≤стор≥¤ ”крањни > ƒержава ск≥ф≥в

ƒержава ск≥ф≥в

≤стор≥¤ державно-правового розвитку на територ≥њ су≠часноњ ”крањни бере св≥й початок в≥д середини ≤ тис. до н. е., коли у народ≥в ≥ племен ѕ≥вн≥чного ѕричорно≠мор'¤ з'¤вл¤ютьс¤ перш≥ державн≥ утворенн¤. ÷е були рабовласницьк≥ держави, ¤к≥ виникли у процес≥ розпаду перв≥снообщинного ладу й встановленн¤ класового сусп≥льства.

1. √еограф≥чне розташуванн¤. ≈тнограф≥чна ≥стор≥¤.

” VII-III ст. до н. е. у степових районах ѕ≥вн≥чно≠го ѕричорномор'¤, на територ≥њ сучасноњ ѕ≥вденноњ та ѕ≥вденно-—х≥дноњ ”крањни, а частково ≥ в  риму пану≠вали ск≥фськ≥ племена. ¬они займали значну терито≠р≥ю в≥д низин ƒунаю до гирла ƒону ≥ ѕриазов'¤. Ѕ≥льш≥сть сучасних досл≥дник≥в вважаЇ, що формуванн¤ ск≥ф≥в в≥дбулос¤ внасл≥док взаЇмод≥њ ¤к м≥сцевих (к≥мме≠р≥йських), так ≥ прибулих (≥ранських) кочових племен. ѕрих≥д цих кочових племен у причорноморськ≥ степи датуЇтьс¤ звичайно к≥нцем VIII-VII ст. до н.е.

” VII ст. до н. е. у ск≥ф≥в утворюЇтьс¤ могутн≥й пле≠м≥нний союз. ¬≥домост≥ про основн≥ племена, ¤к≥ входи≠ли у цей союз, подаЇ грецький ≥сторик √еродот (V ст. до н. е.). Ќаймогутн≥шим й найчисленн≥шим племенем, розпов≥даЇ в≥н, були ск≥фи царськ≥, ¤к≥ вважали ≥нших ск≥ф≥в своњми рабами. ∆или вони на л≥вому берез≥ ни≠жньоњ теч≥њ ƒн≥пра, аж до јзовського мор¤ ≥ нижнього ƒону, а також у степовому  риму. Ќа правому берез≥ нижнього ƒн≥пра мешкали ск≥фи-коч≥вники, м≥ж ≤нгу≠лом ≥ ƒн≥пром разом з коч≥вниками жили ск≥фи-земле≠роби. ” басейн≥ ѕ≥вденного Ѕугу поблизу грецького м≥ста ќльв≥¤ знаходились ел≥но-ск≥фи. Ќарешт≥, на п≥в≠н≥ч в≥д царських ск≥ф≥в (мабуть, у межах степовоњ сму≠ги ”крањни) розташовувалис¤ сн≥њфи-хл≥бороби (орач≥).

≤ хоч у рамках ск≥фського плем≥нного союзу прожи≠вали не т≥льки власне ск≥фи, а й ≥нш≥ племена та р≥зно≠плем≥нн≥ групи, ¤к≥ в≥др≥зн¤лис¤ в≥д ск≥ф≥в за поход≠женн¤м ≥ живою, цю сп≥льн≥сть античн≥ автори називали Ђ—к≥ф≥Їюї, або Ђ¬еликою —к≥ф'юї.

2. —усп≥льний лад. ¬еденн¤ господарства.

” VII - VI ст. до н. е. б≥льш≥сть ск≥фських племен вже знаходилас¤ на останн≥й сходинц≥ перв≥снообщин≠ного ладу.

–одов≥ зв'¤зки все ще були сильн≥. ќсновною сус≠п≥льною одиницею була родова община, що складалас¤ з к≥лькох патр≥архальних с≥мей. –≥д, родова община во≠лод≥ли землею, вид≥л¤ючи кожн≥й патр≥архальн≥й с≥м'њ д≥л¤нку земл≥ за жеребом. ѕриватноњ власност≥ на зе≠млю в цей час не ≥снувало.

