≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ј.—м≥т - ¤к науковець-економ≥ст

варт≥стю товару Ї витрачена на його виробництвво прац¤;

варт≥стю товару Ї прац¤, на ¤ку може бути куплений товар.

“аке положенн¤ в≥рне т≥льки в умовах простого товарного виробництва. ѕри кап≥тал≥зм≥ жВ маЇ м≥сце протилежне ¤вище: к≥льк≥сть прац≥, ¤ка виражена товаром, в результат≥ операц≥њ куп≥вл≥-продажу одержуЇ в свою власн≥стьВ ще б≥льшу к≥льк≥сть прац≥.

ј.—м≥т вважаЇ, що в обм≥н≥, при кап≥тал≥стичних формах господарства, загальний закон р≥вноц≥нност≥ товар≥в втрачаЇ свою силу. ¬≥н приходить до висновку, що в умовах кап≥тал≥зму робочий час перестаЇ бути пост≥йною м≥рою, ¤кий регулюЇ варт≥сть товару. “омуВ дл¤ умов кап≥тал≥зму йому прийшлос¤ сконструювати ≥ншу теор≥ю, зг≥дно ¤коњ варт≥сть товару утворюЇтьс¤ шл¤хом додаванн¤ зароб≥тноњ платн≥, прибутку ≥ ренти, що припадають на одиницю товару. јле ц¤ теор≥¤ не враховувала пост≥йний кап≥тал.

–ац≥ональним зерном в концепц≥њ вартост≥ ј.—м≥та стало розум≥нн¤, що величина вартост≥ визначаЇтьс¤ не фактичними витратами прац≥ окремого товаровиробника, а тими витратами, ¤к≥ в середньому необх≥дн≥ дл¤ даного стану виробництва. ¬≥н також зауважувавВ що квал≥ф≥кована ≥ складна прац¤ створюЇ за одиницю часу б≥льше вартост≥, н≥ж неквал≥ф≥кована ≥ проста, ≥ може бути зведена до останьоњ за допомогою коеф≥ц≥Їнт≥в.

ѕро подальший розвиток ј.—м≥том теор≥њ вартост≥ св≥дчилоВ розмежуванн¤ природньоњ ≥ ринковоњ ц≥н товару, причому перша розум≥лась спочаткуВ ¤к грошове вираженн¤ вартост≥. ј.—м≥т писав, що природн¤ ц≥на товару Ђ¤к би представл¤Ї собою центральну ц≥ну, до ¤коњ пост≥йно т¤ж≥ють ц≥ни вс≥х товар≥вї. ÷им в≥н започаткував досл≥дженн¤ конкретних фактор≥в, що викликали в≥дхиленн¤ ц≥н в≥д вартост≥.

¬ ц≥лому ж погл¤ди ј.—м≥та на сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж варт≥стю ≥ доходамиВ характеризуютьс¤ подв≥йн≥стю ≥ протир≥чч¤ми, що ¤вл¤Їтьс¤ насл≥дком дуал≥зму його методолог≥њ

¬ченн¤ про зароб≥тну плату.

