≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ѕол≥тична економ≥¤ в јнгл≥њ у ’≤’ ст

ѕол≥тична економ≥¤ в јнгл≥њ у ’≤’ ст

јнгл≥йська пол≥тична економ≥¤ початку XIX ст. характеризува≠лась в≥дносною стал≥стю погл¤д≥в, використанн¤м абстрактних ме≠тод≥в досл≥джень. ќднак саме тод≥ завершуЇтьс¤ промисловий пере≠ворот ≥ р¤д нових проблем, що стають його насл≥дком, потребують теоретичного по¤сненн¤.

¬одночас полем≥ка з основних теоретичних питань пол≥тичноњ економ≥њ, що пост≥йно велас¤ м≥ж представниками класичноњ школи, мала своњм насл≥дком посиленн¤ уваги до економ≥чних досл≥джень. Ќавколо –≥кардо групувались найквал≥ф≥кован≥ш≥ тогочасн≥ еконо≠м≥сти, що визнавали ≥снуванн¤ р≥кард≥анськоњ системи, але одн≥ ко≠ментували њњ, детал≥зували та намагались уточнити окрем≥ положен≠н¤, а ≥нш≥ п≥ддавали критиц≥ окрем≥ њњ сторони.

« –≥кардо полем≥зували видатн≥ вчен≥, серед них Ч англ≥йц≥ “омас ћальтус ≥ Ќассау —ен≥ор. ¬они не намагались спростувати кла≠сичне вченн¤, а зробили спробу з ≥нших вих≥дних позиц≥й довести життЇздатн≥сть та висв≥тлити механ≥зми саморегулюванн¤ економ≥≠чноњ системи кап≥тал≥зму.

Ќайортодоксальн≥шими посл≥довниками –≥кардо були ƒжеймс ћ≥лль та ƒжон ћак- уллох, ¤к≥ не лише сприйн¤ли його ≥дењ, а й застосовували њх дл¤ анал≥зу економ≥чних процес≥в кап≥тал≥стичного сусп≥льства.

ћало того, без ƒжеймса ћ≥лл¤ був би неможливим вих≥д у св≥т основноњ книжки –≥кардо Ђќснови пол≥тичноњ економ≥њї. ƒжон —. ћ≥лль писав згодом, що книжку –≥кардо Ђн≥коли б не було вида≠но або написано без прохань та м≥цноњ п≥дтримки мого батькаї. ¬и≠давцем та редактором зб≥рки праць –≥кардо (1852) був ћак- уллох. —аме завд¤ки тому, що вони так усп≥шно пропагували його систему, економ≥чна думка ще довго не сприймала ≥нших метод≥в анал≥зу.

ƒжеймс ћ≥лль (1773Ч1836) отримав теолог≥чну осв≥ту в ≈дин≠бурзькому ун≥верситет≥. 1802 p. перењздить у Ћондон, де знайомить≠с¤ з –≥кардо, ћальтусом, ћак- уллохом та ≥ншими видатними еко≠ном≥стами ≥ ф≥лософами. ¬≥н прид≥л¤в багато уваги самоосв≥т≥ ≥ дос¤г значних усп≥х≥в у галуз≥ ф≥лософ≥њ, економ≥ки, соц≥олог≥њ. як ф≥лософ-позитив≥ст уважав, що наука маЇ бути утил≥тарною (корис≠ною), в≥дштовхуватись в≥д потреб д≥йсност≥, базуватись на фактах. ¬≥н под≥л¤Ї погл¤ди ёма та Ѕентама, котр≥ в центр≥ економ≥чного розвитку ставили ≥нтереси окремоњ особи (≥ндив≥дуал≥зм) ≥ вважали, що економ≥чн≥ закони торують соб≥ шл¤х через з≥ткненн¤ ≥нтерес≥в. ћ≥лль Ч один ≥з л≥дер≥в радикал≥зму, що позначилос¤ на його тео≠р≥њ. « його ≥м'¤м зв'¤зано багато культурних та наукових починань того часу.

