≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > «агальна характеристика звичаЇво-общинноњ групи правових систем. «вичаЇве право ≥ суди в умовах колон≥зац≥њ крањн јфрики

—уди мали право в≥дкидати традиц≥йну норму, ¤ка, на њх думку, не п≥дходила до м≥сцевих умов. «'¤вили р≥зн≥ норми у межах одн≥Їњ держави, не говор¤чи вже про њх в≥дм≥нн≥сть у р≥зних крањ≠нах јфриканського континенту.

–≥зн≥ шл¤хи ор≥Їнтац≥њ (кап≥тал≥стичний ≥ соц≥ал≥стичний) п≥сл¤ набутт¤ незалежност≥ африканськими крањнами не могли не вплинути на формуванн¤ њхн≥х правових систем. ќдн≥ фор≠мували њх на основ≥ визнанн¤ права приватноњ власност≥, ≥нш≥ њњ в≥дкидали.

«вичаЇве право в сучасних правових системах јфрики ≥ ћадагаскару

ƒжерела сучасного права крањн јфрики ≥ ћадагаскару харак≠теризуютьс¤ Ђправовою багатошаров≥стюї, ¤ка включаЇ:

1) традиц≥йно-звичаЇв≥ норми;

2) норми ≥ принципи, привнесен≥ за час≥в колон≥ального па≠нуванн¤ законами та ≥ншими актами Ївропейських держав;

(3) норми загально територ≥ального права, створюван≥ в ре≠зультат≥ проведенн¤ кодиф≥кац≥њ з урахуванн¤м норм звичаЇвого права, а також закр≥плених нормативних акт≥в Ївропейських держав з пр≥оритетним запозиченн¤м норм англ≥йського права;

4) норми африканських м≥ждержавних об'Їднань;

5) норми м≥жнародного права.

« часу набутт¤ незалежност≥ (50-60 роки XX ст.) у крањнах јфрики в≥дбуваЇтьс¤ подальша зм≥на звичаЇвого права п≥д впли≠вом сучасного законодавства ≥ судовоњ системи колишн≥х метро≠пол≥й. ѕередумови дл¤ цього створен≥ в пер≥од колон≥зац≥њ јфрики:

1) традиц≥йн≥ общинн≥ (плем≥нн≥) установленн¤ про врегу≠люванн¤ конфл≥кт≥в поступово зам≥нилис¤ правовими нормами зах≥дного зразку;

2) судочинство м≥сцевих суд≥в, що зд≥йснювалос¤ на основ≥ норм звичаЇвого права, перейшло до розгл¤ду справ з урахуван≠н¤м Ївропейського права;

3) введен≥ закони, ¤к≥ (не скасовуючи норми звичаЇвого пра≠ва) надали м≥сцевим жител¤м можливост≥ регулювати своњ в≥д≠носини за допомогою норм ≥ноземного (колон≥ального) права;

4) скасован≥ звичањ, визнан≥ нелюдськими (рабство, кал≥чен≠н¤ та ≥н.).

—еред ≥нших чинник≥в, що викликають кардинальну зм≥ну або скасуванн¤ норм звичаЇвого права, сл≥д назвати зростанн¤ правосв≥домост≥ кер≥вних ос≥б держав. “ак, в ≈ф≥оп≥њ за ≥н≥ц≥ати≠вою ≥мператора ’айле —еллас≥Ї ≤ було розпочато в≥дновленн¤ права крањни через кодиф≥кац≥ю, у результат≥ ¤коњ в одних сфе≠рах правового регулюванн¤ створен≥ нов≥ норми, а в ≥нших Ч сильно зм≥нен≥ звичањ. як за¤вив м≥н≥стр юстиц≥њ ћадагаскару, Ђмета закону Ч трансформувати традиц≥њ, щоб в≥дкрити шл¤х до соц≥альноњ та економ≥чноњ емансипац≥њ; в≥н не може тому не вв≥йти в суперечн≥сть ≥з звичаЇмї.