” ск≥ф≥в-коч≥вник≥в кожна с≥м'¤ мала свою отару, стадо кор≥в, але земл¤, ¤к ≥ у землероб≥в, належала об≠щин≥, племен≥. –одова орган≥зац≥¤ в≥д≥гравала велику роль у коч≥вник≥в при розпод≥л≥ пасовищ, перекочовках ≥-т. ≥н.

” ск≥фському сусп≥льств≥ VII - VI ст. до н. е. вже мо≠жна ви¤вити ознаки, що св≥дчать про розклад родового ладу. « середовища в≥льних общинник≥в Ч кочових ско≠тар≥в ≥ ос≥лих землероб≥в Ч вид≥л¤лас¤ родоплем≥нна .знать (≥родов≥ стар≥йшини, плем≥нн≥ вожд≥ та ≥н.). як св≥дчать археолог≥чн≥ дан≥, ставала все б≥льш пом≥тною майнова диференц≥ац≥¤. «'¤вл¤ютьс¤ у ск≥ф≥в ≥ раби, ¤ких вони добували п≥д час численних воЇн ≥ поход≥в. ўоправда, роль рабськоњ прац≥ у —к≥ф≥њ була незнач≠ною.

ƒос¤гнут≥й ск≥фами сходинц≥ розвитку в≥дпов≥дала й орган≥зац≥¤ управл≥нн¤ у форм≥ в≥йськовоњ демокра≠т≥њ. Ќайважлив≥ш≥ питанн¤ розгл¤далис¤ на народних зборах воњн≥в. «начним впливом користувалис¤ ради родових стар≥йшин, ≥ перш за все союзна рада. јле осо≠блива роль у союз≥ належала в≥йськовим вожд¤м Ч Ђцар¤мї, ¤к≥ очолювали ск≥фське в≥йсько п≥д час похо≠д≥в. ¬лада Ђцар≥вї передавалась у спадщину, але кан≠дидатури Ђцар¤ї та його спадкоЇмц¤ все ще затверд≠жувалис¤ народними зборами.

–озвиток виробництва, зростаюча майнова й соц≥≠альна диференц≥ац≥¤, процес класоутворенн¤, що роз≠почавс¤, спри¤ли посиленню влади ск≥фських в≥йськових кер≥вник≥в, розвитку зародк≥в спадковоњ знат≥ та д≥йс≠ноњ царськоњ влади.

«начно прискорила зм≥ни, що назр≥вали у ск≥фському сусп≥льств≥, в≥йна ск≥ф≥в з в≥йськами перського цари ƒар≥¤ ≤ у 514Ч513 рр. до н. е.

«г≥дно з √еродотом ск≥фськ≥ племена, що вступали у боротьбу з персами, складалис¤ з трьох основних частин, угрупувань.  ожну з них очолював св≥й в≥й≠ськовий вождь Ч Ђцарї. ќдин з них на ≥м'¤ ≤данф≥рс був головним, ≥ йому п≥дкор¤лис¤ ≥нш≥ вожд≥.

Ѕоротьба з ƒар≥Їм ≤, що зак≥нчилас¤ перемогою ск≥ф≥в, спри¤ла зм≥цненню ск≥фського союзу племен, п≥днесла пол≥тичний авторитет —к≥ф≥њ.  р≥м того, у ц≥й боротьб≥ кочов≥ племена, у першу чергу царськ≥ ск≥фи, виступили на захист всього союзу, чим забезпечили соб≥ пан≥вне становище у союз≥ племен. ÷е надало њм мож≠ливост≥ експлуатувати землеробськ≥ племена, вимагати в≥д них данину. «начно зм≥цнилас¤ п≥сл¤ перемоги над ƒар≥Їю ≤ влада Ђцар≥вї ≥ в≥йськово-дружинноњ знат≥.

