≤стор≥¤ ”крањни > Ќац≥ональна пол≥тика на ”крањн≥ у 20-х роках. ”крањн≥зац≥¤

’оча ц≥нн≥сть де¤ких ≥з цих експеримент≥в може бути поставлена п≥д сумн≥в, але те, що ур¤дов≥ вдалос¤ зробити осв≥ту доступн≥шою, н≥ж будь-коли, було очевидним. Ќавчанн¤ у загальн≥й семир≥чн≥й школ≥, а також у профес≥йно-техн≥чних ≥ середн≥х учбових закладах було безплатним, причому до нього широко заохочували д≥тей сел¤н ≥ роб≥тник≥в. «авд¤ки цьому вже м≥ж 1923 ≥ 1925 рр. чисельн≥сть школ¤р≥в на ”крањн≥ п≥дстрибнула з 1,4 млн до 2,1 млн. ¬≥дпов≥дно р≥вень письменност≥ у 1920-т≥ роки вир≥с ≥з 24 до 57 %. ѕроте ще лишалис¤ неписьменними м≥льйони дорослих ≥ понад 40 % д≥тей шк≥льного в≥ку.

¬еликих зм≥н зазнала також вища осв≥та. ”н≥верситети було реорган≥зовано в численн≥ ≥нститути народноњ осв≥ти (≤Ќќ) медичного, ф≥зичного, техн≥чного, агроном≥чного, педагог≥чного проф≥лю, ¤к≥ готували спец≥ал≥ст≥в дл¤ кер≥вництва роб≥тничою силою. ’оч за навчанн¤ в б≥льшост≥ цих ≥нститут≥в треба було платити, д≥тей б≥дних роб≥тник≥в ≥ сел¤н, що становили б≥льш≥сть студент≥в ≥нститут≥в, в≥д оплати зв≥льн¤ли. « «ќЧ40 тис. студент≥в, котр≥ навчалис¤ в ≥нститутах ”крањни наприк≥нц≥ 1920-х рок≥в, близько 53 % складали украњнц≥, 20 % Ч рос≥¤ни ≥ 22 % Ч Їврењ. ”крањнц≥ переважно зосереджувалис¤ в галуз≥ агроном≥њ та педагог≥ки, рос≥¤ни Ч в управл≥нн≥ й точних науках, а Їврењ Ч в медицин≥ й торг≥вл≥.

1920-т≥ роки стали пер≥одом в≥дродженн¤ науки й особливо украњнознавства, ¤кий за масштабами можна пор≥вн¤ти з л≥тературним ренесансом. як ми вже бачили, украњнськ≥ нац≥ональн≥ ур¤ди, не звол≥каючи, засновували науков≥ установи, частково з огл¤ду на важливу роль, ¤ку прот¤гом XIX ст. в≥д≥гравали у п≥днесенн≥ украњнськоњ нац≥ональноњ св≥домост≥ гуман≥тарн≥ науки. ѕрагнучи продемонструвати свою прогресивн≥сть, б≥льшовики також спри¤ли розвитков≥ науки. ” 1919 р. вони не лише кооптували створену в  иЇв≥ ур¤дом —коропадського јкадем≥ю наук, а й нав≥ть оголосили њњ своњм д≥тищем. ѕрот¤гом к≥лькох наступних рок≥в јкадем≥¤ з њњ ф≥л≥¤ми (за вин¤тком ун≥верситет≥в) збагатилас¤ новими досл≥дницькими осередками. ¬чен≥ д≥стали в≥дносну свободу дл¤ проведенн¤ досл≥джень, публ≥кац≥њ своњх погл¤д≥в ≥ п≥дтриманн¤ контакт≥в ≥з заруб≥жними колегами, ¤кщо њхн≥ ≥дењ не ¤вл¤ли в≥дкритоњ загрози рад¤нському ладов≥.

Ќезважаючи на те, що б≥льш≥сть видатних учених ”крањни не належали до б≥льшовик≥в, а де¤к≥ нав≥ть в≥дкрито п≥дтримували украњнський нац≥онал≥зм, рад¤нський ур¤д не мав ≥ншого вибору, ¤к сформувати з них серцевину јкадем≥њ. « переходом у середин≥ 1920-х рок≥в до пол≥тики украњн≥зац≥њ украњнськ≥ комун≥сти, що керували м≥н≥стерством осв≥ти, зробили спробу переконати багатьох пров≥дних учених, ¤к≥ п≥д час громад¤нськоњ в≥йни вињхали за кордон, повернутис¤ на батьк≥вщину. «авд¤ки цьому в 1924 р. повернувс¤ до  иЇва патр≥арх украњнськоњ науки (≥ пол≥тичний опонент комун≥ст≥в) ћихайло √рушевський, ¤кий став новим членом јкадем≥њ та розпочав систематичне досл≥дженн¤ украњнськоњ ≥стор≥њ. “ак само зробили й багато ≥нших учених, ¤к≥ проживали за кордоном чи в «ах≥дн≥й ”крањн≥. “ому водночас ≥з швидким зростанн¤м престижу јкадем≥њ вона лишалас¤ твердинею Ђбуржуазнонац≥онал≥стичнихї тенденц≥й.

