≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ѕон¤тт¤ ≥ структура правовоњ системи. ѕубл≥чне ≥ приватне право
ожна галузь права маЇ св≥й специф≥чний метод правового впливу на сусп≥льн≥ в≥дносини. ћетод правового регулюванн¤ Ї багато в чому ор≥Їнтованим на способи правового регулюванн¤: дозвол¤нн¤, зобов'¤зуванн¤, заборони. «агальними Ї два методи правового регулюванн¤ ≥мперативний (владно-авторитарний, директивний) Ч суво≠ро обов'¤зковий, побудований на засадах влади ≥ п≥дпор¤дку≠ванн¤, на в≥дносинах субординац≥њ (метод Ђвертикал≥ї). ¬≥н при≠пускаЇ заборони, обов'¤зки, покаранн¤. диспозитивний Ч автономний, побудований на засадах авто≠ном≥њ, юридичноњ р≥вност≥ суб'Їкт≥в, угоди стор≥н, њхн≥й несп≥вп≥длеглост≥ м≥ж собою (метод Ђгоризонтал≥ї). ¬≥н припускаЇ дозвол¤нн¤. “ак, метод владних припис≥в (зобов'¤зуванн¤) Ї властивим, ¤к правило, адм≥н≥стративному праву метод р≥вност≥ стор≥н ≥ в≥льного волеви¤вленн¤ (дозвол¤нн¤) Ч цив≥льному праву, метод справедливоњ винагороди ≥ заохоченн¤ Ч трудовому праву, ме≠тод заборони (заборона недозволених д≥й) Ч крим≥нальному праву, метод дозвол¤нн¤ Ч п≥дприЇмницькому праву ≥ т.д. «а допомогою методу правового регулюванн¤ можна легше ор≥Їнтуватис¤, до ¤коњ галуз≥ права належать т≥ чи ≥нш≥ пон¤тт¤ й терм≥ни. “ерм≥н Ђдогов≥рї, скаж≥мо, вживаЇтьс¤ в р≥зних галу≠з¤х права Ч конституц≥йному, м≥жнародному, трудовому, цив≥≠льному. “рудовий догов≥р п≥дпадаЇ п≥д д≥ю методу регулюванн¤ трудового права Ч методу суп≥др¤дност≥ ≥ т¤ж≥Ї до зобов'¤зу≠вань, а догов≥р ¤к п≥дстава виникненн¤ зобов'¤зань Ч п≥д д≥ю методу цив≥льного права Ч методу автоном≥њ ≥ припускаЇ дозво≠л¤нн¤. ѕубл≥чне ≥ приватне право ѕредмет ≥ метод правового регулюванн¤, на ¤ких грунтують≠с¤ под≥ли системи права на галуз≥, визначаютьс¤ глибинним по≠д≥лом права на дв≥ п≥дсистеми: приватну ≥ публ≥чну, в≥дом≥ ще з час≥в ƒавнього –има. «а в≥домою формулою римського юриста ”льп≥ана, публ≥чне право Ї стосовним до становища держави, приватне Ч до корист≥ окремих ос≥б. ѕубл≥чне ≥ приватне право Ч це, з одного боку, суперечлив≥, а з ≥ншого Ч взаЇмозалежн≥ гран≥ права. —ьогодн≥ правов≥ систе≠ми багатьох цив≥л≥зованих крањн грунтуютьс¤ на принцип≥ под≥≠лу права на приватне й публ≥чне (‘–Ќ, ‘ранц≥¤, ≤тал≥¤, ≤спан≥¤ та ≥н.). —в≥това юридична наука визнаЇ под≥л права на приватне й публ≥чне певною м≥рою умовним, але необх≥дним. ѕредставимо под≥л права на приватне й публ≥чне з указ≥вкою предмета, ознак, методу, ¤к≥ Ї стосовними до кожного з них: | ѕубл≥чне право | ѕриватне право | | Ч п≥дсистема права, що регу≠люЇ державн≥, м≥ждержавн≥ та сусп≥льн≥ в≥дносини. | Ч п≥дсистема права, що ре≠гулюЇ майново-варт≥сн≥ в≥д≠носини ≥ особист≥ немайнов≥ в≥дносини, ¤к≥ виникають ≥з приводу духовних благ ≥ пов'¤≠зан≥ з особист≥стю њх учасник≥в. | | ѕредмет регулюванн¤ публ≥чного права | ѕредмет регулюванн¤ приватного права | | Ч сфера Ђдержавних справї: сфера устрою ≥ д≥¤льност≥ дер≠жави ¤к публ≥чноњ влади, ус≥х публ≥чних ≥нститут≥в, апарату держави, адм≥н≥стративних в≥д≠носин, державноњ служби, кри≠м≥нального пересл≥дуванн¤ ≥ в≥дпов≥дальност≥, принцип≥в, норм ≥ ≥нститут≥в м≥ждержавних в≥дносин ≥ м≥жнародних орга≠н≥зац≥й ≥ т.