≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ћатематична школа в пол≥тичн≥й економ≥њ

ћатематична школа в пол≥тичн≥й економ≥њ

ћатематичн≥ концепц≥њ пол≥теконом≥њ беруть початок у прац¤х  ур≠но ≥ спираютьс¤, переважно, на теор≥њ суб'Їктивноњ корисност≥ та про≠дуктивност≥ фактор≥в виробництва. ¬иникненн¤ математичноњ концеп≠ц≥њ економ≥чноњ р≥вноваги зумовлене перетворенн¤м кап≥тал≥зму на розвинуту господарську систему з високим р≥внем взаЇмозв'¤зку та од≠нор≥дност≥ вс≥х њњ частин ≥ елемент≥в, а також розвитком математики.

—амост≥йн≥сть ≥ конструктивн≥сть математичного методу пол¤гаЇ в т≥м, що це не т≥льки метод описуванн¤, а й метод досл≥дженн¤, причому не лише к≥льк≥сного, а ≥ ¤к≥сного.

ѕор¤д з  урно перш≥ спроби застосуванн¤ математики в еконо≠м≥ц≥ зробили ≥тал≥Їць ƒж. —ева, швейцарець ƒ. Ѕернулл≥, француз ‘. де ‘орбонна, н≥мець …. фон “юнен.

” ц≥л≥сному вигл¤д≥ математичну теор≥ю економ≥чноњ р≥вноваги ре≠презентують прац≥ великого французького економ≥ста-математика, ос≠новоположника лозаннськоњ школи Ћеона ¬альраса (1834 Ч 1916).

√оловним у творчост≥ ¬альраса було опрацюванн¤ теор≥њ макро-економ≥чноњ р≥вноваги. –≥вновагу ¬альрас характеризував ¤к Ђстан, за ¤кого ефективний попит ≥ пропозиц≥¤ виробничих послуг Ї р≥вни≠ми, ≥снуЇ пост≥йна ст≥йка ц≥на на ринку продукт≥в ≥, нарешт≥, прода≠жна ц≥на продукт≥в дор≥внюЇ витратам, вт≥леним у виробничих по≠слугах. ƒв≥ перш≥ умови належать до р≥вноваги обм≥ну, трет¤ Ч до р≥вноваги виробництваї. ÷≥ умови ¬альрас в≥добразив за допомогою чотирьох взаЇмозв'¤заних систем р≥вн¤нь.

—ам ¬альрас сприймав природу р≥вноваги в такий спос≥б. Ћюдина приходить на ринок з певною к≥льк≥стю товар≥в ≥ з певним бажанн¤м реал≥зувати њх за р≥зними ц≥нами. якщо вс≥ товари пощастило реал≥зува≠ти за цими ц≥нами, то попит ≥ пропозиц≥¤ Ї р≥вними, а на ринку ≥снуЇ р≥вновага. јле ¤кщо попит ≥ пропозиц≥¤ р≥зн≥, то ц≥ни будуть зм≥нюва≠тис¤, аж поки не буде дос¤гнуто певноњ р≥вноваги. ÷е ≥ Ї загальна теор≥¤ р≥вноваги обм≥ну, завд¤ки ¤к≥й ¬альрас став в≥домим у пол≥теконом≥њ.

1874 p. в≥н опубл≥кував свою головну працю Ђ≈лементи чистоњ пол≥тичноњ економ≥њї, в ¤к≥й намагавс¤ описати замкнену математи≠чну модель загальноњ економ≥чноњ р≥вноваги. ¬она претендувала на те, щоб об'Їднати вс≥ категор≥њ економ≥ки на грунт≥ принципу суб'Їктивноњ корисност≥. ¬альрас не визнавав трудовоњ теор≥њ варто≠ст≥ й под≥л¤в ус≥х агент≥в виробництва на дв≥ групи: власник≥в вироб≠ничих послуг (земл≥, прац≥ й кап≥талу) та п≥дприЇмц≥в. ўодо держа≠ви, то в≥н визначив њй функц≥њ гаранта безпеки громад¤н, захисника њх соц≥альних ≥нтерес≥в, здатного створити умови дл¤ ефективноњ конкуренц≥њ в сусп≥льств≥ й забезпечити вс≥м однаков≥ права.