¬изначаючи зароб≥тну плату, ј.—м≥т розгл¤дав два стани сусп≥ль-ства: при простому ≥ кап≥тал≥стичному товарному виробництв≥. ¬ умо-вах першого в≥н вважав зароб≥тну плату р≥вну вартост≥ виробленого товару. ѕри другому способ≥ виробництваВ в≥н зауважуЇ, що роб≥тник вже не одержуЇ варт≥сть всьго продукта своЇњ прац≥, тому ≥ розр≥зн¤Ї р≥зн≥ суми зароб≥тноњ плати. Ќайнижчу межу зароб≥тноњ платиВ ј.—м≥т називаЇ ф≥зичним м≥н≥мумом, стверджуючи, що подальше зниженн¤ соб≥вартост≥ робочоњ сили приведе до вимиранн¤ Ђраси цих роб≥тник≥вї. ќднакВ в≥н вважав, що стих≥йний ринковий механ≥зм стримуЇ природню (середню, нормальну) зарплату, ¤ка в дек≥лька раз≥в вище ф≥зичного м≥н≥мума. «начне п≥двищенн¤ ц≥Їњ зарплатн≥, викликаЇ зростанн¤ населенн¤, що зб≥льшить конкуренц≥ю серед роб≥тник≥в ≥ знову приведе до зменшенн¤ зароб≥тноњ платн≥. ¬ протилежному випадкуВ при зменшен≥ зарплатн≥ ≥ в≥дпов≥дно, народжуваност≥, виникаЇ конкуренц≥¤ серед п≥дприЇмц≥вВ що знову приведе до встановленн¤ середньоњ зароб≥тноњ плати. “аке розум≥нн¤ в≥дпов≥дало загальному у¤вленню ј.—м≥таВ про роль в≥льного ринку у встановленн≥ в≥дпов≥дноњ економ≥чноњ р≥вноваги.

ј.—м≥т п≥дкреслюЇ важливу роль, ¤ку в≥д≥граЇ зарплата у житт≥ держави, под≥л¤ючи крањни на три групи:

≥з прогресивним станом сусп≥льства, коли зарплата зростаЇ ≥ становище працюючих покращуЇтьс¤;

≥з регресивним станом сусп≥льства, коли зарплата падаЇ ≥ становище працюючих стаЇ г≥рше;

≥з сталим станом сусп≥льства, коли зароб≥тна плата залишаЇтьс¤ непорушною, а матер≥альне становище працюючих залишаЇтьс¤ важким, але пост≥йним.

ј.—м≥т прид≥л¤в велике значенн¤ висок≥й зарплат≥, кажучи, що вона стимулюЇ працюючих до б≥льш продуктивноњ прац≥, ≥ категорично не погоджувавс¤ з ћальтусом, ¤кий вважав б≥дн≥сть роб≥тник≥в неминучою. “аким чином, основне достоњнство теор≥њ ј.—м≥та стало те, що вона спри¤ла рухов≥ шл¤хом добробуту сусп≥льства в ц≥лому.

“еор≥¤ доход≥в.

” теор≥њ≥ зароб≥тноњ платиВ ј.—м≥т вказував, що ≥з створеноњ працею ≥ визначеною к≥льк≥стю ц≥Їњ прац≥ вартост≥ товаруВ роб≥тнику у вигл¤д≥ плати за зусилл¤ залишаЇтьс¤ лише де¤ка частина. «алишок доданоњ працею вартост≥ представл¤Ї собою прибуток п≥дприЇмц¤. ƒе¤ку суму ≥з цього прибутку в≥н повинен у р¤д≥ випадк≥в в≥ддати в ¤кост≥ земельноњ ренти чи створеного проценту, ¤кщо був використаний заЇмний каап≥тал.

ј.—м≥т називав прибутком всю р≥зницю м≥ж добавленою працею варт≥стю ≥ зароб≥тною платоюВ ≥ в цьому вар≥ант≥ мав на думц≥ додану варт≥сть. ¬ ≥нш≥й трактовц≥ в≥н розум≥в п≥д прибутком залишок п≥сл¤ сплати ренти, а також проценту, ≥ тод≥ прибутком називав, по сут≥В п≥дприЇмницький доход.

–озм≥ри прибутку, за думкою ј.—м≥та, визначалис¤ розм≥рами вкладеного у справу кап≥талуВ а не складн≥стю ≥ важк≥стю прац≥ по нагл¤ду ≥ управл≥нню, ¤к визначали прибуток його попередники. јле в≥н тут же говорив, що прибуток - це особливий елемент п≥дтримки виробництва, законом≥рний результат продуктивност≥ кап≥талу В винагорода кап≥тал≥ст≥в за њх д≥¤льн≥сть, працю, ризик. ¬ цьому випадку подв≥йне тлумаченн¤ викликало ¤вне протир≥чч¤.