Ќайб≥льш в≥дом≥ фундаментальн≥ прац≥ ƒжеймса ћ≥лл¤, в ¤ких знайшли в≥дображенн¤ його економ≥чн≥ погл¤ди, Ч Ђ≤стор≥¤ Ѕри≠танськоњ ≤нд≥њї (1817), п≥сл¤ виходу ¤коњ в св≥т ћ≥лль отримав при≠значенн¤ в ќст-≤ндську компан≥ю, та задумана ¤к навчальний пос≥б≠ник книжка Ђ≈лементи пол≥тичноњ економ≥њї (1821). якщо в перш≥й м≥ститьс¤ глибокий конкретно-економ≥чний анал≥з основ кап≥тал≥с≠тичного господарюванн¤, то друга попул¤ризуЇ вченн¤ –≥кардо.

ћ≥лль суворо дотримувавс¤ доктрини –≥кардо, нав≥ть, коменту≠ючи њњ, намагавс¤ Ђоб≥йтиї слабк≥ м≥сц¤. ќднак певн≥ доповненн¤ до теор≥њ –≥кардо в≥н усе-таки вн≥с.

“еор≥¤ вартост≥. ѕовн≥стю погоджуючись з тезою –≥кардо про трудове походженн¤ вартост≥, ћ≥лль намагаЇтьс¤ роз'¤снити це по≠ложенн¤. ¬≥н, ¤к ≥ –≥кардо, не бачить р≥зниц≥ м≥ж варт≥стю та ц≥ною виробництва, а тому опин¤Їтьс¤ перед складною проблемою Ч ви≠значенн¤ м≥сц¤ основного кап≥талу (речов≥ фактори виробництва) ¤к чинника вартост≥ товару. «азначаючи, що прац¤ та кап≥тал Ї р≥знор≥д≠ними учасниками виробничого процесу, оск≥льки кап≥тал Ч це ко≠лишн¤ нагромаджена (уречевлена в засобах виробництва) прац¤, ћ≥лль робить висновок, що, ¤к будь-¤ка прац¤, кап≥тал також Ї дже≠релом вартост≥, створюЇ варт≥сть.

ћальтус, критикуючи –≥кардо, писав, що трудове походженн¤ вартост≥ можна поставити п≥д сумн≥в уже тому, що за обм≥ну прац≥ на кап≥тал б≥льша к≥льк≥сть прац≥ обм≥нюЇтьс¤ на меншу, а це не в≥дпов≥даЇ вимогам закону вартост≥ щодо екв≥валентного обм≥ну. «аперечуючи ћальтусу, ћ≥лль по¤снював, що насправд≥ в≥дбуваЇть≠с¤ не обм≥н прац≥ на кап≥тал, а товару на товар. Ќа думку ћ≥лл¤, ро≠б≥тник та кап≥тал≥ст спочатку виступають ¤к сп≥ввласники майбут≠нього, ≥ще не створеного товару. ќдна його частина належить кап≥тал≥стов≥, ¤кий вкладаЇ у виробництво нагромаджену ран≥ше працю у вигл¤д≥ основного кап≥талу, а ≥нша Ч роб≥тнику, що аван≠суЇ власну, живу працю. —аме цю живу працю роб≥тник продаЇ п≥д≠приЇмцев≥ за зароб≥тну плату, тобто за грошовий екв≥валент, що бу≠де в≥дшкодований кап≥тал≥стом п≥сл¤ реал≥зац≥њ частини товару, створеного живою працею.

ћ≥лль намагаЇтьс¤ вир≥шити проблему вартост≥ т≥Їњ частини то≠вару, що належить роб≥тников≥. ¬≥н указуЇ на те, що зароб≥тна плата не Ї екв≥валентом ц≥Їњ частини вартост≥, а п≥д впливом сп≥вв≥дно≠шенн¤ попиту та пропозиц≥њ лише наближаЇтьс¤ до нењ.

