≤стор≥¤ ”крањни > ”твердженн¤ стал≥нського тотал≥тарного режиму в ”крањн≥. —тановище у сфер≥ культури в 30 роках

–ад¤нська нота стверджувала припиненн¤ ≥снуванн¤ ѕольськоњ державне повне банкрутство. ÷е повинно було означати, що не можна вести в≥йну не≥снуючою крањною. ƒеморал≥зована пол≥тична верх≥вка ѕольщ≥ не наважилис¤ нав≥ть де-юре оголосити в≥йну —–—–. √оловнокомандуючий польською арм≥Їю –идз-—м≥гли видав лише директиву, в ¤к≥й наказував своњм в≥йськам в≥дступати найкоротшими шл¤хами до –умун≥њ та ”горщини, не вступаючи в ( „ервоною арм≥Їю, за вин¤тком випадк≥в нападу з њњ боку. ƒл¤ зд≥йсненн¤ походу в «ах≥дну ”крањну було створено ”крањнський фронт, командуванн¤ ¤кого призначено маршала —емена “имошенка. –ад¤нськ≥ в≥йська 17 вересн¤ ( вступили в “ерноп≥ль, «бараж, –≥вне. Ќаступного дн¤ Ч в Ћуцьк, —тан≥ √алич, 22 вересн¤ Ч у Ћьв≥в, 24 вересн¤ Ч ƒрогобич, 26 вересн¤ Ч —амб≥р та явор≥в, 27 вересн¤ Ч —тарий —амб≥р. ѕ≥сл¤ 12-денного маршу ≥ коротких боњв з окремими польськими частинами „ервона арм≥¤ вийшла на «ах≥дний Ѕуг ≥ —¤н, де й зупинилась.

ћ≥ж —–—– ≥ Ќ≥меччиною 28 вересн¤ був п≥дписаний догов≥р про дружн≥й кордони, ¤кий викреслив ѕольську державу з карти ™вропи. «а цим договором до складу —–—– в≥д≥йшла ≥ б≥льш≥сть територ≥й «ах≥дноњ ”крањни (окр≥м ’олмщини, ѕ≥дл¤шш¤, ѕос¤нн¤, Ћемк≥вщини), натом≥сть, за пропозиц≥Їю —тал≥на, весь терен в≥д ¬≥сли до Ѕугу перейшов до Ќ≥меччини. ¬≥йськов≥ частини обох стор≥н, ¤к≥ в окремих м≥сц¤х перейшли обумовлену л≥н≥ю розмежуванн¤, одержали наказ в≥д≥йти, що ≥ було виконано.  ордони —–—– посунулис¤ на зах≥д на 250Ч350 км.

¬ступ „ервоноњ арм≥њ викликав неоднозначну реакц≥ю м≥сцевого населенн¤ Ч в≥д повного неприйн¤тт¤ до палкоњ п≥дтримки. ¬≥дразу почалас¤ масова втеча на «ах≥д польських оф≥цер≥в, вищих державних службових функц≥онер≥в пол≥тичних парт≥й та ≥н. ≤ хоч були серед них т≥, хто вињжджав з Їдиною метою з'Їднатис¤ з р≥дними, хто не бажав стати мимов≥льною жертвою воЇнного конфл≥кту, б≥льш≥сть з них штовхала за кордон ненависть до –ад¤нського —оюзу й усв≥домленн¤ небезпеки можливих репрес≥й. ѕроте основна частина ≥нтел≥генц≥њ залишилась ≥ зайн¤ла загалом вич≥кувальну (з р≥зними в≥дт≥нками) позиц≥ю, спод≥ваючись на мирне сп≥вжитт¤ з новою владою.

