≤стор≥¤ економ≥чних вчень > √осподарський розвиток ”крањни в пер≥од боротьби за державну незалежн≥сть

ќдним ≥з напр¤мк≥в пол≥тики диктатури пролетар≥ату в пер≥од "воЇнного комун≥зму" було встановленн¤ пр¤мого продуктообм≥ну м≥ж м≥стом ≥ селом з використанн¤м позаеконом≥чних ≥ в≥йськових заход≥в. ѕр≥оритетним напр¤мком ц≥Їњ пол≥тики була акумул¤ц≥¤ продовольства в державних фондах дл¤ забезпеченн¤ потреб арм≥њ ≥ роб≥тник≥в, що були зайн¤т≥ на оборонних п≥дприЇмствах. ¬ с≥чн≥ 1919 р. –аднарком видав декрет про обов'¤зков≥ поставки сел¤нами держав≥ надлишк≥в хл≥ба ≥ фуражу. јле дуже часто держава вилучала у сел¤н не т≥льки надлишки хл≥ба. ѕ≥д вигл¤дом надлишк≥в вилучались ≥ необх≥дне дл¤ с≥м'њ продовольство, нас≥нн¤ ≥ фуражне зерно. ¬ 1920 р. пор¤д ≥з хл≥бом продрозкладка поширювалась на картоплю, овоч≥ та ≥нш≥ с≥льськогосподарськ≥ культури. «а ц≥ поставки передбачалась плата за твердими ц≥нами. јле оск≥льки паперов≥ грош≥ обезц≥нювались дуже швидко, то фактично продрозкладка виражалась в пр¤м≥й конф≥скац≥њ продовольства.

¬иход¤чи з ≥дењ про необх≥дн≥сть швидкоњ в≥дм≥ни грошей, ур¤д все б≥льше схил¤вс¤ до повного обезц≥ненн¤ грошей шл¤хом њх необмеженоњ ем≥с≥њ. јсигнац≥й було надруковано так багато, що вони обезц≥нились в дес¤тки тис¤ч раз≥в ≥ майже повн≥стю втратили куп≥вельну здатн≥сть. √рошова маса обчислювалась квадрильйонами, варт≥сть пачки с≥рник≥в або б≥лету в трамвањ оц≥нювались в м≥льйони рад¤нських карбованц≥в, що означало г≥пер≥нфл¤ц≥ю.

–езультатом такоњ пол≥тики стало перетворенн¤ грошей в "розмальован≥ пап≥рц≥". —еред рад¤нських кер≥вник≥в була поширена думка про те, що г≥пер≥нфл¤ц≥¤ корисна дл¤ економ≥ки, оск≥льки вона "поњдаЇ" грошов≥ заощадженн¤ колишн≥х експлуататор≥в шл¤хом њх обезц≥ненн¤ ≥ таким чином в≥дбудетьс¤ швидке вит≥сненн¤ грошей ≥з об≥гу.

як в≥домо, наприк≥нц≥ 1917 р. в –ос≥йськ≥й держав≥ в об≥гу знаходилось б≥льше 22 млрд. крб. ќсновна маса цих грошей складалась ≥з царських карбованц≥в. ѕор¤д з тим, в об≥гу була велика к≥льк≥сть паперових грошей, ¤к≥ випустив “имчасовий ур¤д, так зван≥ "керенки". «а зовн≥шн≥м вигл¤дом це були прост≥ талони, надрукован≥ на одному боц≥ аркуша, не мали н≥ сер≥йного номеру, н≥ ≥нших атрибут≥в казначейського б≥лету.  урс "керенок" був нижчим за курс царських грошей. –ад¤нське кер≥вництво включно до лютого 1919 р. продовжувало друкувати "керенки", не внос¤чи в њх зовн≥шн≥й вигл¤д н≥ ¤ких зм≥н. ÷е по¤снювалось тим, що населенн¤, ≥ перш за все сел¤нство, не могло прийн¤ти нов≥ грош≥ через њх низьку куп≥вельну спроможн≥сть.

√рошова ем≥с≥¤ перших п≥сл¤воЇнних рок≥в стала найб≥льшим джерелом поповненн¤ державного бюджету. ¬ перш≥й половиш 1918 р. Ќародний банк випускав щом≥с¤чно по 2-3 млрд. практично н≥чим не забезпечених грошей Ч "керенок". ¬ результат≥ нестримноњ грошовоњ ем≥с≥њ ц≥ни дос¤гли небачених масштаб≥в. якщо р≥вень ц≥н 1913 року вз¤ти за 1, то в 1918р. в≥н складав 102, в 1920 - 9620, 1922 - 7343000, а в 1923 роц≥ -648230000. ¬ результат≥ цього рад¤нськ≥ грош≥ були повн≥стю обезц≥нен≥. ¬ 1921 роц≥ куп≥вельна спроможн≥сть 50-тис¤чноњ купюри прир≥внювалась до довоЇнноњ монети в одну коп≥йку. ¬исоку ц≥нн≥сть збер≥г т≥льки золотий царський карбованець, але в об≥гу його не було, бо населенн¤ його приховало.

