≤стор≥¤ ”крањни > ѕосиленн¤ соц≥ально-економ≥чного, пол≥тичного та нац≥онально-рел≥г≥йного гн≥ту украњнського народу

ƒл¤ м≥ст XIV ≥ XV стол≥тт¤ також були порою добробуту. ќск≥льки вони виступали джерелом прибутку й потенц≥йними союзниками знат≥, польськ≥ та литовськ≥ правител≥ засновували нов≥ та розбудовували ≥снуюч≥ м≥ста. ўоб мати прибутки, правител≥ часто встановлювали дл¤ м≥ст високе мито, суворо визначен≥ торгов≥ шл¤хи, дозв≥л на продаж привозних товар≥в тощо. ѕроте, ¤к уже зазначалось, вони також надавали м≥стам значну автоном≥ю, що спри¤ло њхньому зростанню. Ќа початку XV ст. найб≥льшим м≥стом на ”крањн≥ був Ћьв≥в, що нал≥чував близько 10 тис. мешканц≥в ( ињв, що лежав беззахисним перед наскоками татар ≥ через ¤кий уже не проходили важлив≥ торгов≥ шл¤хи, насел¤ли всього 3 тис. чолов≥к).

„исленне населенн¤ Ћьвова, об'Їднане у 14 цех≥в, займалос¤ 36 р≥зними ремеслами. «апроваджен≥ на ”крањн≥ н≥мецькими ≥мм≥грантами ÷ехи ¤вл¤ли собою корпорац≥њ рем≥сник≥в, що захищали њхн≥ ≥нтереси та стежили за ¤к≥стю й к≥льк≥стю товар≥в, ¤к≥ вони виробл¤ли. Ћише в одному Ћьвов≥ нал≥чувалос¤ понад 500 майстр≥в-рем≥сник≥в, що входили до свого або близько спор≥дненого цеху. ќск≥льки м≥стам ≥з њхн≥м зростаючим населенн¤м потр≥бн≥ були продукти, а село прагнуло певних вироб≥в, на регул¤рних ¤рмарках велас¤ м≥сцева торг≥вл¤, ц¤ опора вс≥Їњ комерц≥њ. “акож процв≥тала торг≥вл¤ чужоземними товарами, особливо на «ах≥дн≥й ”крањн≥, завд¤ки тому, що так≥ м≥ста, ¤к Ћьв≥в ≥  ам'¤нець, лежали поблизу основних торгових шл¤х≥в м≥ж ™вропою та  римом ≥ —ходом.

ќднак, незважаючи на ≥нтенсивне зростанн¤, м≥ста були ще в≥дносно мало поширеними на ”крањн≥. “ак, на густонаселен≥й ¬олин≥ на кожн≥ 300 кв. км припадало т≥льки одне м≥сто. Ќе лише мала к≥льк≥сть, а й етн≥чний склад м≥ст обмежували њхню роль у житт≥ украњнц≥в. Ќезабаром б≥льш≥сть населенн¤ таких великих м≥ст, ¤к Ћьв≥в, стали складати численн≥ ≥мм≥гранти Ч н≥мц≥, Їврењ, пол¤ки, в≥рмени, греки, запрошен≥ правител¤ми дл¤ розвитку м≥ст на ”крањн≥. Ќайб≥льше було пол¤к≥в ≥ н≥мц≥в, в≥роспов≥данн¤ ¤ких, католицизм, швидко стало пан≥вним у м≥стах. ѕ≥сл¤ приЇднанн¤ до ѕольщ≥ √аличини, а згодом ≥нших рег≥он≥в ”крањни, серед м≥ського населенн¤ активно велас¤ мовна й культурна полон≥зац≥¤.

