Історія України > Післявоєнна історія Східної Європи
Найбільш послідовно й цілеспрямовано реформи здійснювалися в Угорщині та Югославії, але й вони провадились у рамках “системи” і тому не позбавили ці країни глибоких кризових потрясінь. Спроби запровадження ринкових відносин розбивалися тут об політичні підвалини “ соціалістичного суспільства”. З другої половини 60-х років (а інколи й дещо раніше) резерви, що забезпечували можливості екстенсивного розвитку країн Східної Європи, виявилися значною мірою вичерпаними, що відбилось у падінні прибутку та уповільненні темпів розвитку економіки. У політичній сфері теж відбувалися процеси, не бажанні для радянського керівництва. На початку 60-х років дедалі настійливіше заявила про свою самостійну внутрішню й зовнішню політику Румунія. Розірвала зв’язки із СРСР Албанія, де вкрай негативно сприйняли рішення XX з’їзду КПРС і Відкриття культу особи. Криза у Чехословаччині (1968 – 1969 рр.) або “Празька весна”, стала одним з найважливіших і доленосних періодів для народів Східної Європи у повоєнні часи. Загальна криза тоталітарного режиму виявила себе також у Польщі в подіях 1968 і 1970 рр. В Югославії на тлі загострення економічних проблем на початку 70^х років посилились диспропорції у розвитку Словенії І Хорватії, з одного беку, та інших югославських республік, з іншого. Загострилися національні протиріччя. Учасники заворушень у Хорватії в листопаді 1971 р. виступали з вимогами відокремлення республіки від СФРЮ. Після поразки ”Празької весни", подій у Польщі, Югославії почалося посилення тоталітарних режимів у Східній Європі. Економічні реформи практично зупинилися, ринкові стосунки, що зароджувались, або ліквідовувались, або вкрай обмежувались. Активізувався дисидентський рух. Монополію компартій, на владу було законодавчо закріплено у конституціях, у яких йшлося про керівну, роль цих партій, однак у реальному житті наростав протест проти гегемони комуністів. Тоталітарні режими Східної Європи виявляли неспроможність вирішувати назрілі проблеми. Особливо це позначилося у роки паливно-енергетичної кризи середини 70-х років, коли різко зросла зовнішня заборгованість. Надмірні, матеріаломісткість та енергетичні витрати робили товари зі Східної Європи неконкурентоспроможними. Падіння врожайності зернових культур, обмежені можливості імпорту .створювали великі проблеми у забезпеченні населення продовольством. Відставання від розвинутих країн Заходу зростало. Для придушення, невдоволення правлячі компартії зміцнювали армії, органи внутрішніх справ, держбезпеки. Одначе спроби врятувати ситуацію у 80-ті роки ні до чого не призвели. Загальна криза системи наростала.
Література. “ Політична історія ХХ століття” : Навчальний посібник / за ред. В.Ф. Санабай, Л.О. Панчук, Я.А. Титаренко та інші . – К., КНЕІ – 2001 р. “Всесвітня історія 1939 – 1998 навчальний посібник. 11 клас” / за ред. Бердичевського Я.М. – К., А.С.К – 2000 р. “Всесвітня історія 1945 – 1998 р.” 11 клас / за ред. Буракова Ю.В., Киперенко Т.М. – К., Генеза – 1988 р.
Назва: Післявоєнна історія Східної Європи
Дата публікації: 2005-02-21 (1558 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
