Історія України > Історія УПА
Присяга вояка Української Повстанчої Армії Затверджена УГВР і введена наказом ГВШ ч. 7 з 19.VII.1944 Я, воїн Української Повстанчої Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров’ю усіх Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського: Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крови, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України. Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української. Буду чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном. Буду виконувати всі накази зверхників. Суворо зберігатиму військову і державну таємницю. Буду гідними побратимом у бою та в бойовому життю всім своїм товаришам по зброї. Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського Народу. “Повстанець”, листопад 1944 р. 3. Боротьба “проти всіх”. 3.1. Німецька окупація. 16 квiтня 1942 року - це початок "першої фази" цiєї боротьби. П’ять лiтучих бригад займаються партизанською вiйною. Йде поповнення в ряди борцiв з числа тих, хто втiкає вiд гiтлерiвських арештiв, була в наявностi чудова розвiдка, спiвробiтництво з українською полiцiєю - нiмцi переполошилися, вони побачили "величезну армiю", а дiверсiї українськiх партизанiв на шляхах не давали спокiйно жити всiм структурам «нової адмiнiстрацiї». Але це була вiйна лише з адмiнiстративними органами. Цiкаво, що Головна Команда УПА написала лист до Коха в стилi "запорожцi пишуть до турецького султана", в якому роз'яснювала свої дiї вiдносно Германiї i Росiї. У колах українського полiтичного i воєнно-революцiйного пiдпiлля лiтом 42-го не було згоди та єдности щодо поглядiв на методи боротьби. Група С.Бендери стояла на пасивному шляху без партизаських диверсiй. Друга фаза партизанської боротьби заключалась у тому, що зважаючи на особливо тяжкий стан влiтку 1942 року видається указ всiм "лiтучим бригадам" бити ворога на всiх пунктах воєнно-стратегiчного значення, а особливу увагу звернути на системи транспорту та тилового забезпечення - вiд Чорного моря й до Бiлорусiї i Балтики. Можна видiлити таку операцiю як Шепетiвська, що мала бiльш демонстрацiйний нiж диверсiйний характер. Проведено її було блискуче. Крiм того, були випадки визволення вiйсковополоненних шляхом нападiв на ешелони. Таким чином, партизанскi загони показали свою силу, з ними стали рахуватись. Заслуговує на увагу партизанська тактика УПА - органiзацiя складається з невеликих партизанських груп: - тактика "з -пiд землі i пiд землю"; - дiяти скрiзь, та не попадатись; - жорстка пiдлеглисть командирам; - знаходитись постiйно в русi; - нiчнi напади, що сiють панiку; - розвiдка й контррозвiдка. Дiйсно, iдеальна програма для невеликих загонiв партизан. Ворогами УПА вважало нацистському i комунiстичну партiї (НКВС та есесовцiв) - розстріл останнiх проводився на місцi без суду й слiдства. Кров за кров УПА зі свого боку ліквідує цілі німецькі відділи, що їдуть грабувати, або з награбованим майном вертаються до своїх осередків. Дня 21.V. в Сарненщині група УПА з засідки знищила цілковито відділ німців в числі 26 людей. Здобуто 2 кулумети, 6 маш. пістолів, 18 крісів і 7 пістолів. Того ж дні на Рівенщині між Радехівкою і Старожуковом, відділ УПА зробив засідку на німецько-польську поліцію, що приїхала палити села. Вбито 27 поляків і німців, 10 ранено. Здобуто хуру з кіньми та 1 кулемет. Під час дій УПА в Старожуківських лісах, під кінець травня, дійшло до завзятого бою з німцями й СД (в числі 200 людей), які їздили в околичні села на грабунки. Який гарячий був бій, можна судити з такого моменту: раненого повстанця окружили німці, а він останками сил кинув між них гранату, вбиваючи кількох на місці. Молодого герноя німці добили. Тут же впало 6 німців, кількість ранених невідома. 5.VI. на 70 німців зробила наскок наша боївка в с. Дюскин. Убито 12 німців, ранені були теж (невідомо скільки). Між Берестовцем і колонією Уцекай (Костопільщина) наскочив відділ УПА 12.VI. на дві чоти німців і польської поліції, що верталася у Костопіль. Знищено 2 авта, вбито 7 німців, 15 поляків і 7 німців ранено. “До зброї”, липень 1943 р. На фронтах УПА Боротьба УПА квітчається успіхами. На всіх фронтах УПА перемагає. В липні місяці цього року особливо посилила вона свої дії на правобережжі, Поділлі, Волині і Поліссі. Одна повстанча група УПА в свойому трьохтижневому рейді по Житомирській і Київській областях перевела 15 успішних боїв з большевицькими партизанами й німцями. Найбільш ефектовні бої: з німцями і фольксдойчами біля Устиновки (Житомирщина), де загинуло близько 130 німців, багато ранено, а частина в паніці розбіглась, куди очі несли. Здобуто зброю, харчі, одіж. В