д. | Ч сфера Ђприватних справї: сфера статусу в≥льноњ особи, приватноњ власност≥, в≥льних догов≥рних в≥дносин, спадку≠ванн¤, в≥льного перем≥щенн¤ товар≥в, послуг ≥ ф≥нансових кошт≥в ≥ т.д. | | ќзнаки публ≥чного права: | ќзнаки приватного права: | | регулюЇ в≥дносини м≥ж державними органами або м≥ж приватними особами ≥ державою; 2) забезпечуЇ публ≥чний ≥нтерес Ч акцентуЇ увагу на заборонах, обов'¤зках людей (п≥дданих) перед державою; 3) забезпечуЇ одностороннЇ волеви¤вленн¤ суб'Їкт≥в права; 4) припускаЇ широку сферу розсуду; 5) м≥стить норми загальн≥ й безособов≥, що мають нормативно-ор≥Їнтувальний вплив; 6) характеризуЇтьс¤ переваженн¤м директивно-обов'¤зкових норм, розрахованих на ≥Їрарх≥чн≥ в≥дносини суб'Їкт≥в ≥ субординац≥ю правових норм ≥ акт≥в; 7) широко використовуЇ нов≥тн≥ техн≥чн≥ прийоми. | 1) регулюЇ в≥дносини приватних ос≥б м≥ж собою; 2) забезпечуЇ приватний ≥нтерес: акцентуЇ увагу на економ≥чн≥й свобод≥, в≥льному самови¤вленн≥ й р≥вност≥ товаровиробник≥в, захист≥ власник≥в в≥д свавол≥ держави; 3) забезпечуЇ в≥льне волеви¤вленн¤ суб'Їкт≥в при реал≥зац≥њ своњх прав; 4) припускаЇ широке використанн¤ догов≥рноњ форми регулюванн¤; 5) м≥стить норми, ¤к≥ Ї зверненими до суб'Їктивного права та забезпечують судовий захист; 6) характеризуЇтьс¤ переваженн¤м диспозитивних норм, розрахованих на самов≥дпов≥дальн≥сть за своњ обов'¤зки та д≥њ; 7) збер≥гаЇ класичну юридичну техн≥ку. | | ћетод публ≥чного права Ц ≥мперативний | ћетод приватного права Ц диспозитивний | | √алуз≥ права, у ¤ких началом Ї публ≥чне право: | √алуз≥ права, у ¤ких началом Ї приватне право: | | конституц≥йне, адм≥н≥стративне, крим≥нальне, ф≥нансове, що включаЇ бюджетне ≥ податкове, адм≥н≥стративно-процесуальне; крим≥нально-процесуальне, м≥жнародне публ≥чне, м≥жнародне гуман≥тарне право та ≥н. | цив≥льне, с≥мейне, авторське, житлове, трудове, цив≥льне процесуальне, м≥жнародне приватне право та ≥н. | ритер≥њ в≥днесенн¤ норм до приватного чи публ≥чного права: 1) ≥нтерес (публ≥чний, державний ≥нтерес Ч галузь публ≥чно≠го права, приватний Ч галузь приватного права); 2) предмет правового регулюванн¤ (приватному праву властив≥ норми, ¤к≥ регулюють майнов≥ в≥дносини, публ≥чному Ч немайнов≥);
Ќазва: ѕон¤тт¤ ≥ структура правовоњ системи. ѕубл≥чне ≥ приватне право
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (4068 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