÷е призвело до суворих обмежень дл¤ м≥щан-украњнц≥в. ƒовод¤чи, начебто м≥ськ≥ закони стосуютьс¤ виключно католик≥в, полон≥зована м≥ська верх≥вка вит≥снила православних украњнц≥в ≥з установ та суд≥в. ¬она також обмежила число украњнц≥в, що мали право жити в м≥ст≥. «окрема, у Ћьвов≥ «ќ украњнських родин мали право жити п≥д захистом м≥ських мур≥в ≥ то виключно на маленьк≥й ≥ т≥сн≥й –уськ≥й вулиц≥. Ќав≥ть православн≥ рел≥г≥йн≥ процес≥њ були п≥д забороною, а православне м≥щанство примушували платити повинн≥сть католицьким св¤щеникам. —ловом, м≥ста стали та й лишалис¤ прот¤гом багатьох стол≥ть чужою землею дл¤ б≥льшост≥ украњнц≥в.

¬еликий зерновий бум. ѕрот¤гом XVI ст. у багатьох Ївропейських крањнах пожвавилас¤ господарська д≥¤льн≥сть, њхнЇ населенн¤ швидко зростало. «росталий ц≥ни на харч≥. ћ≥ж 1500 та 1600 рр. так звана революц≥¤ ц≥н, спричинена напливом ср≥бла й золота з Ќового —в≥ту, призвела до небаченого п≥двищенн¤ ц≥н на харчов≥ продукти Ч на 400Ч500 %, а подекуди й нав≥ть на 800Ч1000 %. Ѕагатолюдн≥ зах≥дн≥ м≥ста потребували зб≥жж¤. Ќа це в≥дгукнулис¤ землевласники п≥вн≥чних ≥ центральних рег≥он≥в –еч≥ ѕосполитоњ, розвоз¤чи чимраз б≥льш≥ парт≥њ зерна по вс≥й «ах≥дн≥й ™вроп≥. ¬ той же час у п≥вденних рег≥онах –еч≥ ѕосполитоњ, таких ¤к ѕод≥лл¤, розташованих далеко в≥д шл¤ху по р. ¬≥сл≥, випасали велик≥ стада худоби, котру пот≥м переган¤ли в ѕ≥вденну Ќ≥меччину та ≤тал≥ю. ѕосилювалас¤ велика сх≥дноЇвропейська продовольча лихоманка, в ¤к≥й важлива роль в≥дводилас¤ й ”крањн≥.

ўоб виробл¤ти продовольство ефективн≥ше й у б≥льш≥й к≥лькост≥, феодали стали перетворювати своњ волод≥нн¤ на комерц≥йне ор≥Їнтован≥ господарства, що називалис¤ ф≥льварками. ѕрагнучи поставити сел¤нськ≥ земл≥ п≥д св≥й безпосередн≥й контроль, вони включали њх до своњх маЇтк≥в ≥ зам≥сть оброку вимагали в≥д сел¤н ще б≥льшоњ в≥дроб≥тковоњ прац≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д ѕольщ≥, де ф≥льваркове господарство швидко набуло значного поширенн¤, на ”крањн≥ це в≥дбувалос¤ пов≥льн≥ше. ƒл¤ ≥снуванн¤ таких господарств суттЇво необх≥дними були доступ до ринк≥в та значна робоча сила. ’оч ц≥ умови ≥снували почасти в √аличин≥, на ¬олин≥ та ѕод≥лл≥, завд¤ки чому там незабаром виникли под≥бн≥ господарства, вони були в≥дсутн≥ми у ÷ентральн≥й та —х≥дн≥й ”крањн≥. ѕерш н≥ж створювати там господарства, належало освоњти ц≥ земл≥.

«адл¤ спри¤нн¤ колон≥зац≥њ польськ≥ або полон≥зован≥ магнати, чињ зв'¤зки дозвол¤ли њм легко отримувати в дар велик≥ незаселен≥ земл≥ ”крањни, заохочували сел¤н займати ц≥ земл≥. ўоб б≥льше привабити сел¤н, вони пропонували њм так зван≥ слободи (тобто поселенн¤, зв≥льнен≥ в≥д сплати будь-¤ких повинностей та оброк≥в прот¤гом в≥д 15 до 30 рок≥в). ќтже, в малозаселеному ѕридн≥пров'њ система ф≥льваркових господарств розвинулас¤ ≥з зап≥зненн¤м. Ќарешт≥ з'¤вившись, вона значно зм≥нилас¤ п≥д впливом м≥сцевих умов.