¬ теор≥њ Ї ≥ ≥нше непорозум≥нн¤В такВ ¤кщо прибуток породжуЇтьс¤ неоплаченою працею, то вона повинна бути пропорц≥йна к≥лькост≥ застосованоњ прац≥, а не застосованому кап≥талу.

Ќедивл¤чись на де¤к≥ недол≥ки в теор≥њ ј.—м≥та, вона була достатньо прогресивною. “акВ автор в≥дм≥чав тенденц≥ю доходу до зниженн¤, ≥В вказував, що в≥н б≥льш низький в розвинутих кап≥тал≥стичних крањнах.  р≥м того, не сл≥д забувати, що ј.—м≥т жив б≥льш н≥ж 200 рок≥в тому, ≥ необх≥дно в≥дноситис¤ до його погл¤д≥в з розум≥нн¤м.

“еор≥¤ продуктивноњ прац≥.

ј.—м≥т прагнув ви¤снити, ¤к≥ види прац≥ спри¤ють зростанню багатства нац≥њ. ÷¤ проблема збер≥гла своЇ значенн¤ ≥ до наших дн≥в. ƒл¤ њњ вир≥шенн¤ в≥н под≥л¤в працю на продуктивну ≥ непродуктивну.

ѕродуктивною ј. —м≥т вважав працю, ¤ка створюЇ додану варт≥сть, ≥ по¤снював цеВ на приклад≥ роб≥тника мануфактури, прац¤ ¤кого зб≥льшуЇ варт≥сть матер≥ал≥в над ¤кими в≥н працюЇ, на варт≥сть утриманн¤ роб≥тника ≥ прибутку власника виробництва. ѕрацю, ¤ка сплачена ≥з прибутку, ј.—м≥т називав непродуктивною. “ак в≥домий його приклад про слугу, ¤кого утримують на доходи хаз¤њна будинку ≥ пр¤ц¤ ¤кого не створюЇ вартост≥.

ќднак ј.—м≥т паралельно висуваЇ ще один принцип розпод≥лу продуктивноњ ≥ непродуктивноњ прац≥: перша вт≥люЇтьс¤ в продукт≥, що маЇ ¤кийсь терм≥н житт¤ чи служби, а друга н≥де не ф≥ксуЇтьс¤. Ќасправд≥ ц¤ умова не Ї обовТ¤зковаВ достатньо вз¤ти види прац≥, ¤к≥ представл¤ють собою продовженн¤ сфери виробництва в сфер≥ обб≥гу (транспорт), ≥ твердженн¤ втрачаЇ зм≥ст.

јле така трактовка прац≥ дозвол¤Ї ј.—м≥ту зробити см≥лив≥ зауваженн¤, що прац¤ монарха, ур¤довц≥в, юрист≥в, арм≥њ тощоВ непродуктивна. ѕодальша лог≥ка веде до того, що ≥з зменшенн¤м частки непродуктивних роб≥тник≥в у сусп≥льств≥В швидше зростатиме його благополучч¤. “ака точка зору ще раз п≥дтвердила, що ј.—м≥т був прихильником прогресивноњ буржуаз≥њ.

“еор≥¤ кап≥талу.

≈коном≥чна система ј.—м≥та базувалас¤ на погл¤д≥, що кап≥тал представл¤Ї запаси, ¤к≥ призначен≥ дл¤ подальшого виробництва.

¬ своњх погл¤дах на основний ≥ оборотний кап≥талВ ј.—м≥т виражав думки ф≥з≥ократ≥в, але переборов обмеженн¤ њх розум≥нн¤ продуктив-ного кап≥талу (що даЇ прир≥ст вартост≥) ¤к т≥льки кап≥талу, що зайн¤тий в с≥льському господарств≥.  атегор≥њ ј.—м≥та застосовуютьс¤ не до одного кап≥талу фермера, але ≥ до вс¤коњ ≥ншоњ форми продуктивного кап≥талу.