ѕершим президентом јкадем≥њ став славетний вчений ¬олодимир ¬ернадський. ќднак своњм розвитком јкадем≥¤ значною м≥рою завд¤чувала й невтомним зусилл¤м њњ в≥це-президента —ерг≥¤ ™фремова ≥ вченого секретар¤ јгатангела  римського. ƒо 1924 р. в јкадем≥њ нал≥чувалос¤ 37 нових член≥в ≥ близько 400 член≥в-кореспондент≥в.  ≥льк≥сть њњ публ≥кац≥й зросла з 32 у 1923 р. до 136 у 1929 р. ≤з трьох њњ секц≥й Ч ≥сторико-ф≥лолог≥чноњ, ф≥зико-математичноњ та сусп≥льно-економ≥чноњ Ч найдинам≥чн≥шою та найважлив≥шою була перша секц≥¤, в ¤к≥й пров≥дна роль належала √рушевському. ¬она складалас¤ з дес¤тк≥в кафедр, ком≥с≥й та ком≥тет≥в, що займалис¤ систематичним вивченн¤м багатьох аспект≥в украњнськоњ ≥стор≥њ, л≥тератури та мови. ÷¤ секц≥¤ видавала часопис Ђ”крањнаї, що був справжн≥м рупором украњнознавчих студ≥й; кр≥м того, њњ члени друкували сер≥њ ≥нших пер≥одичних видань ≥ сотн≥ монограф≥й. ƒо видатних член≥в ц≥Їњ секц≥њ, кр≥м √рушевського, належали ≥сторики ƒмитро Ѕагал≥й, ћихайло —лабченко, ќлександр ќглоблин ≥ …осип √ермайзе, л≥тературознавц≥ —ерг≥й ™фремов та ¬олодимир ѕеретц, етнограф јндр≥й Ћобода, мистецтвознавець ќлекс≥й Ќовицький ≥ сходознавець јгатангел  римський.

” сусп≥льно-економ≥чн≥й секц≥њ ц≥нну працю з ≥стор≥њ украњнського права написав ћикола ¬асиленко; першим досл≥дником економ≥чноњ географ≥њ ”крањни став  ост¤нтин ¬облий. ’оча спочатку ф≥зико-математична секц≥¤ не грала такоњ важливоњ рол≥, ¤ку стала виконувати згодом, у н≥й також працювала низка видатних учених ≥з св≥товими ≥менами. —еред них Ч математик ƒмитро √раве, ф≥зик ћикола  рилов, х≥м≥ки Ћев ѕисаржевський та ¬олодимир  ≥ст¤к≥вський. јкадем≥¤ була хоч ≥ великим, проте не Їдиним осередком науки на ”крањн≥. ƒва њњ члени Ч ≥сторики Ѕагал≥й та —лабченко Ч заснували досл≥дницьк≥ центри у ’арков≥ та ќдес≥. “ак≥ ж центри було в≥дкрито й у менших м≥стах, зокрема ѕолтав≥, „ерн≥гов≥ та ƒн≥пропетровську.

Ќа противагу впливов≥ на сусп≥льн≥ й гуман≥тарн≥ науки багатьох немарксистських учених у 1929 р. рад¤нський ур¤д заснував у ’арков≥ ≤нститут марксизму. …ого мета пол¤гала у п≥дготовц≥ фах≥вц≥в ≥з ф≥лософ≥њ, пол≥теконом≥њ та ≥стор≥њ, що могли б викладати св≥й предмет ≥з марксистськоњ точки зору та виступати ≥деолог≥чними оборонц¤ми режиму. ѕров≥дною постаттю в ≤нститут≥ став галичанин ћатв≥й яворський, ¤кий намагавс¤ по-марксистському витлумачити ≥стор≥ю ”крањни й створив школу украњнських ≥сторик≥в-марксист≥в.

—писок використаноњ л≥тератури

—убтельний ќ. ≤стор≥¤ ”крањни. Ц  ., 1996.

”крањнознавство. ¬ 4-х книгах. Ц  ., 1992-1996.

1	2	3

Ќазва: Ќац≥ональна пол≥тика на ”крањн≥ у 20-х роках. ”крањн≥зац≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (3333 прочитано)