” п≥дсумку на рубеж≥ VIЧIV ст. до н. е. у —к≥ф≥њ, ¤к вважаЇ р¤д ск≥фолог≥в, в≥дбуваютьс¤ становленн¤ класового сусп≥льства та виникненн¤ рабовласницькоњ держави. —аме у цей час ск≥фський цар јтей усунув ≥нших Ђцар≥вї ≥ узурпував усю владу. јтей прожив дов≠ге житт¤ ≥ в 40 р. IV ст. до н. е. зум≥в об'Їднати п≥д своЇю владою майже всю крањну - в≥д јзовського мор¤ до ƒунаю, перетворивши —к≥ф≥ю на могутнЇ царство. ÷ентр держави јте¤ знаходивс¤ на нижньому ƒн≥пр≥, де наприк≥нц≥ V ст. до н. е. виникло велике укр≥плене поселенн¤ Ч  аменське городище. ќднак сутичка ск≥ф≥в у 339 р. до н. е. з македонським царем ‘≥њл≥ппом II зак≥нчилас¤ поразкою ≥ смертю јте¤.

Ќезважаючи на загибель јте¤, —к≥фське царство збереглос¤, хоч розм≥ри його значно зменшилис¤. —к≥≠ф≥¤ залишалас¤ все ще сильною в економ≥чному ≥ воЇн≠ному в≥дношенн¤х. як св≥дчать писемн≥ й археолог≥чн≥ джерела, царство, створене јтеЇм, ≥снувало з IV до III ст. до н. е.

Ѕ≥льш м≥цною була —к≥фська держава з центром у  риму, що склалас¤ близько III ст. до н. е. —толицею новоњ держави стало м≥сто Ќеаполь ск≥фський (непо≠дал≥к в≥д сучасного —≥мферопол¤) Ч з м≥цними мурами, великими зерносховищами, багатими гробниц¤ми. —вого розкв≥ту —к≥фське царство у  риму .дос¤гаЇ у II ст. до н. е. ¬оно про≥снувало аж до другоњ половини III ст. н. е. ≥ було знищено готами.

–≥вень господарського житт¤ населенн¤ —к≥ф≥њ на той час був досить високим. ѕан≥вне становище в економ≥≠ц≥ займали орне землеробство ≥ скотарство. —к≥фи ви≠рощували р≥зн≥ культури рослин. —к≥фи-орач≥ с≥¤ли хл≥б не т≥льки дл¤ власних потреб, але й на продаж. ќранн¤ земл≥ зд≥йснювалос¤ за допомогою запр¤женого волами плуга, врожай збиравс¤ зал≥зними серпами, зерно змо≠лочувалось у зернотерках. ¬еличезними стадами худоби ≥ табунами коней волод≥ли ск≥фи-коч≥вники. «начних усп≥х≥в набуло у ск≥фському сусп≥льств≥ також вироб≠ництво шк≥ри, ткацтво ≥ т. ≥н. ≤нтенсивно розвивалас¤ торг≥вл¤ з прибережними грецькими м≥стами. —к≥фи доставл¤ли сюди хл≥б, худобу, хутро, .раб≥в та ≥нш≥ това≠ри, а натом≥сть одержували вино, дорогу керам≥ку, юве≠л≥рн≥ вироби. ” результат≥ м≥ж ск≥фами ≥ греками вста≠новилис¤ м≥цн≥ й широк≥ торгов≥ зв'¤зки.

”сп≥хи в економ≥чному розвитку стали основою дл¤ росту майновоњ нер≥вност≥ й соц≥альноњ диференц≥ац≥њ.

