≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ѕон¤тт¤ правотворчост≥, њњ в≥дм≥нн≥сть в≥д законотворчост≥. ѕринципи ≥ функц≥њ правотворчост≥. —тад≥њ правотворчого процесу

¬ юридичн≥й л≥тератур≥ Ї к≥лька п≥дход≥в до розум≥нн¤ систе≠ми стад≥й, на ¤к≥ под≥л¤Їтьс¤ правотворчий процес. ”с≥ вони заслуговують на увагу, оск≥льки автори використовують р≥зн≥ критер≥њ њх вид≥ленн¤.

ѕропонуЇмо класиф≥кац≥ю стад≥й правотворчост≥ в узагаль≠неному вигл¤д≥ (включаючи законодавчий процес ≥ процес ухва≠ленн¤ п≥дзаконних акт≥в).

 ласиф≥кац≥¤ стад≥й правотворчост≥ подаЇтьс¤ на тл≥ процесу правотворенн¤. —початку зауважимо, що стад≥њ правотворчост≥ можуть зб≥гатис¤ з≥ стад≥¤ми правотворенн¤, однак процес пра≠вотворенн¤ не вичерпуЇтьс¤ процесом правотворчост≥.

—тад≥њ правотворенн¤ ≥ правотворчого процесу:

1. ѕередпроектна стад≥¤

Ч формуванн¤ юридичного мотиву про необх≥дн≥сть внесенн¤ зм≥н до чинноњ системи норм права Ч в≥дбуваЇтьс¤ на р≥вн≥ пра≠восв≥домост≥ в результат≥ ви¤вленн¤ вол≥ народу (колективу), об'Їктивно зумовленоњ потребами його соц≥ального житт¤;

Ч правотворча ≥н≥ц≥атива (фр. initiative Ч почин) Ч обгрун≠туванн¤ юридичноњ значущост≥ правовоњ регламентац≥њ Ч видан≠н¤ нормативно-правового акта.

÷ей етап правотворенн¤ характеризуЇтьс¤ д≥Їю об'Їктивних чинник≥в ≥ становить п≥дготовчу стад≥ю правотворчост≥;

2. ѕроектна стад≥¤

Ч ухваленн¤ р≥шенн¤ про п≥дготовку проекту нормативно-пра≠вового акта;

Ч розробка концепц≥њ проекту нормативно-правового акта ≥ п≥дготовка його тексту (або доробка проекту, внесеного в по≠р¤дку правотворчоњ ≥н≥ц≥ативи), тобто юридичне формулюванн¤ вол≥ народу (колективу) у вигл¤д≥ норм права.

ѕроекти указ≥в ѕрезидента, постанов ур¤ду зазвичай готу≠ютьс¤ в≥дпов≥дними м≥н≥стерствами ≥ в≥домствами або на п≥дста≠в≥ плану попередн≥х роб≥т, або за разовим дорученн¤м ѕрезидента, кер≥вництва ур¤ду. “ак≥ проекти можуть бути п≥дготовлен≥ в апа≠рат≥ ѕрезидента ≥ ур¤ду.

ўоб забезпечити квал≥ф≥коване складанн¤ проекту, перед≠бачаЇтьс¤ участь спец≥ал≥ст≥в у в≥дпов≥дно до в≥домчого (галузе≠вого) принципу, зг≥дно з ¤ким складанн¤ початкових проект≥в зд≥йснюЇтьс¤ тими органами ≥ орган≥зац≥¤ми, проф≥лю д≥¤льно≠ст≥ ¤ких вони в≥дпов≥дають.

ƒо п≥дготовки проект≥в нормативно-правових акт≥в (головним чином, закон≥в) залучаютьс¤ парт≥њ, профсп≥лки та ≥нш≥ громад≠ськ≥ об'Їднанн¤;

Ч попередн≥й розгл¤д проекту нормативно-правового акта правотворчим органом. ƒо розгл¤ду проекту зазвичай залучаютьс¤ зац≥кавлен≥ державн≥ органи, орган≥зац≥њ, громадськ≥сть. ‘орми обговоренн¤ р≥зн≥: парламентськ≥ читанн¤, наради за участю науковоњ громадськост≥ ≥ зац≥кавлених м≥н≥стерств, резензуванн¤ науково-досл≥дними ≥нститутами та ≥н. ѕ≥сл¤ ура≠хуванн¤ пропозиц≥й ≥ зауважень проект остаточно в≥дпрацьову≠Їтьс¤ ≥ редагуЇтьс¤;

Ч обговоренн¤ проекту нормативно-правового акта ≥ узгоджен≠н¤ його тексту з зац≥кавленими особами. Ќайважлив≥ш≥ законо≠проекти можуть бути винесен≥ на всенародне обговоренн¤.

÷ей етап правотворенн¤ становить початкову стад≥ю право≠творчост≥;

3. —тад≥¤ прийн¤тт¤ проекту нормативно-правового акта вла≠стива колег≥альному правотворчому органу Ч оф≥ц≥йне прийн¤тт¤ проекту п≥сл¤ його обговоренн¤.  олег≥альн≥ правотворч≥ орга≠ни (ур¤д, державн≥ ком≥тети та ≥н.) приймають нормативн≥ акти простою б≥льш≥стю голос≥в. ѕрезидент держави, м≥н≥стри та ≥нш≥ органи одноособового кер≥вництва затверджують своњ акти (ука≠зи, накази, ≥нструкц≥њ тощо) у персональному пор¤дку. ¬ ”крањ≠н≥ низка указ≥в ѕрезидента потребуЇ контрасигнац≥њ.

