Історія, теорія держави і права > Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування. Термін «право»

У 20-ті роки XX ст. розроблялися Цивільний, Земельний та інші кодекси на європейські зразки, головним чином німецький і швейцарський.

У 1949 p. була встановлена Китайська Народна Республіка, створений соціалістичний (маоїстський) режим. Цей режим від­кинув законодавчі акти, вироблені за часів імператорського ре­жиму і орієнтовані на захід. Він обрав радянський метод побу­дови комунізму. У період «великої пролетарської культурної ре­волюції» (1966-1976 pp.), яка згодом була піддана різкій критиці в Китаї, роботи з кодифікації не могли розпочатися. Цілеспря­мовано зверху і часто несвідомо знизу цілком зневажалася за­конність. Правові норми і правопорядок були замінені партій­ними директивами і чисткою кадрів. Після смерті голови цент­рального комітету компартії Китаю Мао Цзедуна (1976 p.) був узятий курс на перетворення економічних відносин у напрямку розвитку приватного права. З 1978 p., коли Ден Сяопін при­йшов до влади, Китай проводив політику економічної експансії та модернізації.

Розпочалися роботи з кодифікації права. Прийнято нову Конституцію (1982 p.). Її преамбула проголошує, що «громадя­ни Китаю всіх національностей продовжуватимуть... йти соціа­лістичним шляхом», додержуватися принципів марксизму, соці­алізму. Стаття 1 Конституції говорить: «КНР є соціалістичною державою з народно-демократичною диктатурою робітничого класу, заснованою на альянсі робітників і селян».

Були прийняті закони про організацію влади і управління, про суди, про народну прокуратуру, Кримінальний і Кримінально-процесуальні кодекси (1980 p.), положення про адвокатуру і нотаріат. Загальні положення цивільного права (типу ЦК, набули чинності в 1997 p.). Особлива увага приділяється законотворчо­сті у галузі екологічного права. У 80-90-ті роки XX ст. видана низка законів про охорону навколишнього середовища — моря, водного і повітряного простору, ґрунту, прибережного простору від забруднення нафтою та ін.

Однак і дотепер зберігаються багато інститутів і норм соціа­лістичного права, головним чином, у сфері публічного права. Відсутній інститут приватної власності на землю. Законодавче («Закон про управління землею» 1986 p., «Закон КНР про сіль­ське господарство» 1993 p., Загальні положення цивільного пра­ва) визнана лише державна і колективна власність на землю, яка використовується селянами. Закріплене не право власності, а право користування і часткового розпорядження землею.

Проте «соціалізм» у Китаї був і залишається вербальним (сло­весним), а не реальним. Правову систему Китаю не можна ква­ліфікувати як соціалістичну і відносити до соціалістичного типу.

1	2	3

Назва: Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування. Термін «право»
Дата публікації: 2005-02-21 (2063 прочитано)