загрозою втрати ус≥х вольностей, лен≥в та реал≥й заборон¤лис¤ про¤ви будь-¤ких сеператиських тенденц≥й. ѕон¤тт¤ про законодавчу ≥ виконавчу владу досить розмит≥, але, очевидно, њх представл¤ють на м≥сц¤х кн¤з≥ (проте вже ¤к посадов≥ особи ≥мпер≥њ), а на загальнодержавному р≥вн≥ Ц ≥мператор та законодавча рада (ст. 4). —удову систему крањни мали представл¤ти наступн≥ установи: 64 загальнодержавн≥ суди, 16 Ц земських, 4 Ц придворних, 1 Ц ≥мператорський (камергер≥хт). ќстанн≥й виступаЇ юридичним символом Їдност≥ крањни, оск≥льки у ньому забезпечуЇтьс¤ представництво ус≥х сусп≥льних стан≥в на виборн≥й основ≥: ≥з 16 член≥в 2 представник≥в в≥д кн¤з≥в, 2 Ц в≥д граф≥в, 2 Ц в≥д рицар≥в, 3 Ц в≥д ≥мперських м≥ст, 3 Ц в≥д кн¤жих м≥ст, 4 Ц в≥д ус≥х комун ≥мпер≥њ (ст. 6).

1	2	3

Ќазва: ѕрограмн≥ документи —ел¤нськоњ в≥йни в Ќ≥меччин≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1057 прочитано)