≈коном≥чна могутн≥сть допомогла шл¤хт≥ –еч≥ ѕосполитоњ зм≥цнити своњ ≥ без того широк≥ прив≥лењ та пол≥тичний вплив. —початку шл¤хтич≥ намагалис¤ зменшити своњ зобов'¤занн¤ перед сюзеренами.  олишн≥ воњни, а тепер п≥дприЇмц≥, вони прагнули обмежити право корол¤ вступати у в≥йни, не бажаючи брати участь у виснажливих кампан≥¤х, коли можна було ≥з власних маЇтк≥в отримувати велик≥ прибутки. Ќаприк≥нц≥ XV Ч на початку XVI ст. шл¤хта п≥дпор¤дкувала соб≥ м≥сцев≥ сеймики, а трохи згодом Ч ≥ загальний сейм –еч≥ ѕосполитоњ, ¤кому належала на вища законодавча влада в крањн≥. “епер шл¤хта, б≥льше н≥ж знать будь-¤коњ крањни ™вропи, могла обмежувати прерогативи своњх корол≥в. ” 1505 р. контрольований шл¤хтою сейм схвалив закон Ђє1≥≥1 поу≥ї, за ¤ким королю заборон¤лос¤ видавати нов≥ укази без згоди представник≥в шл¤хти. ј в 1573 р., колипомер останн≥й представник династ≥њ ягеллон≥в, шл¤хта отримала право обирати соб≥ монарх≥в ≥ визначати њхн≥ прерогативи шл¤хом угоди, що називалас¤ Ђ–ас≥а сопуеп≥аї.

“аке розширенн¤ прив≥лењв знат≥ було справою рук польськоњ шл¤хти. ƒо 1569 р. украњнська знать ¬еликого кн¤з≥вства Ћитовського, особливо њњ нижн≥ верстви, не користувалас¤ такими значними правами, ¤к польська. ¬еликий кн¤зь в≥дносно легко м≥г позбавити украњнську знать њњ земель, а њњ обов'¤зки перед кн¤зем були куди б≥льшими, н≥ж у польськоњ шл¤хти. ÷е означало, що украњнська знать мусила переймати польськ≥ звичањ, в тому числ≥ систему управл≥нн¤, закони, зрештою мову. ѕольськ≥ закони заохочували нав≥ть зм≥ну в≥ровизнанн¤, передбачаючи, що

особа, ¤ка приймаЇ католицизм, автоматично отримуЇ р≥вн≥ з польською шл¤хтою права. —ловом, щоб украњнськ≥ двор¤ни могли користуватис¤ р≥вними з пол¤ками правами, вони повинн≥ були все б≥льше упод≥бнюватис¤ пол¤кам.

≤з зростанн¤м багатств шл¤хти сел¤нство б≥дн≥шало. Ўл¤хта розгл¤дала сел¤н т≥льки ¤к дешеву робочу силу.  онтролюючи пол≥тичну систему, шл¤хта могла ¤к завгодно посилювати вимоги до сел¤н. “ак, у √аличин≥ XV ст. ¬≥дроб≥ткова рента становила близько 14 дн≥в на р≥к. ѕроте через 100 рок≥в кожний дорослий член дворища мусив працювати в маЇтку свого пана два дн≥ щотижн¤. ÷е стало статтею закону, коли у 1557 р. у ¬еликому кн¤з≥вств≥ Ћитовському був прийн¤тий так званий Ђ”став на волокиї, ¤кий мав за мету впровадженн¤ Їдиноњ системи землепод≥лу, але одночасно став способом зб≥льшенн¤ в≥дроб≥тковоњ ренти. ѕ≥зн≥ше сел¤н змусили в≥дробл¤ти три-чотири дн≥ на тиждень, а ≥нколи й б≥льше. ћаючи обмаль часу дл¤ того, щоб обробл¤ти власн≥ над≥ли, сел¤ни не мали змоги не лише скористатис¤ з п≥двищенн¤ ц≥н на продовольство, а й нав≥ть зберегти попередн≥й р≥вень житт¤.