” ¬альраса власники виробничих послуг Ї продавц¤ми цих по≠слуг ≥ одночасно покупц¤ми предмет≥в споживанн¤. ѕ≥дприЇмц≥, навпаки, Ї покупц¤ми виробничих послуг ≥ продавц¤ми споживчих продукт≥в. ¬иробництво й споживанн¤ ви¤вл¤ютьс¤ зв'¤заними за допомогою ринк≥в виробничих послуг та споживчих продукт≥в.

ќтже, в основу математичноњ модел≥ ¬альраса покладено ринко≠вий п≥дх≥д до економ≥чних ¤вищ. –≥вновага в економ≥ц≥ не зводитьс¤ до ринковоњ р≥вноваги, але њњ можна дос¤гнути т≥льки через ринко≠вий механ≥зм, через обм≥н.

ќсновний ≥нструмент у цьому механ≥зм≥ Ч ц≥на. ¬ир≥внюванн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ товар≥в в≥дбуваЇтьс¤ за допомогою пошуку вза≠Їмоприйн¤тних ц≥н, ¤к≥ Ї ц≥нами р≥вноваги.

–≥вноважна ц≥на встановлюЇтьс¤ у точц≥ р≥вноваги м≥ж корисн≥с≠тю товар≥в ≥ витратами на њх виробництво. ÷≥на Ї регул¤тором про≠порц≥й обм≥ну. ¬она забезпечуЇ сполученн¤ ступен¤ корисност≥ споживноњ вартост≥ з р≥внем витрат. ƒл¤ покупц¤ ц≥на Ч критер≥й оц≥нки корисност≥ даного товару щодо корисност≥ ≥нших товар≥в. ƒл¤ продавц¤ корисн≥сть ц≥ни визначаЇтьс¤ сп≥вв≥дношенн¤м при≠бутку ≥ витрат, необх≥дних дл¤ виробництва товару.

 онцепц≥¤ маржинальноњ корисност≥ була т≥льки першим кроком у розвитку теор≥њ, в≥домоњ ¤к ¬альрасова система загальноњ р≥внова≠ги. …ого система, на в≥дм≥ну в≥д систем, опрацьованих його поперед≠никами, включаЇ всю сферу про¤ву вартост≥ й ц≥ни.

¬альрас допускав досконалу конкуренц≥ю та однаков≥ ц≥ни за умов даного ринку. ¬≥н, використовуючи математичн≥ методи, пока≠зав, що дос¤гненн¤ загальноњ р≥вноваги за даних умов ринку потре≠буЇ виконанн¤ певних правил. ѕо-перше, дл¤ будь-¤кого ≥ндив≥дуу≠ма ≥снуЇ крива корисност≥ кожного товару або послуги, наданих на ринку. ѕо-друге, ≥ндив≥дуум максим≥зуЇ корисн≥сть товару або по≠слуги шл¤хом обм≥ну. ѕо-третЇ, в≥н маЇ отримати максимальне за≠доволенн¤, ¤кщо ц≥на, сплачена за обм≥ну, пропорц≥йна маржинальн≥й корисност≥ купленого товару. ѕо-четверте, пропозиц≥¤ кожного товару й послуги маЇ дор≥внювати попиту на них, а в≥дтак ц≥на кож≠ного товару або послуги Ч дор≥внювати зм≥нним витратам, ¤к≥ зро≠блено в процес≥ довготривалого виробництва.

ќсновн≥ закони, дотримуванн¤ ¤ких забезпечуЇ р≥вновагу:

1) товари одного класу на ринку повинн≥ мати т≥льки одну ц≥ну;

2) ц≥на товару зр≥внюЇ к≥льк≥сть запропоновану ≥ к≥льк≥сть спо≠живану;

3) ц≥на маЇ забезпечувати максимальне задоволенн¤ ≥ покупцев≥, ≥ продавцю.

ƒ≥¤ цих закон≥в забезпечить р≥вновагу. ѓх можна застосувати до товару або послуг не лише на споживчому р≥вн≥, а й на виробничому.

“реба, проте, зауважити, що теор≥¤ ¬альраса Ч це теор≥¤ еконо≠м≥чноњ статики, ¤ка не враховуЇ фактор≥в ризику та невизначеност≥, цикл≥чних коливань, техн≥чних нововведень тощо.