÷ей етап правотворенн¤ характеризуЇтьс¤ активн≥стю: всту≠паЇ вд≥ю суб'Їктивний чинник ≥ зд≥йснюЇтьс¤ власне Ђтворч≥сть праваї.

4. «асв≥дчувальна стад≥¤

Ч п≥дписанн¤ нормативно-правового документа;

Ч наданн¤ йому реЇстрац≥йного коду п≥сл¤ включенн¤ до ™ди≠ного реЇстру нормативних акт≥в ”крањни;

5. ≤нформац≥йна стад≥¤

Ч оф≥ц≥йне опубл≥куванн¤ прийн¤того нормативно-правового акта в засобах масовоњ ≥нформац≥њ, доведенн¤ його до в≥дома виконавц≥в.

÷ей завершальний етап правотворенн¤, ¤кий також маЇ ак≠тивний характер, Ї заключною стад≥Їю правотворчост≥.

¬иди ≥ форми правотворчост≥ держави

ѕравотворч≥сть зд≥йснюЇтьс¤ двома соц≥альними ≥нститутами:

Х державою в особ≥ державних орган≥в та њх посадових ос≥б;

Х громад¤нським сусп≥льством ≥ його окремими суб'Їктами.

¬иди правотворчост≥ ¤к громад¤нського сусп≥льства, так ≥ держави можна класиф≥кувати за р≥зними критер≥¤ми. ќснов≠ний вид правотворчост≥ Ч правотворч≥сть державних орган≥в ≥ посадових ос≥б.

¬иди правотворчост≥ держави за юридичною чинн≥стю акт≥в:

1. «аконодавча д≥¤льн≥сть, тобто д≥¤льн≥сть, пов'¤зана з п≥дго≠товкою ≥ прийн¤тт¤м законодавчих акт≥в (законотворч≥сть).

” правотворчост≥ ”крањни головну роль в≥д≥граЇ законодав≠чий орган держави Ч ¬ерховна –ада. ¬она маЇ монопольну за≠конотворчу компетенц≥ю, тобто виключне право на прийн¤тт¤ закон≥в ≥ коло повноважень щодо њх прийн¤тт¤, передбачен≥  онституц≥Їю та ≥ншими законами, њњ законотворч≥сть Ч пров≥≠дна частина правотворчост≥ ≥ основноњ конституц≥йно-правовоњ форми прийн¤тт¤ закон≥в державою;

2. ѕ≥дзаконна правотворча д≥¤льн≥сть, тобто д≥¤льн≥сть, пов'¤≠зана з п≥дготовкою ≥ прийн¤тт¤м п≥дзаконних акт≥в (п≥дзаконна правотворч≥сть).

ѕравотворч≥сть ≥нших державних орган≥в ”крањни (правотворч≥стю займаютьс¤ практично вс≥ державн≥ органи) зд≥йснюЇтьс¤ на п≥дстав≥ ≥ в≥дпов≥дно до чинних закон≥в, прийн¤тих ¬ерхов≠ною –адою.

ЌагадаЇмо, що юридична чинн≥сть прийн¤тих державними органами нормативно-правових акт≥в залежить в≥д р≥вн¤ ≥ об≠с¤гу њх повноважень, ¤к≥ визначаютьс¤ м≥сцем, ¤ке пос≥даЇтьс¤ в систем≥ орган≥в держави (ѕрезидент,  аб≥нет ћ≥н≥стр≥в, м≥н≥≠стерства, в≥домства, голови державних адм≥н≥страц≥й на м≥сц¤х та ≥н.).

Ѕезпосередн¤ правотворч≥сть держави Ц основна, ¤ка пол¤гаЇ у вибор≥ та прийн¤тт≥ нових правов≥ акт≥в. ≤нш≥ про¤ви правотворчост≥ держави (зм≥на або доповненн¤, скасуванн¤, систематизац≥¤) мають допом≥жне значенн¤ дл¤ формуванн¤ системи права.

—анкц≥онована правотворч≥сть пол¤гаЇ у затвердженн≥ акт≥в, прийн¤тих орган≥зац≥¤ми громад¤нського сусп≥льства Ч недер≠жавними об'Їднанн¤ми: сусп≥льними (парт≥¤ми, профсп≥лками та ≥н.) ≥ комерц≥йними (акц≥онерними товариствами та ≥н.), або в попередньому дозвол≥ щодо њх виданн¤.

—п≥льна правотворч≥сть (нормативн≥ угоди) - акти укладають≠с¤ на галузевих, профес≥йних ≥ м≥сцевому, територ≥альному р≥в≠н¤х. Ќаприклад, сп≥льн≥ акти орган≥в держави ≥ недержавних об'Їднань; нормативн≥ угоди м≥ж р≥зними суб'Їктами права: проф≠сп≥лками, уповноваженими прац≥вниками, представницькими органами, органами виконавчоњ влади та ≥н. Ќормативн≥ угоди усе ширше використовуютьс¤ у правотворч≥й практиц≥ ”крањни.

ƒелегована правотворч≥сть Ч виданн¤ нормативно-правового акта за уповноваженн¤м, ¤ке виходить ≥з закону, або за пр¤мим дорученн¤м одного (вищого) органу держави ≥ншому (нижчому) з≥ збереженн¤м певноњ системи контролю з боку вищого органу за реал≥зац≥Їю делегованих повноважень.

1	2	3

Ќазва: ѕон¤тт¤ правотворчост≥, њњ в≥дм≥нн≥сть в≥д законотворчост≥. ѕринципи ≥ функц≥њ правотворчост≥. —тад≥њ правотворчого процесу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2592 прочитано)