«ароб≥тна плата. ћ≥лль Ї прихильником теор≥њ фонду зароб≥т≠ноњ плати. ¬≥н уважав, що формуЇтьс¤ цей фонд за рахунок авансо≠ваноњ частки кап≥талу, ¤ка призначена дл¤ придбанн¤ Ђпрац≥ї, тому середн¤ зароб≥тна плата залежить лише в≥д розм≥р≥в ц≥Їњ частки та к≥лькост≥ зайн¤тих. Ќизький р≥вень зароб≥тноњ плати зумовлюЇтьс¤ швидким зростанн¤м робочого населенн¤ та стал≥стю фонду. «б≥ль≠шенн¤ фонду зароб≥тноњ плати в≥н зв'¤зуЇ з д≥Їю об'Їктивних чин≠ник≥в, що з них головними Ї зростанн¤ кап≥талу та прибутк≥в, ¤к ос≠нови розвитку виробництва, а не споживанн¤.

ѕрибуток. ” процес≥ розпод≥лу другу частину вартост≥ товару отримуЇ кап≥тал≥ст у вигл¤д≥ доходу, що м≥стить у соб≥ прибуток Ч продукт функц≥онуванн¤ кап≥талу. –озм≥ри прибутку перебувають в обернен≥й залежност≥ в≥д розм≥ру зароб≥тноњ плати.

ѕрибуток та зароб≥тна плата у ћ≥лл¤ протисто¤ть одне одному ¤к результати двох форм прац≥ ≥ виконують р≥зн≥ функц≥њ: прибуток використовуЇтьс¤ дл¤ в≥дтворенн¤ уречевленоњ, а зароб≥тна плата Ч живоњ прац≥.

–ента. ¬ажливим доповненн¤м доктрини –≥кардо було поло≠женн¤ ћ≥лл¤ про природу ренти. ¬исновки, ¤к≥ в≥н зробив, виход¤чи з р≥кард≥анськоњ теор≥њ ренти, радикальн≥ за своЇю суттю. ¬≥н ува≠жав, що рента виступаЇ антагон≥стом прибутку, оск≥льки формуЇть≠с¤ за його рахунок.

“ой факт, що рента виникаЇ без будь-¤коњ участ≥ землевласника, глибоко вражав ћ≥лл¤, бо ви¤вл¤лос¤, що землевласник протистоњть ≥ншим класам сусп≥льства, оск≥льки бере участь у розпод≥л≥ сусп≥ль≠ного продукту, не маючи жодного в≥дношенн¤ до його створенн¤, тобто паразитуючи на сусп≥льств≥. «емлевласника ћ≥лль розгл¤дав ¤к пасивного учасника розпод≥лу: в≥н не впливаЇ на розм≥ри ренти, а маЇ њњ, сказати б, автоматично, ¤к насл≥док ц≥ноутворенн¤, причому не несе в≥дпов≥дальност≥ за т≥ сусп≥льн≥ негаразди, до ¤ких вона при≠зводить.

ћ≥лль доводить, що клас землевласник≥в не за≥нтересований у прогресивному розвитков≥ землеробства, оск≥льки зростанн¤ проду≠ктивност≥ прац≥, котре протистоњть закону-тенденц≥њ спадноњ родю≠чост≥ грунт≥в, спричин¤Ї зниженн¤ ц≥н на с≥льськогосподарську продукц≥ю, а отже, зменшенн¤ ренти. ¬≥н виходить ≥з тези –≥кардо, що рента тим вища, чим б≥льше перешкод ≥снуЇ на шл¤ху до оброб≥≠тку земель, ≥ вказуЇ, що землевласнику виг≥дно створювати ц≥ пере≠шкоди. Ќайголовн≥шою перешкодою ћ≥лль уважаЇ самого земле≠власника. « ≥ншого боку, зазначаЇ ћ≥лль, кожний окремий земле≠власник за≥нтересований, щоб продуктивн≥сть прац≥ саме на його д≥л¤нц≥ була вищою, н≥ж на ≥нших, оск≥льки надлишок продукту по≠зитивно позначатиметьс¤ на розм≥р≥ ренти.