¬ результат≥ такоњ грошовоњ пол≥тики була повн≥стю зруйнована ф≥нансова система. ¬ результат≥ цього законом≥рним став перех≥д до натурального обм≥ну. ¬ промислов≥сть впроваджувалас¤ система безгрошових в≥дносин ≥ розрахунк≥в. √лавки ≥ м≥сцева влада виписували ордери, за ¤кими п≥дприЇмства повинн≥ були безоплатно в≥дпускати свою продукц≥ю ≥ншим п≥дприЇмствам ≥ орган≥зац≥¤м. ѕодатки в≥дм≥н¤лись, борги один одному анулювались. «абезпеченн¤ сировиною, паливом, обладнанн¤м зд≥йснювалось також безкоштовно, централ≥зованим шл¤хом через √лавки. ƒл¤ зд≥йсненн¤ обл≥ку виробництва на п≥дприЇмствах –аднарком рекомендував перейти до натуральних показник≥в - "тред≥в" (трудовим одиниц¤м), ¤к≥ виражали певну к≥льк≥сть затраченоњ прац≥.

‘актично припинила своЇ ≥снуванн¤ кредитно-банк≥вська система. Ќародний банк був об'Їднаний з казначейством ≥ п≥дпор¤дковувавс¤ ¬–Ќ√, а по сут≥ перетворювавс¤ в центральну розрахункову касу. Ќа банк≥вських рахунках п≥дприЇмств ф≥ксувавс¤ рух не т≥льки грошових засоб≥в, але й матер≥альних ц≥нностей всередин≥ державного сектора економ≥ки. Ќа м≥сце банк≥вського кредитуванн¤ було введене централ≥зоване державне ф≥нансуванн¤ ≥ матер≥ально-техн≥чне постачанн¤.

” в≥дпов≥дност≥ з продрозкладкою в крањн≥ була заборонена приватна торг≥вл¤ хл≥бом та ≥ншими продуктами. ¬се продовольство розпод≥л¤лось державними закладами суворо за картками. ÷ентрал≥зовано, за картками, розпод≥л¤лись ≥ промислов≥ товари повс¤кденного попиту. ѕовсюдно зароб≥тна платн¤ роб≥тникам ≥ службовц¤м на 70-90% видавалась у вигл¤д≥ продовольчих ≥ промислових пайк≥в, або продукц≥Їю, що випускалась. Ѕуло в≥дм≥нено грошов≥ податки з населенн¤, а також платн¤ за житло, транспорт, комунальн≥ послуги та ≥нше.

Ќа п≥дприЇмствах все б≥льше поширювалась зр≥вн¤льна система оплати прац≥, ≥ ¤кщо в 1917 роц≥ зароб≥тна плата у висококвал≥ф≥кованого роб≥тника була в 2,3 рази вищою, н≥ж у малоквал≥ф≥кованого, то в 1918 - в 1,3 рази, а до 1920 - всього в 1,04 рази.

’арактерною рисою цього пер≥оду стала трудова повинн≥сть. Ѕ≥льшовики були впевнен≥, що примусова прац¤ - це нев≥д'Їмна властив≥сть соц≥ал≥зму, Їдиний метод залученн¤ людей до господарського житт¤.  ористь в≥д такоњ прац≥ була надзвичайно низькою, в основному вона пол¤гала у в≥дродженн≥ у населенн¤ класовоњ ненавист≥ до колишн≥х експлуататор≥в.

Ќезабаром принцип примусовоњ прац≥ був поширений ≥ на ≥нш≥ верстви сусп≥льства.  ожна доросла людина повинна була працювати ≥ працювати там, де њй накажуть. ¬с≥ працездатн≥ ≥ непрацююч≥ на цей момент чолов≥ки ≥ ж≥нки в≥ком в≥д 16 до 55 рок≥в повинн≥ були стати на обл≥к у в≥дд≥лок розпод≥лу робочоњ сили. “ам вони отримували направленн¤ на роботу.

« к≥нц¤ 1918 року звичайним стало оголошенн¤ про призов роб≥тник≥в ≥ спец≥ал≥ст≥в р≥зних галузей на державну службу, на кшталт того, ¤к це було з набором до „ервоноњ арм≥њ. « цього часу вони п≥дпадали п≥д юрисдикц≥ю в≥йськового трибуналу з ус≥ма насл≥дками, що зв≥дси вит≥кали. “аким чином були моб≥л≥зован≥ зал≥зничники, медичн≥ прац≥вники, прац≥вники р≥чкового ≥ морського флоту, зв'¤зк≥вц≥, метал≥сти, електрики, прац≥вники паливноњ промисловост≥ та ≥нш≥. ¬≥дбувалась поступова "м≥л≥таризац≥¤" цив≥льноњ служби, стирались розб≥жност≥ м≥ж в≥йськовою ≥ цив≥льною сферами. ѕорушники дисципл≥ни оголошувались "дизертирами трудового фронту", в≥дправл¤лись до концентрац≥йних табор≥в.