ѕ≥дтримку прих≥д рад¤нських в≥йськ одержав насамперед серед незаможних верств населенн¤. ƒл¤ ≥деолог≥чноњ дезор≥Їнтац≥њ тамтешн≥х мешканц≥в рад¤нське кер≥вництво вм≥ло використало приваблив≥сть гасел нац≥онального визволенн¤ ≥ соц≥альноњ справедливост≥, п≥д ¤кими зд≥йснювавс¤ пох≥д „ервоноњ арм≥њ. “ому в багатьох м≥сц¤х червоноарм≥йц≥в зустр≥чали хл≥бом ≥ с≥ллю, а в окремих м≥стах ≥ селах були зроблен≥ нав≥ть спец≥альн≥ в≥тальн≥ арки, прикрашен≥ кв≥тами, прапорами, лозунгами. јмериканський професор польського походжен≠н¤ ян √росс зазначаЇ: "¬ хуторах, селах ≥ м≥стах „ервону арм≥ю в≥тали б≥льш≥ чи менш≥, але в будь-¤кому випадку пом≥тн≥ дружньо настроЇн≥ натовпи. ¬они складалис¤ з молод≥ б≥лоруськоњ, Їврейськоњ й украњнськоњ нац≥ональност≥. Ћюди зводили тр≥умфальн≥ арки, прикрашен≥ червоними або жовто-син≥ми прапорами, часом закидували в≥йська кв≥тами... в≥тали хл≥бом ≥ с≥ллю". ƒ≥знавшись про вступ в≥йськ —–—– у «ах≥дну ”крањну, чимало м≥сцевих актив≥ст≥в, насамперед колишн≥х член≥в  омун≥стичноњ парт≥њ «ах≥дноњ ”крањни, створювали загони роб≥тничоњ гвард≥њ ≥ с≥льськ≥ дружини, роззброювали пол≥ц≥ю, усували в≥д влади представник≥в польськоњ адм≥н≥страц≥њ, в окремих м≥сц¤х орган≥зовували нов≥ м≥сцев≥ органи влади Ч ревкоми.

÷≥ та ≥нш≥ заходи, спр¤мован≥ на утвердженн¤ народного самоуправл≥нн¤ ≥ правопор¤дку, п≥дкр≥плен≥ проукрањнськими жестами рад¤нськоњ в≥йськовоњ адм≥н≥страц≥њ, не могли не викликати прихильноњ реакц≥њ зах≥дноукрањнського загалу. ” Ћьвов≥ 26 вересн¤ в≥дбулась нарада представник≥в украњнських культурно-осв≥тн≥х орган≥зац≥й ≥ товариств, ¤к≥ прив≥тали д≥њ ур¤ду –ад¤нського —оюзу. ўе ран≥ше, 24 вересн¤ 1939 р., про свою готовн≥сть сп≥впрацювати з новою владою за умови збереженн¤ основних осередк≥в ран≥ше орган≥зованого культурного та економ≥чного житт¤ украњнц≥в за¤вила на зустр≥чах з оф≥ц≥йними в≥йськовими ≥ цив≥льними представниками —–—– делегац≥¤ галицьких пол≥тик≥в на чол≥ з  остем Ћевицьким.

¬ключенн¤ «ах≥дноњ ”крањни, ѕ≥вн≥чноњ Ѕуковини та ѕ≥вденноњ Ѕессараб≥њ до складу ”–—–.

ўе не встановивши повного контролю над «ах≥д≠ною ”крањною, рад¤нське кер≥вництво приступило до юридичного оформленн¤ њњ нового статусу. ƒетально розроблений план д≥й в цьому напр¤м≥ був затверджений 26 вересн¤ 1939 р. в ћоскв≥ на зас≥данн≥ пол≥тбюро ÷  ¬ ѕ(б) п≥д головуванн¤м —тал≥на. ÷ей план передбачав скликанн¤ 26 жовтн¤ того ж року у Ћьвов≥ Ќародних «бор≥в «ах≥дноњ ”крањни, ¤к≥ повинн≥ були вир≥шити питанн¤ про входженн¤ «ах≥дноњ ”крањни в —–—–, про характер новоњ влади, про нац≥онал≥зац≥ю банк≥в ≥ великоњ промисловост≥, про конф≥скац≥ю пом≥щицьких земель. Ќа зас≥данн≥ були визначен≥: день проведенн¤ вибор≥в, норма представництва (1 депутат на 5000 виборц≥в), ≥нш≥ орган≥зац≥йн≥ заходи вибор≥в, а також повн≥стю узгоджений пор¤док денний Ќародних «бор≥в.

ѕочаток реал≥зац≥њ задуманого —тал≥ним ≥ його оточенн¤м поклала постанова ÷  ¬ ѕ (б) в≥д 1 жовтн¤ 1939 р. "ѕро питанн¤ «ах≥дноњ ”крањни ≥ «ах≥дноњ Ѕ≥лорус≥њ", ¤ка визначила в≥дпов≥дальними за проведенн¤ Ќародних «бор≥в воЇводськ≥, м≥ськ≥ й пов≥тов≥ тимчасов≥ управл≥нн¤, що вже за участю уповноважених ÷   ѕ(б)” зам≥нили на м≥сц¤х ревкоми ≥ вз¤ли на себе функц≥њ нових орган≥в влади. 4 жовтн¤ Ћьв≥вське тимчасове управл≥нн¤ звернулос¤ до Ћуцького, —тан≥славського ≥ “ерноп≥льського тимчасових управл≥нь з пропозиц≥Їю скликати Ќародн≥ «бори «ах≥дноњ ”крањни. ѕостановою ¬≥йськовоњ –ади ”крањнського фронту 5 жовтн¤ був затверджений склад ком≥тету з орган≥зац≥њ вибор≥в, а наступного дн¤ Ч положенн¤ про вибори, призначен≥ на 22 жовтн¤.