ƒл¤ обмеженн¤ можливостей отриманн¤ дармового доходу зем≠левласниками в≥н пропонуЇ встановити дл¤ них конф≥скац≥йний р≥≠вень державних податк≥в, що призвело б до скасуванн¤ земельноњ власност≥, фактичноњ нац≥онал≥зац≥њ земл≥.

јнтагон≥зм м≥ж рентою та прибутком, на думку ћ≥лл¤, Ї не лише породженн¤м форми власност≥ на землю, котра стаЇ на завад≥ про≠никненню кап≥тал≥стичних в≥дносин у с≥льське господарство, а й на≠сл≥дком протекц≥он≥стськоњ пол≥тики держави, завд¤ки ¤к≥й земле≠власник утримуЇ таке вин¤тково виг≥дне становище. ћ≥лль уважаЇ, що свобода торг≥вл≥ спри¤тиме припливу товар≥в ≥з-за кордону, зв≥≠льн¤тиме в≥д необх≥дност≥ оброб≥тку г≥рших земель, знижуючи по≠пит на землю, а отже, ≥ ренту.

“еор≥¤ грошей. ÷≥кавими Ї думки ћ≥лл¤ стосовно к≥льк≥сноњ тео≠р≥њ грошей –≥кардо. ¬≥н не включав монетарноњ теор≥њ в економ≥чний анал≥з, тому не ставив питанн¤ про чинники вартост≥ грошей, проте стверджував, що к≥льк≥сть грошей у об≥гу маЇ важливе значенн¤ дл¤ стаб≥льност≥ економ≥чного розвитку. ¬≥н указував на законом≥рн≥ насл≥дки зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ грошей у об≥гу Ч зростанн¤ ц≥н, па≠д≥нн¤ вартост≥ паперових грошей, дестаб≥л≥зац≥¤ виробництва. ’оч ц¤ проблема тод≥ ще не була дуже актуальною, ћ≥лль передбачив ≥ описав згубн≥ дл¤ виробництва насл≥дки ≥нфл¤ц≥њ. ¬≥н поширив своњ висновки й на сферу формуванн¤ м≥жнародного р≥вн¤ ц≥н, зазначи≠вши, що закони грошового об≥гу д≥ють на всьому ринковому прос≠тор≥ однаково, а ≥нфл¤ц≥¤ в одн≥й крањн≥ може спровокувати ≥нфл¤≠ц≥йн≥ процеси в ≥нших.

—л≥д також сказати, що в≥н погоджувавс¤ ≥з теор≥Їю народонасе≠ленн¤ ћальтуса ≥ в≥ддавав належне його внеску в теор≥ю ренти.

ƒжон –амсей ћак- уллох (1789Ч1836), ф≥лософ та економ≥ст, в≥домий книговидавець ≥ неперевершений редактор, ортодоксальний прихильник –≥кардо, друг та найкращий попул¤ризатор його праць. ¬≥н близько знав також ћальтуса ≥ ћ≥лл¤, под≥л¤в њхн≥ погл¤ди на проблему народонаселенн¤, ренту.

ѕеру ћак- уллоха належить надзвичайно багато праць з ф≥ло≠соф≥њ, соц≥олог≥њ, пол≥тичноњ економ≥њ, але основною, що даЇ найточ≠н≥ше у¤вленн¤ про суть розум≥нн¤ ним системи –≥кардо, Ї Ђќснови пол≥тичноњ економ≥њї (1825). ” н≥й в≥н робить спробу викласти в до≠ступному вигл¤д≥ основи р≥кард≥анського вченн¤ ≥, за визначенн¤м —ен≥ора, спрощуЇ його до такоњ м≥ри, що стаЇ б≥льшим р≥кард≥анцем, н≥ж сам –≥кардо.

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: ѕол≥тична економ≥¤ в јнгл≥њ у ’≤’ ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (4909 прочитано)