бою в Камінці (Ярунський район, Житомирщина) ця сама група розбила цілковито великий відділ червоних партизанів, а в м. Коростені розоружила німецьку поліцію. В околицях Трипілля (над Дніпром) хоробрі повстанці зорганізували свою республіку, перебрали в свої руки адміністрацію терену, забезпечили його, не допускаючи туди ані німців, ані большевицьких партизанів. Сильні повстанці загони діють в Чорнобильських, Чернігівських та Київських наддніпрянських лісах. В місяцях червні і липні цього року загони УПА перевели кільканадцять переможних боїв з червоними і німцями. Большевицьких партизанів випирають вони зовсім з терену так, що ті переносяться аж за Прип’ять. Під кінець липня відділи УПА розбили групу червоних партизанів Михайлова в силі 500 людей, в суразьких лісах (біля Теремна) на пограниччі Рівенської і Кам’янець-Подільської областей. Більше як рік червоні таборували в цих теренах і своїми дикими грабунками непокоїли українське населення. Німці вже двічі робили на них напади, але не вдалось їм розбити червоних. Щойно УПА в рішучих з ними боях вповні зліквідувала большевицьку заразу на названих теренах. “До зброї”, серпень 1943 р. Слушний висновок Райхскомісар України Кох: Дорогий Фюрер! Питають українці, чого це ти, Визволителю, все вивозиш, а українського перцю не хочеш? Гітлер: Ні! Спаси господи! Я перець їм залишаю! Кох: Ну, тоді вони самі, на цей раз справді добровільно і з охотою, “дадуть” нам перцю. “Український перець”, листопад 1943 р. 3.2. Радянські партизани на Україні. Як повiдомляє Бульба-Боровець та iншi, фактично в 1941-42 роках на територiї України радянські партизани не iснували як ральна сила. Але з радянської сторони була добре органiзована розвiдка, дотого ж потрiбно зважити й на все зростаючу недовiру простого народу до окупантiв. Єдиною силою, котра могла вести вiйну проти нiмцiв була УПА. Москва вирiшила (в зв'язку з вдалими операцiями УПА) змiнити вiдношення й курс своєi полiтики у вiдносинах з українською армiєю: з радянськой сторони з'являються пропозицiї розпочати переговори "не дивлячись на минулу антибiльшовицьку кампанiю i помилки з обох сторiн". В червнi 1942-го в трикутнику Олевсько-Рокитно-Городище було закинуто радяннський партизанський загiн пiд командуванням Медведєва для охорони радянської делегацiї i, як виявилось згодом, не лише для цього. Пропозицiя Генштабу СРСР були такі: - припинити ворожнечу (УПА i радянські партiзанскі загони); - злиття УПА з Червоною Армiєю i на основi цього отримати допомогу; - припинити антирадянську пропаганду в УПА ; - пiдняти загальне повстання на Українi; - всiм членам УПА гарантувалась амнiстія за минулi грiхи. Вiдповiдь УПА не затрималась: УПА - суверенна вiйськова одиниця УНР, з чужою армiєю не з'єднаєтья, може бути лиш спілка; українськи вiйсковi сили, що перебувають у станi вiйни з СРСР з 1917 року, готовi згодитись на мир i на вiйськовий союз проти Германiї, якщо СРСР признає суверенiтет; загальне повстання на Українi буде пiдняте лише в тому випадку, коли вiдкриєтся захiдний фронт і у всiй Європi з'являться такi ж умови для повстання, iнакше заколот приречений на невдачу i загрожує винищенням всiєї української нацiї. Вiдповiдь Генштабу була така, що в якости суверенної держави признавалась лише УРСР, процес дружнiх переговорiв всiляко пiдтримувався і було дано згоду на перемирря й нейтралiтет. Та переговори явно затягувались зi сторони УПА - керiвництво ж УПА боялось, що якщо вiдбудеться їх злиття - то це дасть привiд Радянському Союзi "в'їхати" на Україну в якостi визволителя. Так чi інакше до грудня 1942-го переговори нi до чого не привели. Центральний штаб партизанського руху в Москві провів реорганізацію радянського підпілля. В червні 1942 року було утворено Українське партизантське командування на чолі з офіцером НКВС Строкачем. Москва проголосила українських нацiональних партизанiв "бандитами". Після премоги під Сталінградом значно зросла кількість і активізувалася діяльність радянських партизанів. Вони ставили собі завланням руйнувати німецькі комунікації та забезпечувати радянську присутність на окупованих територіях. Радянські партизани вступали в сутички з УПА, намагаючись ліквідувати її провід та підірвати базу підтримки. Як видно з нерадянських джерел, радянські партизани не брали участі у сутичках безпосередньо з німцями, не ставили за мету оборону населення. Більше того, під керівництвом “парашутистів, присланих з Москви” проводили в українських селах мобілізацію “гарматного м’яса” для фронту і грабували населення.
Назва: Історія УПА
Дата публікації: 2005-02-21 (3367 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