¬ ход≥ передвиборноњ кампан≥њ майже щодн¤ орган≥зовували м≥тинги та збори населенн¤, на ¤ких промовц≥ одноголосно висловлювалис¤ «ах≥дноњ ”крањни з рад¤нською ”крањною. ¬ б≥льшост≥ випадк≥в почутт¤ роб≥тник≥в, сел¤н, представник≥в творчоњ ≥нтел≥генц≥њ були щирими ≥ њх промови в≥дпов≥дали думкам ≥ настро¤м переважноњ частини мешканц≥в украњнц≥в, ¤к≥ жили ≥деЇю соборност≥ ”крањни. ≤нша справа орган≥затори передвиборноњ кампан≥њ, ¤к≥ св≥домо використовували ними же пробуджений ентуз≥азм ≥ п≥днесенн¤ дл¤ забезпеченн¤ потр≥бних результат≥в.

«а оф≥ц≥йними даними, в голосуванн≥ вз¤ли участь 92,8 виборц≥в з ¤ких 90,93% в≥ддали своњ голоси за заздалег≥дь п≥д≥браних кандидат≥в. ѕереважну њх б≥льш≥сть (92,2%) становили украњнц≥.

¬одночас голосуванн¤ засв≥дчило неоднозначн≥сть ставленн¤ р≥зних соц≥альних та нац≥ональних груп до перем≥н, зумовлених вступом „ервоноњ арм≥њ. Ќе з'¤вилос¤ або голосувало проти понад 700 тис. ос≥б, 925 бюлетен≥в визнано нед≥йсними. «а умови безальтернативи кожному з 1495 виборчих округ≥в було зареЇстровано лише по одному кандидатов≥) 11 депутат≥в так ≥ не було обрано.

Ќезадоволенн¤ викликав ≥ сам спос≥б, у ¤кий в≥дбувалос¤ скликанн¤ Ќародних «бор≥в, що виключав будь-¤ку можлив≥сть передвиборноњ кампан≥њ р≥зних пол≥тичних сил, а також в≥дсутн≥сть справд≥ таЇмного голосуванн¤. Ќа м≥сц¤х було зроблено все, щоб не допустити головне реЇстрац≥њ ¤к можливих кандидат≥в до Ќародних «бор≥в колишньоњ пол≥тичноњ ел≥ти. ѕоказово, що серед 44 оф≥ц≥йних лозунг≥в ¤кими проходила передвиборна кампан≥¤, були й так≥: "“≥льки одна парт≥¤ б≥льшовик≥в в≥рна ≥нтересам труд¤щих всього св≥ту!", "“руд¤щ≥ «ах≥дноњ ”крањни, вед≥ть жорстоку боротьбу проти вс≥х буржуазних парт≥й, запеклих ворог≥в трудового народу!", "ѕепеес≥вц≥, бундовц≥, с≥он≥сти поалейц≥он≥сти, бундовц≥ Ч присп≥шники пом≥щик≥в, кап≥тал≥в, пан≥в Ч зрадники ≥нтерес≥в трудового народу."

“ож не випадково, що серед зареЇстрованих кандидат≥в нал≥чувалос¤ 98 член≥в ¬ ѕ (б) (тобто громад¤н —–—–), 81 представник ≥нших парт≥й, решта 1265 ос≥б Ч безпарт≥йн≥. ѕоказово ≥ те, що внасл≥док в≥дпов≥дного добору кандидат≥в серед обраних до депутат≥в особи з вищою осв≥тою становили лише 5,2%, середньою Ц 20,6%, тод≥ ¤к з початковою Ч 72,6%, неписьменн≥ Ч 1,6%.