ѕ≥д оборотним кап≥талом ј.—м≥т розум≥в кап≥тал, що застосовуЇтьс¤ на одержанн¤ прибутку, ¤кий пост≥йно виходить у власника в одн≥й форм≥.≥ повертаЇтьс¤ до нього в ≥нш≥й.

ќборотний кап≥тал за ј.—м≥том складаЇтьс¤ ≥з чотирьох частин:

грошей, за допомогою, ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ поверненн¤ ≥нших його частин;

запас≥в продукт≥в, кр≥м тих, що знаход¤тьс¤ в розпор¤дженн≥ самих споживач≥в;

сировини чи нап≥вфабрикат≥в, що знаход¤тьс¤ в процес≥ незавершеного виробництва;

готових, але ще не реал≥зованих товар≥в.

√оловним ј.—м≥т називав кап≥тал, ¤кий приносить прибуток Убез переходу в≥д одного власника до ≥ншого ≥ без подальшого обертуФ. ƒо нього в≥н в≥дносив:

машини ≥ засоби прац≥;

буд≥вл≥, що слугують дл¤ торгово-промислових ц≥лей;

покращенн¤ земл≥;

корисн≥ особливост≥ член≥в сусп≥льства.

ј.—м≥т виключно велике значен¤ придаЇ накопиченню кап≥талу. ¬≥н говорить, що, збер≥гаючи значну частину доход≥в ≥ розширюючи виробництво, власник п≥дприЇмства даЇ роботу додатков≥й к≥лькост≥ роб≥тник≥в ≥ спри¤Ї зросту багатства всього сусп≥льства.

¬ ц≥лому теор≥¤ основного ≥ оборотного кап≥талу представл¤Їтьс¤ вельми ц≥кавою, хоча в н≥й ≥ ≥снуЇ р¤д помилок. “ак, неможна сказати, що кап≥тал, вкладений в машини чи нерухом≥сть, не обертаЇтьс¤. Ќапроти, його варт≥сть по частинам переноситьс¤ конкретною працею на виробл¤Їмий товар (у вигл¤д≥ амортизац≥йних в≥драхувань), тому повТ¤зуванн¤ кап≥талу з ф≥зичними властивост¤ми товар≥в неправильне. “ут ј.—м≥т зм≥шуЇ в≥дм≥нност≥ м≥ж основним ≥ оборотним кап≥талом, з р≥зницею м≥ж товарним ≥ грошовим кап≥талом.

“еор≥¤ в≥дтворенн¤.

ѕогл¤д ј.—м≥та на накопиченн¤ кап≥талу був нав≥¤ний погл¤дами ф≥з≥ократ≥в. ¬ його у¤в≥ накопиченн¤ кап≥талу проходить через перетворенн¤ доданоњ вартост≥ в зм≥нний кап≥тал, що споживаЇтьс¤ роб≥тниками. ј сусп≥льний кап≥тал повн≥стю складаЇтьс¤ ≥з зм≥нного, тобто в руках роб≥тник≥в ¤вл¤Їтьс¤ зароб≥тною платою. “ут ј.—м≥т нев≥рно прир≥внюЇ величину продуктивного кап≥талу з величиною його частини, ¤ка йде на утриманн¤ продуктивноњ прац≥.

“еор≥¤ ж в≥дтворенн¤ сусп≥льного кап≥талу у —м≥та базуЇтьс¤ на теор≥њ його вартост≥. ¬арт≥сть у ј.—м≥та розпадаЇтьс¤ на три частини: зароб≥тну платню, прибуток з кап≥талу ≥ ренту за землекористуванн¤, тобто складаЇтьс¤ ≥з доход≥в.

1	2	3

Ќазва: ј.—м≥т - ¤к науковець-економ≥ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (4959 прочитано)