≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > Ќорми-звичањ ≥ норми права.  орпоративн≥ норми ≥ норми права. ѕон¤тт¤ ≥ ознаки норми права

 орпоративн≥ норми (норми вс≥х орган≥зац≥й, включаючи п≥д≠приЇмницьк≥) сл≥д розгл¤дати ¤к норми, що заповнюють прога≠лини в нормативн≥й систем≥ права ≥ мають субсид≥арний (допо≠м≥жний) характер.  орпоративними нормами повинн≥ регулюватис¤ лише т≥ в≥дносини, що зач≥пають основи житт¤ колекти≠ву (використанн¤ ф≥нанс≥в, встановленн¤ умов прац≥, заохочен≠н¤ роб≥тник≥в, пор¤док застосуванн¤ заход≥в в≥дпов≥дальност≥ тощо), тобто трудов≥ ≥ орган≥зац≥йно-управл≥нськ≥.

 орпоративн≥ норми, що м≥ст¤тьс¤ в локальних нормативних актах, мають правовий характер ≥ т≥сно пов'¤зан≥ з нормами права, виданими державою, тому що:

1) в виданих державою нормах права передбачаЇтьс¤ мож≠лив≥сть колективу корпорац≥њ регулювати свою повед≥нку само≠ст≥йно;

2) в нормах права визначаютьс¤ напр¤мки корпоративного регулюванн¤ за допомогою зазначенн¤ ц≥лей ≥ завдань сусп≥ль≠ного ≥ державного розвитку, того чи ≥ншого нормативно-право≠вого акта або призначенн¤ того чи ≥ншого виду громадськоњ д≥¤ль≠ност≥;

3) в нормах права вказуютьс¤ меж≥ корпоративного регулю≠ванн¤ (наприклад, в≥дпов≥дно до  одексу закон≥в про працю ”крањни, додатков≥ п≥льги дл¤ роб≥тник≥в можуть встановлюва≠тис¤ п≥дприЇмствами лише за рахунок власних кошт≥в);

4) в≥д корпоративних норм, так само ¤к ≥ норм права, вида≠них державою, вимагаЇтьс¤ в≥дпов≥дн≥сть природ≥ права ¤к м≥р≥ справедливост≥ ≥ свободи, принципам права (загальним, галузе≠вим, м≥жгалузевим);

5) норми права у певних випадках визначають ≥ процедуру прийн¤тт¤ корпоративних норм;

6) корпоративн≥ норми по своњм зм≥стом не повинн≥ супере≠чити нормам загальнодержавним;

7) корпоративн≥ норми, хоча й опосередковано, забезпечу≠ютьс¤ державним примусом.

ёридичне значенн¤ корпоративних норм пол¤гаЇ насампе≠ред у тому, що вони визначають правосуб'Їктн≥сть корпорац≥њ. ” раз≥ њх порушенн¤ Ї можлив≥сть звернутис¤ до компетентних правоохоронних орган≥в. “ак, при порушенн≥ положень устано≠вчих документ≥в акц≥онерного товариства, наприклад, про по≠р¤док розпод≥лу прибутку, зац≥кавлений суб'Їкт може оскаржи≠ти ухвалене р≥шенн¤ у судовому пор¤дку.

Ќа в≥дм≥ну в≥д корпоративних норми, що м≥ст¤тьс¤ у стату≠тах пол≥тичних парт≥й, не мають правового характеру. “ому ви≠несенн¤ р≥шенн¤ про порушенн¤ статуту пол≥тичною парт≥Їю оскар≠женню в судовому пор¤дку не п≥дл¤гаЇ.

ѕон¤тт¤ ≥ ознаки норми права

Ќорма права Ч це загальнообов'¤зкове, формально-визначе≠не правило повед≥нки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкц≥оноване державою ¤к регул¤тор сусп≥льних в≥дносин, ¤ке оф≥ц≥йно закр≥плюЇ м≥ру свободи ≥ справедливост≥ в≥дпов≥д≠но до сусп≥льних, групових та ≥ндив≥дуальних ≥нтерес≥в (вол≥) населенн¤ крањни, забезпечуЇтьс¤ вс≥ма заходами державного впливу, аж до примусу.

ќзнаки норми права так≥ ж, що й права в ц≥лому, але норма не маЇ такоњ ознаки, ¤к системн≥сть, оск≥льки вона регулюЇ гру≠пу певних сусп≥льних в≥дносин ≥ лише в сукупност≥ з ≥ншими, узгодженими з нею нормами складаЇ систему права.