ѕол≥тика "воЇнного комун≥зму" була зумовлена надзвичайними умовами в≥йни. ќднак багато кер≥вник≥в крањни, а також публ≥цисти, вчен≥ того часу сприймали њњ не т≥льки ¤к вимушену, тимчасову, але ≥ ¤к ц≥лком законом≥рну систему при переход≥ до безкласового сусп≥льства, в≥льного в≥д ринкових в≥дносин. ¬важалось, що соц≥ал≥стична економ≥ка повинна бути натуральною, безгрошовою, що в н≥й обов'¤зково буде присутн≥м централ≥зований розпод≥л вс≥х ресурс≥в ≥ готовоњ продукц≥њ.

ѕод≥бним погл¤дам на таку систему управл≥нн¤ економ≥кою в т≥ роки спри¤ла ≥ гар¤ча впевнен≥сть в тому, що –ад¤нська крањна не довго буде Їдиною, що на «аход≥ дуже швидко в≥дбудетьс¤ революц≥¤, а нове сусп≥льство буде побудоване за допомогою заможних крањн.

ƒо того ж сл≥д пам'¤тати, що система "воЇнного комун≥зму" так ≥ не стала абсолютною, њй не вдалось повн≥стю панувати над в≥льним ринком, ¤кий, незважаючи на сувор≥ закони в≥йськового часу, ви¤вивс¤ дуже життЇздатним. ¬≥домо, що спекул¤нти "м≥шочники" доставл¤ли в м≥сто ст≥льки ж хл≥ба, ск≥льки давали вс≥ загот≥вл≥ по продрозкладц≥, т≥льки його ц≥на була в дек≥лька раз≥в вищою.

ѕо вс≥й крањн≥ пост≥йно велась торг≥вл¤, в≥дбувавс¤ обм≥н продовольства на промислов≥ товари. ћебл≥, дорогоц≥нност≥, хл≥б, м'¤со, овоч≥ - все продавалось на "чорному " ринку. “ут же можна було зд≥йснити обм≥н рад¤нських грошей на валюту, хоча оф≥ц≥йно це було суворо заборонено.

ƒр≥бне господарство демонструвало дивовижну живуч≥сть, незважаючи на вс≥ спроби ур¤ду монопол≥зувати виробництво ≥ розпод≥л. ѕриватний сектор був наст≥льки сильним, що коли ур¤д за¤вив про перех≥д до новоњ економ≥чноњ пол≥тики, це було значною м≥рою лише визнанн¤м факту ≥снуванн¤ стих≥йноњ торг≥вл≥, ¤ка висто¤ла всупереч декретам ≥ репрес≥¤м влади.

√осподарський розвиток на зах≥дноукрањнських земл¤х

¬ результат≥ усп≥шного збройного повстанн¤, ¤ке в≥дбулос¤ на початку листопада 1918 року, в≥дкрилас¤ нова стор≥нка ≥стор≥њ —х≥дноњ √аличини. Ѕула повалена влада јвстро-”горськоњ монарх≥њ й проголошена «ах≥дноукрањнська Ќародна –еспубл≥ка. «аконодавчим органом «”Ќ– стала ”крањнська Ќародна –ада. ” њњ програмн≥й декларац≥њ, видан≥й 5 листопада 1918 р., проголошувалось народовладд¤, основи економ≥чноњ пол≥тики молодоњ республ≥ки, гарантувалис¤ права ≥ свободи громад¤н, њх нац≥ональна та соц≥альна р≥вн≥сть.

¬иконавчим органом «”Ќ– стала –ада ƒержавних —екретар≥в, створена 10 листопада 1918 р. ѕеред ур¤дом «”Ќ– сто¤ли надзвичайно складн≥ соц≥ально-економ≥чн≥ завданн¤. Ќайб≥льшою турботою —екретар≥ату внутр≥шн≥х справ було забезпеченн¤ населенн¤ та арм≥њ продуктами харчуванн¤. ўе гостр≥шою була проблема забезпеченн¤ населенн¤ промисловими товарами.

”р¤д Ќаддн≥пр¤нськоњ ”крањни надав допомогу галичанам Ч було над≥слано 1000 вагон≥в продукт≥в харчуванн¤ (в тому числ≥ 500 вагон≥в цукру) й асигновано певну к≥льк≥сть грошей дл¤ придбанн¤ продукт≥в харчуванн¤. ѕроте ц¤ допомога ви¤вилас¤ недостатньою. “ому ƒержавний —екретар≥ат внутр≥шн≥х справ змушений був зд≥йснити р¤д радикальних заход≥в. ”с≥ запаси продукт≥в харчуванн¤ та предмет≥в першоњ необх≥дност≥ —екретар≥ат зосередив у своњх руках.

1	2	3	4	5

Ќазва: √осподарський розвиток ”крањни в пер≥од боротьби за державну незалежн≥сть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (3390 прочитано)