¬≥льфредо ѕарето (1848Ч1923) Ч ≥тал≥йський економ≥ст ≥ со≠ц≥ал≥ст, що також зробив великий внесок в економ≥чну науку. √оло≠вна ≥де¤, ¤ку в≥н пропагував, пол¤гала у створенн≥ економ≥чноњ тео≠р≥њ, Ђочищеноњї в≥д пон¤ть ц≥нност≥ й корисност≥.

Ќа його думку, пол≥тична економ≥¤ маЇ вивчати механ≥зм встано≠вленн¤ р≥вноваги м≥ж потребами людей та обмеженими ресурсами дл¤ њхнього задоволенн¤. Ќамагаючись теоретично обгрунтувати модель взаЇмозалежност≥ вс≥х економ≥чних фактор≥в, що впливають на сусп≥льне виробництво ≥ споживанн¤, в≥н широко користувавс¤ математичними методами анал≥зу.

ѕарето розвинув теор≥ю добробуту або, ¤к њњ ≥накше називають, теор≥ю економ≥чного оптимуму, суть ¤коњ пол¤гаЇ в оптимальному розпод≥л≥ економ≥чних ресурс≥в ≥ благ, що виробл¤ютьс¤. «а ¬альра-сом, ¤к в≥домо, в результат≥ екв≥валентного обм≥ну кожен його учас≠ник отримуЇ максимум корисност≥. ”досконалюючи теор≥ю загаль≠ноњ економ≥чноњ р≥вноваги ¬альраса, ѕарето уточнив критер≥њ ст≥й≠коњ р≥вноваги, сформулював њњ умови, що отримали назву Ђоптимуму ѕаретої. –≥вновага трактувалас¤ ним ¤к економ≥чний стан, за ¤кого неможливо пол≥пшити становище когось з учасник≥в обм≥ну, не по≠г≥ршивши становища хоча б одного з них. –≥вновага настаЇ тод≥, ко≠ли д≥аметрально протилежн≥ сили та бажанн¤ й ус≥ численн≥ пере≠шкоди буде збалансовано.

Ќа в≥дм≥ну в≥д ¬альраса, в≥н розгл¤дав стан р≥вноваги в час≥, а також допускав коливанн¤ коеф≥ц≥Їнт≥в виробничоњ функц≥њ залежно в≥д розм≥р≥в випуску продукц≥њ, намагавс¤ Ђочиститиї теор≥ю р≥вно≠ваги в≥д Ђпсихолог≥њї, виключивши етичн≥ мотиви економ≥чноњ по≠вед≥нки суб'Їкт≥в господарюванн¤.

ѕарето обгрунтував неправом≥рн≥сть визначенн¤ сукупноњ кори≠сност≥ ¤к суми ≥ндив≥дуальних корисностей.  орисн≥сть можна ви≠м≥р¤ти, але не к≥льк≥сно, а шл¤хом оц≥нюванн¤ ступен¤ пр≥оритет≠ност≥ дл¤ покупц¤. ÷е означаЇ, що споживч≥ вартост≥ (Ђкорисност≥ї) ранжуютьс¤ за критер≥Їм переваги, за р≥внем пр≥оритетност≥.  ори≠сн≥сть дл¤ окремоњ особи чи ф≥рми не р≥внозначна корисност≥ дл¤ всього сусп≥льства.

«а споживацькими перевагами зд≥йснюЇтьс¤ й пор≥внюванн¤ ре≠зультат≥в ≥ витрат.  оли економ≥ка дос¤гаЇ оптимуму, то дальше по≠л≥пшенн¤ будь-¤ких важливих показник≥в, за ѕарето, можливе лише внасл≥док глибоких структурних зрушень. Ќа п≥дстав≥ цього в≥н зробив важливий соц≥альний висновок. ƒл¤ того щоб п≥дн¤ти р≥вень м≥н≥мального доходу або зменшити розрив у доходах, необх≥дно за≠безпечити прискорене зб≥льшенн¤ багатства пор≥вн¤но з к≥льк≥стю населенн¤. ќтже, стверджував ѕарето, проблема пол≥пшенн¤ умов житт¤ найб≥дн≥ших верств населенн¤ Ї насамперед проблемою ство≠ренн¤ багатства.

1

Ќазва: ћатематична школа в пол≥тичн≥й економ≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1006 прочитано)