” монарх≥чних арабських державах зм≥нивс¤ звичай успад≠куванн¤ старшим сином царюючого монарха. Ќаприклад, спад≠коЇмцем у  увейт≥ може бути призначений будь-¤кий син монарха, у  атар≥ Ч будь-¤кий ≥з його родич≥в. ” де¤ких дер≠жав кандидатура спадкоЇмц¤, запропонована монархом, п≥дл¤≠гаЇ затвердженню нац≥ональними зборами.

ƒл¤ б≥льшост≥ африканських держав загальними тенденц≥¤≠ми стали так≥.

1. ѕроведенн¤ ун≥ф≥кац≥њ звичаЇвого права, в≥дмова в≥д без≠глуздого роздр≥бненн¤ права (на ћадагаскар≥ в 1957 р., у “анга≠ньњку в 1961 р. та в ≥нших крањнах).

2. ¬ключенн¤ д≥ючих звичањв до галузевих кодекс≥в та ≥нших нормативних акт≥в (з нер≥дким ≥гноруванн¤м звичањв ≥нших на≠родностей, соц≥альних груп, що проживають на територ≥њ даноњ крањни).

3. ѕроведенн¤ величезноњ законодавчоњ роботи.

4. «апозиченн¤ норм зобов'¤зального, торгового, адм≥н≥стра≠тивного, крим≥нального права та ≥нших галузей права в≥д колиш≠н≥х метропол≥й при створенн≥ нац≥ональних кодекс≥в. ” ≈ф≥оп≥њ за пер≥од 1957Ч1965 pp. набули чинност≥ 5 кодекс≥в, близьк≥ модел¤м кодекс≥в Ќаполеона. ” франкомовних крањнах за ц≥ роки створено понад 100 кодекс≥в. ¬ажлив≥ закони прийн¤т≥ в англо≠мовних крањнах Ч √ан≥, Ќ≥гер≥њ, крањнах —х≥дноњ јфрики.

5. ‘ормуванн¤ загально-територ≥ального права, створенн¤ Їдиноњ нац≥ональноњ правовоњ системи в межах своЇњ територ≥њ, що стало можливим ≥ необх≥дним в умовах деколон≥зац≥њ крањн јфрики ≥ ћадагаскару.

Ќезважаючи на формуванн¤ загальнотеритор≥ального права, супроводжуване витисненн¤м або обмеженн¤м звичаЇвого пра≠ва, правова св≥дом≥сть б≥льшост≥ с≥льського населенн¤ принци≠пово не зм≥нилас¤. —≥льськ≥ жител≥ продовжують ор≥Їнтуватис¤ на норми звичаЇвого права.

6. «береженн¤ глибоких в≥дм≥нностей м≥ж правовими систе≠мами крањн, що пережили колон≥альну залежн≥сть в≥д ‘ранц≥њ та Ѕельг≥њ, ≥ крањн, що були англ≥йськими колон≥альними волод≥н≠н¤ми. як правило, африканськ≥ юристи одержують осв≥ту в Їв≠ропейських державах Ч колишн≥х метропол≥¤х або в нац≥ональ≠них ун≥верситетах, навчаючись за њх програмами. ѕ≥сл¤ одер≠жанн¤ вищоњ осв≥ти вони вт≥люють правов≥ традиц≥њ та норми континентального або загального права в юридичну практику своњх крањн, що спри¤Ї збереженню в≥дм≥нностей м≥ж ними. «ви≠чаЇве право, незважаючи на позиц≥њ, що похитнулис¤, Ї тради≠ц≥йною об'Їднуючою засадою правових систем африканських крањн.

1	2

Ќазва: «агальна характеристика звичаЇво-общинноњ групи правових систем. «вичаЇве право ≥ суди в умовах колон≥зац≥њ крањн јфрики
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1236 прочитано)