ўоб полегшити соб≥ визиск сел¤н, феодали систематично позбавл¤ли њх традиц≥йних форм самоуправл≥нн¤, усуваючи чи п≥дкуповуючи с≥льських солтис≥в, н≥велюючи тим ћолдавське чи Ќ≥мецьке право, ≥ впроваджували безпосереднЇ управл≥нн¤ селами зг≥дно з польськими законами. ѕроцес втручанн¤ феодал≥в у с≥льське житт¤ ≥ поширенн¤ њхньоњ влади на сел≥ почавс¤ ще у 1457 р., коли вони отримали право судити своњх сел¤н. «рештою ц¤ обставина дозволила феодалам втручатис¤ нав≥ть у р≥зн≥ сторони особистого житт¤ сел¤н. ƒе¤к≥ феодали зайшли так далеко, що вимагали в≥д сел¤н плату за дозв≥л на шлюб. ¬они також примушували сел¤н користуватис¤ панськими млинами та шинками, ¤к≥ часто здавалис¤ в оренду Ївре¤м. « по¤вою Ђ”ставу на волокиї право сел¤н на власну землю вже не визнавалос¤ законом. ¬они могли обробл¤ти землю, але волод≥ти нею м≥г т≥льки феодал.

Ѕагато сел¤н робили спроби скористатис¤ своњм правом кидати земл≥ свого феодала й шукати кращоњ дол≥ де≥нде. јле нав≥ть цього вибору њх поступово позбавили. —початку сел¤нам дозвол¤ли йти лише у певну пору року, найчаст≥ше на –≥здво, та й то т≥льки вн≥сши за це плату й знайшовши соб≥ зам≥ну. ¬ 1496 р. це право було обмежене лише одним господарством у сел≥ на р≥к. Ќарешт≥, у 1505 р. сейм остаточно заборонив сел¤нам кидати своњ села без дозволу пана. Ќе маючи можливост≥ пересел¤тис¤, позбавлений особистих прав, свав≥льно експлуатований, сел¤нин став кр≥паком, що мало чим в≥др≥зн¤вс¤ в≥д раба свого вельможного землевласника. “аким чином, у той час, коли в «ах≥дн≥й ™вроп≥ кр≥пацтво в≥дмирало, у —х≥дн≥й ™вроп≥ й на ”крањн≥ воно, за словами ≈нгельса, в≥дроджувалос¤ у своЇму другому виданн≥, в особливо експлуататорськ≥й форм≥.

јле м≥ра закр≥паченн¤ сел¤н на ”крањн≥ була неоднаковою. ” густ≥ше заселених рег≥онах, ¤к, наприклад, √аличина ≥ ¬олинь, де були сильн≥ польськ≥ впливи, кр≥пацтво ц≥лком переважало й мало жорстокий характер. ѕроте у р≥дко населених рег≥онах, ¤к  арпати й особливо ѕридн≥пров'¤, де бракувало робочоњ сили й необх≥дно було робити поступки сел¤нам, кр≥пацтва практично не знали. ƒо того ж украњнське сел¤нство не давало поневолити себе без боротьби. ” 1490Ч1492 рр. ћолдав≥ю, Ѕуковину й √аличину охопили сел¤нськ≥ повстанн¤ п≥д проводом ћухи. ’оча повстанц≥в нал≥чувалось близько 10 тис., њм перешкоджали класичн≥ недол≥ки вс≥х под≥бних виступ≥в: недосв≥дчене кер≥вництво, слабка орган≥зован≥сть, брак в≥йськовоњ виучки й замкнут≥сть на м≥сцевих проблемах. ”насл≥док цього вони швидко зазнали поразки, п≥дтвердивши, що без допомоги досв≥дченого у в≥йськових ≥ пол≥тичних справах стану сел¤нство неспроможне побороти монопол≥ю феодал≥в на владу й прив≥лењ.

1	2	3	4

Ќазва: ѕосиленн¤ соц≥ально-економ≥чного, пол≥тичного та нац≥онально-рел≥г≥йного гн≥ту украњнського народу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1512 прочитано)