Ќа характер вибор≥в наклали в≥дбиток надзвичайно передвиборноњ кампан≥њ (на весь процес висуванн¤ ≥ реЇструванн¤ в≥дводилос¤ лише чотири дн≥: з 14 по 17 жовтн¤) ≥ недостатн¤ об≥знан≥сть з правилами голосуванн¤. Ѕуло чимало випадк≥в, коли виборц≥ бойкотували вибори. ѕроте все це ≥стотно не вплинуло на загальн≥ покази орган≥зац≥йного забезпеченн¤ вибор≥в до Ќародних «бор≥в парт≥йно-державного кер≥вництва, насл≥док ц≥Їњ акц≥њ був передбачений.

¬≥дпов≥дно до розробленого сценар≥ю Ќародн≥ «бори «ах≥дноњ ”крањни в≥дбулис¤ 26Ч28 жовтн¤ 1939 р. у Ћьвов≥, одноголосно проголосували про встановленн¤ рад¤нськоњ влади на вс≥й територ≥њ «ах≥дноњ ”крањни возз'Їднанн¤ з рад¤нською ”крањною, про нац≥онал≥зац≥ю промисловост≥, про конф≥скац≥ю пом≥щицьких ≥ монастир≥в р≥шенн¤ми Ќародних «бор≥в було розв'¤зане питанн¤ про державний устр≥й «ах≥дноњ ”крањни.

ѕозачергова сес≥¤ ¬ерховноњ –ади —–—– 1 листопада 1939 року подала за¤ву ѕовноважноњ ком≥с≥њ Ќародних «бор≥в, прийн¤ла закон про вх≥д «ах≥дноњ ”крањни до складу —–—– ≥ возз'Їднанн¤ њњ з ”–—–. “од≥шн≥й секретар ÷   ѕ(б)” ћ.—.’рущов у своњх мемуарах згадував: "я весь цей час у Ћьвов≥ ≥ орган≥зовував цю роботу.  оли в≥дбувалос¤ зас≥данн¤ народних депутат≥в, ¤ сид≥в в лож≥ ≥ спостер≥гав. я гордивс¤ тим, що в≥д початку до к≥нц¤ знаходивс¤ в зах≥дних област¤х ≥ орган≥зував всю справу". ѕоказово, ще 25 жовтн¤ на зас≥данн≥ ѕол≥тбюро ÷   ѕ(б)” була затверджена редакц≥йна колег≥¤ Ќародних «бор≥в, а парт≥йн≥ прац≥вники в≥дпов≥дали за видачу перепусток њх делегатам. “аЇмний протокол пакту ћолотова Ч –≥ббентропа дав згодом рад¤нському кер≥вництву можлив≥сть мирним шл¤хом розв'¤зати питанн¤ про передачу –ос≥њ Ѕессараб≥њ ≥ ѕ≥вн≥чноњ Ѕуковини. ¬л≥тку 1940 р. занепокоЇний неспод≥ваними усп≥хами г≥тлер≥вських в≥йськ у ‘ранц≥њ стал≥нський ур¤д вир≥шив прискорити розширенн¤ ≥ зм≥цненн¤ своњх позиц≥й на п≥вденно-зах≥дних рег≥онах, щоб одержати максимальну користь з укладених з Ќ≥меччиною угод розпод≥л сфер впливу. ћолотов 23 червн¤ 1940 р. звернувс¤ до н≥мецького посла в ћоскв≥ з за¤вою, в ¤к≥й вказував на неможлив≥сть звол≥канн¤ з арабським питанн¤м. ¬ за¤в≥ вперше прозвучали рад¤нськ≥ домаганн¤ на Ѕуковину, що обірунтовувалос¤ низкою обставин ≥ насамперед украњнським етн≥чним фактором. ÷е стало неспод≥ванкою дл¤ Ќ≥меччини, оск≥льки в даному протокол≥ пакту питанн¤ про ѕ≥вн≥чну Ѕуковину не ставилос¤. ѕроте незважаючи пог≥ршенн¤ в≥дносин з —–—– ≥ п≥дкреслюючи свою в≥рн≥сть ус≥м ран≥ше дос¤гнутим сп≥льним домовленост¤м, Ќ≥меччина погодилас¤ на територ≥альн≥ уступки. ќстанн≥ повинн≥ були переконати —тал≥на в тому, що саме в≥н, а не √≥тлер Ї стороною, що виграла в цьому неперес≥чному тасуванн≥ р≥зних територ≥й.

1	2	3	4

Ќазва: ”твердженн¤ стал≥нського тотал≥тарного режиму в ”крањн≥. —тановище у сфер≥ культури в 30 роках
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (3067 прочитано)