ќснови родоплем≥нноњ структури у ск≥фському сус≠п≥льств≥ п≥дривалис¤ зростанн¤м приватноњ власност≥, майновою нер≥вн≥стю, розвитком рабства. ” руках ≥му≠щих опин¤лис¤ кращ≥ д≥л¤нки земл≥, пасовища, величез≠н≥ стада худоби, табуни коней, раби. ўе √еродот по≠в≥домл¤в про ск≥фських багач≥в, ¤к≥ вважалис¤ Ђнайблагородн≥шими, що користувалис¤ найб≥льшим май≠номї, ≥ про ск≥фську б≥дноту, ¤ка належала до Ђнай≠нижчого походженн¤ї.

”насл≥док цього з загальноњ маси в≥льних землеро≠б≥в ≥ скотар≥в вид≥лилас¤ пануюча верх≥вка, до ¤коњ належали царська с≥м'¤, в≥йськова аристократ≥¤, дру≠жинники, родоплем≥нна знать, що зливалас¤ з оточенн¤м правител¤, багат≥ торговц≥. —аме у нењ зосереджувались основн≥ багатства, джерела ¤ких були р≥зноман≥тними. “ак, важливим засобом збагаченн¤ пануючоњ верх≥вки залишались, ¤к ≥ ран≥ше, граб≥жницьк≥ воЇнн≥ походи. « часом усе б≥льшого значенн¤ набувала експлуатац≥¤ в≥льних общинник≥в, данник≥в ≥ раб≥в. ≤стотний прибу≠ток приносила й торг≥вл¤, особливо хл≥бом, з грецьки≠ми м≥стами ѕ≥вн≥чного ѕричорномор'¤.

” ск≥ф≥в було, за даними √еродота, багато жерц≥в, котр≥ ¤вл¤ли собою в≥дособлену соц≥альну групу, окрем≥ категор≥њ ¤коњ займали досить високе становище.

Ќайб≥льш численну верству ск≥фського сусп≥льства складали .в≥льн≥ общинники. ¬они в≥дбували в≥йськову службу, платили данину, виконували р≥зн≥ повинност≥. ” т¤жкому становищ≥ були ск≥ф≥-орач≥, ¤к≥ опинились у данницьк≥й залежност≥ в≥д степових коч≥вник≥в.

” —к≥фському царств≥ з центром у  риму основну масу м≥ського населенн¤ становили в≥льн≥ рем≥сники ≥ торговц≥.

Ќижню сходинку соц≥альноњ градац≥њ ск≥фського су≠сп≥льства займали раби. √оловне джерело рабства у ск≥ф≥в Ч в≥йськовий полон, п≥дкоренн¤ сус≥дн≥х народ≥в. јле у виробництв≥ рабство не в≥д≥гравало вир≥шальноњ рол≥, хоч к≥льк≥сть раб≥в у ск≥ф≥в була досить значною. як правило, вони використовувалис¤ у домашньому гос≠подарств≥, дл¤ охорони худоби ≥ т. ≥н. ƒуже часто вони виступали ¤к товар у торг≥вл≥ з грецькими м≥стами.

Ќаочне у¤вленн¤ про соц≥альне розшаруванн¤ ≥ кла≠сову структуру сусп≥льства ск≥ф≥в дають розкопки похо≠вань, особливо гранд≥озних курган≥в ск≥фськоњ знат≥, що в≥дом≥ в л≥тератур≥ п≥д назвою Ђцарськ≥ї. ” таких кур≠ганах археологи ви¤вили силу-силенну золота й дорого≠ц≥нностей, дорогу керам≥ку, багату зброю ≥ т. ≥н. –≥зкий контраст з Ђцарськимиї курганами складають похован≠н¤ простих ск≥ф≥в п≥д невисокими земл¤ними насипами ≥з скромним набором речей або взагал≥ без ≥нвентар¤.

3. ƒержавний апарат.

—к≥фське царство може бути в≥днесено до держав рабовласницького типу. «а формою правл≥нн¤ це була од≠на з р≥зновид≥в рабовласницькоњ монарх≥њ.

1	2

Ќазва: ƒержава ск≥ф≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2673 прочитано)