ќск≥льки ознаки права вже наводилис¤, перел≥чимо специф≥чн≥ ознаки норми права:

1. ѕравило повед≥нки регул¤тивного характеру Ч норма права вводить нове правило, ф≥ксуЇ найтипов≥ш≥ соц≥альн≥ процеси ≥ зв'¤зки; впливаЇ на сусп≥льн≥ в≥дносини, повед≥нку людей; Ї модель (зразок, еталон, масштаб) регульованих сусп≥льних в≥д≠носин. –егул¤тивн≥сть норми права п≥дкреслюЇ њњ д≥¤, Ђроботуї, ¤ка повинна призвести до певного результату.

2. «агальнообов'¤зкове правило повед≥нки Ч норма права ви≠ходить в≥д держави, повинна сприйматис¤ ¤к кер≥вництво до д≥њ, котре не п≥дл¤гаЇ обговоренню щодо доц≥льност≥.

3. ѕравило повед≥нки загального характеру Ч норма права маЇ загальний (без зазначенн¤ конкретного адресата Ч неперсон≥ф≥кований) характер, тобто поширюЇтьс¤ на ус≥х, хто стаЇ учас≠ником в≥дносин, регульованих нормою. як регул¤тор сусп≥ль≠них в≥дносин, норма маЇ багаторазов≥сть застосуванн¤ (напри≠клад, заборона хул≥ганства).

4. ‘ормально-визначене правило повед≥нки представницько-зобов'¤зуючого характеру Ч норма права закр≥плюЇ права ≥ обов'¤зки учасник≥в сусп≥льних в≥дносин, а також юридичну в≥д≠пов≥дальн≥сть (санкц≥њ), ¤ка застосовуЇтьс¤ у раз≥ њњ порушенн¤. Ќадаючи права одним, норма права покладаЇ обов'¤зки на ≥н≠ших (наприклад, молод≥ люди мають право на навчанн¤, обов'¤≠зок ≥нших Ч забезпечити це право). ‘ормальну визначен≥сть норма права отримуЇ п≥сл¤ викладенн¤ њњ в законах, ≥нших писа≠них джерелах права.

5. ѕравило повед≥нки, прийн¤те в суворо встановленому пор¤д≠ку, Ч норма права видаЇтьс¤ уповноваженими на те суб'Їктами в межах њх компетенц≥њ з дотриманн¤м певноњ процедури: розроб≠ка, обговоренн¤, прийн¤тт¤, набутт¤ чинност≥, зм≥на або скасу≠ванн¤ чинност≥.

6. ѕравило повед≥нки, забезпечене вс≥ма заходами державного впливу, аж до примусу, Ч держава створюЇ реальн≥ умови дл¤ добров≥льного зд≥йсненн¤ суб'Їктами зразк≥в повед≥нки, сфор≠мульованих у норм≥ права; застосовуЇ способи переконанн¤ ≥ примусу до бажаноњ повед≥нки, зокрема, ефективн≥ санкц≥њ у раз≥ невиконанн¤ вимог норми права.

–иси норми права ¤к класичного розпор¤дженн¤:

1) норма в≥дт≥н¤Ї, п≥дкреслюЇ к≥льк≥сну ≥ ¤к≥сну сторони по≠вед≥нки (вид ≥ м≥ру повед≥нки);

2) норма вбираЇ в себе вс≥ основн≥ властивост≥ права (норма≠тивн≥сть, формальну визначен≥сть, стаб≥льн≥сть, владн≥сть);

3) норма маЇ ч≥тко виражену структуру, складаЇтьс¤ з елеме≠нт≥в (диспозиц≥¤, г≥потеза, санкц≥¤).

ѕор¤д ≥з цим норма права маЇ внутр≥шн≥й зм≥ст:

- Ї м≥рою свободи ≥ справедливост≥;

- Ї результатом владноњ д≥¤льност≥ держави, ¤ка пол¤гаЇ в узагальненн≥ ≥ систематизац≥њ типових конкретних право≠в≥дносин, що виникають у громад¤нському сусп≥льств≥;

- маЇ завжди загальний характер, тобто це таке розпор¤д≠женн¤, що адресоване безл≥ч≥ ≥ндив≥дуально не визначе≠них суб'Їкт≥в ≥ розраховано на багатократн≥сть застосу≠ванн¤ за певних життЇвих обставин.

1	2

Ќазва: Ќорми-звичањ ≥ норми права.  орпоративн≥ норми ≥ норми права. ѕон¤тт¤ ≥ ознаки норми права
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1355 прочитано)